Рішення № 28589851, 14.01.2013, Господарський суд Волинської області

Дата ухвалення
14.01.2013
Номер справи
5004/1432/12
Номер документу
28589851
Форма судочинства
Господарське
Державний герб України

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09 січня 2013 р. Справа № 5004/1432/12

за позовом Державного підприємства завод «Електроважмаш», м. Харків

до відповідача Дочірнього підприємства «Автоскладальний завод №1» Публічного акціонерного товариства «Автомобільна компанія» Богдан Моторс», м. Луцьк

про стягнення 342 037,37 грн.

Суддя Вороняк А.С.

при секретарі Чорному С.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Ковальов А.В. довіреність №248-419 від 28.12.2012р.

від відповідача: Войцешук Л.І. довіреність №18/01 від 08.01.2013р.

Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України роз'яснено право відводу судді. Відводу судді не заявлено. На підставі ст. 22 ГПК України роз'яснено процесуальні права та обов'язки сторін.

Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу від сторін не поступало.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суть спору: Позивач - Державне підприємство завод «Електроважмаш» звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з Дочірнього підприємства «Автоскладальний завод №1» Публічного акціонерного товариства «Автомобільна компанія» Богдан Моторс» 1 865 885,98 грн., з них 1 519 448,69 грн. основної заборгованості, 221 839,70 грн. пені, 106 364,21 грн. штрафу, 18 233,38 грн. - 3% річних та судових витрат по справі.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на договір №38/12 від 16.02.2012р. на виготовлення електродвигунів, специфікацію №2 до договору №38/12 від 16.02.2012р. на електродвигуни ЕД-139АУ2 в кількості 410 шт. на суму 28 316 991,12 грн., протокол розбіжностей від 16.03.2012р., додаткову угоду №1 від 23.04.2012р., рахунок №82 від 22.02.2012р., лист №262-948 від 29.05.2012р., претензію №248-939 про сплату боргу від 07.09.2012р.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 14.11.2012р. було порушено провадження у справі № 5004/1432/12 та призначено її до розгляду.

В судовому засіданні 09.01.2013 р. позивачем подано заяву про уточнення заборгованості на момент подачі позову, з якої вбачається інша ціна позову 1 792 420,37 грн. через допущену помилку, не було враховано здійсненої відповідачем проплати 01.08.2012 р. на суму 69 065,84 грн., яка була прийнята судом.

Одночасно, 09.01.2012 р. представником позивача подано заяву про зменшення розміру позовних вимог на суму основної заборгованості 1 450 383 грн., оскільки після подання позовної заяви до суду відповідачем вказану суму було сплачено, що підтверджується платіжними дорученнями №1818 від 12.11.2012 р., №18166 від 12.11.2012 р., №18668 від 17.12.2012 р., №18764 від 26.12.2012 р.

Згідно п. 4.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» зменшення позивачем суми позову, в тому числі й з підстав необґрунтованості первісного розрахунку ціни позову, не є відмовою від позову. В такому випадку припинення провадження в частині зменшення відповідної суми не здійснюється, - про таке зменшення зазначається в описовій частині судового рішення, а предметом спору залишається вимога про стягнення суми в зменшеному розмірі.

Враховуючи вищевикладене відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України, зменшення розміру позовних вимог прийнято господарським судом на суму основної заборгованості 1 450 383 грн., а відтак має місце нова ціна позову, щодо стягнення з відповідача штрафних санкцій в сумі 342 037,37 грн., з них 218 001,77 грн. пені, 106 364, 21 грн. - штраф; 17 671,39 грн. - 3% річних, яка приймається судом, виходячи з якої й вирішується спір.

В судовому засіданні представник позивача просить суд стягнути з відповідача суму штрафних санкцій 342 037,37 грн., з них 218 001,77 грн. пені, 106 364, 21 грн. - штраф; 17 671,39 грн. - 3% річних.

В судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги згідно поданого зменшення на суму 342 037,37 грн., з них 218 001,77 грн. пені, 106 364, 21 грн. - штраф; 17 671,39 грн. - 3% річних не визнала, просили відмовити в стягненні штрафних санкцій, оскільки в них були відсутні кошти через невчасне надходження платежів від інших контрагентів.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

16.02.2012 року між Державним підприємством завод «Електроважмаш»(далі Постачальник) та Дочірнім підприємством «Автоскладальний завод №1» Публічного акціонерного товариства «Автомобільна компанія» Богдан Моторс»(далі Покупець) було укладено договір №38/12 на виготовлення двигунів.

Специфікацією №2 до договору №38/12 від 16.02.2012р. сторони погодили виготовлення електродвигунів ЕД-139АУ2 в кількості 410 шт. на суму 28 316 991,12 грн.

Відповідно до п.1.1 Договору постачальник зобов'язується виготовити і поставити, а покупець оплатити і прийняти тягові електродвигуни по номенклатурі, кількості і цінам вказаним в Специфікаціях до договору, що є не від'ємною його частиною.

Відповідно до п. 3.1 Договору покупець проводить оплату по Специфікаціям у вигляді передоплати в розмірі 50% - протягом 10 календарних днів з моменту виставлення рахунку постачальником за партію продукції. Остаточний розрахунок - протягом 10 банківських днів після письмового повідомлення про готовність партії продукції до відвантаження, на підставі рахунку виставленого постачальником.

Відповідно до п.3.2 Договору запуск продукції (партії продукції) у виробництво здійснюється тільки після отримання авансованого платежу.

Відповідно до п. 3.3 Договору відпуск партії продукції проходить тільки після оплати покупцем його повної вартості(100%).

Рахунком №82 від 22.02.2012 р. стверджується, вартість 50 шт. електродвигунів постійної напруги ЕД-139АУ2 в сумі 3 453 291,60 грн.

29.05.2012р. відповідачеві було відправлено письмове повідомлення (вих. №262/948) про те, що на складі підприємства знаходиться 27 електродвигунів ЕД-139АУ2, 15 штук будуть здані на склад 31.05.2012 р., 8 штук будуть здані на склад 04.06.2012 р., тому просять провести доплату за продукцію в сумі 1 726 645,80 грн.

Згідно листа-відповіді від 31.05.2012р., вбачається, що відповідач планував здійснити кінцеву оплату за 50 шт. електродвигунів згідно рахунку №82 від 22.02.2012р. в першій декаді червня місяця 2012р..

Проте кінцева оплата за електродвигуни була здійснена після звернення позивача з позовом до суду, тому позивач просить стягнути штрафні санкції в сумі 342 037,37 грн., з них 218 001,77 грн. пені, 106 364, 21 грн. - штраф; 17 671,39 грн. - 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання по повній оплаті виготовлених електродвигунів.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 218 001,77 грн. пені, 106 364, 21 грн. - штрафу, то слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом та якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

За приписами ч. 1 ст. 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Положеннями п.3 ч.2 ст. 231 ГК України передбачено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору, ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться у строк (термін) визначений у зобов'язанні (ч. 1 ст. 530 ЦК України), оскільки зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

В силу ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Суд встановив, що позивачем було допущено помилку у визначені дати початку періоду нарахувань штрафних санкцій.

Згідно п.3.1 Договору остаточний розрахунок робиться протягом 10 банківських днів після письмового повідомлення про готовність партії продукції до відгрузки на підставі рахунка, який виставлений постачальником.

Проте в матеріалах справи відсутні докази, що рахунок №82 від 22.02.2012 р. на оплату 50 шт. електродвигунів постійної напруги ЕД-139АУ2 в сумі 3 453 291,60 грн. виставлявся покупцю.

Згідно письмового повідомлення (вих. №262/948) від 29.05.2012р. видно, що на складі підприємства знаходиться 27 електродвигунів ЕД-139АУ2, 15 штук будуть здані на склад 31.05.2012 р., 8 штук будуть здані на склад 04.06.2012 р., тобто відповідно до зазначеного повідомлення, готовність партії в кількості 50 шт. до відгрузки ще не наступила.

Судом також взято до уваги, що в п. 8.1 Договору сторони визначили, що за порушення зобов»язань сторони несуть відповідальність, передбачену ст.. 231 ГК України.

Копією довідки АА №591137 з ЄДРПОУ, стверджується, що організаційно - правова форма позивача - державне підприємство.

Судом встановлено, що позивачем здійснено розрахунок пені в межах піврічного строку.

Частина 2 ст.530 ЦК України встановлює, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Такою вимогою, в даному випадку, є претензія від 07.09.2012р., яка була скерована на адресу відповідача 07.09.2012р.. Дана претензія була отримана відповідачем 10.09.2012р., що стверджується рекомендованим повідомленням за №6108900967150.

З огляду на вказане, відлік строку для виконання вимоги 7 днів щодо штрафних санкцій розраховується з 10.09.2012р., грошове зобов'язання мало бути виконано протягом 7 днів (ч.2 ст. 530 ЦК України) = 17.09.2012 р. до 24.00 год., тобто останній день виконання грошового зобов'язання.

Отже, право на нарахування у позивача виникає з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано її початок (ст. 253 ЦК України), тобто з 18.09.2012р..

В даному випадку судом встановлено, що суму штрафних санкцій (пені) позивачем було нараховано відповідачу за період з 15.06.2012р. по 07.11.2012р., хоча останні в силу пред»явленої претензії підлягали до нарахування за період з 18.09.2012р. по 07.11.2012р. на суму заборгованості 1 450 383 грн.

Отже, сума пені в період з 18.09.2012р. по 07.11.2012р. становить 73 969,53 грн., (1 450 383,0грн. х 0,1/100% х 55днів)

При цьому судом було застосовано розрахунки, здійснені за допомогою встановленої в господарському суді системи інформаційно-правового забезпечення "Ліга Закон".

Отже, стягнення пені в розмірі 218 001,77 грн. підлягає до часткового задоволення в сумі 73 969,53 грн. є підставним.

Щодо стягнення штрафу в розмірі 106 364,21 грн. за прострочення понад тридцять днів згідно ст. 231 ГК України у розмірі семи відсотків вказаної вартості в сумі 1 519 448,69грн., то такий підлягає до часткового задоволення на суму 101 526, 81 грн.(7% від 1 450 383 = 101 526,81), оскільки період прострочення з 18.09.2012 р. по 07.11.2012 р. складає 55 днів, а сума недоплаченої вартості складала 1 450 383 грн., а не 1 519 448,69грн. - виходячи із заявлених уточнень позивачем.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 17 671,39 грн.

У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з представленими господарському суду розрахунками позивачем відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України було нараховано відповідачу 17 671,39грн. трьох процентів річних за період прострочки платежів з 15.06.2012р. по 07.11.2012р. на суму заборгованості 1 450 383,0грн..

Розглянувши позовні вимоги в частині стягнення суми трьох процентів річних, господарський суд вважає, що останні підлягають до часткового задоволення в сумі 6 079,69 грн., оскільки їх теж потрібно нараховувати за період з 18.09.2012р. по 07.11.2012р..

При цьому судом було застосовано розрахунки, здійснені за допомогою встановленої в господарському суді системи інформаційно-правового забезпечення "Ліга Закон".

Таким чином, підстави вважати порушеними права позивача відповідачем при невиплаті вартості виготовлених електродвигунів ЕД-139АУ2 на користь позивача, є саме неотримання коштів від відповідача протягом зазначених строків від дня отримання відповідачем претензії. Невиконання вказаних вимог є підставою для звернення до суду та стягнення зазначеної суми коштів згідно судового рішення.

Пояснення представника відповідача, щодо відсутності коштів через невчасне надходження платежів від інших контрагентів, судом не приймається, оскільки відсутність фінансування не є підставою для звільнення Дочірнього підприємства «Автоскладальний завод №1» Публічного акціонерного товариства «Автомобільна компанія» Богдан Моторс» від виконання зобов'язань перед Державним підприємством завод «Електроважмаш», оскільки відповідно до приписів статті 617 ЦК України та частини другої статті 218 ГК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, відсутність у боржника необхідних коштів.

Судом встановлено, що позивачем при зверненні до суду з урахуванням поданих суду уточнень, заявлено до стягнення 1 792 420,37 грн., тобто сума судового збору в даному випадку має становити 35 848,40 грн. З наявного в матеріалах справи оригіналу платіжного доручення № 3851 від 06.11.12 року вбачається, що позивачем сплачено судовий збір в розмірі 37 317,72 грн., тобто позивачем внесено судовий збір в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Згідно із статтею 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі: 1) зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом; 2) повернення заяви або скарги; 3) відмови у відкритті провадження у справі; 4) залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям позивача або за його клопотанням); 5) закриття провадження у справі. У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю. Повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне повернути 30 476,98 грн., з них, зайво сплачений сплачений судовий збір в сумі 1 469,32 грн.(згідно поданих 09.01.2013 р. уточнень до позовної заяви) та 29 007,66 грн.(згідно поданого 09.01.2013 р. в порядку ст. 22 ГПК України зменшення розміру позовних вимог) на підставі платіжного доручення №3851 від 06.11.2012року.

Враховуючи відсутність доказів здійснення письмового повідомлення про готовність партії продукції до відгрузки, заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в сумі 181 576,03 грн., а решті позовних вимог в сумі 160 461, 34 грн. слід відмовити.

Судові витрати, відповідно до ст. 44 ГПК України, складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст.49 ГПК України та постановою № 18 від 26.12.11р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції". Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судові витрати позивача про сплату судового збору 6 840,74 грн. грн. відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно задоволених вимог в сумі 3 631,52 грн.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства «Автоскладальний завод №1» Публічного акціонерного товариства «Автомобільна компанія» Богдан Моторс» (Волинська область, м. Луцьк, вул. Рівненська, 42, код ЄДРПОУ 21752230) на користь Державного підприємства завод «Електроважмаш» (м. Харків, просп. Московський, 299, код ЄДРПОУ 00213121) 181 576,03 ( сто вісімдесят одну тисячу п'ятсот сімдесят шість гривень три копійки) грн. з них 73 969,53грн. пені, 6 079грн. - 3% річних, 101 526,81грн штрафу.

3. Стягнути з Дочірнього підприємства «Автоскладальний завод №1» Публічного акціонерного товариства «Автомобільна компанія» Богдан Моторс» (Волинська область, м. Луцьк, вул. Рівненська, 42, код ЄДРПОУ 21752230) на користь Державного підприємства завод «Електроважмаш» (м. Харків, просп. Московський, 299, код ЄДРПОУ 00213121) 3 631,52 грн. (три тисячі шістсот тридцять одну гривню п'ятдесят дві копійки) судового збору.

4. В частині стягнення на суму 160 461, 34 грн., з них 144 032,24 грн. пені, 11 591,70 грн. - 3% річних, 4 837,40 грн. штрафу - відмовити.

5. Управлінню державної казначейської служби України у місті Луцьку повернути з державного бюджету Державного підприємства завод «Електроважмаш» (м. Харків, просп. Московський, 299, код ЄДРПОУ 00213121) - 30 476,98 грн. (тридцять тисяч чотириста сімдесят шість гривень дев'яносто вісім копійок) через зменшення розміру позовних вимог та внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено, за платіжним дорученням №3851 від 06.11.2012 року.

Повний текст рішення складено

14.01.13

Суддя А. С. Вороняк

Часті запитання

Який тип судового документу № 28589851 ?

Документ № 28589851 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 28589851 ?

Дата ухвалення - 14.01.2013

Яка форма судочинства по судовому документу № 28589851 ?

Форма судочинства - Господарське

В якому cуді було засідання по документу № 28589851 ?

В Господарський суд Волинської області
Попередній документ : 28589839
Наступний документ : 28595784