Ухвала суду № 28615353, 09.01.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Харченко Г.А.

Суддя-доповідач - Бишов М. В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 січня 2013 року справа №1209/1744/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Бишова М.В.

суддів Шишова О.А., Шальєвої В.А.

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Кіровського міського суду Луганської області від 14 листопада 2012 року по адміністративній справі № 2а/1209/1744/2012 за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного Фонду України в м. Кіровську Луганської області про визнання дій неправомірними,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із позовом до УПФУ в м. Кіровську Луганської області про визнання дій неправомірними. В обґрунтування позову зазначив, що він перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію за віком на пільгових умовах з 14 червня 2007р., але при нарахуванні пенсії відповідач не зарахував йому у стаж роботи у подвійному розмірі період військової служби з 03 червня 1981р. по 02 січня 1991р. В червні 2012р. позивач подав відповідачу заяву про зарахування йому строку служби на атомному підводному човні у подвійному розмірі, у чому йому було відмовлене. У своєму позові ОСОБА_2 просив визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови у зарахуванні служби у Збройних Силах у стаж роботи у подвійному розмірі та зобов'язати відповідача зарахувати до стажу роботи вказану службу у подвійному розмірі.

Постановою Кіровського міського суду Луганської області від 14 листопада 2012р. у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено у повному обсязі.

Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Порушення, на думку апелянта, полягають у тому, що судом першої інстанції необґрунтовано не включено до пільгового підземного стажу період служби позивача у лавах Радянської Армії у подвійному розмірі. Відповідне право позивача на обчислення періоду його служби на атомному підводному човні у подвійному розмірі передбачене п.3 Постанови Кабінету Міністрів України №393 від 17 липня 1992р.

Позивач та представник відповідача в судове засідання не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення, що дає суду право розглянути справу у їх відсутність у порядку письмового провадження на підставі ст.197 ч.1 п.2 КАС України.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційних скарг, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне в задоволенні вимог, викладених в апеляційній скарзі, відмовити, виходячи з наступних підстав.

Колегією суддів встановлено, що ОСОБА_2 проходив військову службу у Збройних силах СРСР з 18 травня 1973р. по 02 січня 1991р., в період з 03 червня 1981р. по 02 січня 1991р. проходив службу на атомних підводних човнах «К-21» та «ТК-202». За вказаний період йому нараховувалася пільгова вислуга років - один рік служби за два, що підтверджується копією довідки Луганського обласного військового комісаріату та копією послужного списку позивача (а.а.6-12, 13).

До 01 липня 2007р. позивач ОСОБА_2 перебував на обліку в Головному Управлінні Пенсійного Фонду України в Луганській області та отримував військову пенсію як пенсіонер Міністерства Оборони України в Луганській області (а.с.18).

14.06.2007р. позивач ОСОБА_2 подав до відповідача заяву про призначення пенсії за віком, у зв'язку із чим з 14 червня 2007р. йому була призначена пенсія за віком на пільгових умовах згідно з ч.2 ст.14 Закону України «Про пенсійне забезпечення», оскільки він мав стаж на підземних роботах за Списком №1 5 років 6 місяців 8 днів. При цьому загальний стаж роботи - 22 роки 2 місяці 8 днів, до якого була включена служба позивача у Збройних силах СРСР.

З 1 січня 2004 року набрав чинності Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом. Вказаним Законом передбачені періоди, з яких складається страховий стаж.

Так, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», яким визначено види трудової діяльності, що зараховується до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію, до стажу роботи зараховується військова служба та перебування в партизанських загонах і з'єднаннях, служба в органах державної безпеки та органах внутрішніх справ, незалежно від місця проходження служби.

При цьому, статтею 2 Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу» та статтею 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що час проходження військової служби зараховується громадянам до загального трудового стажу, до стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Статтею 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено право на пільгове пенсійне забезпечення особам, які мають на день введення в дію цього Закону (на 1 січня 1992 року) стаж на роботах, що давали право на пенсію на пільгових умовах.

Згідно з пунктом 109 Положення про порядок призначення та виплати державних пенсій, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 03.08.1972 року, при призначенні пенсії на пільгових умовах і в пільгових розмірах служба в складі Збройних Сил СРСР прирівнюється за вибором особи, яка звертається за пенсією, до роботи, яка передувала службі чи безпосередньо слідувала за нею. При цьому, зазначені періоди враховуються в розмірі, який не перевищує наявного стажу роботи, що дає право на пенсію на пільгових умовах чи пільгових розмірах.

Також колегія суддів зазначає, що 2 червня 2005 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо зарахування до стажу роботи, який дає право на пенсію на пільгових умовах, часу проходження строкової військової служби», який набрав чинності з 1 січня 2006 року, згідно з яким час проходження строкової військової служби зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що передбачала право на пенсію на пільгових умовах до набрання чинності Законом України «Про пенсійне забезпечення» або набрання чинності Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі і час проходження строкової військової служби, які зараховуються до пільгового стажу, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію на пільгових умовах.

У своєму позові та в апеляційній скарзі позивач посилається на Постанову Кабінету міністрів України №393 від 17 липня 1992р. «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей».

Колегія суддів зазначає, що посилання позивача на вказану Постанову КМУ №393 від 17 липня 1992р. є необґрунтованим, оскільки дія цієї Постанови та відповідне пільгове обчислення періодів військової служби стосується осіб, які отримують пенсію на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ».

Таку «військову» пенсію позивач отримував до липня 2007р., після чого, за власним бажанням, перейшов на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до ст.14 ч.2 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Законодавчо встановлені підстави пільгової пенсії за віком, тобто «шахтарської» пенсії, яку на теперішній час отримує позивач, не передбачають включення до пільгового стажу періоду військової служби позивача з розрахунку один рік за два.

Відповідно до вищевказаного, військова служба позивача в Збройних Силах СРСР була правомірно врахована відповідачем до пільгового стажу, що дає право на пільгову пенсію відповідно до ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з розрахунку рік за рік.

Колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги та вважає їх безпідставними.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволення вимог позивача.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст.2, 11, 159, 160, 167, 184, 195, 1951, 196-198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Кіровського міського суду Луганської області від 14 листопада 2012 року по адміністративній справі № 2а/1209/1744/2012 - залишити без задоволення.

Постанову Кіровського міського суду Луганської області від 14 листопада 2012 року по адміністративній справі № 2а/1209/1744/2012 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання законної сили.

Колегія суддів М.В. Бишов

О.А. Шишов

В.А. Шальєва