Постанова № 28614015, 09.01.2013, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №8.2.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

09 січня 2013 року Справа № 2а/1270/9445/2012

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Мазура Ю.Ю.,

при секретарі: Лушниковій О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луганську адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Джуз Тандем» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення №0064951610 від 19.11.2012 року, -

В С Т А Н О В И В:

28 листопада 2012 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Джуз Тандем» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення №0064951610 від 19.11.2012 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ТОВ «Джуз Тандем» зареєстровано як платник податку на додану вартість. 17.10.2012 року позивачем було складено податкову декларацію з ПДВ за вересень 2012 року на суму 13526 грн. Цього ж дня, відповідно до вимог ПК України, зазначену податкову декларацію було зареєстровано у ДПІ в Жовтневому районі м. Луганська під номером 9063883135.

06.09.2012 року, 25.09.2012 року та 19.10.2012 року позивач сплатив суми ПДВ за вересень 2012 року у загальному розмірі 13300,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями. Таким чином, станом на 30.10.2012 року позивачем сплачено 13300,00 грн. ПДВ за вересень 2012 року. Крім того, позивач мав передплату по ПДВ в розмірі 250 грн. за попередній період.

13.11.2012 року відповідачем було складено Акт №2118/15-300/37234589 відповідно до якого встановлено, що відповідно до декларації № 9063883135 від 17.10.2012 року позивач повинен був сплатити до 31.10.2012 року ПДВ в сумі 9317,92 грн. за вересень 2012 року та зазначено, що його сплачено з затримкою на 1 день, у зв'язку з чим позивач має сплатити штраф в розмірі 10% у сумі 931,79 грн.

19.11.2012 року відповідачем на підставі вищевказаного акту було складено податкове повідомлення - рішення №0064951610. Позивач вважає що вказане податкове повідомлення - рішення прийняте с порушенням норм діючого законодавства, у зв'язку з чим просив його скасувати.

Представник позивача в судове засідання не прибув, надав на адресу суду клопотання про розгляд справи за його відсутністю.

У судовому засіданні представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог, надав письмові заперечення проти адміністративного позову (а.с.23-25), просив відмовити в задоволенні адміністративного позову.

З огляду на положення ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності належним чином повідомленого представника позивача.

Відповідно до ч.6 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справу на основі наявних в матеріалах справи доказів.

Заслухавши пояснення з'явившихся осіб, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу на підставі заявленого позову та з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з огляду на слідуюче.

Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 20 Податкового кодексу України закріплені права податкового органу. Так зокрема п.п.20.1.4 п.20.1 статті 20 Податкового кодексу України проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до статті 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

У судовому засіданні встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Джуз Тандем» зареєстроване у якості юридичної особи 06.08.2010 року №1 382 102 0000 017619 (а.с.4).

Крім того, відповідно до свідоцтва №200038772, позивач є платником податку на додану вартість з 14.11.2011 року (а.с.5).

Відповідно до статті 6 Податкового Кодексу України, податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

У відповідності із статтею 14 Податкового кодексу України:

- грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (підпункт 14.1.39 пункту 14.1);

- податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (підпункт 14.1.156 пункту 14.1);

- штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності (підпункт 14.1.265 пункту 14.1);

- пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов'язань, не сплачених у встановлені законодавством строки (підпункт 14.1.162 пункту 14.1);

- податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (підпункту 14.1.175 пункту 14.1).

У відповідності із статтею 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний: стати на облік у контролюючих органах в порядку, встановленому законодавством України; вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи; подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов'язані з обчисленням та сплатою податків та зборів. У письмовій вимозі обов'язково зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків, та підстави для їх надання; подавати контролюючим органам інформацію, відомості про суми коштів, не сплачених до бюджету в зв'язку з отриманням податкових пільг (суми отриманих пільг) та напрями їх використання (щодо умовних податкових пільг - пільг, що надаються за умови використання коштів, вивільнених у суб'єкта господарювання внаслідок надання пільги, у визначеному державою порядку); подавати контролюючим органам інформацію в порядку, у строки та в обсягах, встановлених податковим законодавством; виконувати законні вимоги контролюючих органів щодо усунення виявлених порушень законів з питань оподаткування та митної справи і підписувати акти (довідки) про проведення перевірки; не перешкоджати законній діяльності посадової особи контролюючого органу під час виконання нею службових обов'язків та виконувати законні вимоги такої посадової особи; повідомляти контролюючим органам за місцем обліку такого платника про його ліквідацію або реорганізацію протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення (крім випадків, коли обов'язок здійснювати таке повідомлення покладено законом на орган державної реєстрації); повідомляти контролюючі органи про зміну місцезнаходження юридичної особи та зміну місця проживання фізичної особи - підприємця; забезпечувати збереження документів, пов'язаних з виконанням податкового обов'язку, протягом строків, установлених цим Кодексом; допускати посадових осіб контролюючого органу під час проведення ними перевірок до обстеження приміщень, територій (крім житла громадян), що використовуються для одержання доходів чи пов'язані з утриманням об'єктів оподаткування, а також для проведення перевірок з питань обчислення і сплати податків та зборів у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право визначати у визначених цим Кодексом випадках суми податкових та грошових зобов'язань платників податків (підпункт 20.1.27 пункту 20.1); застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом, стягувати суми простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом (підпункт 20.1.28 пункту 20.1); звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини (пункт 20.1.18 пункту 20.1).

Пунктом 31.1. статті 31 Податкового кодексу України, строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов'язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.

Відповідно до п. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Відповідно до п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 203 Податкового кодексу України, податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Матеріалами справи підтверджено, що 17.10.2012 року позивач подав до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби податкову декларацію з податку на додану вартість за звітний період - вересень 2012 року (а.с.6-7). У вказаній декларації, а саме рядку 25, платник податку, самостійно визначив суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету у розмірі 13526,00 грн. Подану позивачем декларацію було прийнято та зареєстровано у податковому органі за №9063883135. Граничним строком для сплати позивачем самостійно визначеного зобов'язання з ПДВ за вересень 2012 року є 30.10.2012 року, що серед іншого підтверджується даними, які відображені на зворотному боці облікової картки позивача, наданої представником відповідача у судовому засіданні (а.с.34).

У судовому засіданні встановлено, що 13 листопада 2012 року відповідачем було складено Акт №2118/15-300/37234586 за наслідками перевірки своєчасності сплати ПДВ позивачем (а.с.12). Згідно тексту акту вбачається, що за результатами перевірки встановлено несвоєчасну сплату ПДВ ТОВ «Джуз Тандем», чим порушено п. 203.2 ст. 203 Податкового кодексу України.

Згідно додатку до акту, а саме розрахунку штрафної санкції вбачається, що згідно декларації №9063883135 датою нарахування є 30.10.2012 року, однак датою сплати є 31.10.2012 року. Таким чином, відповідачем виявлено 1 день затримки сплати сум відшкодування за вказаною декларацією (а.с.13).

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем було прийняте податкове повідомлення - рішення форми «Ш» від 19.11.2012 року №0064951610 яким позивачу за затримку сплати грошового зобов'язання за декларацією №9063883135, зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 931,79 грн. (а.с.11).

Однак в судовому засіданні встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивачем було повністю сплачено суму податкового зобов'язання з ПДВ за вересень 2012 року - 19.10.2012 року, що підтверджується платіжним дорученням №198 від 06.09.2012 року (а.с.8), платіжним дорученням №242 від 19.10.2012 року (а.с.9), платіжним дорученням №227 від 25.09.2012 року (а.с.10) та зворотнім боком облікової картки (а.с.30-35).

Таким чином, на підставі зазначеного, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позивачем сплачено суму податкового зобов'язання з ПДВ за вересень 2012 року без порушення та затримки строків його сплати.

Суд не приймає до уваги та вважає безпідставними доводи податкового органу про те, що свідоцтво платника ПДВ у позивача анульоване на підставі його заяви від 04.10.2012 року, а тому датою сплати податкових зобов'язань на дату анулювання свідоцтва ПДВ вважалась дата 02.10.2012 року, оскільки відповідачем не надано суду рішення про анулювання свідоцтва.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень, на якого частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій та рішень, не довів суду правомірність свого рішення, що є підставою для задоволення адміністративного позову.

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби №0064951610 від 19 листопада 2012 року.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Джуз - Тандем» з Державного бюджету України судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 107,30 грн. (сто сім гривень 30 копійок).

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складено та підписано 14 січня 2013 року.

СуддяЮ.Ю. Мазур