Ухвала суду № 28598141, 16.10.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" жовтня 2012 р. справа № 2а/0470/6325/12 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Мартиненка О.В.

суддів: Сафронової С.В. Чепурнова Д.В.

за участю секретаря судового засідання: Хімушкіної О.Ю.

за участю:

представника відповідача: Гусарова В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 червня 2012 року у справі №2а/0470/6325/12 за позовом Приватного підприємства «Дакар»до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання неправомірними дій та скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в :

05.06.2012 року Приватне підприємство «Дакар»звернулося до суду з позовом, в якому просило:

визнати неправомірними дії Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби, які полягають у викладенні в акті перевірки №536/23-2/37015997 від 04.05.2012р. висновків щодо визнання фінансово-господарських операцій, вчинених Приватним підприємством «Дакар»за період з 01.10.2011р. по 31.10.2011р. по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «Агроконсалтінг НК», фіктивними та нікчемними;

визнати дії Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби щодо прийняття податкових повідомлень-рішень від 18.05.2012р. №0000682302 та від 18.05.2012р. №0000692302, які були винесені на підставі акту перевірки № 536/23-2/37015997 від 04.05.2012р., та якими визначено суми грошових зобов'язань з податку на прибуток та з податку на додану вартість, неправомірними;

визнати неправомірними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.05.2012р. №0000682302, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 98.505,00грн., з яких 98.505,00грн. - основний платіж, податкове повідомлення-рішення 18.05.2012р. №0000692302, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 107.070,00грн., з яких 85.656,00грн. - основний платіж, 21.414,00грн. - штрафні (фінансові) санкції.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилався на необґрунтовані висновки перевіряючих осіб щодо нікчемності укладених правочинів та вказував на реальність господарських операцій, за наслідками яких позивачем визначено податкові зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 червня 2012 року позовні вимоги задоволено у повному обсязі, а саме:

визнано неправомірними дії Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби, які полягають у викладенні в акті перевірки №536/23-2/37015997 від 04.05.2012р. висновків щодо визнання фінансово-господарських операцій, вчинених Приватним підприємством «Дакар»за період з 01.10.2011р. по 31.10.2011р. по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «Агроконсалтінг НК», фіктивними та нікчемними;

визнано дії Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби щодо прийняття податкових повідомлень-рішень від 18.05.2012р. №0000682302 та від 18.05.2012р. №0000692302, які були винесені на підставі акту перевірки №536/23-2/37015997 від 04.05.2012р., та якими визначено суми грошових зобов'язань з податку на прибуток та з податку на додану вартість, неправомірними;

визнано неправомірними та скасовано податкове повідомлення-рішення від 18.05.2012р. №0000682302, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 98.505,00грн., з яких 98.505,00грн. - основний платіж, податкове повідомлення-рішення 18.05.2012р. №0000692302, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 107.070,00грн., з яких 85.656,00грн. - основний платіж, 21.414,00грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, Державна податкова інспекція в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. Апеляційна скарга, фактично, обґрунтована висновками перевіряючих осіб, які зроблено в акті перевірки №536/23-2/37015997 від 04.05.2012р. На думку заявника апеляційної інстанції, судом першої інстанції не надано належної правової оцінки встановленим перевіркою обставинам, які свідчать про неможливість виконання контрагентом своїх зобов'язань, з огляду на відсутність у нього необхідних умов для здійснення господарської діяльності. Суд першої інстанції не звернув уваги на той факт, що позивачем до перевірки не надано товарно-транспортних накладних, які б свідчили про факт транспортування придбаних товарів.

Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи із наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що повноважними особами Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби на підставі довідки №53 від 18.10.2011 року, виданої ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська, відповідно до наказу від 18.04.2012 року №208 та згідно із п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, проведено документальну невиїзну перевірку ПП «Дакар»з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток за період з 01.10.2011р. по 31.10.2011р. по взаємовідносинам з ТОВ «Агроконсалтінг НК», за результатами якої складено акт №536/23-2/37015997 від 04.05.2012р.

В акті перевірки зроблені висновки про порушення ПП «Дакар»:

- ст.134, п.п.138.1.1 п.138.1, п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. (із змінами та доповненнями), що призвело до заниження податку на прибуток всього в сумі 98.505грн., в тому числі за 4 квартал 2011 року у сумі 98.505грн.

- п.198.1, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010р., в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 85.656грн.

Не погодившись з такими висновками податкового органу, ПП «Дакар»надав відповідачу заперечення, в яких позивач зазначив, що надані до перевірки первинні документи свідчать про дотримання вимог підприємством усіх норм податкового законодавства при веденні господарської діяльності (а.с.41-42).

ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська, розглянувши заперечення, повідомило позивача, що висновки, здійснені за результатами перевірки та викладені в Акті перевірки є законними та залишаються без змін.

На підставі акту перевірки, та за результатами розгляду заперечень до акту перевірки, Державною податковою інспекцією в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби винесено податкові повідомлення-рішення:

№0000682302 від 18.05.2012 р., яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем у розмірі 98.505,0грн. (а.с.51);

№0000692302 від 18.05.2012р., яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість вироблених в Україні товарів (робіт послуг) в розмірі 107.070,0грн., в тому числі за основним платежем -85.656грн. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 21.414,0грн. (а.с.53)

Висновки акту перевірки, правомірність та обґрунтованість податкових повідомлень-рішень, прийнятих на підставі акту перевірки, є предметом спору, переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено порушення позивачем вимог Податкового кодексу України, дії податкового органу щодо викладення в акті перевірки висновків про визнання фінансово-господарських операцій, вчинених ПП «Дакар»за період з 01.10.2011р. по 31.10.2011р. по взаємовідносинам з ТОВ «Агроконсалтінг НК», фіктивними та нікчемними є неправомірними, а податкові повідомлення-рішення не відповідають вимогам п.3 ч.3 ст.2 КАС України, оскільки при їх винесенні відповідач діяв на підставі і в межах повноважень, але не у спосіб, передбачений законодавством та без врахування всіх обставин, які мають значення для прийняття рішення.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається з акту перевірки №536/23-2/37015997 від 04.05.2012р. висновків про порушення позивачем норм Податкового кодексу України, податковий орган дійшов з огляду на наступне.

Перевіркою встановлено взаємовідносини ПП «Дакар»з ТОВ «Агроконсалтінг НК», які відбувалися на підставі Договору перевезення вантажів автомобільним транспортом №2/20 від 01.02.2011р., предметом якого є доставка товару (бітум нафтовий) ввіреного для перевезення Перевізнику (ТОВ «Агроконсалтінг НК») (згідно накладної між вантажовідправником та вантажоодержувачем) до пункту призначення та видача його уповноваженій на одержання вантажу особі.

Вказана угода, на думку податкового органу, укладена без мети настання реальних наслідків, які передбачені цим договором. У зв'язку з цим ДПІ вказує на те, що угода є нікчемною, нікчемним правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Нікчемність укладеного правочину ДПІ пов'язує з тим, що фахівцями Кременчуцької ОДПІ було проведено позапланову перевірку ТОВ «Агроконсалтінг НК», в ході проведення якої встановлено, що у жовтні 2011 року ТОВ «Агроконсалтінг НК»мало взаємовідносини з ПП «Анві Продукт», основним постачальником якого є ТОВ «ГАРБОЛ». Встановлено невідповідність даних між ПП «Анві Продукт»та ТОВ «ГАРБОЛ»«податкова яма», а тому, податковим органом зроблено висновки, що правочини, нібито укладені між ПП «Анві Продукт»та підприємствами покупцями не спричинили реального настання юридичних наслідків.

Враховуючи, що у ТОВ «Анві Продукт»відсутні необхідні умови для здійснення господарський операцій, операції ПП «Анві Продукт»не є господарською операцією.

Перевіркою встановлено, що ТОВ «Агроконсалтінг НК»здійснило придбання дизельного пального, оливу, запчастини до автомобіля від ПП «Анві Продукт», які в дійсності ним не реалізовувались. Дані витрати враховувались при розрахунку собівартості

надання послуг по перевезенню вантажів для ПП «Дакар»по наступним документам: податковими накладними та актами виконаних робіт.

З цих підстав, в Акті перевірки, з посиланням на ст..203, 215 ЦК України, ДПІ зроблено висновок, що угода між ПП «Дакар»та ТОВ «Агроконсалтінг НК»укладена без мети реального настання передбачених договором наслідків та є нікчемною, що свідчить про порушення ПП «Дакар»вимог Податкового кодексу України в частині віднесення за такою угодою витрат до складу валових витрат виробництва та сум ПДВ до складу податкового кредиту.

Такі висновки податкового органу є безпідставними з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на прибуток є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Згідно пп. 138.1.1. п. 138.1, п. 138.2 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно п.п. 198.1., 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а

також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення понесених витрат, у зв'язку з придбавання товарів (робіт, послуг), до складу витрат операційної діяльності та сплачених сум ПДВ, у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту підприємства. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, наслідком якої є поставка товарів (робіт, послуг), понесення витрат, у зв'язку з господарською діяльністю платника, сплата (нарахування) податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що 01.02.2011 р. між позивачем та ТОВ «Агроконсалтінг НК»укладено договір №2/20 перевезення вантажів автомобільним транспортом, предметом якого є доставка товару (бітум нафтовий) ввіреного для перевезення Перевізнику (ТОВ «Агроконсалтінг НК») (згідно накладної між вантажовідправником та вантажоодержувачем) до пункту призначення та видача його уповноваженій на одержання вантажу особі

В акті перевірки зазначено, що відповідно до наданих ПП «Дакар» для проведення документальної перевірки первинних документів встановлено придбання транспортних послуг у ТОВ «Агроконсалтінг НК»відповідно до договору від 01.02.2011 №2/20. Перелік наданих транспортних послуг, які надано ПП «Дакар»наведено в Акті перевірки. Вказані операції відображено у бухгалтерському та податковому обліку ПП «Дакар», оплата за товар здійснювалась у безготівковій формі через розрахунковий рахунок. До перевірки надано видаткові накладні, податкові накладні, відносно складення яких перевіряючими особами зауважень висловлено не було.

Таким чином, актом перевірки підтверджується наявність первинних документів по спірним господарським операціям, факт оприбуткування товару позивачем, факт оплати позивачем його вартості.

Крім цього, судом першої інстанції у судовому засіданні дослідженні заявки від ПП «Дакар»на перевозку вантажів автомобільним транспортом ТОВ «Агроконсалтінг НК», рахунки-фактури, акти здачі-прийняття робіт, банківські виписки про рух коштів по рахунку позивача, копії яких долучено до матеріалів справи та які свідчать про фактичне надання транспортних послуг від ТОВ «Агроконсалтінг НК»позивачу та фактичну сплату позивачем вартості наданих послуг з урахуванням сум ПДВ.

Факт використання транспортних послуг, наданих ТОВ «Агроконсалтінг НК», у власній господарській діяльності позивача податковим органом не оскаржується.

Таким чином, судом першої інстанції зроблено обґрунтований висновок про реальність господарських операцій між ПП «Дакар»та ТОВ «Агроконсалтінг НК», оскільки встановлені обставини справи свідчать про надання транспортних послуг з перевезення товару (бітум нафтовий), оприбуткування послуг замовником, оплату їх вартості та використання послуг у власній господарській діяльності.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що придбавши послуги, для використання у власній господарській діяльності, та сплативши їх вартість, у т.ч. ПДВ у вартості послуг, позивач набув право на віднесення понесених витрат, у зв'язку з придбаванням послуг, до складу витрат операційної діяльності та сплачених сум ПДВ, у вартості товарів, до складу податкового кредиту підприємства.

Акт перевірки, на висновках якого ґрунтуються і доводи апеляційної скарги, не свідчать про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України, що могло б стати підставою для визначення контролюючим органом податкових зобов'язань.

В Акті перевірки, який став підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, не наведено обставин, які б вказували на безтоварність операцій. Висновки про нікчемність укладеної угоди, згідно з Актом перевірки, зроблені ДПІ лише з огляду на аналіз фінансово-господарської діяльності контрагента позивача, а не виходячи з аналізу суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, та за наслідками яких позивачу визначено податкові зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість.

В той же час, зробивши висновки про нікчемність укладеного правочину податковий орган не врахував наступного.

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст..228 ЦК України, в редакції яка діяла на час укладення спірних договорів, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Отже, вказаною нормою права визначено об'єктивну сторону нікчемного правочину, тобто визначено ознаки, за наявності яких укладений правочин можливо кваліфікувати як нікчемний. Податковим органом, в акті перевірки не наведено, визначених нормою права, ознак, які б свідчили про нікчемність укладених позивачем правочинів. Відсутність, на думку ДПІ, у контрагента умов для здійснення господарської діяльності, взаємовідносини постачальника з іншими суб'єктами господарювання, які мають ознаки фіктивності та можливі інші порушення, які ним були допущені, не є тими ознаками, які вказують на нікчемність укладених правочинів.

Крім цього, для кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України та застосування відповідних наслідків, необхідною та обов'язковою умовою є наявність умислу у формі вини, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.

Відповідачем, на якого відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого рішення, не доведено того, що сторонами укладено угоду не з метою реального настання правових наслідків, а з метою порушення публічного порядку.

Як вбачається з Акту перевірки, обґрунтовуючи нікчемність правочину, податковий орган посилався на ч.1 ст.203 ЦК України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Натомість, у якій частині зміст правочину, який укладено позивачем з ТОВ «Агроконсалтінг НК», суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, податковий орган не зазначає.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ «Агроконсалтінг НК»укладено договір перевезення вантажів автомобільним транспортом. При укладенні договору його сторонами було досягнуто усіх істотних умов, договір укладений у письмовій формі, як того вимагає цивільне законодавство, і спрямований на встановлення правовідносин, в контексті ст. 626 ЦК України.

Отже, зміст зазначеного правочину не суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Крім цього, як вбачається з Акту перевірки, нікчемність укладеного правочину податковий орган пов'язує з тим, що сторонами укладено угоду, яка не спрямована на настання реальних наслідків, що такою угодою обумовлені.

Тобто, відповідачем вказано на ознаки фіктивних правочинів, які, згідно зі ст..234 ЦК України, вчинюються без наміру створення правових наслідків, що обумовлюються цими правочинами.

Відповідно до ч.2 ст.234 ЦК України фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Доказів того, що вищевказаний договір визнано судом недійсними, відповідачем суду не надано.

Більш того, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що викладені в акті перевірки висновки про порушення позивачем вимог ст. ст. 203, 215, 216, 228 ЦК України зроблені відповідачем з перевищенням компетенції органів державної податкової служби, оскільки Податковий кодекс України та Закон України «Про державну податкову службу в Україні»не надають податковим органам повноважень на встановлення фактів порушення платниками податків норм цивільного або господарського законодавства. За загальним визначенням компетенцією є сукупність повноважень, прав та обов'язків державного органу, установи або посадової особи, які вони зобов'язані використовувати для виконання своїх функціональних завдань.

Порядок дій органів ДПС під час реалізації владної управлінської функції контролю за правильністю та повнотою справляння податкових зобов'язань, у тому числі щодо спірних зобов'язань, визначається Законом України «Про державну податкову службу в Україні»та Податковим кодексом України. Зазначені нормативно-правові акти не містили і не містять норм, які б наділяли відповідача повноваженнями на визнання правочинів нікчемними або такими, що не відповідають вимогам законодавства та повноваженнями на оцінку відповідності будь-якого правочину вимогам ст. ст. 203, 215, 216, 228 ЦК України.

З огляду на викладене, суд першої інстанцій дійшов обґрунтованих висновків щодо підтвердження неправомірності дій податкового органу, які полягають у викладенні в акті перевірки висновків щодо визнання фінансово-господарських операцій, вчинених ПП «Дакар»по взаємовідносинам з ТОВ «Агроконсалтінг НК»фіктивними та нікчемними, і як наслідок, прийняття податковим органом податкових повідомлень-рішень від 18.05.2011 року №0000682302 та №0000692302 не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією України та Податковим кодексом України, тобто які не відповідають критеріям правомірності, які пред'являються до рішень суб'єктів владних повноважень та які визначено ч.3 ст.2 КАС України.

З огляду на викладені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у зв'язку з чим підстав для скасування рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги, не існує.

Керуючись ч.3 ст.160, ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, ст.205, ст.206 КАС України, суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 червня 2012 року у справі №2а/0470/6325/12 залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили після її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

(Ухвалу у повному обсязі складено 17.10.2012 р.).

Головуючий: О.В. Мартиненко

Суддя: С.В. Сафронова

Суддя: Д.В. Чепурнов