Постанова № 28593494, 15.11.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2012 р. Справа № 1622/2а-7515/11Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Макаренко Я.М.

Суддів: Шевцової Н.В. , Мінаєвої О.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1, Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Октябрської районної у м. Полтаві ради на постанову Октябрського районного суду м. Полтава від 09.12.2011р. по справі № 1622/2а-7515/11

за позовом ОСОБА_1

до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Октябрської районної у м. Полтаві ради , Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області

про стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач), звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Октябрської районної у м. Полтаві ради (надалі по тексту - перший відповідач), Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області (надалі по тексту - другий відповідач), в якому просив:

- Визати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Октябрської районної у м. Полтаві ради щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 однораової компенсації як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, щорічної допомоги на оздоровлення та разової грошової допомоги до 5 травня;

- зобов"яати Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Октябрської районної у м. Полтаві ради донарахувати та виплатити щорічну допомогу на оздоровлення за 2011 рік ОСОБА_1 відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" , у розмірі 5 мінімальних заробітних плат, який визначається на день виплати, із врахуванням проведених виплат;

- зобов"язати Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Октябрської районної у м. Полтаві ради донарахувати та виплатити одноразову компенсацію ОСОБА_1 як інваліду ІІ групи, учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у розмірі 45 мінімальних заробітних плат, із врахуванням проведених виплат;

- зобов"язати Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Октябрської районної у м. Полтаві ради донарахувати та виплатити разову грошову допомогу до 5 травня за 2011 рік у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком;

- зобов"язати Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області виплатити вищевказані нараховані компенсації та допомоги.

Постановою Октябрського районного суду м. Полтава від 09.12.2011 року частково задоволено позов ОСОБА_1. Визнано неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Октябрської районної у м. Полтаві ради щодо не нарахування ОСОБА_1 одноразової компенсації у розмірі 45 мінімальних заробітних плат у зв"язку з отриманням ІІ групи інвалідності по захворюванню, яке пов"язане з наслідками ліквідації аварії а ЧАЕС. Зобов"язано Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Октябрської районної у м. Полтаві ради провести ОСОБА_1 доплату суми недоотриманої одноразової компенсації як інваліду ІІ групи у зв"язку з захворюванням, яке пов"язане з наслідками ліквідації аварії а ЧАЕС , за рахунок коштів Державного бюджету України у розмірі 45 мінімальних заробітних плат та провести відповідні виплати з врахуванням вже виплаченої суми. В іншій частині позову ОСОБА_1 про стягнення недоплаченої щорічної допомоги на оздоровлення за 2011 рік відмовлено.

Позивач не погодившись з постановою суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на прийняття оскаржуваного рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права та просить:

- скасувати постанову Октябрського районного суду м. Полтава від 09.12.2011 року в частині відмови в задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Октябрської районної у м. Полтаві ради;

- прийняти нове рішення, яким визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Октябрської районної у м. Полтаві ради щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 виплати щорічної допомоги а оздоровлення та разової грошової допомоги до 5 травня;

- зобов"язати Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Октябрської районної у м. Полтаві ради донарахувати та виплатити щорічну допомогу на оздоровлення за 2011 рік ОСОБА_1 відповідно до ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у розмірі 5 мінімальних заробітних плат, який визначається на день виплати, із врахуванням проведених виплат;

- зобов"язати Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Октябрської районної у м. Полтаві ради донарахувати та виплатити разову грошову допомогу до 5 травня 2011 року у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком;

- зобов"язати Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області виплатити вищевказані нараховані компенсації та допомоги.

Перший відповідач, Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Октябрської районної у м. Полтаві ради, не погодившись з постановою суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на прийняття оскаржуваного рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до приписів ст. 197 КАС України дана справа розглядається в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на отримання одноразової компенсації учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, в розмірі, визначеному ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Колегія суддів частково погоджується з висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач є постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, та має статус інваліда війни ІІ групи.

Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорії зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту населення визначені та закріплені в Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"№796.

Статтею 48 зазначеного закону передбачено, що одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, виплачується в таких розмірах: інвалідам II групи - 45 мінімальних заробітних плат. Як вбачається з матеріалів справи, з 01.03.2011 року позивачу встановлено ІІ групу інвалідності внаслідок захворювання пов'язаного з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Відповідачем нараховано позивачу одноразову компенсацію учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи в розмірі передбаченому постановою Кабінету Міністрів України № 836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 26.07.1996р..

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положенням ч.4 ст.9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Отже, за конституційними нормами, виходячи із пріоритетності законів над підзаконними актами, колегія суддів дійшла висновку, що при визначенні позивачу розміру одноразової компенсації учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, застосуванню підлягає ст.48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не Постанова Кабінету Міністрів України № 836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 26.07.1996р., яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо зобов'язання відповідача провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 одноразової компенсації за шкоду здоров'ю у зв'язку з встановленням другої групи інвалідності внаслідок Чорнобильської катастрофи, у відповідності до вимог ст. 48 Закону України N 796-XII, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, який склався на момент встановлення інвалідності.

Відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інвалідам 2 групи, захворювання яких пов'язано з аварією на ЧАЕС виплачується щорічна грошова допомога на оздоровлення у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат.

Таким чином, позивач має право на отримання допомоги на оздоровлення в розмірі, встановленому ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", тобто в розмірі 5 мінімальних заробітних плат.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, в 2011 році позивачу було нараховано та виплачено щорічну допомогу на оздоровлення відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України України № 562 від 12.07.2005 року "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі 120 грн..

Статтею 48 зазначеного Закону встановлено, інваліди II групи мають право на щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі 5 мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

Водночас Законом України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 5 жовтня 2000 року N 2017-III (з наступними змінами та доповненнями) визначено правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій. Статтею 19 якого встановлено, що виключно законами України визначається, зокрема, мінімальний розмір заробітної плати.

Так, мінімальний розмір заробітної плати, з розрахунку якої виплачується щорічна допомога на оздоровлення, згідно із Законом України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" значно більший, ніж встановлений Постановою Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 року розмір щорічної допомоги на оздоровлення.

Таким чином, аналіз наведених норм правових актів дає підстави дійти висновку, що встановлений Постановою № 562 від 12.07.2005 року фіксований розмір щорічної допомоги на оздоровлення суперечить статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", якою встановлено першочергово більший розмір такої допомоги з розрахунку п'яти мінімальних заробітних плат.

Окрім того, відповідно до статті 113 Конституції України Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.

В 2005 році Кабінету Міністрів України не було надано права встановлювати розмір щорічної допомоги на оздоровлення, передбаченої ст. 48 Закону України N 796-XII.

Отже, Постанова Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 року, яка істотно звужує обсяг встановлених Конституцією та Законами України прав, застосуванню не підлягає.

Таким чином, враховуючи викладене, а також виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, щорічна допомога на оздоровлення повинна бути виплачена позивачу відповідно до ст. 48 Закону України N 796-XII, тобто в розмірі 5 мінімальних заробітних плат, встановлених на момент виплати.

Також, відповідно до ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" щорічно до 5 травня інвалідам війни ІІ групи виплачується разова грошова допомога у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком.

Згідно до ст. 70 Закону України „Про державний бюджет України на 2011 рік" Кабінету Міністрів України в 2011 р. надано право встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

При цьому, дію ст. 13 Закону України "Про соціальний захист ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" зупинено чи змінено не було.

Кабінетом Міністрів України на виконання зазначеної норми в 2011 р. прийнято постанову № 341 від 04.04.2011 року "Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується у 2011 році відповідно до Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань"", якою встановлено щорічну допомогу до 5 травня ветеранам війни - інвалідам II групи у розмірі 580 гривень.

Проте, зі змісту ст. 70 Закону України „Про державний бюджет України на 2011 рік" вбачається, що зазначена норма надає право Кабінету Міністрів України встановлювати розміри соціальних виплат, розмір яких залежить від мінімальної заробітної плати, а не від мінімальної пенсії за віком, як це передбачено ст.ст. 12-15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Тобто Законом України „Про державний бюджет України на 2011 рік" Кабінету Міністрів України не надано права встановлювати розмір соціальних виплат, розмір яких визначено ст. ст. 12-15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Отже, Постанова Кабінету Міністрів України № 341 від 04.04.2011 року "Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується у 2011 році відповідно до Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань"", яка, крім того, істотно звужує обсяг встановленим законом прав, при нарахуванні та виплаті щорічної допомоги до 5 травня застосуванню не підлягає.

Таким чином, враховуючи викладене, а також виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, колегія суддів вважає, що в 2011 році щорічна допомога до 5 травня повинна бути виплачена позивачу у розмірі встановленому ст.13 Закону України "Про соціальний захист ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", а не Постановою Кабінету Міністрів України № 341 від 04.04.2011 року.

При цьому, вихідним критерієм розрахунку допомоги до 5 травня виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно з ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлюється в розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом про Державний бюджет України. Іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

Також, колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції щодо покладання на Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Октябрської районної у м. Полтаві ради обов'язку нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразової компенсації як інваліду ІІ групи у зв"язку з захворюванням, яке пов"язане з наслідками ліквідації аварії на ЧАЕС, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень відповідачів, Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Октябрської районної у м. Полтаві ради відповідно до покладених на нього завдань призначає та організовує виплату одноразової компенсації у разі встановлення інвалідності та одноразової допомоги на оздоровлення відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а саме направляє для виплати списки громадян одноразової допомоги при встановленні інвалідності та щорічної разової грошової допомоги до Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, а Центром проводиться нарахування, оформлення виплатних документів, їх подальша відправка до відділів зв'язку та банківських установ, складання звітів.

Виходячи з наведеного, Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Октябрської районної у м. Полтаві ради зобов'язане призначити, а Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області - нарахувати та виплатити позивачу одноразову компенсацію при встановленні інвалідності та одноразової допомоги на оздоровлення відповідно до 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Щорічна виплата одноразової грошової допомоги до 5 травня в розмірі встановленому ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" проводиться Центром по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області, а Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Октябрської районної у м. Полтаві ради лише звіряє надіслані Центром списки осіб, яким підлягають виплати.

Таким чином, через порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, із прийняттям нової постанови про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, п. 3 ст. 198, ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційні скарги Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Октябрської районної у м. Полтаві ради та ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Октябрського районного суду м. Полтава від 09.12.2011р. по справі № 1622/2а-7515/11 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Октябрської районної у м. Полтаві ради, Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області про стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Октябрської районної у м. Полтаві ради та Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової компенсації у розмірі 45 мінімальних заробітних плат у зв"язку з отриманням ІІ групи інвалідності по захворюванню, яке пов"язане з наслідками ліквідації аварії на ЧАЕС та щорічної допомоги на оздоровлення за 2011 рік у розмірі 5 мінімальних заробітних плат відповідно до ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Визнати неправомірними дії Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2011 рік відповідно до ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни гарантії їх соціального захисту",

Зобов'язати Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області здійснити перерахунок, нарахування та виплату ОСОБА_1 щорічної разової допомоги до 5 травня 2011 рік відповідно до ст. 13 Закону України "Про соціальний захист ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком, визначеної ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням проведених виплат.

Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Октябрської районної у м. Полтаві ради провести перерахунок, а Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області нарахуваня та виплату ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення за 2011 рік у відповідності до ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі 5 мінімальних заробітних плат, визначених на момент виплати та одноразової компенсації внаслідок встановлення ІІ групи інвалідності в розмірі 45 мінімальних заробітних плат, у відповідності до ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", за 2011 рік з урахуванням вже виплаченої суми.

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Макаренко Я.М.Судді(підпис) (підпис) Шевцова Н.В. Мінаєва О.М.

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Макаренко Я.М.