Рішення № 28597205, 03.01.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-11/1142-2012 03.01.13

За позовомПублічного акціонерного товариства «Київенерго»до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Молодіжний-15»простягнення 212 569,73 грн.

Суддя Смирнова Ю.М.

Представники:

від позивачаГаркавенко С.В -представник від відповідачаБойков О.С. -представник

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Київенерго»про стягнення з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Молодіжний-15»212 569,73 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору №540098 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.06.2004 в частині здійснення розрахунків за спожиту теплову енергію, внаслідок чого в останнього утворилась заборгованість за період з 01.10.2011 по 01.01.2012 у розмірі 209 425,83 грн.

За прострочення виконання грошового зобов'язання позивач, крім основного боргу, просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 2 544,89 грн., інфляційні втрати у розмірі 106,45 грн. та 3% річних у розмірі 492,56 грн.

Відповідач проти позову заперечує. У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що в будинку відповідача відсутній прилад обліку обсягів споживання теплової енергії на потреби гарячого водопостачання, а кількість фактично спожитої теплової енергії на потреби гарячого водопостачання повинна визначатись розрахунковим способом. Однак, за твердженням відповідача, позивачем в жодних документах не відображено фактичної температури теплоносія від теплових джерел енергопостачальної організації та кількості годин (діб) роботи тепловикористовуючого обладнання, як складових для визначення обсягу спожитої теплоенергії, що унеможливлює здійснити перевірку наведеного позивачем розрахунку на предмет його правильності. Крім того, відповідач стверджує про помилковість застосування позивачем в розрахунку тарифів, затверджених постановою НКРЕ від 14.12.2010 № 1729

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.03.2012 у справі № 5011-11/1142-2012 за клопотанням відповідача призначено судово-економічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, та зупинено провадження у справі до закінчення проведення судової експертизи.

Однак, матеріали справи було повернуто до суду без висновку експерта, у зв'язку з нездійсненням відповідачем попередньої оплати вартості проведення експертного дослідження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.12.2012 провадження у справі №5011-11/1142-2012 поновлено та призначено розгляд справи на 03.01.2013.

В судовому засіданні 03.01.2013 представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

02.01.2013 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло письмове клопотання, в якому останній просить суд зобов'язати позивача надати методику, за якою розраховується кількість фактично спожитої теплової енергії на потреби гарячого водопостачання у відповідності до п. 3.2. додатку № 4 до договору № 540098 від 01.06.2004 та докази на підтвердження таких розрахунків.

Розглянувши клопотання відповідача про витребування доказів, суд дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

В С Т А Н О В И В:

01.06.2004 року між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго»(найменування якого було змінено на Публічне акціонерне товариство «Київенерго») в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»(енергопостачальна організація) та Житлово-будівельним кооперативом «Молодіжни-15»(абонент) укладено договір № 540098 на постачання теплової енергії у гарячій воді (далі -Договір).

Відповідно до п. 1.1. предметом цього Договору є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених цим Договором.

Термін дії Договору відповідно до умов п.п. 8.1, 8.4 встановлений з дня його підписання до 31.12.2004 року та вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до його закінчення про припинення договору або його перегляду не буде письмово заявлено однією із сторін.

За своєю правовою природою Договір є договором енергопостачання.

У відповідності до ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Аналогічна норма міститься і в ч. 1 ст. 714 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Частинами 6, 7 ст. 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Згідно з п. 2.2.1. Договору енергопостачальна організація зобов'язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію -в період опалювального сезону; гарячого водопостачання -протягом року; в кількостях та обсягах згідно з додатком №1 до Договору, вартість якої згідно з п. 2.3.1 Договору споживач зобов'язаний своєчасно сплачувати.

Облік споживання абонентом теплової енергії проводиться по приладах обліку, а щодо гарячого водопостачання -розрахунковим способом.

Відповідно до п.2 додатку № 4 до Договору абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує у районному відділі теплозбуту табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки абонент повертає в РВТ), та платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.

Абонентам, що не мають приладів обліку кількість фактично спожитої теплової енергії визначається згідно договірних навантажень з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія від теплових джерел енергопостачальної організації, та кількості годин (діб) роботи тепловикористовуючого обладнання абонента в розрахунковому періоді.

Строки сплати за фактично спожиту теплову енергію передбачені п. 3 додатку № 4 (Порядок розрахунків за теплову енергію) - не пізніше 25 числа поточного місяця.

Частина 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Наявними в матеріалах справи обліковими картками (табуляграмами) та відомостями обліку споживання теплової енергії підтверджується, що в періоді з 01.10.2011 по 01.01.2012 позивачем було поставлено відповідачу теплову енергію на загальну суму 254 592,38 грн.

Однак, свого зобов'язання щодо здійснення розрахунків за спожиту теплову енергію відповідачем в повному обсязі не виконано. Вартість спожитої теплової енергію була оплачена відповідачем частково -на суму 45 166,55 грн. Таким чином, в останнього перед позивачем утворилась заборгованість за період з 01.10.2011 по 01.01.2012 у розмірі 209 425,83 грн.

При цьому, суд відзначає, що доказів звернення до позивача із заявою про непогодження з кількістю спожитої теплової енергії за заявлений період, відображеної у відповідних табуляграмах, а також звернення з контррозрахунком на суму, виставлену до сплати, відповідачем суду не надано.

У відзиві на позовну заяву відповідач стверджує, що позивачем в жодних документах не відображено температури теплоносія від теплових джерел енергопостачальної організації та кількості годин (діб) роботи тепловикористовуючого обладнання, як складових для визначення обсягу спожитої теплоенергії, що унеможливлює здійснити перевірку наведеного позивачем розрахунку на предмет його правильності.

Отже, з наведених у відзиві на позовну заяву заперечень слідує, що відповідач фактично ставить під сумнів відповідність здійсненого позивачем розрахунку вартості поставленої теплової енергії умовам договору, нормам законодавства та кількості фактично спожитої відповідачем теплової енергії.

Проте, обов'язок доказування та подання доказів, відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

У п. 8 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.12.2007 № 01-8/973 зазначено, що за приписами статті 41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. Суд не повинен перебирати на себе не притаманні йому функції експерта.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.03.2012 у справі № 5011-11/1142-2012 за клопотанням відповідача призначено судово-економічну експертизу для вирішення питання щодо кількості фактично спожитої відповідачем за заявлений до стягнення період теплової енергії згідно договору № 540098 від 01.06.2004, а також щодо вартості спожитої теплової енергії.

Матеріали справи № 5011-11/1142-2012 експертною установою повернуті до суду без виконання експертизи, у зв'язку з неоплатною відповідачем вартості експертного дослідження. Згідно з п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-8/123 від 15.03.2007 у разі відмови чи ухиленні заінтересованої сторони від оплати витрат пов'язаних із проведенням судової експертизи господарський суд розглядає справи на підставі наявних доказів.

Жодних доказів на підтвердження недостовірності здійсненого позивачем розрахунку вартості теплової енергії відповідач суду не надав.

Крім того, суд відзначає, що згідно з положеннями статті 1 Закону України «Про теплопостачання»тариф (ціна) на теплову енергію -грошовий вираз витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал) з урахуванням рентабельності виробництва, інвестиційної та інших складових, що визначаються згідно із методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

За приписами статті 20 Закону України «Про теплопостачання»тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються Національною комісією регулювання ринку комунальних послуг України та органами місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законодавством.

Законом України «Про Національну комісію регулювання ринку комунальних послуг України»(набрав чинності з 22 липня 2010 року) внесено зміни до ряду законодавчих актів у сфері теплопостачання.

Зокрема, у підпункті 2 пункту «а»статті 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»зазначено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження із встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на побутові, комунальні (крім тарифів на теплову енергію, централізоване водопостачання та водовідведення, які встановлюються Національною комісією регулювання ринку комунальних послуг України), транспортні та інші послуги.

Згідно з абзацом 5 пункту 2 частини першої та пунктом 4 частини першої статті 6 Закону України «Про Національну комісію регулювання ринку комунальних послуг України»ця Комісія встановлює тарифи на комунальні послуги суб'єктам природних монополій та суб'єктам господарювання на суміжних ринках, ліцензування діяльності яких здійснюється Комісією, а також визначає суб'єктів природних монополій, діяльність яких регулюється відповідно до цього Закону, та складає і веде галузеві реєстри таких суб'єктів господарювання.

ПАТ «Київенерго»є суб'єктом природних монополій у сфері теплопостачання та його включено до відповідного галузевого реєстру.

Таким чином, із 22.07.2010 року з повноважень органів місцевого самоврядування виключено право встановлювати тарифи на теплову енергію, централізоване водопостачання і водовідведення для суб'єктів природних монополій, яким є позивач у цій справі.

Відповідно до пункту 2 статті 19 Закону України «Про Національну комісію регулювання ринку комунальних послуг України»Національна комісія регулювання електроенергетики України виконує функції державного регулювання у сфері теплопостачання, централізованого водопостачання та водовідведення до закінчення процесу формування Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України, що має бути завершено до 1 січня 2011 року. До встановлення Національною комісією регулювання електроенергетики України тарифів на теплову енергію, транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) мережами, постачання теплової енергії, а також тарифів на послуги централізованого водопостачання та водовідведення діють тарифи, що встановлені відповідно органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку.

Керуючись наданими цим Законом повноваженнями, НКРЕ 14 грудня 2010 року прийняла постанову № 1729, якою було затверджено тарифи на теплову енергію Акціонерній енергопостачальній компанії «Київенерго». Ця постанова набрала чинності з 01.01.2011 року.

Пунктом 13 Положення про Національну комісію регулювання електроенергетики України, затвердженого Указом Президента України від 21 квітня 1998 року № 335/98, діючого на момент виникнення правовідносин, встановлено, що НКРЕ в межах своїх повноважень на основі та на виконання законодавства приймає рішення у вигляді постанов і розпоряджень, які є обов'язковими для виконання підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності, які здійснюють діяльність на оптовому ринку електроенергії, ринках газу, нафти та нафтопродуктів.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 11.12.2012 у справі № 22/313.

Зазначене повністю спростовує доводи відповідача про неправомірність застосування позивачем при розрахунку вартості спожитої теплової енергії за заявлений до стягнення період тарифів, затверджених постановою НКРЕ від 14.12.2010 № 1729.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 209 425,83 грн. є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім основного боргу, за прострочення виконання грошового зобов'язання позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 2 544,89 грн., інфляційні втрати у розмірі 106,45 грн. та 3% річних у розмірі 492,56 грн.

Статтями 610, 611 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 3.5. додатку № 4 до Договору передбачено, що у випадку несплати теплової енергії до кінця розрахункового періоду енергопостачальна організація нараховує абоненту пеню на суму фактичного боргу в розмірі 0,5 % за кожний день прострочення платежу по день фактичної сплати, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.

Згідно з положеннями Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст.ст.1,3 Закону).

З огляду на те, що взяті на себе зобов'язання щодо здійснення оплати за спожиту теплову енергію відповідачем належним чином не виконано, відповідальність у вигляді пені за прострочення виконання зобов'язання передбачена Договором, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені є правомірними та підлягають задоволенню за розрахунком позивача перевіреним судом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки факт прострочення виконання грошового зобов'язання встановлений судом та по суті відповідачем не спростований, вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних підлягають задоволенню за розрахунком позивача, перевіреним судом, тобто у розмірі 106,45 грн. та 492,56 грн. відповідно.

У зв'язку із задоволенням позову витрати по сплаті судового збору, згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Молодіжний-15»(01033, м. Київ, вул. Академіка Глушкова, 55, кв. 21, ідентифікаційний код 22893792) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго»(01001, м. Київ, пл.. І.Франка, 5, ідентифікаційний код 00131305) 209 425 (двісті дев'ять тисяч чотириста двадцять п'ять) грн. 83 коп. заборгованість за спожиту теплову енергію.

3.Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Молодіжний-15»(01033, м. Київ, вул. Академіка Глушкова, 55, кв. 21, ідентифікаційний код 22893792) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго»(01001, м. Київ, пл.. І.Франка, 5, ідентифікаційний код 00131305) пеню у розмірі 2 544 (дві тисячі п'ятсот сорок чотири) грн. 89 коп., інфляційні втрати у розмірі 106 (сто шість) грн. 45 коп., 3 % річних у розмірі 492 (чотириста дев'яносто дві) грн. 56 коп., а також 4 251 (чотири тисячі двісті п'ятдесят одну) грн. 39 коп. судового збору.

4.Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 14.01.2013

Суддя Ю.М. Смирнова