Постанова № 28592836, 19.12.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 грудня 2012 року 11:55 № 2а-15218/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О. при секретарі судового засідання Розсошко К.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ізодром" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 22.10.2012 №0004982270, №0004972270

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про скасування податкових повідомлень-рішень від 22 жовтня 2012 року №0004982270, №00049722702012.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача, відповідачем у порушення норм діючого податкового та цивільного законодавства України, були прийняті протиправні податкові повідомлення-рішення, якими позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток приватних підприємств, що призвело до порушення його прав та законних інтересів.

Відповідач проти задоволення позову заперечував, в обґрунтування заперечень пояснив, що позивачем неправомірно віднесено до складу валових витрат кошти, сплачені контрагенту позивача - Товариству з обмеженою відповідальністю "СП ЕТО" за надані роботи, а також неправомірно сформовано податковий кредит за рахунок сум податку на додану вартість, сплачених цьому контрагентові у складі ціни робіт, оскільки, на думку посадових осіб податкового органу, ніякі роботи контрагентом фактично не виконувались, позивач не мав не меті їх отримання, а договори уклав з метою мінімізації податкових зобов'язань. А отже, укладені між позивачем та його контрагентом договори, є нікчемними і такими, що порушують інтереси держави та суспільства, тому формування валових витрат і податкового кредиту здійснено позивачем неправомірно, що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість.

Таким чином, на думку відповідача, оскаржувані рішення прийнято ним з урахуванням вимог чинного законодавства, оскільки відповідач діяв у межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

За результатами розгляду документів і матеріалів поданих сторонами, пояснень їхніх представників, Окружний адміністративний суд м. Києва, встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ізодром" (ідентифікаційний код 21591608) зареєстровано 13.04.1994 року Голосіївською районною в м. Києві державною адміністрацією; взято на податковий облік в органах державної податкової служби 23.04.1994 року за № 2796/S та перебуває на обліку у ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС та є платником податку на додану вартість (індивідуальний податковий номер 215916026500).

Основними видами діяльності позивача є будівництво споруд електропостачання та телекомунікацій, інші спеціалізовані будівельні роботи, діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах, установлення та монтаж машин і устаткування інша професійна діяльність.

Як вбачається з матеріалів справи, Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва ДПС на підставі направлення на перевірку від 27.09.2012 року № 2027/22-70, наказу від 27.09.2012 року № 1864, відповідно до пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Ізодром" з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ "СП ЕТО" за період з 01.01.2011 року по 30.03.2011 року, за результатами якої складено Акт від 05 жовтня 2012 року № 332/1-22-70-21591608 (далі -Акт перевірки від 05.10.2012 року № 332/1-22-70-21591608).

За результатами перевірки, на думку податкового органу, встановлено порушення ТОВ "Ізодром" вимог п.п. 198.3, 198.6, ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями), що призвело до завищення податкового кредиту у сумі 65 700,00 грн.; пп.139.1.9. п.139.1. ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за І квартал 2011 року на суму 69 299,00 грн.

На підставі Акту перевірки від 05.10.2012 року № 332/1-22-70-21591608 ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС винесено податкові повідомлення-рішення від 22.10.2012 року № 0004982270, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 65700,00 грн.; № 0004972270, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 69 299,00 грн.

Як вбачається з Акту перевірки від 05.10.2012 року № 332/1-22-70-21591608, при проведенні перевірки ТОВ "Ізодром" ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС використала висновки акту ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 31.03.2011 року № 718/23-03/33696460 "Про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ "СП ЕТО" з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.01.2011 року по 31.01.2011 року, в якому, зокрема, встановлено: відсутність у ТОВ "СП ЕТО" трудових та матеріальних ресурсів, виробничої бази, складських приміщень необхідних для здійснення господарської діяльності; ненадання підтверджуючих документів щодо виникнення податкового кредиту; «порушення ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 207, ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним по правочинах, здійснених ТОВ "СП ЕТО" з постачальниками та покупцями»; «відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст. 3, ст. 4, ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.1997 із змінами та доповненнями».

Висновок податкового органу про порушення позивачем зазначених норм права ґрунтується на показах свідка - громадянки ОСОБА_1, яка відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців є керівником ТОВ "СП ЕТО" згідно яких, вона не причетна до діяльності цього підприємства, що зазначено в протоколі допиту свідка від 01.08.2012 року слідчим СВ ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області ДПС. У якості доказу про проведену слідчу дію суд надано копію тексту, що за поясненнями представника отримано відповідачем електронною поштою без електронного підпису та роздруковано невідомою особою.

Таким чином, на думку посадових осіб податкового органу, правочини укладено між позивачем і ТОВ "СП ЕТО" з метою незаконного отримання податкової вигоди та мінімізації податкових зобов'язань, що суперечить інтересам держави і суспільства, а отже, вони є нікчемними.

Суд критично сприймає доводи відповідача, сформовані на підставі акту ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 31.03.2011 року № 718/23-03/33696460, оскільки інформація, викладена в зазначеному акті була фактично переписана відповідачем в акт перевірки позивача, без належного дослідження та надання оцінки первинним документам, як того вимагають норми діючого податкового законодавства України. Відповідачем не надано суду жодних документів на підтвердження позиції по справі, а надані не відповідають вимогам, що ставляться до письмових доказів. В матеріалах справи міститься лише акт перевірки Позивача 05.10.2012 року № 332/1-22-70-21591608 та акт перевірки контрагента.

Роздруківку тексту протоколу допиту свідка суд до уваги не приймає оскільки вона не може бути доказом з огляду на вимоги ст. 85 Кримінально-процесуального Кодексу України (чинного на момент складання протоколу), ст. 83 Податкового Кодексу України та ст. ст. 69, 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Також, суд зауважує, що доводи відповідача, щодо неможливості здійснення контрагентом позивача господарської діяльності у зв'язку з відсутністю у підприємства основних засобів та трудових ресурсів для здійснення такої діяльності є необґрунтованими і самі по собі, оскільки чинним цивільним та господарським кодексами дійсність і реальність договорів та правомірність виписаних за ними, зокрема, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) та податкових накладних не обумовлені наявністю у постачальника матеріальних та трудових ресурсів для здійснення фінансово-господарської діяльності.

Під час розгляду справи ДПІ також не надано рішення суду, яке б набрало законної сили та було прийнято в порядку ст. 207 ГК України щодо визнання недійсними спірних операцій з підстав їх невідповідності вимогам закону, або вчинення їх з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Судом встановлено, що в основу податкових повідомлень-рішень, що оскаржуються в даній справі, податковим органом покладено одні й ті ж обставини, а саме, включення до складу валових витрат та формування податкового кредиту з податку на додану вартість за рахунок сум, сплачених контрагенту за господарськими операціями, які не мають реального характеру, на підставі правочинів, які податковий орган вважає нікчемними.

З метою всебічного і повного з'ясування обставин справи суд витребував від позивача первинні фінансово-господарські документи, що підтверджують факти виконання робіт, оплату позивачем їх вартості та сплати сум податку на додану вартість у складі ціни отриманих робіт та від відповідача всі документи, які слугували підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

У ході з'ясування обставин справи і перевірки їх доказами судом встановлено, що між позивачем та ТОВ "СП ЕТО" було укладено договір № 12 від 17.01.2011 року на постачання перетворювачів тиску 3095 в кількості 9 шт. загальною вартістю 328500,00 грн. ПДВ -65700,00 грн. Відповідно до пункту 2 зазначеного договору позивач зобов'язується оплатити ТОВ "СП ЕТО" вартість обладнання шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Наданий до перевірки та наявна в матеріалах копія даного договору скріплена підписом директора та печаткою "СП ЕТО" та містить всі необхідні реквізити сторін.

Факт виконання робіт за вказаним договором підтверджується дослідженими як перевіряючими у ході проведення перевірки так і у судовому засіданні письмовими доказам, які додані до матеріалів справи, а саме:

- рахунок -фактура № 12 від 17.01.2011 року на загальну суму 394 200,00 грн., у тому числі ПДВ -65 700,00 грн.;

- видаткова накладна № 19 від 31 січня 2011 року на загальну суму 394 200,00 грн., у тому числі ПДВ -65 700,00 грн.;

- податкова накладна від 31.01.2011р. № 19 на суму 394 200,00 грн., в т.ч. 65 700,00 грн. ПДВ.

Розрахунки за поставлене обладнання виконані в повному обсязі в безготівковій формі згідно платіжних доручень № 1846 від 04.02.2011р. на суму 175 200,00 грн., в т.ч. 29 200,00 грн. ПДВ, № 1881 від 11.02.2011р. на суму 219 000,00 грн., в т.ч. 36 500,00 грн. ПДВ, що підтверджується банківськими виписками, які містяться у матеріалах справи (а.с. 24-25).

Вказані операції також відображені в оборотно-сальдовій відомості по рахунку 631 з ТОВ "СП ЕТО", про що вказано в акті перевірки.

Суд звертає увагу на ту обставину, що під час проведення відповідачем перевірки порушень в оформленні документів не встановлено. У ході розгляду справи представником відповідача жодних заперечень щодо форми і змісту наданих позивачем письмових документів не висловлено. Доказів, які б вказували на недійсність чи підробку первинних документів або їх невідповідність нормативно-правовим актам відповідач суду не надав.

Факт перерахування коштів за наданні роботи та їх обсяг зафіксовано в Акті перевірки відповідача, не заперечується сторонами та підтверджується наявними матеріалами справи.

Згідно з даними Акта перевірки суми податку на додану вартість, на підставі зазначених податкових накладних, виданих ТОВ "СП ЕТО", позивач включив до складу податкового кредиту відповідних періодів, відобразив у реєстрі отриманих податкових накладних, що відповідає даним податкових декларацій з податку на додану вартість позивача за відповідні періоди.

Тобто, позивачем відповідачеві під час проведення перевірки надані усі документи первинного бухгалтерського обліку, які встановлюють факт здійснення господарської операції щодо постачання обладнання ТОВ "СП ЕТО" та його оплати.

Вказана обставина не заперечувалась відповідачем та зафіксована у Акті перевірки (а.с.13-17).

Таким чином, факт надання позивачеві робіт (послуг) від ТОВ "СП ЕТО" та оплати їх вартості підтверджується документально, а результати господарської операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності.

Крім того, представником позивача було надано копії первинних документів, які підтверджували подальше використання у господарській діяльності позивача.

Так відповідно до видаткової накладної № РН-000039 від 7 квітня 2011 р. перетворювач тиску був реалізований ВАТ по газопостачанню та газифікації «Полтавагаз», відповідно до товарно - транспортної накладної № 159 від 13.12.2011 року - ТОВ «Трансбункер-Південь», відповідно до видаткової накладної № РН-000062 від 8 червня 2011 року. - ТОВ «Стройтек». Зазначене також підтверджується картками рахунку 631, 201, видатковими накладними, довіреністю № 1264 від 07.04.2011 року, фото таблицею на якій зображено перетворювач тиску 3095.

Як встановлено судом, на час укладання та виконання правочину контрагент позивача був зареєстрований юридичною особою та платником податку на додану вартість. Акт перевірки не містить жодних посилань на те, що установчі документи, свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ "СП ЕТО" були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду як на дату укладання чи виконання договору так і на дату складання податкової накладної.

Відповідачем не заперечувався факт наявності та надання позивачем до перевірки усіх документів первинного бухгалтерського обліку, які встановлюють факт здійснення господарської операції щодо поставки приладів ТОВ "СП ЕТО" та їх оплати.

Тобто, факт поставки приладів ТОВ "СП ЕТО", оплати їх вартості підтверджується документально, господарська операція належним чином відображена у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності, а право на включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплаченої у складі вартості послуг придбаних у ТОВ "СП ЕТО", посвідчується належним чином оформленою податковою накладною.

Згідно пп.21.1.1. п.21.1. ст.21 Кодексу посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оскаржуваний правочин). До оскаржуваних правочинів належить зокрема фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст. 234 ЦК України).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака -специфічна мета -порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника -фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Статтею 207 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що: виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобов'язану сторону певних обов'язків; допускають односторонню відмову від зобов'язання з боку виконавця або односторонню зміну виконавцем його умов; вимагають від одержувача товару (послуги) сплати непропорційно великого розміру санкцій у разі відмови його від договору і не встановлюють аналогічної санкції для виконавця.

Таким чином, необхідними умовами для визнання угоди недійсною є її укладання з метою, що завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

Відповідачем не надано суду жодних доказів, які б підтверджували те, що укладення договору, на підставі якого виникли взаємовідносини між позивачем та контрагентом -ТОВ "СП ЕТО", не відповідали дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов'язків,.

Суд враховує той факт, що відповідачем не доведено факту притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб та відповідальності посадових осіб контрагента позивача за ухилення від сплати податків або за інші правопорушення. Сторонами по даній справі не було надано суду постанови про притягнення до кримінальної відповідальності відповідальних осіб та визнання їх винними у вчиненні злочинів, передбачених ст. ст. 205 або 212 КК України, яка б набрала законної сили.

Також, на час розгляду даної справи не встановлено наявність умислу у директора ТОВ "Ізодром" на укладення угод, спрямованих на ухилення від сплати податків або з іншою протиправною метою.

Крім того, чинним законодавством України, відповідач не наділений повноваженнями щодо визнання правочинів нікчемними (недійсними) із застосуванням відповідних наслідків їх нікчемності (недійсності).

Суд приймає до уваги й ту обставину, що чинне законодавство України не передбачає право відповідача визнавати дані, які відображаються суб'єктами підприємницької діяльності у податкових деклараціях (з податку на прибуток, з податку на додану вартість) за перевіряємий період - недійсними.

Відповідно до пп.139.1.9. п.139.1. ст.139 Кодексу, не належать до складу витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та нарахування податку.

Відповідно до пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Кодексу, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Згідно п.198.1, п.198.3. ст.198 Кодексу, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2. ст.198 Кодексу).

Згідно п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно пункту 201.8. ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.10. ст.201 Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Законом України "Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, для підтвердження включення витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат підприємства, а також для підтвердження включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги) до складу податкового кредиту, необхідні первинні документи (видаткові накладні, податкові накладні, акти виконаних робіт тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" (далі-Закон).

Відповідно до ст.1 Закону, первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст.9 Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Пунктом 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 р. № 1379, визначено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Відповідно до п.6.2. зазначеного Порядку, податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми та обставини справи, суд дійшов висновку, що взаємовідносини позивача з контрагентом - ТОВ "СП ЕТО", яке на момент здійснення господарських операцій було належним чином зареєстроване як платник податку на додану вартість, оформлені договором, який не було визнано в судовому порядку недійсним, а також підтверджені виданими ними відповідними первинними документами (податковою накладною), отже позивачем були виконані передбачені законодавством вимоги для підтвердження права на податковий кредит.

Відповідно до ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно вимог Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 р. № 984, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. В акті перевірки не допускається відображення необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання.

Крім того, суд звертає увагу на положення інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 р. № 1112/11/13-10 щодо принципу персональної податкової відповідальності в спорах про податок на додану вартість та принципу добросовісності платника податків, якими визначено, що сама по собі несплата податку продавцем (серед іншого й внаслідок ухилення від сплати) у разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування. Відповідальна за сплату податку на додану вартість особа, що формує дані податкового обліку з цього податку, а не контрагент такої особи. Якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції реальні та відповідають дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та /або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних. Не будуть підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни з боку його контрагентів, припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість, припинення юридичної особи.

ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС не доведено, що зміст зазначеної вище угоди не відповідає дійсним намірам сторін, щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

В зв'язку з тим, що ТОВ "Ізодром" була правомірно сформована сума податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ "СП ЕТО", висновки Акта перевірки від 05.10.2012 року № 332/1-22-70-21591608 про порушення позивачем норм Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI є помилковими.

Відтак, збільшення сум грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 65700,00 грн.; з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 69 299,00 грн., було здійснено відповідачем неправомірно, що свідчить про протиправність та необґрунтованість прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень від 22.10.2012 року № 0004982270, № 00003782250, у зв'язку із чим вони підлягають скасуванню.

Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Представник відповідача не надав суду належних доказів, які б підтверджували обґрунтованість висновків перевірки та правомірність винесених податкових повідомлень-рішень від 02.10.2012 року № 0004982270, № 00003782250.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Ізодром" задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби № 0004982270 від 22 жовтня 2012 року про збільшення податку на додану вартість на загальну суму 65701, 00 грн. та № 0004972270 від 22 жовтня 2012 року про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 69300, 00 грн.

Судові витрати в сумі 1351,00 грн. присудити на користь Товариство з обмеженою відповідальністю "Ізодром" за рахунок Державного бюджету України.

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань ДПІ у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Р.О. Арсірій