Рішення № 28602154, 14.01.2013, Мирноградський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Димитровський міський суд Донецької області)

Справа № 2/226/38/2013

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 січня 2013 року м.Димитров

Димитровський міський суд Донецької області у складі

головуючого -судді Редько Ж.Є.,

при секретарі Мітюхіній О.В.,

за участі представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Богачонка С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Димитров Донецької області справу за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське»(далі за текстом ТОВ «Краснолиманське») про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди.

У судовому засіданні в обґрунтування заявлених вимог представник позивача ОСОБА_5 вказав, що з відповідачем по справі він знаходився у трудових відносинах з 01.06.2011 року по 09.04.2012 року, працюючи електрослюсарем підземним третього розряду з повним робочим днем у шахті. 09.04.2012 року позивач був звільнений за власним бажанням. Під час праці у відповідача в січні 2012 року позивач звернувся з заявою на ім'я керівника з метою отримання авансу у розмірі 800 грн., однак вказаний аванс так і не отримав ні за відомістю, а ні за банківським рахунком. Отримуючи заробітну плату за лютий 2012 року, позивач звернув увагу, що у табуляграмі мається утримання в розмірі 800 грн. з розшифровкою «по відомості». У бухгалтерії підприємства позивачу повідомили, що цю помилку виправлять у наступну заробітну плату, тобто за березень. Але цю заборгованість за заробітною платою позивач отримав лише 10.10.2012 року, через шість місяців після звільнення і після того, як 28.09.2012 року попередив про своє звернення до прокуратури та до інспекції по труду. Відповідно до довідки відповідача середньоденна заробітна плата позивача складає 322,28 грн. Таким чином, середній заробіток за весь час затримки розрахунку за період з 10.04.2012 року по 09.10.2012 року (184 календарних дні) складе 59299 грн.52 коп. із розрахунку: 322,28 грн. помножити на 184 календарних дні. Крім того, незаконними діями відповідача позивачу було завдано моральну шкоду у розмірі 10000 грн., яка полягає у душевних стражданнях у зв'язку з порушенням законного права на вчасне отримання позивачем грошей та матеріальних труднощах. Це привело до порушення звичного життєвого устрою позивача, він став замкнутий, малотовариський, так як він змушений був неодноразово звертатися до керівництва відповідача з проханням віддати позивачу зароблені кошти. Причиною його моральних страждань також є протиправна діяльність відповідача у вигляді негідного, неповажного та несправедливого відношення до позивача та його прав. Все це стало приводом до моральних страждань позивача, психічного хвилювання та збудження, короткочасного розладу його психічного стану в зв'язку з необхідністю нормального утримання сім'ї (придбання харчів на утримання себе, дітей та дружини, придбання необхідних речей), що в свою чергу змінило образ та спосіб його життя: втрата нормальних життєвих зв'язків через неможливість отримання свого заробітку, продовження через це активного громадського життя, що породжувало постійне непорозуміння з близькими для нього людьми. Все це потребувало від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Тому позивач просить суд стягнути з ТОВ «Краснолиманське»середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку у розмірі 59299,52 грн., та моральну шкоду у розмірі 10000 грн.

Позивач ОСОБА_3 до суду не з,явився, про час і місце розгляду справи сповіщений належним чином, письмово сповістив суд про розгляд справи у його відсутність у присутності свого представника.

Представник відповідача ТОВ «Краснолиманське»Богачонок С.В. позов не визнав у повному обсязі з наступних підстав. Під час звільненні позивача відповідачем було письмово повідомлено працівника про нараховані суми, належні йому при звільненні, проведено виплату всіх сум, що нараховані позивачу за даними бухгалтерського обліку на час звільнення в сумі 6260,33 грн. у передбачені законодавством строки та було видано належно оформлену трудову книжку. Жодних претензій та спору щодо нарахованих сум при звільненні за квітень 2012 року, як і щодо розміру будь-яких інших сум, позивачем ані під час звільнення, ані в період існування трудових відносин до відповідача не заявлено, у зв'язку з чим взагалі відсутній предмет спору з підстав, зазначених у ч.1 ст.47 та ст.116 КЗпП України. Про факт відрахування із заробітної плати на повернення авансу, який позивачем фактично не отримувався, останньому стало відомо, що найменше у березні 2012 року під час отримання табуляграми по заробітній платі за лютий 2012 року. Однак жодних претензій від ОСОБА_3 по цьому факту на адресу відповідача не надходило. Отже позивачем було порушено тримісячний строк звернення із відповідною заявою до КТС або безпосередньо до суду. При цьому, ані позовна заява, ані додані до неї докази, не містять в обі посилання на існування будь-яких причин пропуску тримісячного строку звернення до суду та їх поважність. На переконання відповідача позивач навмисно затягував розгляд питання про факт відрахування із заробітної плати на повернення авансу, який позивачем фактично не отримувався, з метою неправомірно скористатися правами, наданими ч.1 ст.47 та ст.ст.116, 117 КЗпП України. Перше звернення позивача з вимогою виплатити йому суму авансу 800 грн. надійшло на адресу відповідача лише 01.10.2012 року. Бухгалтерія товариства перевірила зазначені в заяві дані, виявила суто лічильну помилку, та вже 09.10.2012 року усунула виявлені недоліки, перерахувавши на картковий рахунок позивача відповідні кошти. Про причини утримання на повернення авансу з заробітної плати та про перерахування позивачу утриманих сум відповідач повідомив позивача 10.10.2012 року офіційним листом за № 1221. Мала місце суто лічильна помилка і жодного умислу в діях працівників бухгалтерії відповідача не було. З невстановлених обставин суму авансу, яку просив виплатити позивач у січні 2012 року, помилково було зараховано на особистий картковий рахунок іншого працівника ОСОБА_6 (т.№ 22945), колонка для формування виплат якого знаходиться поруч з відповідною колонкою позивача у зведеному реєстрі виплат. Якщо і допустити, що 800 грн. є сумою, належною відповідачу при звільненні, то треба враховувати істотність цієї суми порівняно з середньомісячним заробітком позивача, який складає 6767 грн. 88 коп., від якого 800 грн. становить лише 1/8,45 частку, що в сумарному виразі -7017,69 грн. Також позивачем до позовної заяви не додано жодного належного та допустимого доказу завдання йому відповідачем моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і необхідності додаткових зусиль для організації працівником свого життя.

Вислухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що позивач з 01.06.2011 року по 09.04.2012 року знаходився у трудових відносинах з відповідачем, працюючи електрослюсарем підземним третього та четвертого розряду з повним робочим днем у шахті, і був звільнений за власним бажанням, що встановлено на підставі записів з трудової книжки позивача, довідки підприємства (а.с.4-6, 8).

Відповідно до стор.207-208 Книги обліку руху трудових книжок і вкладишів до них ТОВ «Краснолиманське»під № 3179 зроблений запис про отримання при звільненні ОСОБА_3 10.04.2012 року трудової книжки (а.с.38).

Із табуляграми, виданої ТОВ «Краснолиманське»за лютий 2012 року ОСОБА_3, вбачається, що із заробітної плати позивача ОСОБА_3 утримано 800 грн. з розшифровкою «по відомості»(а.с.10).

Із розрахунку заробітної плати по ТОВ «Краснолиманська»за лютий 2012 року також вбачається, що 800 грн. позивачу не нараховувалися у заробітну плату позивача за лютий 2012 року (а.с.41). Дана сума була нарахована ОСОБА_6, колонка для формування виплат якого знаходиться поруч з відповідною колонкою позивача (а.с.41).

Згідно табуляграми, виданої ТОВ «Краснолиманське»за квітень 2012 року на ім'я ОСОБА_3, до видачі позивачу разом з розрахунком нараховано 6260,33 грн. (а.с.42).

01.10.2012 року позивач звернувся до відповідача зі своєю заявою від 28.09.2012 року про виплату йому незаконно утриманих 800 грн. із заробітної плати за лютий 2012 року, у противному разі він буде звертатися до інспекції праці або в прокуратуру за захистом своїх порушених прав (а.с.39).

Згідно за відповіддю ТОВ «Краснолиманське»від 10.10.2012 року на звернення позивача від 28.09.2012 року проведені утримання із заробітної плати ОСОБА_3 у лютому та березні 2012 року у розмірі 800 грн. (графа «по відомості») здійснені помилково, сума 1600 грн. була перерахована на картковий рахунок позивача 09.10.2012 року, що також підтверджується платіжним дорученням № 1073 від 09.10.2012 року (а.с.40).

Відповідно до довідки ТОВ «Краснолиманське»від 01.11.2012 року середньоденна заробітна плата позивача складає 322,28 грн., а середньомісячна заробітна плата -6767,88 грн. (а.с.8). Ці розміри позивачем не оспорюються.

Позивач ОСОБА_3 з 07.08.2006 року знаходиться у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_7 та має на утриманні дітей: сина ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, та доньку ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується свідоцтвами про шлюб та народження (а.с.11,12,13).

За приписами ч.1 ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення провести з працівником розрахунок у строки, зазначені в ст.116 КЗпП України.

Статтею 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, проводиться у день звільнення. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити неоспорювану нею суму.

Відповідно до ст.127 КЗпП України відрахування із заробітної плати працівників для покриття їх заборгованості підприємству, можуть провадитись за наказом власника або уповноваженого органу для повернення авансу, виданого в рахунок заробітної плати; для повернення сум, зайво виплачених внаслідок лічильних помилок, для погашення невитраченого і своєчасно не поверненого авансу, виданого на службове відрядження; на господарські потреби, якщо працівник не оспорю підстав і розміру відрахування.

Відповідно до п.24 постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці»від 24.12.1999 року № 13 (далі за текстом постанова Пленуму) до лічильних помилок належить неправильності в обчисленнях, дворазове нарахування заробітної плати за один і той самий період тощо. Не можуть вважатися ними не пов'язані з обчисленням помилки в застосуванні закону та інших нормативно-правових актів.

З огляду на приведені норми закону та постанову Пленуму, суд приходить до висновку, що утримані із заробітної плати позивача за лютий 2012 року 800 грн. не є ані лічильною помилкою, ані сумою на повернення авансу у розумінні ст.127 КЗпП України, оскільки обчислена за лютий 2012 року заробітна плата позивача в сумі 2980,92 грн. (табуляграма на а.с.10) не викликає сумніву у сторін, крім того, фактично позивачу не було надано ніякого авансу у цей проміжок часу: ані в рахунок заробітної плати, ані на службове відрядження. За своєю природою 800 грн. є частиною заробітної плати позивача, яка була безпідставно утримана із заробітної плати позивача за лютий 2012 року. Даний факт визнаний самим підприємством, про що свідчать його дії по безспірному поверненню цієї суми.

Пунктом 20 постанови Пленуму передбачено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства суми в день звільнення, суд на підставі ст.117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку.

Оскільки підприємством порушені вимоги закону, воно має відповідати перед позивачем згідно за ст.117 КЗпП України.

Позивач просить суд стягнути його середній заробіток за період з 10.04.2012 року по 09.10.2012 року у сумі 59299,52 грн., із розрахунку: 184 календарні дні х 322,28 грн., де 322,28 грн. - середньоденний заробіток позивача.

У суді представник відповідача пояснив, що сума середньоденного заробітку позивача розраховувалася відповідно до вимог Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.95 № 100, виходячи із робочих днів.

Тому період затримки розрахунку повинен розраховуватися, виходячи із робочих днів, а не із календарних днів.

Відповідно до додатку до листа Міністерства праці та соціальної політики України від 23.08.2011 року № 8515/0/14-11/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2012 рік» кількість робочих днів з 10.04.2012 року по 09.10.2012 року складає 124 дні (квітень 2012 року -14 днів, травень 2012 року -20 днів, червень 2012 року - 19 днів, липень 2012 року -22 дні, серпень 2012 року -20 днів, вересень 2012 року -20 днів, жовтень 2012 року -7 днів).

Отже, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні позивача складе: 39962,72 грн. із розрахунку: 124 робочих дні х 322,28 грн. Саме ця сума, суд вважає, підлягає стягненню з відповідача.

Вирішуючи спір про стягнення моральної шкоди у сумі 10000 грн., суд виходить з того, що це право у позивача виникло з 13.01.2000 року з часу введення в дію ст.237-1 КЗпП України. Суд вважає, що ці вимоги позивача належать частковому задоволенню, оскільки позивач через порушення відповідачем його конституційного права на своєчасне отримання винагороди за труд, захищеного трудовим законодавством, морально страждав, не отримуючи належну йому суму при звільненні, на яку він розраховував, маючи на утриманні двох малолітніх дітей, що вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Суд також враховує, що позивачем не додано будь-яких доказів щодо короткочасного розладу його психічного стану, вагомості його матеріальних труднощів, оскільки, як вбачається із записів з трудової книжки, позивач вже 01.05.2012 року працевлаштувався на інше вугільне підприємство з повним робочим днем у шахті, що вимагає від працівника задовільного стану здоров,я та передбачає не замалу заробітну плату (а.с.6). Визначаючи розмір відшкодування позивачу моральної шкоди, суд враховує характер, об'єм, тривалість зазнаваних позивачем страждань, розмір не отриманих, належних при звільненні сум, тому вважає, що на користь позивача належить стягнути 300 грн.

Відповідно до ст.233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Крім того, Конституційний Суд України у своєму рішенні від 22.02.2012 року № 4-рп/12 у справі № 1-5/12 дійшов висновку, що для звернення працівника до суду з заявою про відшкодування моральної шкоди , завданою йому несвоєчасною виплатою з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум, встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли такий працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично розрахувався з ним.

Отже, перебіг строку позовної давності у даному спорі суд пов,язує з датою проведення повного розрахунку з позивачем, - 10.10.2012 року, тому з урахуванням того, що позов подано до суду за поштою 20.11.2012 року (а.с.14), ніяких порушень з цього приводу судом не встановлено.

Питання щодо врахування істотності суми заборгованості порівняно із середнім заробітком судом не розглядається, оскільки питання між сторонами про розмір звільненому працівникові сум вирішено на користь позивача поза судовим порядком.

На підставі ст.88 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню судові витрати: судовий збір за матеріальними вимогами у сумі 399,63 грн., за вимогами немайнового характеру -107,30 грн., а всього 321 грн. 90 коп.

На підставі ст.43 Конституції України, ст.ст.116, 117, 237-1 КЗпП України,

постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.95 № 100, керуючись ст.ст. 10, 11, 57, 209, 212, 215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське», юридична адреса якого: 85310, Донецька область, м.Красноармійськ, м.Родинське, ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська», код ЄДРПОУ 32281519:

- на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, середній заробіток за затримку розрахунку при звільнені в сумі 39962 грн. 72 коп., у відшкодування моральної шкоди 300 грн., а всього 40262 (сорок тисяч двісті шістдесят дві) грн. 72 коп.;

- на користь держави судовий збір у сумі 506 (п'ятсот шість) грн. 93 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Донецької області через Димитровський міський суд Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги у десятиденний строк з дня його оголошення. Особи, які брали участь, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати судову скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення виготовлено 14 січня 2013 року.

Суддя Ж.Є.Редько