Ухвала суду № 28598125, 16.10.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" жовтня 2012 р. справа № 403/3209/12 Провадження №2а/403/615/2012 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Мартиненка О.В.

суддів: Сафронової С.В. Чепурнова Д.В.

за участю секретаря судового засідання: Хімушкіної О.Ю.

за участю:

представника позивача: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_2

на ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 05 червня 2012 року у справі №403/3209/12 (Провадження №2а/403/615/2012) за позовом ОСОБА_2 до Дніпропетровської міської ради про визнання бездіяльності протиправною, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и в :

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 05 червня 2012 року клопотання представника Дніпропетровської міської ради про залишення адміністративної позовної заяви ОСОБА_2 без розгляду задоволено; адміністративну позовну заяву ОСОБА_2 до Дніпропетровської міської ради про скасування рішення міської ради та зобов'язання вчинити певні дії -залишено без розгляду.

Не погодившись з ухвалою суду ОСОБА_2, позивач, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та направити справу для подальшого розгляду.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції неправомірно виходив з того, що позивачем порушено строк звернення до суду оскільки тільки рішенням сесії міської ради від 30 листопада 2011 року №157/17 позивачу було відмолено у передачі земельної ділянки по АДРЕСА_1 в оренду для проектування і будівництва сервісного центру ремонту та обслуговування легкових автомобілів, отже посилання суду першої інстанції на те, що вимоги позивача пов'язані із діями та бездіяльністю Дніпропетровської міської ради, що мали місце у 2009 році є безпідставними, оскільки саме з 30 листопада 2011 року, на думку позивача, починається перебіг строку позовної давності для оскарження рішення відповідача №157/17.

У судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, ухвалу суду скасувати та направити справу для подальшого розгляду.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська із позовом, в якому просив визнати чинними до цього часу рішення сесії Дніпропетровської міської ради V скликання № 48/18 від 10.08.2007 року «Про погодження гр. ОСОБА_2 місця розташування сервісного центру по ремонту та обслуговуванню легкових автомобілів по АДРЕСА_1 рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради № 2993 від 12.11.2009 року про проект рішення міської ради «Про передачу земельної ділянки по АДРЕСА_1 (Кіровський район) в оренду гр.. ОСОБА_2, для проектування та будівництва сервісного центру по ремонту та обслуговуванню легкових автомобілів»; договір №230/3 від 30 вересня 2009 року; встановити, що бездіяльність органів місцевого самоврядування щодо розгляду питання про передачу земельної ділянки по вул.АДРЕСА_1 в оренду гр.. ОСОБА_2, для проектування і будівництва сервісного центру по ремонту та обслуговуванню легкових автомобілів та безпідставна затримка з виконанням рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 09.09.2010 року стали причиною пропусків строків відведених державою для передачі в оренду земельних ділянок без проведення земельних конкурсів (аукціонів) скасувати рішення сесії Дніпропетровської міської ради №15/17 від 30.11.2011 року про відмову гр. ОСОБА_2 у передачі земельної ділянки по АДРЕСА_1 в оренду для проектування і будівництва сервісного центру по ремонту та обслуговуванню легкових автомобілів як прийняте з порушенням вимог Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння будівництву»(зміни Пункт 3 розділу ІІ в редакції Закону №2367 -VI (2367-17) від 29.06.2010 року; встановити наявність повноважень Дніпропетровської міської ради щодо прийняття рішення про передачу в оренду ОСОБА_2 земельної ділянки по вул.. Войцеховича у районі будинку 3135 без проведення земельних торгів (аукціонів); зобов'язати відповідача -Дніпропетровську міську раду на найближчій сесії міської ради, в місячний термін після отримання рішення суду, розглянути питання щодо передачі земельної ділянки по АДРЕСА_1 в оренду ОСОБА_2,, для проектування і будівництва сервісного центру по ремонту та обслуговуванню легкових автомобілів без проведення земельних торгів (аукціонів), відповідно до вимог Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння будівництву»(зміни Пункт 3 розділу ІІ в редакції Закону №2367 -VI (2367-17) від 29.06.2010 року; враховуючи затримку з виконанням міською радою попереднього рішення суду 09.09.2010 року (більше року) та невиправдане затягування розгляду земельного питання (більше 2,5 років) про оренду ділянки по АДРЕСА_1 зобов'язати Дніпропетровського міського голову ОСОБА_4 виконати судове рішення у встановлені законом строки.

Залишаючи адміністративний позов без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги ОСОБА_2, фактично, стосуються неправомірних дій та бездіяльності Дніпропетровської міської ради, що мали місце у 2009 році, а відтак клопотання представника відповідача, щодо залишення без розгляду адміністративного позову у зв'язку із пропуском строку встановленого ст. 99, 100 КАС України на звернення до суду за захистом свого порушеного права в адміністративному порядку підлягає задоволенню, а адміністративний позов залишенню без розгляду.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1,2 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як вбачається з матеріалів справи предметом позову, який передано на вирішення суду є законність та обґрунтованість рішення сесії Дніпропетровської міської ради №157/17 від 30.11.2011 року про відмову гр. ОСОБА_2 у передачі земельної ділянки в оренду без проведення конкурсу (аукціону). Однак, в той самий час питання щодо правомірності або неправомірності прийнятого Дніпропетровською міською радою рішення про відмову у передачі земельної ділянки позивачу в оренду без проведення конкурсу (аукціону) неможливо розглянути окремо від попередніх порушень прав та охоронюваних законом інтересів ОСОБА_2, що на думку позивача, мають місце з боку відповідача, які полягають у протиправній бездіяльності у період з 2009 року по сьогоднішній день.

Спірні правовідносини, що мали місце між позивачем та відповідачем у 2009 році, виникли з приводу неправомірної бездіяльності відповідача щодо не проведення розгляду питання щодо надання позивачу права оренди земельної ділянки без проведення конкурсу (аукціону), вказаний спір було вирішено постановою Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 09 вересня 2010 року, якою зобов'язано Дніпропетровську міську раду вирішити питання щодо передачі позивачу земельної ділянки в оренду. Отже, посилання позивача в своєму адміністративному позові на ті правовідносини, що скалились у 2009 році є не суттю спору, а його обґрунтуванням.

Таким чином при вирішенні клопотання представника відповідача про залишення адміністративного позову ОСОБА_2 без розгляду, суду першої інстанції слід було прийняти до уваги, що рішення сесії Дніпропетровської міської ради №157/17 про відмову гр. ОСОБА_2 у передачі земельної ділянки в оренду без проведення конкурсу (аукціону) було прийнято лише 30.11.2011 року, тобто саме з цього моменту слід обчислювати шестимісячний строк звернення до суду для оскарження рішення суб'єкта владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права 15 лютого 2011 року, таким чином позивачем не порушено встановлений ст. 99, 100 КАС України шестимісячний строк звернення до суду із адміністративним позовом.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, ухвалу суду -скасувати та направити справу для продовження розгляду до того ж суду.

Керуючись ч.3 ст.160, ст.195, ст.196, п.3 ч.1 ст.199, ст.204, ст.205, ст.206 КАС України суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 05 червня 2012 року у справі №403/3209/12 (Провадження №2а/403/615/2012) скасувати та направити справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 для продовження розгляду.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, та оскарженню не підлягає, оскільки не перешкоджає подальшому провадженню у справі.

(Ухвалу у повному обсязі складено 17.10.2012р.)

Головуючий: О.В. Мартиненко

Суддя: С.В. Сафронова

Суддя: Д.В. Чепурнов