Постанова № 28611009, 14.01.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" січня 2013 р. Справа № 5023/4601/12

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Шевель О. В., суддя Афанасьєв В.В. , суддя Гребенюк Н. В.

при секретарі Сіренко К.О.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - Добреля В.В. (довіреність б/н від 05.12.12)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №3811 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 14.11.12 у справі №5023/4601/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Технік Енерджі", м.Київ,

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Відродження", смт.Золочів Золочівського району Харківської області,

про стягнення 868955,54 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 14.11.12 (суддя Калініченко Н.В.) позов задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача 524208,00 грн. основного боргу, 79017,17 грн. пені, 155646,69 грн. річних, 5242,08 грн. інфляційних, 104841,60 грн. штрафу, 5000,00 грн. адвокатських витрат та 17379,11 грн. судового збору.

Відповідач із рішенням не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування місцевим господарським судом обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального і процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати в частині стягнення з СТОВ "Відродження" 5000,00 грн. адвокатських витрат, 79017,17 грн. пені, 104841,60 грн. штрафу; зменшити розмір пені та штрафу до 10% від їх розміру, а саме - пеню до розміру 7901,71 грн., штраф до розміру 10484,16 грн.

Позивачем надано до суду клопотання, в якому ТОВ «Технік Енерджі»просить суд апеляційної інстанції відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити оскаржуване рішення без змін, а також просить розглянути справу без участі представника позивача у зв'язку з неможливістю направлення представника в судове засідання.

Враховуючи, що ТОВ «Технік Енерджі»було повідомлене належним чином про час та місце судового засідання і не скористалося своїм диспозитивним правом на участь представника в даному засіданні, колегія суддів вважає за можливе розглядати справу без участі представника позивача.

Заслухавши в судовому засіданні представника відповідача, перевіривши матеріали справи на предмет правильності їх юридичної оцінки місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів встановила наступне.

Між ТОВ "Технік Енерджі" (продавець) та СТОВ "Відродження" (покупець) був укладений договір від 10.05.11 № 27-05-2011X купівлі-продажу на умовах відстрочення платежу. Пунктом 1.1 договору вказано, що договір визначає умови купівлі-продажу товару (засобів захисту рослин, та/або мікродобрив, та/або міндобрив, та/або насіння) на умовах відстрочення платежу.

На виконання умов договору позивачем було поставлено товар відповідачеві на загальну суму 655260 грн. Факт передачі товару підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами в апеляційному провадженні.

Як встановлено місцевим господарським судом та не заперечується сторонами, відповідач здійснив часткову оплату за договором, і станом на час звернення позивача із позовом до суду заборгованість відповідача перед позивачем становить 524208,00 грн.

Колегія суддів зазначає, що місцевим господарським судом обґрунтовано, із посиланням на статті 6, 11, 509, 525, 610, 627, 628, 629, 655, 694 ЦК України, 173, 193 ГК України зроблено висновок про те, що вищевказана сума основного боргу підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Крім того, у відповідності до пунктів 8.2, 8.4, 8.6 договору від 10.05.11 № 27-05-2011X, а також статті 625 ЦК України, позивачем було нараховано 79017,17 грн. пені, 155646,69 грн. 30% річних, 5242,08 грн. інфляційних та 104841,60 грн. штрафу. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що місцевий господарський суд правомірно, ґрунтуючись на матеріалах справи та приписах чинного законодавства, визнав вищевказані позовні вимоги обґрунтованими та задовольнив у повному обсязі.

В апеляційній скарзі відповідачем не наведено будь-яких заперечень щодо суми основного боргу, а також щодо правильності нарахування пені, річних, інфляційних та штрафу згідно з чинним законодавством і умовами договору.

Натомість заявник просить зменшити розмір санкцій у десять разів, оскільки, на його думку, вказані суми є надмірно великими порівняно із збитками кредитора. При цьому відповідач посилається, зокрема, на ч.1 ст.233 ГК України та ч.3 551 ЦК України, ч.3 ст. 83 ГПК України.

Колегія суддів зазначає, що вказаними нормами дійсно передбачено можливість зменшення судом неустойки (штрафу, пені), але водночас зазначено, що це є правом суду. Причому реалізацію даного права обмежено винятковими випадками (ч.3 ст. 83 ГПК України).

Однак відповідачем ні в апеляційній скарзі, ні в усних поясненнях в ході судового засідання не зазначено, в чому полягає винятковість даного випадку, а лише вказано на нестабільність сільськогосподарської галузі взагалі та її залежність від погодних умов -тобто наведено аргументи, повністю ідентичні тим, які викладено у відзиві на позовну заяву, поданому до суду першої інстанції.

Як вбачається з оскаржуваного рішення, місцевим господарським судом надано належну правову оцінку доводам відповідача щодо наявності підстав для зменшення штрафу та пені до 10% відсотків від їх розміру та правомірно визнано вказані вимоги необґрунтованими -оскільки відповідачем не наведено жодних доказів наявності відповідних виняткових обставин.

В ході апеляційного провадження вищезазначені висновки місцевого господарського суду відповідачем не спростовано. На запитання колегії суддів -чи мали місце форс-мажорні обставини, перелічені в п.7 договору від 10.05.11 № 27-05-2011X і чи підтверджено їх настання Торгово-Промисловою палатою України в порядку, передбаченому даним пунктом -представник відповідача відповів, що наявності форс-мажорних обставин зафіксовано не було.

Отже, посилання відповідача на те, що нарахування на суму основного боргу є надмірно великими, колегія суддів не вважає належними аргументами, оскільки поняття «значно» і «надмірно»є оціночними (про що зазначено в інформаційному листі ВГСУ від 07.04.08 N 01-8/211, на який посилається апелянт), і заявником апеляційної скарги не конкретизовано, в чому полягає надмірність і чому, на його думку, стягненню підлягає саме 10% від розміру сум, нарахованих на основну заборгованість.

В апеляційній скарзі відповідач також зазначає, що у зв'язку з відсутністю швидкого фінансування сільськогосподарських підприємств у банках України, сільгоспвиробники вимушені отримувати матеріали, які необхідні для здійснення їх діяльності, по несправедливим договорам у інших підприємств.

На думку колегії суддів, та обставина, що відповідач вважає умови договору від 10.05.11 № 27-05-2011X несправедливими, не може бути підставою для зменшення розміру його відповідальності за даним договором - оскільки, відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Факт погодження сторонами умов договору та добровільного його укладення підтверджено відповідачем в ході апеляційного провадження.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За таких обставин, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги в частині зменшення пені та штрафу до 10% від їх розміру -оскільки дана вимога апелянта суперечить змісту вищенаведених норм ЦК України, а також засадам добросовісності, розумності і справедливості, встановленим статтею 3 та частиною 3 статті 509 ЦК України, на які посилається сам відповідач в апеляційній скарзі.

Стосовно стягнення з відповідача на користь позивача адвокатських витрат колегія суддів зазначає наступне.

За змістом ст.ст. 44 і 48 ГПК України, сума, сплачена за послуги адвоката, є складовою судових витрат і її розмір визначається в порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру» (що був чинним на час укладення позивачем договору від 03.10.10 з Бонтлабом В.В. про надання адвокатських послуг). Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами. Відповідно до статті 12 Закону України "Про адвокатуру" оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

Як вбачається з матеріалів справи, в суді першої інстанції інтереси позивача представляв адвокат Бонтлаб В.В., про що свідчить договір № 01/2012 про надання адвокатських (правових) послуг від 03.10.10 (а.с.26), акт здачі-прийняття виконаних робіт за договором про надання адвокатських (правових) послуг (а.с.30), свідоцтво №3280 про право на зайняття адвокатською діяльністю (а.с.33), довіреність від 03.10.12, видана позивачем адвокату Бонтлабу В.В. (а.с.35), а також платіжне доручення №5135 від 05.10.12 на суму 26068,67 грн. з призначенням платежу "оплата за надання адвокатських послуг зг. договору № 01/2012 ... від 03.10.2012 р. " (а.с.34).

Таким чином, враховуючи, що Бонтлаб В.В. діяв саме як адвокат, то витрати на оплату його послуг місцевим господарським судом обґрунтовано, згідно з приписами 44 ГПК України, віднесено до складу судових витрат. Відповідно, заперечення відповідача в апеляційній скарзі щодо правової природи зазначених витрат та твердження про те, що вказані витрати не є адвокатськими, колегія суддів вважає необґрунтованими та такими, що не узгоджуються з нормами чинного законодавства і матеріалами справи, та є наслідком довільного тлумачення відповідачем змісту правовідносин між позивачем та адвокатом Бонтлабом В.В.

Колегія суддів також враховує, що в ході апеляційного провадження представником відповідача не надано жодних заперечень проти того факту, що витрати позивача на оплату послуг адвоката були необхідними для відновлення порушеного права ТОВ "Технік Енерджі" на отримання від СТОВ "Відродження" коштів згідно з договором від 10.05.11 № 27-05-2011X.

Відповідно до ст. 33 Правил адвокатської етики, схвалених Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при КМУ 01.10.1999 року (протокол від 1-2 жовтня 1999 р. №6/VІ), гонорар, отримуваний адвокатом за надання правової допомоги, повинен бути законним за формою і порядком внесення і розумно обґрунтованим за розміром.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що, хоча договором № 01/2012 про надання адвокатських (правових) послуг від 03.10.10 було визначено суму оплати за адвокатські послуги 26068,67 грн., місцевим господарським судом правомірно, з урахуванням критеріїв розумної обґрунтованості розміру адвокатських витрат, принципів законності та справедливості, покладено на відповідача витрати в розмірі 5000,00 грн.

Тобто вимоги апелянта щодо скасування рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача на користь позивача 5000,00 грн. адвокатських витрат також не підлягають задоволенню з огляду на їх безпідставність.

Отже, здійснивши апеляційний перегляд оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що викладені в апеляційній скарзі твердження зроблені при довільному трактуванні обставин справи та норм чинного законодавства, аргументи заявника скарги ґрунтуються на припущеннях, на їх підтвердження не надано відповідно до статей 33, 36 Господарського процесуального кодексу України доказів з посиланням на конкретні норми матеріального та процесуального права, які б спростовували висновки місцевого господарського суду і могли б бути підставою для скасування оскарженого судового рішення.

Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла переконливого висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення слід залишити без змін.

З огляду на викладене, керуючись статтями 33, 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 14.11.12 у справі №5023/4601/12 залишити без змін.

Повний текст постанови підписано 14.01.12

Головуючий суддя Шевель О. В.

Суддя Афанасьєв В.В.

Суддя Гребенюк Н. В.