Рішення № 28612883, 11.01.2013, Великоберезнянський районний суд Закарпатської області

Справа № 702/1754/12 Категорія (2.18.26)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.01.2013 року смт. Великий Березний

Великоберезнянський районний суд Закарпатської області в складі головуючого судді Цибика І.Й., при секретарі Тисянчин М.В., з участю представника позивача Сливки О.М., представника відповідача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Великий Березний цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

06 грудня 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та судових витрат, мотивуючи свої вимоги порушенням відповідачем зобов'язань відповідно до умов договору.

У позовній заяві зазначено, що 15 травня 2008 року між закритим акціонерним товариством «ОТП Банк» (правонаступником усіх прав та обов'язків якого є Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк») та відповідачкою було укладено кредитний договір № ML-805/018/2008, відповідно до умов якого, останній надано кредитні кошти у сумі 140 073,13 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 5,49 % річних на строк до 15 травня 2023 року, шляхом внесення готівки у касу Банку або безготівковим перерахуванням на поточний рахунок.

28 травня 2010 року між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна»(далі позивач) було укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю (відступлення права вимоги), відповідно до якого до позивача перейшли всі права банку за кредитним договором.

Оскільки відповідачка не виконує взяті на себе зобов'язання, станом на 21.11.2012 року її заборгованість перед позивачем по кредитному договору № ML-805/018/2008 від 15 травня 2008 року становить - 5 524 349,30 гривень, з яких: 138 955,68 доларів США - заборгованість по кредиту; 18 631,81 доларів США - заборгованість по відсотках за користування кредитом; 4 265 225,11 грн. - пеня за прострочення виконання зобов'язань (або 537 373, 34 доларів США за курсом НБУ станом на 21.11.2012 року).

Виходячи з наведеного, позивач просить стягнути з відповідачки на власну користь заборгованість за вище вказаним договором кредиту, а також сплачений судовий збір.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві. Пояснив, що згідно кредитних заявок відповідачки їй було перераховано кредитні кошти двома траншами 15.05.2008 року: перший транш - в сумі 38 233,86 доларів США - на погашення поточної заборгованості позичальника перед кредитором першої черги за кредитним договором першої черги, яким

являється ЗОД ВАТ «Райффайзен банк Аваль» на підставі платіжного доручення № 2. Другий транш в сумі 101 839,27 доларів США - на споживчі цілі, згідно встановленої у банку внутрішньої процедури було перераховано на відкритий їй рахунок 26204501808575, який співпадає із рахунком у її заяві на видачу кредиту.

Представник відповідачки у судовому засіданні позовні вимоги визнав частково. А саме в частині отримання першого траншу кредиту в розмірі 38 233, 86 доларів США - визнав, що отримано. Щодо другої суми в розмірі 101839, 27 доларів США - не визнав з тих підстав, що в матеріалах справи не має належного доказу про отримання відповідачкою цієї суми, тобто перерахування з рахунку банку на рахунок його довірительки. Разом з тим просив відмовити у задоволенні позовних вимог, так як сплив термін позовної давності звернення до суду з даним позовом, оскільки останній платіж відповідачка здійснила 15.10.2008 року. При несплаті коштів у строк чергового платежу у позивача почався перебіг позовної давності та виникло право вжити відповідних заходів, передбачених договором, відповідними положеннями ЦК України. Банком жодних з можливих заходів не вжито. Таким чином, сплив трирічний строк позовної давності по виконанню договору № ML-805/018/2008 від 15.05.2008 року, встановлений ч.1 ст. 257 ЦК України.

Суд, заслухавши пояснення сторін, розглянувши матеріали справи, дослідивши письмові докази у їх сукупності, приходить до наступного висновку.

У судовому засіданні встановлено, що 15 травня 2008 року ЗАТ «ОТП Банк» (кредитор) та ОСОБА_3 (позичальник) уклали кредитний договір № ML-805/018/2008, за яким банк надав позичальнику кредит в розмірі 140 073,13 доларів США двома траншами: перший транш в сумі 38 233,86 доларів США - на погашення поточної заборгованості позичальника перед кредитором першої черги за кредитним договором першої черги, яким являється ЗОД ВАТ «Райффайзен банк Аваль»; другий транш в сумі 101 839,27 доларів США - на споживчі цілі, зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 5,49 % річних. Кредит надається Позичальнику шляхом зарахування суми кредиту на рахунок. Позичальник зі своєї сторони зобов'язується використати кредит за цільовим призначенням та здійснювати повернення кредиту, сплату процентів за його використання та всіх комісійних платежів у передбачені цим договором строки. Згідно положень зазначеного договору позичальник здійснює погашення кредиту та процентів щомісяця у розмірі та строки, згідно з визначеним графіком, п.1.5.1 договору.

Факт отримання відповідачкою кредитних коштів стверджується її заявою на видачу готівки № 2 та платіжним дорученням в іноземній валюті № 1, датованими 15.05.2008 року.

28 травня 2010 року між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» було укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю. Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк»у відповідності до ст.ст. 512, 514, 1077-1079, 1082, 1084 ЦК України відступило, а ТОВ «ОТП Факторинг Україна» прийняло право вимоги за кредитним договором № ML-805/018/2008 від 15.05.2008 року, укладеним між публічним акціонерним товариством «ОТП Банк» та відповідачкою ОСОБА_3

Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), згідно з ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що

існували на момент переходу цих прав. Згідно ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Таким чином, до товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» перейшли всі права публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» щодо права вимоги до відповідачки ОСОБА_3 за кредитним договором № ML-805/018/2008 від 15.05.2008 року.

Станом на 21.11.2012 року за вищевказаним кредитним договором відповідачка заборгувала ТОВ «ОТП Факторинг Україна» - 5 524 349,30 гривень, з яких: 138 955,68 доларів США - заборгованість по кредиту; 18 631,81 доларів США - заборгованість по відсотках за користування кредитом; 4 265 225,11 грн. - пеня за прострочення виконання зобов'язань (або 537 373,34 доларів США).

Як стверджується розрахунком ціни позову, останній платіж по погашенню заборгованості відповідачка здійснила 15.10.2008 року.

Правовідносини, яким відповідають встановлені фактичні обставини справи, врегульовані главою 48 ЦК України, зокрема ст. 526 цього Кодексу - зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору; главою 71 ЦК України, зокрема ст. 1050 Кодексу - якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього ж Кодексу, вимоги якої не звільняють боржника від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; ст. 1054 ЦК України - за кредитним договором кредитодавець зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

11.01.2013 року відповідачка подала до суду заяву, в якій просила застосувати строки позовної давності та у зв'язку з їх збігом відмовити у позові.

Згідно ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно частин 1, 5 ст. 261 цього Кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно роз'яснень, що містяться в п.31 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 р. «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», враховуючи положення пункту 7 частини тринадцятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», суди мають виходити з того, що у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. У зв'язку з цим, позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі.

Крім того, відповідно до правових позицій, висловлених судовою палатою у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ при перегляді цивільних справ у касаційному порядку у І півріччі 2011 року ( п. 7 розділ ІІІ «Зобов'язання, що виникають з договорів та інших

правочинів») - оскільки у кредитному договорі передбачено, що його виконання здійснюється відповідно до графіків погашення кредиту, то початком перебігу строку позовної давності є день, коли боржник повинен був сплатити черговий платіж, проте не сплатив його.

З урахуванням наведеного, суд констатує, що в даному випадку сплив строк позовної давності, крім іншого про застосування якої заявлено стороною у спорі, оскільки позивач звернувся до суду з позовом лише 06 грудня 2012 року, що є підставою для відмови у позові. Обставин, які зупиняли або переривали строк позовної давності, що передбачені ст.ст. 263, 264 ЦК України, судом не встановлено.

Згідно ст. 88 ЦПК України, у разі відмови у задоволенні позовних вимог судовий збір з відповідача на користь позивача не стягується.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 257, 261, 526, 530, 625,1050, 1054 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Закарпатської області через Великоберезнянський районний суд шляхом подачі протягом десяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги (сторонами, які не були при цьому присутні - в той же строк з дня отримання ними копії цього рішення) і набере законної сили після закінчення вищезазначеного строку, якщо не буде оскаржене, а в разі оскарження - після апеляційного розгляду справи, якщо не буде скасоване.

Головуючий: "підпис"

Суддя Великоберезнянського районного суду І. Й. Цибик