Рішення № 28610596, 25.12.2012, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" грудня 2012 р.Справа № 5023/4940/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калантай М.В.

при секретарі судового засідання Ліпчанської В.В.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Харківської філії Публічного акціонерного товаритсва "Укртелеком" м. Харків до Дергачівської районної державної адміністрації, м. Дергачі про стягнення 15289,54 гривень за участю представників сторін:

Позивача - Гур'ї В.М. (довіреність №1423 від 15 червня 2012 року)

Відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Харківської філії Публічного акціонерного товаритсва "Укртелеком", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Дергачівської районної державної адміністрації (надалі - Відповідач) суми заборгованості у розмірі 15289,54 гривень, у тому числі, 14925,42 гривень суми основного боргу, 218,88 гривень пені, 16,68 гривень збитків від інфляції, 128,56 гривень 3% річних. Заявлену вимогу обґрунтовує неналежним виконанням Відповідачем умов договорів №632557 від 04 січня 2012 року та №057108261/31047 укладеного 23 вересня 2010 року про надання телекомунікацій послуг (надалі-договори), а також умов договору №72 про надання у користування виділених некомутованих каналів (трактів) електрозв'язку укладеного між сторонами 01 березня 2012 року (договір-1). Крім того, Позивач просив суд стягнути з Відповідача суму судового збору у розмірі 1609,50 гривень.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 02 листопада 2012 року було прийнято вищевказану позовну заяву до розгляду. Провадження у справі порушено та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 13 листопада 2012 року.

13 листопада 2012 року представник Відповідача надав через канцелярію суду відзив на позовну заяву (вх. №18488), в якому викладена позиція останнього полягає у тому, що він дійсно укладав спірний договір з Позивачем, погоджується з виникненням основної заборгованості, але просив суд відмовити Позивачу в частині стягнення з нього усіх штрафних санкцій, оскільки вважає їх такими, що суперечать нормам чинного законодавства та у зв'язку з погіршенням фінансового стану підприємства. До того ж, до наданого відзиву надав для долучення до матеріалів справи докази сплати основної заборгованості. Судом було досліджено надані документи та долучено до матеріалів справи.

У відкритому судовому засіданні 13 листопада 2012 року було оголошено перерву до 11 грудня 2012 року.

10 грудня 2012 року представник Позивача надав через канцелярію господарського суду Харківської області клопотання (вх. №21612), в якому просив суд припинити провадження у справі в частині стягнення 14925,42 гривень основного боргу, у зв'язку із повною сплатою Відповідачем, та просив суд стягнути з Відповідача 218,88 гривень пені, 16,68 гривень збитків від інфляції та 128,56 гривень 3% річних.

У відкритому судовому засіданні 11 грудня 2012 року було оголошено перерву перерву до 25 грудня 2012 року.

25 грудня 2012 року представник Відповідача через канцелярію суду надав клопотання (вх. №24427), в якому просив суд розглядати справу без участі свого представника.

25 грудня 2012 року представник Відповідача через канцелярію господарського суду Харківської області надав клопотання (вх. №24426), в якому просив суд відмовити Позивачу в частині стягнення з нього пені у розмірі 218,88 гривень, оскільки вважає їх такими, що суперечать нормам чинного законодавства . До того ж, до наданого клопотання надав для долучення до матеріалів справи докази сплати основної заборгованості. Судом було досліджено надані документи та долучено до матеріалів справи.

У відкритому судовому засіданні 25 грудня 2012 року представник Позивача підтримав клопотання про припинення провадження у справі в частині стягнення суми основної заборгованості.

Відповідач у судове засідання 25 грудня 2012 року свого представника не направив. Про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Суд, дослідивши клопотання представника Відповідача про зменшення суми штрафних санкцій, відмовляє в його задоволенні, виходячи з наступного.

Відповідно до п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Абзацом 3.17.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26 грудня 2011 року №18 передбачено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПКУ), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

На думку суду, відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань котрагентами правопорушника не є обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності та не є винятковим випадком, який надає право суду застосовувати приписи п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України. Такої ж позиції притримується й Вищий господарський суд України у постанові від 17 вересня 2009 року по справі №4/168-3466 (5/251-4343).

Таким чином, суд, дослідивши матеріали справи, не вбачає підстав для задоволення вищевказаного клопотання та не вважає факт фінансування Відповідача з Державного бюджету України винятковим випадком, а тому відмовляє в його задоволенні.

Враховуючи те, що норми ст.65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Суд, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, встановив наступне.

04 грудня 2012 року та 23 вересня 2010 року між Публічним акціонерним товариством "Укртелеком" в особі Харківської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" та Дергачівської районною адміністрацією Харківської області були укладені договори №632557 та №057108261/31047 про надання телекомунікаційних послуг (далі - договори). Дані договори було підписано повноважними представниками з обох сторін та скріплено печатками. Крім того, 01 березня 2012 року між Позивачем та Відповідачем було укладено Договір №72 про надання у користування виділених некомутованих каналів (трактів) електрозв'язку (надалі- Договір-1)

Відповідно до п.1.1 договорів, Позивач зобов'язувався надавати Відповідачу загальнодоступні (універсальні) та інші телекомунікаційні послуги, супутні (додаткові) послуги згідно з переліком та в обсягах, замовлених Відповідачем, а Відповідач, в свою чергу, зобов'язувався своєчасно оплачувати отримані послуги відповідно до умов цього договору.

Відповідно п. 4.15 договорів, оплата рахунку за отримані послуги проводиться Відповідачем в термін не пізніше 20 числа місяця, що настає після повного розрахункового періоду (при кредитному порядку оплати), та не пізніше 20 числа поточного місяця.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивач виконав свої зобов'язання за спірними договорами у повному обсязі та надав послуги на суму 12838,45 гривень, що підтверджується наступними актами виконаних робіт (а.с.41-57):

- рахунок-акт №1.2012.632557 за січень 2012 року;

- рахунок-акт №2.2012.632557 за лютий 2012 року ;

- рахунок-акт №3.2012.632557 за березень 2012 року;

- рахунок-акт №4.2012.632557 за квітень 2012 року;

- рахунок-акт №5.2012.632557 за травень 2012 року;

- рахунок-акт №6.2012.632557 за червень 2012 року;

- рахунок-акт №7.2012.632557 за липень 2012 року;

- рахунок-акт №8.2012.632557 за серпень 2012 року;

- рахунок-акт №9.2012.632557 за вересень 2012 року;

- рахунок-акт №1.2012.31047 за січень 2012 року;

- рахунок-акт №2.2012.31047 за лютий 2012 року;

- рахунок-акт №3.2012.31047 за березень 2012 року;

- рахунок-акт №4.2012.31047 за квітень 2012 року;

- рахунок-акт №5.2012.31047 за травень 2012 року;

- рахунок-акт №6.2012.31047 за червень 2012 року;

- рахунок-акт №7.2012.31047 за липень 2012 року;

- рахунок-акт №8.2012.31047 за серпень 2012 року;

Факт направлення вищевказаних рахунків на адресу Відповідача підтверджується відомостями та списками згрупованих внутрішніх простих листів, наявними у матеріалах справи (а.с. 58-73).

Відповідно до п.1 договору-1, Позивач зобов'язувався надавати Відповідачу в тимчасове платне користування виділений некомутований канал (тракт), а Відповідач, в свою чергу, зобов'язувався своєчасно оплачувати вартість робіт по організації виділеного каналу (тракту) та місячну плату за надані послуги.

Відповідно п. 5.3 договору-1, оплата проводится щомісячно до 20 числа місяця, наступного за звітним, шляхом перерахування коштів в грошовій одиниці на розрахунковий рахунок Відповідача.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивач виконав свої зобов'язання за спірним договором-1 у повному обсязі на суму 2086,97 гривень, що підтверджується наступними актами виконаних робіт (а.с.74-81):

- рахунок-акт №1.2012.62092 за січень 2012 року;

- рахунок-акт №2.2012.62092 за лютий 2012 року;

- рахунок-акт №3.2012.62092 за березень 2012 року;

- рахунок-акт №4.2012.62092 за квітень 2012 року;

- рахунок-акт №5.2012.62092 за травень 2012 року;

- рахунок-акт №6.2012.62092 за червень 2012 року;

- рахунок-акт №7.2012.62092 за липень 2012 року;

- рахунок-акт №8.2012.62092 за серпень 2012 року;

Факт направлення вищевказаних рахунків на адресу Відповідача підтверджується відомостями та списками згрупованих внутрішніх простих листів, наявними у матеріалах справи (а.с. 82-95).

Відповідно до ч.1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Отже, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент розгляду справи, Відповідачем було повністю сплачено суму основної заборгованості за договором №057108261/31047, яка складала 3017,76 гривень, за договором №632557, яка складала 9820,69 гривень та за договором №72, яка складала 2086,97 гривень. Даний факт сплати підтверджується наступними платіжними дорученнями (а.с. 3-24, 2-й том), наявним у матеріалах справи:

- п/д № U2176759 від 01 листопада 2012 року на суму 446,93 гривень;

- п/д № U2176767 від 01 листопада 2012 року на суму 343,50 гривень;

- п/д № U21766811 від 01 листопада 2012 року на суму 393,77 гривень;

- п/д № U2176741 від 01 листопада 2012 року на суму 472,66 гривень;

- п/д № U2176776 від 01 листопада 2012 року на суму 492,38 гривень;

- п/д № U2418815 від 16 листопада 2012 року на суму 1500,00 гривень;

- п/д № U2176755 від 01 листопада 2012 року на суму 1043,45 гривень;

- п/д № U2176744 від 01 листопада 2012 року на суму 256,61 гривень;

- п/д № U2176768 від 01 листопада 2012 року на суму 265,15 гривень;

- п/д № U2176817 від 01 листопада 2012 року на суму 256,61 гривень;

- п/д № U2176843 від 01 листопада 2012 року на суму 265,15 гривень;

- п/д № U2176882 від 01 листопада 2012 року на суму 265,15 гривень;

- п/д № U2176913 від 01 листопада 2012 року на суму 256,61 гривень;

- п/д № U2176760 від 20 листопада 2012 року на суму 3899,61 гривень;

- п/д № U2176758 від 01 листопада 2012 року на суму 400,45 гривень;

- п/д № U2176839 від 01 листопада 2012 року на суму 630,07 гривень;

- п/д № U2176769 від 01 листопада 2012 року на суму 1268,71 гривень;

- п/д № U2176837 від 01 листопада 2012 року на суму 1260,46 гривень;

- п/д № U2176848 від 01 листопада 2012 року на суму 1333,32 гривень;

- п/д № U2176889 від 01 листопада 2012 року на суму 1314,26 гривень;

- п/д № U2176914 від 01 листопада 2012 року на суму 1313,24 гривень;

- п/д № U2176710 від 01 листопада 2012 року на суму 587,25 гривень;

Відповідно до ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо:

1) спір не підлягає вирішенню в господарських судах України;

1-1) відсутній предмет спору;

2) є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав;

4) позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом;

5) сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду;

6) настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено діяльність суб'єкта господарювання, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва;

7) сторони уклали мирову угоду і вона затверджена господарським судом.

Враховуючи викладене, суд, роз'яснивши представнику Позивача наслідки припинення провадження у справі, а саме, про недопустимість повторного звернення до господарського суду із спору між тими ж сторонами, про той же предмет із тих же підстав, припиняє провадження у даній справі щодо стягнення з Відповідача суми основної заборгованості у розмірі 14925,42 гривень, на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договір та інші правочини та юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ст.598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно із ст.599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько - правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст.217 Господарського кодексу України, у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно - господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі ст.ст.610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до п.3.2.5 договорів, у разі несвоєчасної оплати Абонентом (Відповідачем) отриманих Послуг вживати до нього такі заходи: нараховувати пеню; встановлювати рівень кредитування та/або заборгованості з їх оплати, письмово попередивши про це Абонента; в односторонньому порядку змінити порядок оплати ослуг на авансовий; скорочувати перелік Послуг або припиняти їх надання в порядку, визначеному Правилами.

Відповідно до п.6.5 договору-1, при виконанні п.3.2.3 (в разі затримки оплати) споживач (Відповідач) сплачує пеню за кожну добу затримки, яка обчислюється від вартості неоплаченої Послуги у розмірі облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивач нарахував Відповідачу пеню в сумі 218,88 гривень.

Суд, перевіривши розрахунок пені, нарахований Позивачем, перевіривши період нарахування останнім вказаної суми, дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок є вірним, та відповідає нормам чинного законодавства, а тому підлягає стягненню з Відповідача у повному обсязі.

Щодо заявленої вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 16,68 гривень суми інфляційних втрат та 128,56 гривень суми 3% річних, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши розрахунки Позивача щодо кожної із нарахованих санкцій, перевіривши періоди нарахування останнім вказаних сум інфляційних втрат та 3% річних, дійшов висновку про те, що відповідні розрахунки є вірними, та відповідають нормам чинного законодавства, а тому підлягають стягненню з Відповідача у повному обсязі.

Суд, вирішуючи питання розподілу судових витрат, встановивши сторону, з вини якої справу було доведено до суду, керується ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких судовий збір покладається на Відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.11, 546, 548, 549, 610, 611, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст.173, 179, 193, 216, 217, 230 Господарського кодексу України та керуючись ст.ст.1, 4, 12, 33, 43, 44, 47-49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області (62300, Харківскьа область, м. Дергачі, м-н Перемоги, 5-А; р/р 35218001000412 в НУДКСУ в Харківській області; МФО 851011; код ЄДРПОУ 24129939) на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Харківської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (61002, м. Харків, вул. Іванова, 7/9; р/р 26003592, в ХОД ВАТ "Райффайзен банк Аваль", МФО 350589, код ЄДРПОУ 25614660) 218,88 гривень пені, 16,68 гривень збитків від інфляції, 128,56 гривень 3% річних та 1609,50 гривень судового збору.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення 14925,42 гривень основної заборгованості провадження у справі №5023/4892/12 припинити на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 02 січня 2013 року.

Суддя Калантай М.В.

Справа № 5023/4940/12