Постанова № 28614029, 10.01.2013, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №10.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 січня 2013 року Справа № 2а/1270/9844/2012

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Мазура Ю.Ю.,

при секретарі: Лушниковій О.С.,

за участю:

представника позивача: Зубарєва К.О.,

представника відповідача: Мельник С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом управління Пенсійного фонду України в Станично - Луганському районі Луганської області до Спільного підприємства науково - виробнича фірма «Восток» про стягнення заборгованості в сумі 76 942, 63 грн.,

ВСТАНОВИВ:

10 грудня 2012 року управління Пенсійного фонду України в Станично - Луганському районі Луганської області (далі - позивач) звернулось з позовом до Спільного підприємства науково-виробнича фірма «Восток» (далі - відповідач) стягнення заборгованості в сумі 76 942, 63 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що Спільне підприємство науково - виробнича фірма «Восток» зареєстровано в управлінні Пенсійного фонду України в Станично - Луганському районі Луганської області як платник єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Згідно ст..4, 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» №2464-VI від 08.07.2010 року юридична особа є страхувальником, який відповідно до цього закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до ч.2, ч.8 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» №2464-VI від 08.07.2010 року платники зобов'язані своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; у встановлені строки та в повному обсязі до Пенсійного фонду України не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.

Але в порушення вказаних норм Закону відповідач не сплачує єдиний внесок, у звязку з чим станом на 05.12.2012 року у нього утворилась заборгованість перед позивачем по сплаті внесків у сумі 76 942, 63 грн.

Згідно п.4 ст.25 Закону позивачем на адресу відповідача було направлено вимогу №Ю-259 від 05.11.2012 року з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідач вимогу отримав 06.11.2012 року, не оскаржив її та не узгодив з органами Пенсійного фонду суму боргу.

Однак до цього часу в добровільному порядку суму заборгованості до Пенсійного фонду України не перерахував.

Оскільки відповідач до теперішнього часу заборгованість добровільно не сплатив, то згідно ст. 25 Закону позивач має право стягнути суму заборгованості у судовому порядку.

На підставі викладеного, позивач просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні надав заяву про зменшення суми позову (а.с.103). В обґрунтування заяви зазначив, що постановою Луганського окружного адміністративного суду від 29.11.11 по справі №2а-10862/11/1270 було задоволено позов управління Пенсійного фонду України до Спільного підприємства науково-виробничої фірми «Восток» про стягнення заборгованості в сумі 9148, 96 грн., яка утворилась станом на 31.10.2011 року. Заборгованість було погашено частково, залишок заборгованості склав 2456,21 грн. До позовної заяви від 05.12.2012 року представником позивача було помилково включено суму залишку заборгованості у розмірі 2456,21 грн., яка включена до постанови суду від 29.11.2011 року. Тому, предстаник позивача просив зменьшити суму позову на 2456,21 грн., сума заборгованості відповідача перед управлінням Пенсійного фонду України в Станично - Луганському районі Луганської області становить 74 486, 42 грн.

В судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги визнав, надав суду письмовий відгук, в якому просив надати розстрочку з погашення заборгованості строком на 2 роки (а.с.104).

Представник позивача заперечив проти встановлення розстрочення чи відстрочення виконання судового рішення.

Так, суд, порадившись, на місці ухвалив відмовити в задоволенні клопотання представника відповідача.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню з огляду на таке.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначено Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування».

Відповідно до п.1 ч.1 ст.4 цього Закону платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Згідно з положеннями ч.8 ст.9 Закону платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.

При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з територіальним органом Пенсійного фонду за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.

Базовим звітним періодом є календарний місяць, а для платників, зазначених в абзацах третьому та четвертому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, - календарний рік.

Частиною 11 статті 9 Закону У разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Відповідно до п.12 ст.9 Закону, єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов'язаннями із сплати єдиного внеску зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами зобов'язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань з виплати заробітної плати (доходу).

У судовому засіданні встановлено, підтверджено матеріалами справи, що Спільне підприємство науково-виробнича фірма «Восток» зареєстровано виконавчим комітетом Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області 12.03.1993 року за № 13761050002000013 та зареєстровано як платник єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в УПФУ в Станично-Луганському районі Луганської області 30.01.1997 року (а.с.14).

Картками особових рахунків платника єдиного внеску підтверджено, що, у порушення норм закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування», відповідач не сплачує єдиний внесок на загальнообовязкове державне соціальне страхування, у звязку з чим за ним утворився борг у розмірі 58203, 27 грн. (а.с.15-26).

Так, з матеріалів справи вбачається, що за відповідачем заборгованість виникла за період з 01 липня 2011 року по 05 грудня 2012 року.

У визначений Законом строк відповідачем недоїмка не погашена.

Відповідно до ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування», рішення, прийняті органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.

Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом Пенсійного фонду, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів з дня надходження узгодженої вимоги, територіальний орган Пенсійного фонду надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.

У випадках, зазначених в абзаці шостому цієї частини, територіальний орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки. При цьому заходи досудового врегулювання спорів, передбачені законом, не застосовуються.

Судом встановлено, що УПФУ в м. Станично - Луганському районі Луганської області направлено Спільному підприємству науково-виробнича фірма «Восток» вимогу № Ю-259 від 05.11.2012 року на суму 74 298, 74 грн., яку відповідачем отримано 06.11.2012 року, про що свідчить підпис уповноваженої особи на корінці вимоги (а.с.43,44).

Відповідачем суду не надано доказів оскарження вимоги у встановленому Законом порядку, а отже вимога є чинною та підлягає виконанню.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 71, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов - задовольнити.

Стягнути з Спільного підприємства науково - виробнича фірма «Восток» (місцезнаходження: 93600, Луганська область, Станично - Луганський район, смт.Станиця Луганська, вул. Горького, 2, ідентифікаційний код 13375575) заборгованість перед управлінням Пенсійного фонду України в Станично - Луганському районі в розмірі 74486,42 грн. (сімдесят чотири тисячі чотириста вісімдесят шість гривень 42 копійки), а саме недоїмку зі сплати єдиного внеску у сумі 58203,27 грн., штрафних санкці в розмірі 7064,34 грн., та пені в розмірі - 9218,81 грн.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складено та підписано 10 січня 2013 року.

СуддяЮ.Ю. Мазур