Рішення № 28588360, 10.01.2013, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10 січня 2013 р.

Справа 19/81/2012/5003

за позовом:Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" ( вул. Набережна Перемоги, буд.50, м. Дніпропетровськ, 49094; а/с 18000, м. Дніпропетровськ, 49027)

до:Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1)

про стягнення 31 667,50 грн. згідно договору про надання мікрокредиту № ОМ-78-11 від 27.07.2011р.

Головуючий суддя Яремчук Ю.О.

Cекретар судового засідання Діхтярук Т.А.

Представники

позивача : Мазур О.О.,

відповідача : не з'явився

ВСТАНОВИВ :

Подано позов публічним акціонерним товариством комерційний банк "Приватбанк" до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення 31 667,50 грн. згідно договору про надання мікрокредиту № ОМ-78-11 від 27.07.2011року, з яких: 20 000,00 грн. - заборгованість за кредитом; 7324,59 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 1882,56 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; 1000,00 грн. - штраф ( фіксована частина) ; 1460,35 грн. - штраф ( відсоток від суми боргу).

Ухвалою суду від 14.12.2012 року порушено провадження у справі з призначенням судового засідання на 10.01.2013 року.

В судове засідання з'явився представник позивача, який позов підтримав в повному обсязі.

В судове засідання 10.01.2013 року відповідач не з'явився, направлена кореспонденція суду, повернута, з поштовою відміткою про відсутність адресата за вказаною адресою.

Разом з тим, згідно спеціального витягу з ЄДРПОУ № 15581534 місцезнаходженням відповідача значиться (АДРЕСА_1). яка є ідентичною тій по якій було направлено останньому ухвалу у даній справі.

Відповідно до вимог частин 1, 3 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Виходячи з вимог ч.2 ст.34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Варто зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

В п.3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 11 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вказано, що за змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

При неявці відповідача в судове засідання суд враховує, що відповідно до ч.2 ст.45 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" обов'язок щодо внесення змін про фізичну особу-підприємця, які містяться в Єдиному державному реєстрі стосовно місцезнаходження покладається на останню.

Крім того суд звертає увагу на п.4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році", п.11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 року № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 року № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Як наголошується в п.19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 року № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

На першому примірнику ухвали, яка наявна в справі, є штамп суду з відміткою про відправку документа. Дана відмітка оформлена відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України наведених вище, а тому суд дійшов висновку, що вона є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам.

При цьому суд констатує, що відповідачем не подано клопотання, заяви, телеграми, в тому рахунку і щодо перенесення розгляду справи, її відкладення чи неможливості забезпечити участь в судовому засіданні свого представника.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Проте, відповідач своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористався, а тому, беручи до уваги приписи ч.1 ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, відповідно до приписів ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

За відсутності відповідного клопотання справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача судом встановлено наступне.

27.07.2011 року між позивачем та відповідачем було укладено договір про надання мікрокредиту № ОМ-78-11 ( далі договір).

Відповідно до умов договору позивач зобов'язувався надати відповідачу кредитний ліміт в розмірі 20 000,00 грн., на термін до 26.07.2012 року, а відповідач зобов'язувався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку встановлених договором.( п. А.2.,А.3 договору).

Відповідно до умов договору, погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку щомісяця в період сплати, відповідач повинен надати банку грошові кошти ( щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, відсотками, комісією, а також інші витрати згідно кредитного договору.

Відповідно до п. А.1. договору - вид кредиту овердрафт.

Відповідно до п. А.4. договору - період безперервного користування кредитом не більше 30 днів.

Відповідно до п.1.5. договору - кредитування позичальника здійснюється банком в рамках ліміту і строку, встановлених згідно п.п. 1.3., 1.4., даного договору, з періодом безперервного користування кредитом згідно п. А.4.

Періодом безперервного користування кредитом є період часу, на протязі якого безперервно існувало дебетове сальдо на поточному рахунку.

Початком періоду безперервного користування кредитом вважається перший день, починаючи з якого безперервно існувало дебетове сальдо на поточному рахунку позичальника при закритті банківського дня. Зменшення чи збільшення заборгованості по кредиту в цей період не впливають на зміну дати початку періоду безперервного користування кредиту. Датою закінчення періоду безперервного користування кредитом вважається день, по закінченню якого на поточний рахунок зафіксовано нульове дебетове сальдо.

Відповідно до п. А.7. - за користування кредитом позичальник сплачує проценти в розмірі 22 % річних. Збільшення або зменшення заборгованості по кредиту в період безперервного користування кредитом, встановлено в п. А.4., не впливають на зміни початку періоду безперервного користування кредитом.

Датою закінчення періоду безперервного користування кредитом вважається день, по закінченню якого на поточному рахунків зафіксовано нульове дебетове сальдо.

Відповідно до п. А.8. - при порушенні позичальником будь якого з зобов'язань з погашення кредиту позичальник сплачує банку проценти за користування в розмірі 44 % річних від суми залишку несплаченої заборгованості. У випадку порушення позичальником будь-якого із грошових зобов'язань і при реалізації права банку, передбаченого п. А.3., позичальник сплачує банку пеню в розмірі 44 % річних від суми залишку несплаченої заборгованості за кожний день прострочки. Сплата пені здійснюється з дня, слідуючого за датою, передбаченою повідомленням. При цьому проценти за користування кредитом не сплачуються.

Відповідно до п. 4.8. - розрахунок відсотків за користування кредитом здійснюється щоденно, починаючи з дати утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними засобами, виходячи 360 днів в році. Розрахунок відсотків здійснюється до повного погашення заборгованості по кредиту, на суму залишку заборгованості по кредиту. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування процентів не включається.

Відповідно до п. 5.1. договору - при порушенні позичальником будь - якого із зобов"язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених п.п. 2.2.2., 4.1.,4.2..4.3. даного договору; строків договору; строків повернення кредиту, передбачених п.п. 1.2.. 1.5.,2.2.3., 2.2.4., 2.2.5.,2.3.4. даного договору; винагороди; передбаченої п.п. 2.2.7., 4.4., 4.10., даного договору, позичальник сплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі 44% річних від суми простроченого платежу за кожен день прострочки платежу. А у випадку реалізації банком права, передбаченого п.А.3., позичальник сплачує банку пеню в розмірі, вказану в п. А.8. від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється в гривні.

Відповідно до п. 5.6. договору - при порушенні позичальником строків платежів по любому із грошових зобов'язань, передбачених даним договором, більше ніж 30 днів, що потягнуло за собою звернення банку в судові органи, позичальник сплачує банку штраф, розрахований по такій формулі: 1 000,00 гривень + 5 % від суми боргу.

Позивачем свої зобов'язання відповідно до договору було виконано в повному обсязі, відповідачу було надано кредитний ліміт в сумі 20 000,00 грн., що підтверджуються матеріалами справи.

Відповідач порушив умови договору, не сплатив кошти передбачені умовами договору, в зв'язку з чим в останнього виникла прострочена заборгованість .

24.09.2012 року позивач направив відповідачу претензію № 03W, з вимогою сплатити заборгованість, яка залишена без задоволення.

Внаслідок неналежного виконання умов договору заборгованість відповідача (розрахунок заборгованості станом на 10.10.2012р.) перед позивачем становить : 20 000,00 грн. - заборгованість за кредитом; 7324,59 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 1882,56 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; 1000,00 грн. - штраф ( фіксована частина) ; 1460,35 грн. - штраф ( відсоток від суми боргу)

Неповернення грошових коштів відповідачем в добровільному порядку спонукало позивача звернутись з відповідним позовом до суду.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Беручи до уваги зміст правовідносин, які склались між сторонами та характер взятих ними зобов'язань, суд дійшов висновку про те, що між сторонами виникли правовідносини з договору кредиту, регулювання яких здійснюється в параграфі 2 "Кредит" глава 71 ст.ст.1054-1057 ЦК України.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

З урахуванням наведеного та умов договору позовні вимоги про стягнення з відповідача 20 000,00 грн. заборгованості за кредитом підлягають задоволенню як обґрунтовані та правомірні.

Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 7324,59 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом; 1882,56 грн. пені за несвоєчасне виконання забов"язань за договором; 1000 грн. штраф ( фіксована частина), 1460,35 грн. штраф (відсоток від суми боргу), в результаті чого суд дійшов наступних висновків.

Частиною 2 ст.193 ГК України встановлено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Частиною 2 ст.217 ГК України передбачено такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції, оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ст.230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Стаття 549 ЦК України вказує, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У п.3 ч.1 ст.611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 5.1. договору - при порушенні позичальником будь - якого із зобов"язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених п.п. 2.2.2., 4.1.,4.2..4.3. даного договору; строків договору; строків повернення кредиту, передбачених п.п. 1.2.. 1.5.,2.2.3., 2.2.4., 2.2.5.,2.3.4. даного договору; винагороди; передбаченої п.п. 2.2.7., 4.4., 4.10., даного договору, позичальник сплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі 44% річних від суми простроченого платежу за кожен день прострочки платежу. А у випадку реалізації банком права, передбаченого п.А.3., позичальник сплачує банку пеню в розмірі, вказану в п. А.8. від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється в гривні.

Відповідно до п. 5.6. договору - при порушенні позичальником строків платежів по любому із грошових зобов'язань, передбачених даним договором, більше ніж 30 днів, що потягнуло за собою звернення банку в судові органи, позичальник сплачує банку штраф, розрахований по такій формулі: 1 000,00 гривень + 5 % від суми боргу.

Таким чином заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача 7324,59 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом; 1882,56 грн. пені за несвоєчасне виконання забов"язань за договором; 1000 грн., штраф ( фіксована частина ), 1460,35 грн. штраф (відсоток від суми боргу) є правомірними та обґрунтованими, оскільки відповідають чинному законодавству та умовам укладеного сторонами договору.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Витрати на сплату судового збору підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.4-3,4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 87, 115, 116 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ :

1.Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1, код НОМЕР_1 ) на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (вул.Набережна Перемоги, буд. 50, м. Дніпропетровськ, 49094 (ідентифікаційний код - 14360570)) 20 000,00 грн. - заборгованість за кредитом; 7324,59 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 1882,56 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов»язань за договором; 1000,00 грн. - штраф ( фіксована частина) ; 1460,35 грн. - штраф ( відсоток від суми боргу); 1609, 50 грн. відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою судового збору.

3. Видати наказ в день набрання рішення законної сили.

4. Копію рішення надіслати сторонам рекомендованим листом.

Повне рішення складено 14 січня 2013 р.

Суддя Яремчук Ю.О.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу ( вул. Набережна Перемоги, буд.50, м. Дніпропетровськ, 49094; а/с 18000, м. Дніпропетровськ, 49027)

3 - відповідачу ( АДРЕСА_1)