Рішення № 28610457, 08.01.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-64/14466-2012 08.01.13

За позовом публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна"

до публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант-Авто"

про відшкодування матеріальної шкоди 5 092,27 грн.

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники:

Від позивача - не з"явився

Від відповідача: Костенко А.О.(дов. від 20.12.2012)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Публічне акціонерне товариство "Страхова компанія "Універсальна" звернулось до господарського суду м. Києва із позовом до публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо - транспортної пригоди в порядку регресу, суми в розмірі 5 092,27 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ПАТ "Страхова компанія "Універсальна" на підставі Договору добровільного страхування засобів наземного транспортного від 03.03.2009 № 3014/100/003882, внаслідок настання страхової події -дорожньо-транспортної пригоди (надалі -ДТП) виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля марки «Тойота», д.н. ВС9778ВМ, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля марки «Фольцваген», ДНЗ АА9135ІМ, яким скоєно ДТП, застрахована ПАТ "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № ВС/1192761), а тому позивач вказує, що обов'язок з відшкодування збитків покладається на відповідача.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 17.10.2012 порушено провадження у справі №5011-64/14466-2012(суддя Зеленіна Н.І.) та призначено до розгляду на 22.11.2012.

Розпорядженням керівництва господарського суду м. Києва від 22.11.2012 справу №5011-64/14466-2012 передано для розгляду судді Головатюку Л.Д.

22.11.2012 в судовому засіданні було оголошено перерву на 04.12.2012 для подання додаткових доказів по справі.

Представник відповідача в судове засідання 04.12.2012 не з'явився, витребувані судом докази не подав, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

В судове засідання 04.12.2012 прибув представник позивача та дав пояснення по справі.

Розгляд справи відкладено на 18.12.2012.

Представник відповідача в судове засідання 18.12.2012 вдруге не з'явився, витребувані судом докази не подав, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

В судове засідання 18.12.2012 прибув представник позивача та дав пояснення по справі.

Суд прийшов до висновку про витребування додаткових доказів по справі.

Представник позивача подав суду клопотання про продовження строку розгляду справи на 15 днів. Суд задовольнив дане клопотання та продовжив строк розгляду справи №5011-64/14466-2012 на 15 днів.

Розгляд справи відкладено на 08.01.2013.

Представник відповідача в судове засідання 08.01.2013 з'явився, подав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечив та просив відмовити в їх задоволенні та зазначив, що відповідачем було сплачено позивачу страхове відшкодування в розмірі 399,10 грн.

Представник позивача в судове засідання 08.01.2013 не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Оскільки про час та місце судового засідання позивач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

10.02.2010 у м. Львові, по вул. Стрийська, 144 трапилась дорожньо-транспортна пригода (надалі - ДТП) за участю транспортного засобу «Фольцваген», д.н. АА9135ІМ, під керуванням Кашиної Емілії Михайлівни та транспортного засобу «Тойота», д.н. ВС9778ВМ, під керуванням Бойко О.Б.

В результаті вказаної ДТП було пошкоджено застрахований публічним акціонерним товариством «Страхова компанія «Універсальна»(надалі - Позивач), згідно з умовами договору добровільного страхування наземного транспорту №3014/100/003882 від 03.03.2009 (надалі - договір) транспортний засіб «Тойота», д.н. ВС9778ВМ, який належить Ткач О.Б. (надалі страхувальник) на праві приватної власності.

01.03.2010 Сихівським районним судом м. Львова була винесена постанова, згідно якої Кашину Емілію Михайлівну визнано винною у вчинені даного ДТП.

В результаті вчинення правопорушення Кашиною Е.М. було завдано матеріальної шкоди Ткач О.Б., як власнику автомобіля «Тойота», д.н. ВС9778ВМ.

Як свідчать матеріали справи вартість відновлювального ремонту автомобіля «Тойота», д.н. ВС9778ВМ, визначено на підставі Протоколу огляду транспортного засобу та рахунку-фактури № Кл-0000073 та № Д-00001533 від 18.02.2010, згідно яких вартість страхового відшкодування становить 5 927,27 грн.

В подальшому, публічним акціонерним товариством «Страхова компанія «Універсальна»було прийнято рішення про визнання даної події страховим випадком, та виплати Страхувальнику на підставі страхового акту №9110000472 страхового відшкодування, у розмірі 5 602,27 грн.

Платіжними дорученнями №6508 та № 6507 від 13.04.2010 сума страхового відшкодування у розмірі 5,602,27 грн. була перерахована на рахунок Страхувальника.

Відповідно до ст. 354 Господарського кодексу України за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Тобто, за укладеним договором одна сторона за договором зобов'язалася за винагороду (страховий внесок), котра сплачується іншою стороною, відшкодувати їй збитки, завдані застрахованому транспортному засобові в результаті настання визначеного договором страхового випадку.

Застрахованим майном за вищевказаним Договором є автомобіль «Тойота», д.н. ВС9778ВМ, а страховим випадком крім інших, вважаються також збитки: пошкодження або знищення застрахованого транспортного засобу або його частини в результаті ДТП та ін.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Статтею 27 Закону України "Про страхування " та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Відповідно до ст. 12.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів " (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Відповідно полісу ВС/1192761, діючого станом на 10.02.2010, франшиза становить 510,00 грн.

Відповідно до ст. 12.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів "(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Заявлена позивачем до стягнення сума основного боргу позивачем була зменшена на суму франшизи у розмірі 510,00 грн.

Крім того, відповідач подав суду належні докази сплати позивачу заборгованості в сумі 399,10 грн., у зв'язку з чим загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем становить: 5 092,27 грн. - 399,10 грн. = 4 693,17 грн.

Таким чином, до позивача перейшло в межах суми 4 693,17 грн. право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ч.1 ст.1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина Кашиної Емілії Михайлівни встановлена у судовому порядку, а тому шкода, заподіяна внаслідок експлуатації автомобіля «Фольцваген», д.н. АА9135ІМ нею відшкодовується.

Цивільно-правова відповідальність Кашиної Емілії Михайлівни, як кермувальника даного автомобіля, на дату ДТП була застрахована ПАТ "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" згідно із полісом № ВС/1192761.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Згідно з ст. 38.2.3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страховика, якщо забезпечений транспортний засіб, що заподіяв шкоду, було встановлено та страховик був зобов'язаний, але не виплатив страхове відшкодування у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з п. 36.2 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

Позивач з претензією вих. № 7239Р від 17.02.2011 звернувся до відповідача з проханням відшкодувати заподіяну в результаті ДТП шкоду.

Відповідачем доказів повного виконання зобов'язання не надано, як не надано доказів звільнення його від виконання свого обов'язку.

Згідно з п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі за відсутності предмету спору.

Частиною 2 статті 80 ГПК України встановлено, що у випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається

Судом встановлено, що відповідачем було частково оплачено заборгованість перед позивачем в сумі 399,10 грн., у зв'язку з чим провадження в цій частині підлягає припиненню.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені Позивачем вимоги щодо стягнення з Відповідача заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, при частковому задоволенні позову витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до Закону України «Про судовий збір»сума судового збору за подачу даного позову становить 1609,50 грн.

Таким чином, витрати по сплаті судового збору покладаються:

на позивача в сумі 126 грн. 18 коп., на відповідача -1 483 грн. 32 коп.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 33, 34, 49, 82-85, 116-118 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Припинити провадження в частині стягнення з публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" 399,10 грн.

2. В іншій частині позов публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна" задовольнити повністю.

3. Стягнути з публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" (01042, м. Київ, провулок Новопечерський, 19/3, код ЄДРПОУ 16467237) на користь публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна" (01030, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 48а, код ЄДРПОУ 20113829) суму страхового відшкодування у розмірі 4 693 (чотири тисячі шістсот дев'яносто три) грн. 17 коп. та судовий збір у розмірі 1 483 (одна тисяча чотириста вісімдесят три) грн. 32 коп..

4. Видати наказ.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

6. Копію рішення розіслати сторонам.

Суддя Л.Д. Головатюк

Дата підписання повного тексту рішення -15.01.2013