Постанова № 28586056, 25.12.2012, Апеляційний суд Тернопільської області

Справа № 1915/5315/2012Головуючий у 1-й інстанції Магдич О.Г. Провадження № 33/1990/221/12 Доповідач - Кунець І.М.Категорія - ч.1 ст.163- 4 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 грудня 2012 р. М.Тернопіль

Суддя апеляційного суду в кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області Кунець І.М., розглянувши справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_2 ,-

В С Т А Н О В И В:

Постановою судді Тернопільського міськрайонного суду від 23 травня 2012 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-4 КупАП, і накладено на нього стягнення у вигляді сплати штрафу в дохід держави у розмірі 35,00 гривень.

Згідно даної постанови суд визнав доведеним, що в ТзОВ "Захід ТМ", директором якого є ОСОБА_2, 20 березня 2012 року при перевірці Тернопільською об'єднаною державною податковою інспекцією встановлено порушення порядку утримання та перерахування податку на доходи фізичних осіб, а саме: неутримання та неперерахування до бюджету сум податку на доходи фізичних осіб при виплаті фізичній особі доходів у вигляді заробітної плати за період з 01.01.2011 року по 30.09.2011 р., чим порушено підпункт 164.2.1 пункту 164.2 ст.164, пукт 167.1 ст.167, підпункт 168.1.1 п.168.1 ст.168, підпукту 168.1.2 пункту 168.1 ст.168, підпункту 168.4.7. пункту 168.4 ст.168, пункт 176.2 ст.176, розділу IV Податкового Кодексу України.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить поновити строк на апеляційне оскарження даної постанови, оскільки про розгляд справи його повідомлено не було, справа розглянута у його відсутності, через що він був позбавлений права подати свої заперечення та доводи з приводу обставин справи та скасувати постанову, а провадження у справі закрити в зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-4 КУпАП, так як його дії не були умисними та він вчинив усі дії, які були необхідні для своєчасного подання декларації, однак, не зміг цього зробити вчасно з причин, що від нього не залежали.

Крім цього, апелянт вказує на те, що в акті перевірки Тернопільської ОДПІ №62/17-03/32941822 від 23.01.2012 року, відомості на основі яких суд ухвалив рішення, є недостовірними, а тому не повинні були братися до уваги при розгляді справи.

Зазначеним актом встановлено, що Тз ОВ "Захід ТМ" ніби -то уклало трудовий договір з громадянкою ОСОБА_3, проте зарплату виплачувало ""в конверті" для зменшення податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб.

Однак, із змісту акта перевірки єдиною підставою для висновків про нібито допущені Тз ОВ "Захід ТМ" порушення податкового законодавства стали пояснення ОСОБА_3, жодних інших доказів, які б підтверджували дані обставини, в акті перевірки не наведено. Натомість, інспектор безпідставно залишив поза увагою письмові пояснення та докази Тз ОВ "Захід ТМ" про те, що ОСОБА_3 в трудових відносинах з товариством ніколи не перебувала.

Також ОСОБА_4 У апеляційній скарзі вказує на те, що з 01 жовтня 2007 року по жовтень 2010 року регіональним директором Тз ОВ "Захід ТМ" в Київській області працював ОСОБА_5 однак відповідно з посадовою інструкцією регіонального директора -ОСОБА_5 не був наділений правом роботи. Крім того, ні директора, ні жодного з власників ТзОВ "Захід ТМ" про працевлаштування ОСОБА_3 не повідомлялось, відповідних розпоряджень вказані особи не видавали.

За таких обставин, факт виконання ОСОБА_3 певних доручень ОСОБА_5 може свідчити лише про існування між вказаними особами цивільно-правових відносин, які регулюються відповідними положеннями Цивільного кодексу України.

Таким чином, гр.ОСОБА_3 не позбавлена права звернутися з позовом до ОСОБА_5 про стягнення належної їй, на її думку, оплати праці за на надані ОСОБА_5 послуги.

Враховуючи наведене, апелянт вважає, що акт перевірки від 23.01.2012 року №62/17-03/32941822 містить недостовірні дані, викладені в ньому висновки не відповідають дійсності, прийняті без достатніх на це підстав, грунтуються виключно на припущеннях та не можуть бути підставою для притягнення її до адміністративної відповідальності. Суддя не забезпечив всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин справи та прийняв рішення з порушенням ст.ст. 245, 252 КУпАП.

До суду апеляційної інстанції ОСОБА_2 не з'явився, представивши заяву, в якій просить справу розглядати у його відсутності.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, приходжу до висновку, що вона підлягає задоволенню з таких підстав.

Стаття 294 КУпАП встановлює десятиденний строк оскарження постанови суду з дня її винесення. При цьому повинно бути враховано, що стосовно особи дотримані вимоги ст.ст. 268, 285 КУпАП, а саме, що справа була розглянута у присутності особи, або у її відсутності, коли є дані про належне її сповіщення про час і місце розгляду справи, і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, а також протягом 3-х днів після оголошення постанови особі вручено або вислано її копію.

Як видно із постанови і матеріалів справа була розглянута у відсутності ОСОБА_2, який не був належно повідомлений про час і місце розгляду справи і в порушення ст.285 КУпАП, суд не вислав йому копії оголошеної по справі постанови.

В постанові суд вказав, що ОСОБА_4 про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, що не відповідає дійсності.

Згідно довідки, долученої до поштового відправлення, воно повернуто до суду за закінченням терміну зберігання і в повідомленні про вручення цього відправлення немає даних про його вручення, і ніхто про це не розписався.

Отже, повістки про розгляд справи в суді ОСОБА_2 не отримував.

Інших даних про те, що ОСОБА_2 був своєчасно сповіщений про час та місце розгляду справи, а також про те, що йому була вручена або направлена копія постанови суду, в справі не має.

Виходячи із наведеного, вважаю, що ОСОБА_2 строк на апеляційне оскарження постанови суду пропустив з поважних причин, а тому він підлягає поновленню, а апеляція розгляду.

Щодо суті апеляційної скарги, то як вказано вище справа була розглянута у відсутності ОСОБА_2, який не був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи. Це є порушення права особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, на захист і у відповідності до ст.268 КУпАП та судової практики є безумовною підставою для скасування судового рішення.

Крім того, згідно протоколу про адміністративне правопорушення неутримання та неперерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб при виплаті заробітної плати було допущено за періоди з 01.01. по 30.09.2011 року, що виявлено актом перевірки від 23.01.2012 року.

Отже, вказане правопорушення виявлено 23 січня 2012 року, а постанова суду винесена 23 травня 2012 року, тобто через чотири місяці після виявлення правопорушення.

Згідно ч.2 ст.38 КУпАП у справах, підвідомчих суду, адміністративне стягнення може бути накладено не пізніше як через 3 місяці з дня вчинення, а при триваючому правопорушенні -не пізніше як через три місяці з дня його виявлення .

Отже, ОСОБА_2 притягнутий до адміністративної відповідальності за межами строків накладення адміністративного стягнення.

У відповідності до п.7 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю в разі закінчення на момент розгляду справи строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.

Виходячи із наведених обставин, справа підлягала закриттю у зв'язку з закінченням строків накладення адміністративного стягнення, що залишилося поза увагою суду.

Ці обставини теж є підставою для скасування постанови суду як незаконної.

Разом з тим в апеляційній скарзі і в суді апеляційної інстанції ОСОБА_2 просить справу закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-4 КУпАП.

Вважаю, що доводи, наведені ОСОБА_2 з цього приводу, заслуговують на увагу.

Розглядаючи справу по суті суд першої інстанції в порушення ст.ст.252,280 КУпАП жодним чином не перевірив доказів, на підставі яких Тернопільською ОДПІ було складено акт №10 від 23.01.2012 року №62/17-13/32941822 "Про результати документальної позапланової не виїзної перевірки ТОВ "Захід ТМ" з питань дотримання вимог податкового законодавства України в період з 01.01.2011 року по 30.09.2011 року з окремих питань нарахування виплати утримання та своєчасного перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб", згідно з яким у діях директора Тз ОВ "Захід ТМ" встановлено порушення податкового законодавства.

Зокрема, судом не перевірено чи перебувала ОСОБА_3 у трудових відносинах з Тз ОВ "Захід ТМ", і якщо так, то чи знав про це ОСОБА_2.

Представлені ОСОБА_2 докази апеляційному суду, а саме акт перевірки Територіальної державної інспекції праці у Тернопільській області №19-01-030/0061 від 30.01.2012 року, в якому відсутні, наведені в акті ДПІ порушення, копії ухвал Тернопільського окружного адміністративного суду про оскарження цих питань в цивільно-правовому порядку та, наведені ним доводи, ставлять під сумніви висновки, зроблені в протоколі про адміністративне правопорушення про винність ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому правопорушення.

За таких обставин, вважаю, що вина ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-4 КУпАП, не доведена, а тому справа підлягає закриттю за відсутності в його діях складу цього адміністративного правопорушення.

Керуючись ст.ст.7, 38, п.1 ч.1 ст.247, 280, 294 КУпАП,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Поновити ОСОБА_2 строк на апеляційне оскарження .

Постанову Тернопільського міськрайонного суду від 23 травня 2012 року скасувати, а провадження в адміністративній справі стосовно ОСОБА_2 закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-4 КУпАП.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя апеляційного суду Тернопільської області І.М. Кунець