Ухвала суду № 28584959, 11.01.2013, Господарський суд Чернігівської області

Господарський суд Чернігівської області

_____________________

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20 Тел. 698-166, факс 77-44-62

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

"11" січня 2013 р. № 02-02/ 927/57/13

Суддя Моцьор В.В, розглянувши матеріали позовної заяви № 1597 від 29.12.12

Позивач: Ліквідатор Публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Синтез" Болдирєв О.О., код ЄДРПОУ 21564391,

вул. Івана Кудрі, 5, м. Київ, 01042

Відповідач: Відкрите акціонерне товариство "Бахмацьке хлібоприймальне підприємство", код ЄДРПОУ 04544435,

вул. Петровського, 56, м. Бахмач, 16500

Предмет спору: про звернення стягнення на предмет іпотеки

ВСТАНОВИВ:

Підстави повернення позовної заяви можна додавати натисканням Ctrl+Alt+[1...0], де [1...0] - відповідні п.п.1...10 статті 63 ГПК України.

Позивачем не подано доказів сплати судового збору у встановленому розмірі.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Згідно ст. 57 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Позивачем подано позов про звернення стягнення в сумі 53 466 194,46 грн. на предмет іпотеки шляхом надання Публічному акціонерному товариству "Акціонерний банк "Синтез" права від свого імені продажу на підставі договору купівлі-продажу будь-якій особі з початковою ціною реалізації 37 500 000 грн., але не нижче ціни оцінки суб"єкта оціночної діяльності на момент продажу майна в рахунок погашення заборгованості за договором кредитної лінії № KLU-23/07-04 від 9 листопада 2007 року в розмірі 33 800 415,97 грн. та договору кредитної лінії № KLU-24/07-04 від 9 листопада 2007 року в розмірі 19 665 778,49 грн.

Позивачем відповідно до підпункту 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір", пункту 6 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року №5 "Про практику застосування законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" визначено, що дана позовна вимога оплачується судовим збором, як вимога немайнового характеру.

До позовної заяви позивачем надано: платіжні доручення від 13 листопада 2012 року №1 та №3 на суму 1073 грн. та квитанції від 3 січня 2013 року №75 та №76 на суму 74 грн., в яких призначення платежу значиться: судовий збір за немайновий позов.

Згідно ч. 1 ст. 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Пленум вищого спеціалізованого суду діє у складі всіх суддів вищого спеціалізованого суду для вирішення питань, пов'язаних із забезпеченням єдності судової практики у справах відповідної юрисдикції.

Судова юрисдикція це коло справ, які даний суд має право розглядати та вирішувати.

Відповідно до повноважень, визначених Законом України "Про судоустрій і статус суддів" Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, розглядає справи цивільної та кримінальної юрисдикції в касаційному порядку.

Натомість, позовна вимога ліквідатора Публічного акціонерного товариства "Акціонерного банку "Синтез" до Відкритого акціонерного товариства "Бахмацьке хлібоприймальне підприємство" про звернення стягнення на предмет іпотеки відноситься до господарської юрисдикції.

Враховуючи зазначене, рішення Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ не розповсюджується на норми процесуального чи матеріального права у даному позові.

В роз"ясенні Вищого господарського суду України від 5 липня 2012 року №01-06/869/2012 зазначено, що до позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці.

Водночас, оскільки у разі позитивного рішення зі справи про звернення стягнення на предмет іпотеки заявник одержує певну суму грошей, розмір судового збору повинен визначатись, виходячи із розміру цієї суми. Дана позиція викладена у п. 6 листа Вищого господарського суду України від 06.04.1999 року у справі № 01-8/151 "Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів".

Відповідно до ч. 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, як встановлено статтею 34 ГПК України.

Статтею 55 Господарського процесуального кодексу України передбачено визначення ціни позову у позовах про стягнення грошей і витребування майна. Відповідні позовні заяви мають майновий характер і розмір ставок за їх подання до господарського суду визначається за приписами підпунктом 1 пункту 2 частини другої ст. 4 Закону України "Про судовий збір".

Позивач також в позовній заяві, посилаючись на ч. 2 Закону України "Про судовий збір", просить суд визначити розмір судового збору у разі якщо судовий збір сплачується з урахуванням ціни позову,

Відповідно до роз"яснення Вищого господарського суду України від 25 серпня 2011 року №01-061175/2011 за приписом абзацу першого частини другої статті 6 Закону України "Про судовий збір" у разі якщо судовий збір сплачується за подання позовної заяви до суду в розмірі, визначеному з урахуванням ціни позову, а встановлена при цьому позивачем ціна позову не відповідає дійсній вартості спірного майна або якщо на день подання позову неможливо встановити точну його ціну, розмір судового збору попередньо визначає суд з подальшою сплатою недоплаченої суми або з поверненням суми переплати судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом у процесі розгляду справи.

При цьому з урахуванням частини третьої статті 55 ГПК попереднє визначення розміру судового збору має здійснюватися господарським судом виходячи з ціни позову, вказаної позивачем. Незазначення позивачем обґрунтованого розрахунку стягуваної чи оспорюваної суми згідно з пунктом 3 частини першої статті 63 ГПК є підставою для повернення позовної заяви і доданих до неї документів без розгляду. В процесі розгляду справи остаточне визначення ціни позову (дійсної вартості спірного майна), а, отже, й суми судового збору може бути здійснене господарським судом на підставі поданих учасниками судового процесу доказів, а за їх недостатності для цього - шляхом призначення відповідної судової експертизи (експертної оцінки майна).

Одночасно суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до ст. 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Стаття 39 Закону України "Про іпотеку" визначає порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду. У разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються:

загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки;

опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя;

заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні;

спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону;

пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки;

початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Проте, дана позовна заява подана без урахування всіх вимог ст. 39 Закону України "Про іпотеку", а саме: суду не надано жодних доказів того, що проведена експертна оцінка предмета іпотеки, на яке буде звернено стягнення.

Тому при повторному зверненні до суду необхідно визначити суму звернення стягнення на предмет іпотеки та надати відповідний обґрунтований розрахунок стягуваної суми, докази, які підтверджують суму заборгованості.

Керуючись п. 4 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, -

УХВАЛИВ:

Позовні матеріали повернути позивачу.

Додаток на 137 арк.

Суддя Моцьор В.В