Постанова № 28614271, 09.01.2013, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" січня 2013 р. Справа № 2а-3955/12/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Суддя: Остап'юк С.В.,

за участю секретаря: Озара О.Я.,

представника позивача: Медицького І.Б.,

представника відповідача: Михайленка А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Селянського (фермерського) господарства "Карп" до Тисменицької міжрайонної державної податкової інспекції Івано-Франківської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень за №№0000022200, 0000052200 від 04.09.2012 року, -

ВСТАНОВИВ:

25.12.2012 року Селянське (фермерське) господарство "Карп" (далі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Тисменицької міжрайонної державної податкової інспекції Івано-Франківської області Державної податкової служби (далі по тексту відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень за №№0000022200, 0000052200 від 04.09.2012 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що орган державної податкової інспекції протиправно, в порушення строку передбаченого статтею 250 Господарського кодексу України, оскаржуваними податковими повідомленням-рішенням за №№0000022200, 0000052200 від 04.09.2012 року визначив пеню за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності в сумі 15888 гривень та пеню нараховану за порушення вимог декларування валютних цінностей у сфері зовнішньоекономічної діяльності в сумі 2040 гривень.

Представник позивача в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача позовних вимог не визнав, суду пояснив, що у відповідності до вимого частини 2 статті 250 Господарського кодексу України граничні строки застосування адміністративно-господарських санкцій не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби та митні органи. Крім того, зазначив, що позивач був відсутнім за місцем реєстрації, що також унеможливлювало нарахування пені за допущені порушення.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, суд прийшов до висновку, що даний адміністративний позов підлягає до часткового задоволення.

Судом встановлено, що 11.11.2008 року між Селянським (фермерським) господарством "Карп" та нерезидентом - фірмою «Kompleksine statyba» (вул. Кражантес, 34, м. Каунас, Литва) укладено контракт за №Т2008/04, на виконання умов якого позивачем експортовано товар - пиломатеріали букові обрізні на суму 3784,80 євро (37 445, 79 гривень), згідно ВМД за №206000007/9/000171 від 04.02.2009 року. Граничний строк проведення розрахунків - 03.08.2009 року.

Розрахунки, згідно ВМД за №206000007/9/000171 від 04.02.2009 року, не завершено і станом на 04.08.2009 року прострочена дебіторська заборгованість з боку нерезидента - фірми «Kompleksine statyba» становить 1445,14 євро.

Статтею 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» встановлено, що виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

Згідно частини 1 статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Як встановлено судом, з дати митного оформлення продукції, що експортувалася, виручка на повну суму не зараховувалася на валютні рахунки позивач у строки зазначені в контрактах та в строк, передбачений статтею 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», а тому даний факт є порушенням резидентом строку, передбаченого статтею 1 зазначеного Закону та тягне за собою наслідки стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

У відповідності до частини 2 статті 4 даного Закону у разі прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується.

У разі прийняття судом рішення про задоволення позову пеня за порушення строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, не сплачується з дати прийняття позову до розгляду судом (частина 4 статті 4 даного Закону).

Судом встановлено, що позивач не звертався із позовною заявою до Міжнародного комерційного арбітражного суду про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, строки, передбачені статтями 1 і 2 вказаного Закону, у підприємства відсутній висновок центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики на перевищення 180-денного терміну розрахунків по договору від 11.11.2008 року за №Т2008/04, внаслідок чого виникла прострочена дебіторська заборгованість з боку нерезидента - фірми «Kompleksine statyba» в розмірі 1445,14 євро по вказаному договору, яка станом на 04.08.2009 року не сплачена.

Крім того, судом встановлено, що позивач станом на 01.10.2009 року, 01.01.2010 року, 01.04.2010 року, 01.07.2010 року, 01.10.2010 року, 01.01.2011 року, 01.04.2011 року, 01.07.2011 року, 01.10.2011 року, 01.01.2012 року, 01.04.2012 року та 01.07.2012 року не проводив декларування простроченої дебіторської заборгованості в розмірі 1445,14 євро.

Статтею 1 Указу Президента України «Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами» за № 319/94 від 18.06.1994 року постановлено суб'єктам підприємницької діяльності України, незалежно від форм власності, у десятиденний строк: продекларувати у Національному банку України наявність (або відсутність) з визначенням сум усіх належних їм валютних цінностей, які знаходяться за межами України, в тому числі одержаних у результаті здійснення підприємницької діяльності за межами України; подати Головній державній податковій інспекції України декларацію щодо сум на їх рахунках у банках та інших іноземних фінансових установах, а також щодо сум надходжень валютних цінностей у вигляді доходів (дивідендів), одержаних у результаті здійснення підприємницької діяльності за межами України. Надалі декларування суб'єктами підприємницької діяльності, незалежно від форм власності, наявності належних їм валютних цінностей, які знаходяться за межами України, здійснюється щоквартально.

Відповідно частини 1 статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» за №15-93 від 19.02.1993 року валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за межами України, підлягає обов'язковому декларуванню у Національному банку України.

Як наслідок, суд погоджується з висновками відповідача, відображеними в акті за №536/22-5/23799419 від 03.09.2012 року проведеної позапланова виїзної перевірки з питань дотримання вимог валютного законодавства України при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності та повноти оподаткування доходів нерезидентів з джерелом їх походження з України позивача за період з 01.08.2009 року до 31.07.2012 року про порушення Селянським (фермерським) господарством "Карп" статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» при здійсненні експортних операцій з нерезидентом - фірмою Литви, м. Каунас, вул. Кражантес, 34 «Kompleksine statyba», за товар експортований на виконання умов контракт за №Т2008/04 від 11.11.2008 року та статті 1 Указу Президента України «Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами» та статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», а саме порушення вимог декларування станом на 01.10.2009 року, 01.01.2010 року, 01.04.2010 року, 01.07.2010 року, 01.10.2010 року, 01.01.2011 року, 01.04.2011 року, 01.07.2011 року, 01.10.2011 року, 01.01.2012 року, 01.04.2012 року та 01.07.2012 року валютних цінностей, які належать позивачу, як неповернута валютна виручка від нерезидента «Kompleksine statyba» при виконанні умов контракту за №Т2008/04 від 11.11.2008 року.

Однак, вирішуючи питання про правомірність визначення відповідачем оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями за №№0000022200, 0000052200 від 04.09.2012 року нарахування суми грошового зобов'язання за платежем пеня, нарахованої за порушення позивачем термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності на суму 15888 гривень та нарахування суми грошового зобов'язання за платежем пеня, нарахованої за порушення вимог декларування у сфері зовнішньоекономічної діяльності в сумі 2040 гривень, суд зазначає наступне.

Відповідно частини 1 статті 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Згідно частини 2 статті 238 Господарського кодексу України види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

У відповідності до частини 1 статті 239 Господарського кодексу України органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб'єктів господарювання такі адміністративно-господарські санкції: вилучення прибутку (доходу); адміністративно-господарський штраф; стягнення зборів (обов'язкових платежів); застосування антидемпінгових заходів; припинення експортно-імпортних операцій; застосування індивідуального режиму ліцензування; зупинення дії ліцензії (патенту) на здійснення суб'єктом господарювання певних видів господарської діяльності; анулювання ліцензії (патенту) на здійснення суб'єктом господарювання окремих видів господарської діяльності; обмеження або зупинення діяльності суб'єкта господарювання; скасування державної реєстрації та ліквідація суб'єкта господарювання; інші адміністративно-господарські санкції, встановлені цим Кодексом та іншими законами.

З огляду на викладене пеня нарахована за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня нарахована за порушення вимог декларування валютних цінностей у сфері зовнішньоекономічної діяльності є адміністративно-господарськими санкціями в розумінні статей 238, 239 Господарського кодексу України.

Відповідно частини 1 статті 250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України» за №2756-VI від 02.12.2010 року у Господарському кодексі України статтю 250 доповнено частиною другою такого змісту: «Дія цієї статті не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби та митні органи», що набрала чинності 01.01.2011 року.

Разом з тим, відповідно статті 250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Зазначена норма статті 250 Господарського кодексу України була чинна на час вчинення порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності та вимог декларування валютних цінностей у сфері зовнішньоекономічної діяльності за період до 01.01.2011 року, тобто застосування адміністративно-господарських санкцій до суб'єкта господарювання було обмежене у часі.

Зміст такого обмеження полягав у неможливості застосування санкцій у будь-якому разі до суб'єкта господарювання по спливу річного строку з дня вчинення ним порушення.

Законом України від 02.12.2010 за №2756-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України" внесено зміни до статті 250 Господарського кодексу України, шляхом доповнення частини 2, відповідно до якої дія статті не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких передбачені Податковим кодексом України та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби та митні органи.

Таким чином, частина 2 статті 250 Господарського Кодексу України може застосовуватися лише до тих порушень, які вчинені суб'єктом господарювання саме з 01.01.2011 року.

Отже, суб'єкт владних повноважень при застосуванні адміністративно-господарських санкцій за порушення, які були вчинені до 01.01.2011 та були виявлені після цього терміну, повинен застосовувати адміністративно-господарські санкції з урахуванням положень статті 250 Господарського кодексу України в редакції станом до 01.01.2011 року, а саме застосовувати санкції не пізніше року з дня їх вчинення.

Оскільки граничний строк проведення розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності відповідно укладеного контракту за №Т2008/04 від 11.11.2008 року закінчився 03.08.2009 року, то граничний термін застосування адміністративного-господарських санкцій в розмірі 15888 гривень згідно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення за №0000022200 від 04.09.2012 року, закінчився 03.08.2010 року, та який на момент прийняття оскаржуваного податкового-повідомлення рішення минув.

Таким чином, є протиправним та таким, що підлягає до скасування податкове повідомлення-рішення за №0000022200 від 04.09.2012 року про нарахування суми грошового зобов'язання Селянському (фермерському) господарству "Карп" за платежем пеня за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності на суму 15888 гривень.

Аналогічно, граничний строк декларування валютних цінностей у сфері зовнішньоекономічної діяльності, які належать позивачу, як неповернута валютна виручка від нерезидента «Kompleksine statyba» при виконанні умов контракту за №Т2008/04 від 11.11.2008 року настав 01.10.2009 року, то граничний термін застосування адміністративного-господарських санкцій згідно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення за №0000052200 від 04.09.2012 року, закінчився 01.10.2010 року; для декларування 01.01.2010 року - закінчився 01.01.2011 року; для декларування 01.04.2010 року - закінчився 01.04.2011 року; для декларування 01.07.2010 року - закінчився 01.07.2011 року; для декларування 01.10.2010 року - закінчився 01.10.2011 року.

Тобто, граничні строки застосування до позивача адміністративно-господарських санкцій у вигляді пені за нездійснення декларування валютних цінностей у сфері зовнішньоекономічної діяльності за період 01.10.2009 року, 01.01.2010 року, 01.04.2010 року, 01.07.2010 року, 01.10.2010 року, минув.

При цьому, суд зазначає, що граничні строки застосування адміністративно-господарських санкцій не поширюється на штрафні санкції з моменту набрання законної сили частини 2 статті 250 Господарського кодексу України, а тому застосування штрафних санкцій за нездійснення декларування валютних цінностей 01.01.2011 року, 01.04.2011 року, 01.07.2011 року, 01.10.2011 року, 01.01.2012 року, 01.04.2012 року та 01.07.2012 року не обмежене строком встановленим частиною 1 статті 250 Господарського кодексу України та здійсненне правомірно.

Одночасно, суд звертає увагу, що допущення порушення статті 1 Указу Президента України «Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами» та статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», тобто не здійснення декларування валютних цінностей є самостійними порушеннями за кожний окремо взятий період.

Посилання представника відповідача на відсутність позивача за місцем реєстрації не обґрунтовують заперечення проти позову та не є тією обставиною, що унеможливлює нарахування пені за допущені порушення, оскільки дана обставина не була перешкодою для проведення невиїзних перевірок та встановлення факту порушення валютного законодавства позивачем за наданими відповідачу відомостями уповноваженого банку.

Враховуючи вищевикладене, є протиправним та таким, що підлягає до скасування податкове повідомлення-рішення податкове повідомлення-рішення за № 0000052200 від 04.09.2012 року в частині нарахування суми грошового зобов'язання Селянському (фермерському) господарству "Карп" за платежем пеня за порушення вимог декларування у сфері зовнішньоекономічної діяльності за період 01.10.2009 року, 01.01.2010 року, 01.04.2010 року, 01.07.2010 року, 01.10.2010 року на суму 850 гривень, а позовні вимоги є такими, що підлягають до часткового задоволення.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення за №0000022200 від 04.09.2012 року про нарахування суми грошового зобов'язання Селянському (фермерському) господарству "Карп" за платежем пеня за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності на суму 15888 гривень.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення за № 0000052200 від 04.09.2012 року в частині нарахування суми грошового зобов'язання Селянському (фермерському) господарству "Карп" за платежем пеня за порушення вимог декларування у сфері зовнішньоекономічної діяльності за період 01.10.2009 року, 01.01.2010 року, 01.04.2010 року, 01.07.2010 року, 01.10.2010 року на суму 850 гривень

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя: Остап'юк С.В.

Постанова складена в повному обсязі 14.01.2013 року.