Рішення № 28583643, 27.12.2012, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа № 1490/5221/12 27.12.2012 27.12.2012 27.12.2012

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №22ц-1490/3431/12 Головуючий першої інстанції Румянцева Н.О.

Категорія 41 Суддя-доповідач апеляційного суду Козаченко В.І.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 грудня 2012 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого Козаченка В.І.,

суддів: Царюк Л.М., Яворської Ж.М.,

при секретарі судового засідання Левківській Н.С.,

з участю: позивача ОСОБА_2 та відповідачки ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 24 жовтня 2012 р. за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа - ЖЕК №14, про усунення перешкод у користуванні житлом і відкриття окремих особових рахунків та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання його таким, що втратив право користування житлом,

В С Т А Н О В И Л А :

У травні 2012 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про відкриття окремих особових рахунків для наймачів квартири АДРЕСА_1 (далі - Спірна квартира), обґрунтовуючи це тим, що відповідачка, через неприязні стосунки між ними, не надала йому ключі від вхідних дверей квартири, а тому він не може нею користуватись.

Посилаючись на викладене, позивач просив усунути перешкоди, які чинить йому відповідачка, шляхом покладення на неї зобов'язати передати йому дублікат ключів від вхідних дверей цього житла, виділити у його користування ізольовану кімнату та відкрити окремий особовий рахунок.

У вересні 2012 р. ОСОБА_3 подала до суду зустрічний позов про визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право користування Спірною квартирою, оскільки він без поважних причин не проживає в ній з 1997 року.

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 24 жовтня 2012 р. у задоволенні первісного позову відмовлено, а зустрічний позов задоволено.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування місцевим судом норм матеріального права та порушення вимог процесуального права, просив указане рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог і відмову в задоволенні зустрічного позову.

Вислухавши суддю - доповідача, дослідивши надані докази та перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 втратив право користуватись спірним житлом.

Між тим, погодитись з таким висновком місцевого суду не можна, оскільки він не відповідає обставинам справи та вимогам закону. В зв'язку з чим, відповідно до пунктів 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, оскаржене рішення підлягає скасуванню з ухваленням у справі нового рішення.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 11 та ч. 1 ст. 60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Згідно ст. 71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців, а у окремих випадках, передбачених цією нормою, понад цей строк.

У разі поважності причин відсутності осіб понад встановлені законом строки (перебування у відрядженні, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім'ї тощо) цей строк може бути продовжено судом (ч. 2 ст. 71, ст. 72 ЖК України, п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 1985 року ,,Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України").

Таким чином, виходячи з аналізу зазначених правових норм член сім'ї наймача (колишній член сім'ї) може бути визнаний таким, що втратив право користування жилим приміщенням, з підстав відсутності понад шість місяців у цьому жилому приміщенні, якщо він був відсутній протягом цього строку підряд без поважних причин, і саме ці факти повинні бути встановлені судом при вирішенні спору згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України.

З матеріалів справи вбачається, що в Спірна квартира є комунальною власністю Миколаївської міської ради та перебуває в оперативному управлінні ЖЕК №14 житлово-комунального підприємства Миколаївської міської ради ,,Південь"

Спірна квартира складається з трьох житлових кімнат, площею 14,8, 11,6 та 8,3 кв. м, коридору, кухні, ванної та санвузла. Лише одна із указаних кімнат (площею 8,3 кв. м) є ізольованою.

Раніше особовий рахунок на вказане житло був відкритий на матір сторін, а після її смерті - на їх батька, ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_3.

Станом на 8 травня 2012 р. у Спірній квартирі зареєстровані: позивач - з 13 грудня 1994 р.; відповідачка - з 19 червня 1981 р.; син відповідачки - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, - з 11 вересня 2008 р., і донька відповідачки - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, - з 2004 року.

Рішенням Миколаївського міськвиконкому від 27 листопада 2006 р. особовий рахунок на вказане житло був відкритий вже на ОСОБА_3 з правом укладення договору найму житла. Після чого вона змінила замки на вхідних дверях до Спірної квартири, не надавши позивачу дублікат ключів від них. Це поглибило неприязні стосунки між сторонами, які існують тривалий час з приводу користування та приватизації Спірної квартири.

Указані обставини підтверджується як поясненнями сторін, так і матеріалами справи, зокрема, копією постанови про відмову в порушення кримінальної справи від 20 серпня 2008 р.

Сам по собі акт від 17 вересня 2012 р., складений сусідами і посвідчений начальником ЖЕК №14, про непроживання позивача в Спірній квартирі з 1997 року не спростовує його відсутність у цьому житлі з поважних причин. А інших доказів на підтвердження зустрічного позову відповідачка не надала.

Позивач не втратив інтересу до квартири і періодично вносить квартирну плату, про що свідчать платіжні документи від 31 липня 2006 р., 21 лютого, 10 березня і 8 квітня 2011 р. та 8 травня 2012 р., за яким він загалом сплатив ЖЕК №14 1078 грн. 33 коп., на що місцевий суд взагалі не звернув уваги.

Викладене свідчить про те, що позивач не проживає у Спірній квартирі хоча і тривалий час, але з указаних поважних причин, а тому його не можна визнати таким, що втратив право користування цим житлом.

Однак, вирішуючи спір, місцевий суд не звернув належної уваги на зазначені обставини справи та вказані вимоги житлового законодавства України, а тому помилково задовольнив зустрічний позов і, як наслідок, відмовив у задоволенні первісного позову.

Разом з тим, не всі вимоги позивача можуть бути задоволені при заявленому суб'єктному складі осіб, які беруть участь у розгляді даної справи.

Так, згідно ч. 1 ст. 104 ЖК України член сім'ї наймача вправі вимагати, за згодою інших членів сім'ї, які проживають разом з ним, укладення з ним окремого договору найму, якщо жилу площу, що припадає на нього, може бути виділено у вигляді приміщення, яке відповідає вимогам ст. 63 цього Кодексу.

У разі відмови членів сім'ї дати згоду на укладення окремого договору найму, а також у разі відмови наймодавця в укладенні такого договору спір може бути вирішено в судовому порядку.

Таким чином участь у справі наймодавця (в даному випадку - це Миколаївський міськвиконком) було обов'язковим. Проте він до участі в справі в якості відповідача залучений не був.

Крім того, не був залучений до участі у справі і повнолітній син відповідачки, ОСОБА_5, хоча заявлений ОСОБА_2 позов безпосередньо стосується його інтересів, як члена сім'ї наймача Спірної квартири.

Апеляційний суд виправити указані недоліки не може, оскільки відповідно до ст. ст. 33, 303 ЦПК України не має права, навіть за згодою осіб, які беруть участь у справі, залучати особу до участі у справі на стадії апеляційного провадження.

В зв'язку з чим, позовні вимоги ОСОБА_2 про виділення у його користування ізольованої кімнати та відкриття окремого особового рахунку для укладення договору найму частини Спірної квартири задоволенню не підлягають, що не позбавляє його права на пред'явлення цих же вимог, але вже до всіх належних відповідачів.

У той же час, оскільки позивачем доведено наявність перешкод у його користуванні Спірною квартирою, що відповідачка фактично визнала, то для усунення таких перешкод необхідно покласти на неї обов'язок передати позивачу дублікат ключів від вхідних дверей до вказаної квартири. Наслідком цього є часткове задоволення первісного позову.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313 - 316 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 24 жовтня 2012 р. скасувати та ухвалити нове рішення про часткове задоволення первісного позову та відмову в задоволенні зустрічних позовних вимог.

Усунути перешкоди в користуванні квартирою АДРЕСА_1, шляхом покладення на ОСОБА_3 обов'язку передати ОСОБА_2 дублікат ключів від запорів на вхідних дверях до вказаної квартири.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про зміну договору житлового найму, виділення у його користування ізольованої кімнати та відкриття окремого особового рахунку відмовити.

В задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання його таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1 відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: