Рішення № 28604294, 08.01.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

08.01.13 р. Справа № 5006/33/132пд/2012

Господарський суд Донецької області у складі судді Сич Ю.В.,

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства «Дніпропетровський завод металоконструкцій ім.І.В. Бабушкіна», м.Дніпропетровськ (ідентифікаційний код 01412851)

до відповідача Публічного акціонерного товариства «Дружківський машинобудівний завод», м.Дружківка (ідентифікаційний код 00165669)

про зобов'язання відповідача підписати акт здачі-прийому виконаних робіт, передбачений договором підряду №141 від 10.06.2010р.; прийняти та вивезти металоконструкції крепі ЗКД90.60.03.000СБ в кількості 5 штук, вагою 7,57т.

за участю представників:

від позивача: Братута С.П. за довіреністю від 04.12.2012р.

від відповідача: Волосожар Г.В. за довіреністю №20 від 02.01.2013р.

Позивач, Публічне акціонерне товариство «Дніпропетровський завод металоконструкцій ім.І.В. Бабушкіна», м.Дніпропетровськ звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Публічного акціонерного товариства «Дружківський машинобудівний завод», м.Дружківка про зобов'язання відповідача підписати акт здачі-прийому виконаних робіт, передбачений договором підряду №141 від 10.06.2010р.; прийняти та вивезти металоконструкції крепі ЗКД90.60.03.000СБ в кількості 5 штук, вагою 7,57т.

Ухвалою суду від 28.11.2012р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 5006/33/132пд/2012.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на той факт, що відповідачем порушено умови договору підряду №141 від 10.06.2010р. в частині підписання акту здачі-прийомки виконаних робіт, який передбачає наступний вивіз виготовлених металоконструкцій.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав копії договору підряду №141 від 10.06.2010р., специфікації №1 від 10.06.2010р. (додаток №1 до договору), переліку деталей (додаток №2 до договору), листа №130-О-35 від 15.02.2011р., акту контрольної перевірки якості виготовлення перекриттів ЗКД90.60.03.000 для ВАТ «ДМЗ» від 16.09.2010р., претензії №805-А-29 від 27.10.2010р. та доказів її отримання, претензії №820-О-29 від 21.10.2011р. та доказів її отримання, претензії №394-А-29 від 18.06.2012р. та доказів її отримання, акту здачі-прийомки виконаних робіт №0000000853 від 05.12.2012р., витягу з реєстру банківських виписок, платіжного доручення №483 від 26.01.2011р.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст. 1, 12, 15, 49 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 173, 175, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 526, 551, 610, 612, 615, 659, 853 Цивільного кодексу України.

08.01.2013р. відповідачем надано відзив на позовну заяву, за яким проти позову заперечує та зазначає, що передбачені умовами спірного договору акти здачі-приймання виконаних робіт відповідачу позивачем не надавались для підписання, технічна документація не повернена, звіт про використання матеріалу не наданий, та позивач не надав жодного разу до претензії та/або не надіслав листом відповідачу акти здачі-приймання виконаних робіт для підписання, як того вимагають умови п.6.2. договору №141 від 10.06.2010р.

Під час судового розгляду справи представників сторін було ознайомлено з правами та обов'язками у відповідності із ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до ст. 81-1 Господарського-процесуального кодексу України.

На підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи судом відкладався.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив наступне:

Як вбачається з матеріалів справи, сутність спору, що розглядається, полягає, зокрема, у зобов'язанні відповідача підписати акт здачі-прийому виконаних робіт, передбачений договором підряду №141 від 10.06.2010р., укладений між Відкритим акціонерним товариством «Дніпропетровський завод металоконструкцій ім.І.В. Бабушкіна» (підрядник) та Відкритим акціонерним товариством «Дружківський машинобудівельний завод» (замовник).

В силу ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. При цьому, судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції.

Розмежування компетенції між судами загальної юрисдикції щодо розгляду справ визначається, зокрема, нормами процесуального права.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Згідно ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України «Про судоустрій України» є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.

За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення позовного провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси, які порушені або оспорюються.

Встановивши наявність у особи, яка звернулась з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливість застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Так, за змістом статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 20 Господарського кодексу України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються визначеними цією статтею шляхами, зокрема, шляхом визнання наявності або відсутності прав, припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення. Отже право на судовий захист пов'язано із самою протиправністю дій.

Аналогічні норми містяться і в статті 16 Цивільного кодексу України.

Так, господарські суду порушують провадження у справах за позовами, в основі яких правова вимога - спір про право, що виникає з матеріальних правовідносин.

Відповідно до п. 6 ст. 6 ГК України одним із загальних принципів господарювання в Україні є заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.

Статтею 6 Конституції України встановлено, що органи законодавчої, виконавчої та судової державної влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Частина 2 ст. 19 Конституції України зазначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виходячи із наведеного, суд дійшов висновку про те, що зобов'язання відповідача підписати акт здачі-прийому виконаних робіт, передбачений договором підряду №141 від 10.06.2010р суперечить встановленим чинним законодавством способам захисту цивільних прав і є втручанням у господарську діяльність суб'єкта господарювання, а відтак не підлягає розгляду господарськими судами.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог позивача про зобов'язання відповідача підписати акт здачі-прийому виконаних робіт, передбачений договором підряду №141 від 10.06.2010р.

Такої ж правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові №6/43 від 10.06.2009р.

Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача прийняти та вивезти металоконструкції крепі ЗКД90.60.03.000СБ в кількості 5 штук, вагою 7,57т господарський суд зазначає наступне.

10.06.2010р. між Відкритим акціонерним товариством «Дніпропетровський завод металоконструкцій ім.І.В. Бабушкіна» (підрядник) та Відкритим акціонерним товариством «Дружківський машинобудівельний завод» (замовник) укладено договір підряду №141 (далі - Договір), за умовами якого підрядник зобов'язується на свій ризик, своїми силами та механізмами з матеріалів замовника виконати роботи з виготовлення металоконструкцій крепі 3КД90.60.03.000СБ, в кількості та за ціною узгодженою сторонами у відповідній специфікації, яка є складовою та невід'ємною частиною цього договору, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу в порядку та в строки, встановлені цим договором (п.1.1. Договору).

На момент розгляду справи до матеріалів справи не надано ні змін, ні доповнень щодо виконання умов Договору, крім тих, що додані до Договору.

Доказів визнання в судовому порядку вказаного Договору недійсним сторонами суду не представлено.

За п.1.3. Договору місце проведення робіт - ВАТ «Дніпропетровський завод металоконструкції ім..І.В. Бабушкіна», м.Дніпропетровськ, вул.Ударніков, 54.

Відповідно до п.2.2.1. Договору перший платіж в розмірі 50% суми договору у розмірі 28672,50грн., тому числі ПДВ здійснює у формі передплати протягом 5 банківських днів з моменту підписання договору.

Згідно з витягом з реєстру банківських виписок 26.01.2011р. замовником здійснено передплату за Договором на користь підрядника у розмірі 28672,50грн.

За п.3.1. Договору підрядник зобов'язується розпочати здійснення робіт за цим договором протягом 3-х календарних днів з моменту передачі замовника металопрокату, отримання комплекту технічної документації зі штампом «В виробництво робіт» та отримання передплати згідно п.2.2.1.

Пунктом 3.2. Договору передбачено, що підрядник зобов'язується повністю завершити роботи за цим договором за взаємно узгодженим графіком.

Як передбачено п.3.3. Договору датою закінчення робіт вважається дата підписання сторонами акту здачі - приймання виконаних робіт.

Як зазначає позивач, 16.09.2010р. актом контрольної перевірки якості виготовлення перекриттів ЗКД90.60.03.000СБ були виявлені недоліки продукції, згідно з яким після усунення недоліків продукція належить відправленню споживачу. Виявлені недоліки були усунуті 17.09.2010р.

За п.3.6. Договору передача металопрокату та креслень оформлюється актом приймання-передачі, підписаним сторонами.

Пунктом 6.1. Договору передбачено, що приймання виконаних робіт здійснюється актом здачі - прийомки виконаних робіт.

А п.6.2. Договору встановлено, що замовник зобов'язаний протягом 5-ти банківських днів з дня пред'явлення підрядником акту прийняти виконані роботи, підписав акт або мотивувати відмову від приймання робіт. Якщо протягом 5-ти днів після вручення акту замовник претензій з якості робіт не пред'явив, зобов'язання підрядника вважаються виконаними.

Як вбачається з матеріалів справи, підрядник актів не направляв, не підписував, таким чином, підтвердження виконання робіт позивачем до суду не представлено.

Відповідно до п.3.7. Договору доставка металопрокату та виготовлених металоконструкцій здійснюється замовником своїм транспортом та за свій рахунок на умовах FCA - склад заводу підрядника.

Відповідно до Правил №560 від 01.01.2000р. «Інкотермс. Офіційні правила тлумачення торгівельних термінів Міжнародної торгової палати» термін FCA означає, що продавець здійснює поставку товару, який пройшов митне очищення для експорту, шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці. Продавець зобов'язаний надати товар перевізнику або іншій особі, призначеній покупцем або обраній продавцем у відповідності зі статтею А.3 «а», у названому місці у день чи в межах періоду, що узгоджені сторонами для здійснення поставки.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.10.2010р., 21.10.2011р., 18.06.2012р. підрядник направляв замовнику претензії з вимогою прийняти продукцію.

Проте, як зазначає позивач, замовником не було прийнято та вивезено металоконструкцій крепі ЗКД90.60.03.000СБ в кількості 5 штук, вагою 7,57 т.

Проаналізувавши вищезазначений договір, судом встановлено, що останній за своєю правовою природою є договором підряду та підпадає під регулювання статей 837-864 Цивільного кодексу України.

За статтею 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 509 Цивільного кодексу України закріплено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки.

Частиною 2 ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, та як усно зазначив представник позивача в судовому засіданні, відповідний акт здачі - прийомки виконаних робіт підрядником замовнику не надавався.

Оскільки, за п.1.1. Договору підрядник зобов'язується на свій ризик, своїми силами та механізмами, з матеріалів замовника виконати роботу з виготовлення металоконструкцій крепі 3КД90.60.03.000СБ, в кількості та за ціною узгодженою сторонами у відповідній специфікації, яка є невід'ємною частиною цього договору, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу в порядку та в строки, встановлені цим договором, позивачем порушені п.п3.3. Договору, яким передбачено, що датою закінчення робіт вважається дата підписання сторонами акту здачі-приймання виконаних робіт, п.3.6. Договору, яким визначено, що передача металопрокату та креслень оформлюється актом приймання-передачі, підписаним сторонами, п.6.1. Договору, за яким приймання виконаних робіт здійснюється актом здачі-приймання виконаних робіт, п.6.2. Договору, яким встановлено, що замовник зобов'язаний протягом 5-ти робочих днів з дня пред'явлення підрядником акту прийняти виконані роботи, підписав акт або мотивувати від прийомки робіт, п.6.4. Договору, за яким разом з актом здачі-прийомки виконаних робіт підрядник зобов'язаний передати замовнику залишки матеріалу (при їх наявності), звіт про використання матеріалів замовника, а також передати всю технічну документацію, передану замовнику у відповідності з п.3.5. цього договору, суд дійшов висновку, що вимоги позивача щодо зобов'язання відповідача прийняти та вивезти металоконструкції крепі ЗКД90.60.03.000СБ в кількості 5 штук, вагою 7,57т є передчасними.

Враховуючи, що підрядником не виконано умови Договору щодо представлення замовнику акту здачі - прийомки виконаних робіт, у замовника не виникло обов'язку щодо прийняття металоконструкції крепі ЗКД90.60.03.000СБ в кількості 5 штук, вагою 7,57т.

З огляду на вищевикладене, господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про зобов'язання відповідача прийняти та вивезти металоконструкції крепі ЗКД90.60.03.000СБ в кількості 5 штук, вагою 7,57т у зв'язку з їх безпідставністю та необґрунтованістю.

Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі сплати судового збору у зв'язку з відмовою у задоволенні позову покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 22, 32-34; 36; 43; 49; 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Дніпропетровський завод металоконструкцій ім.І.В. Бабушкіна», м.Дніпропетровськ звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Публічного акціонерного товариства «Дружківський машинобудівний завод», м.Дружківка про зобов'язання відповідача підписати акт здачі-прийому виконаних робіт, передбачений договором підряду №141 від 10.06.2010р.; прийняти та вивезти металоконструкції крепі ЗКД90.60.03.000СБ в кількості 5 штук, вагою 7,57т.

У судовому засіданні 08.01.2013 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційного скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 14.01.2013 р.

Суддя Сич Ю.В.