Рішення № 28581598, 27.12.2012, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 1312/543/12 Головуючий у 1 інстанції: Мартинишин Я.М.

Провадження № 22-ц/1390/7484/12 Доповідач в 2-й інстанції: Мусіна Т. Г.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 грудня 2012 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого -Мусіної Т.Г.

суддів - Бермеса І.В., Тропак О.В.

при секретарі - Проворній Н.І.

з участю позивача ОСОБА_2 та його адвоката ОСОБА_3,

представника відповідача Білої О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ТзДВ СК «Індіго»на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 23 жовтня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ТзДВ СК «Індіго» про стягнення страхового відшкодування,-

в с т а н о в и л а:

В червня 2011 р. ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом , уточненим під час слухання справи, до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Індіго» про стягнення страхового відшкодування у зв'язку з пошкодженням застрахованого транспортного засобу - автомобіля Mitsubishi Lancer, 2,0 Intense у ДТП 18 листопада 2010 р. в сумі 69 419,88 грн., інфляційні втрати 368 326 грн., 3% річних за користування чужими коштами -2251,27, пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання -10181,08 відшкодування моральної шкоди в розмірі 4705 грн., а усього в розмірі 85 535, 49 грн.

Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 23 жовтня 2012 року позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Індіго» на користь ОСОБА_2 суму страхового відшкодування у розмірі 63 976, 50 гривень, пеню у розмірі 10 181, 08 гривень, три проценти річних за користування чужими коштами в розмірі 2251,27 гривень, інфляційні втрати в розмірі 3683,26 гривень, а всього 80 092, 11 гривень ( вісімдесят тисяч дев'ятсот дві гривні одинадцять копійок).

Стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Індіго» на користь ОСОБА_2 судові витрати в розмірі 3 469 гривень ( три тисячі чотириста шістдесят дев'ять гривень).

Стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Індіго» на користь держави судовий збір в розмірі 800 92 гривні ( вісімсот гривень дев'яносто дві копійки).

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального права і підстави для виплати страхового відшкодування відсутні. Зокрема, за результатами транспортно - трасологічного експертного дослідження обставин ДТП № 151 від 09.02.2011 р. не підтверджено утворення пошкоджень на автомобілі позивача при вказаних ним обставинах ДТП, а інший висновок експертизи № 3742 ґрунтується на суб'єктивних припущеннях.

Позивач свідомо повідомив Страховику неправдиві відомості щодо причин та обставин настання події, що має ознаки страхового випадку. Позивач порушив умови п. 20.1.3 договору страхування, оскільки визнав свою вину без попереднього погодження із відповідачем, та п. 18.2.9 договору, оскільки тим не погоджено вибір станції технічного обслуговування для проведення ремонтно - відновлювальних робіт. Судом неправильно здійснено розрахунок пені, інфляційних та 3% річних з 10.12.2010 р. на суму 69 419, 88 грн. без врахування 1% франшизи та пропуску позивачем строку позовної давності щодо стягнення пені.

Просить скасувати рішення суду та ухвалити нове про відмову у позові.

Заслухавши суддю - доповідача, вислухавши доводи осіб, які з'явились в судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, передбачених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково : рішення суду підлягає зміні в частині розміру пені, 3% річних, інфляційних втрат, виходячи з таких підстав.

Судом встановлено, що 18 листопада 2010 року о 4 год. 35 хв. ранку на вул. Личаківській в м. Львові ОСОБА_2, керуючи автомобілем Mitsubishi Lancer, 2,0 Intense порушив п. 12.1 «Правил дорожнього руху України», а саме не обрав безпечної швидкості руху, не справився з керуванням, внаслідок чого здійснив наїзд на бордюр, завдавши автомобілю технічних пошкоджень ( а.с. 12 копія протоколу про адміністративне правопорушення).

Постановою Галицького районного суду м. Львова від 16 грудня 2010 року, яка набрала законної сили, ОСОБА_2 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України і на нього накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн. у користь держави ( а.с. 13 -копія постанови суду).

Судом установлено, що на момент ДТП між ОСОБА_2 та ТзДВ «СК «Індіго» був чинним договір добровільного страхування наземного транспорту № 206-01 779-10 від 15.05.2010 р. ( діяв до 14.05.2011р.), відповідно до умов якого страховим випадком визнається пошкодження транспортного засобу внаслідок дорожньо - транспортної пригоди, а застрахованим транспортним засобом був зазначений автомобіль Mitsubishi Lancer, 2,0 Intense . Загальна страхова сума - 170 795, 00 грн., безумовна франшиза -1% ( а.с. 9).

Відповідно до п. 18.1.5 вказаного договору страховик ТзДВ СК «Індіго» зобов'язується відшкодувати витрати понесені страхувальником при настанні страхового випадку.

Судом установлено, що позивач ОСОБА_2 18 листопада 2010 року звернувся до ТзДВ «СК «Індіго» із заявою про виплату страхового відшкодування у зв'язку з пошкодженням застрахованого транспортного засобу в результаті ДТП, проте листом від 23 лютого 2011 року, за № 61/2-230211/9 у виплаті страхового відшкодування йому було відмовлено на підставі пункту 23.1.3 пункту 23.1 умов страхування до Договору страхування -надання Страхувальником свідомо неправдивих відомостей про факт настання страхового випадку (а.с. 10).

В обґрунтування відмови Страховик покликався на Висновок №151 від 09 лютого 2011 року експертного дослідження, проведеного Львівським науково-дослідним інститутом судових експертиз по заяві «СК «Індиго» в процесі перевірки заяви Страхувальника, за яким з технічної точки зору автомобіль позивача не міг отримати комплекс наявних на його частинах і деталях лівої сторони пошкоджень за обставин, наведених в заяві про настання випадку, а саме на ділянці вул. Личаківської поблизу будинків № 219-223.

За висновком № 3742 судової транспортно-трасологічної експертизи від 18 жовтня 2011 р., проведеної Львівським науково- дослідним інститутом судових експертиз на підставі ухвали Личаківського районного суду м. Львова від 8 липня 2011 р., пошкодження , які були виявлені на автомобілі марки Mitsubishi Lancer, 2,0 Intense реєстраційний номер НОМЕР_1 могли виникнути як внаслідок контакту з предметами дорожньої обстановки на вул. Личаківській в районі будинку № 219 у м. Львові при обставинах, на які вказує водій автомобіля ОСОБА_2, так і в іншому місці ( а.с. 51-67).

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно поклав в основу рішення висновки судової експертизи від 18 жовтня 2011 р., а не висновок експертного дослідження № 151 від 9 лютого 2011 р., критично оцінивши останнє.

Зокрема, відповідно до п. 17 роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 12 червня 2009 р. «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду» висновок експертизи може бути доказом у справі лише в тому разі, коли експертиза проведена на підставі ухвали суду відповідними судово- експертними установами. У разі, коли висновок експертизи поданий стороною та проведений експертною установою за клопотанням сторони, то такий висновок може розцінюватися лише як письмовий доказ, який підлягає дослідженню в судовому засіданні та відповідній оцінці.

Суд дав належну оцінку експертному дослідженню № 151 від 9 лютого 2011 р., яке проведене експертом тільки на підставі фотознімків, що були зроблені аварійним комісаром без участі ОСОБА_5 в темний період доби ( близько 4 год. ранку). Дослідження було проведено без особистого огляду експертом місця події і транспортного засобу, що ставить під сумнів об'єктивність визначення траєкторії руху транспортного засобу, а також характер і механізм отриманих автомобілем пошкоджень та свідчить про недотримання пунктів 3.5, 3.9, 4.9 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 р. № 53/5 із подальшими змінами та доповненнями.

З огляду на вищенаведене доводи апеляційної скарги про те, що саме експертне дослідження № 151 від 09.02.2011 р. є належним доказом, який спростовує факт одержання пошкоджень автомобілем позивача у ДТП як і сам факт ДТП не заслуговують на увагу як безпідставні.

Колегія суддів вважає, що не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що позивач порушив умови п. 20.1.3 договору страхування тим, що визнав свою вину без попереднього погодження з відповідачем, оскільки пункт 23 Договору страхування , який вказує на причини відмови у виплаті страхового відшкодування , не передбачає вищевказаної підстави для відмови у виплаті . Окрім того СК «Індіго» свою відмову у виплаті страхового відшкодування від 23.02.2011 р. не пов'язувала з порушенням позивачем умов п. 20.1.3 договору, який з врахуванням положень ч.2 ст. 991 ЦК України суперечить вимогам закону, а саме ст.. 34 Кодексу України про адміністративні правопорушення, яка серед обставин , що пом'якшують відповідальність за адміністративне правопорушення, передбачає щире розкаяння винного.

Не можуть бути підставою для скасування рішення суду доводи апеляційної скарги про порушення позивачем п. 18.2.9 договору щодо не погодження ним із страховиком вибору станції технічного обслуговування для проведення ремонтно - відновлювальних робіт, оскільки позивач звернувся у ТзОВ «Ніко Захід» про проведення ремонтних робіт автомобіля 19 січня 2012 р. ( а.с. 136-139, наряд замовлення, акт виконаних робіт), тобто через 11 місяців після відмови йому СК «Індіго» 23.02.2011 р. у виплаті страхового відшкодування.

Таким чином, факт настання страхового випадку доведено належними доказами і не спростовано відповідачем.

Згідно ст.. 979 ЦК , ст.. 16 Закону України «Про страхування»за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку виплатити страхувальнику страхову виплату, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Порушень умов договору страхувальником не встановлено.

Відповідно до умов договору добровільного страхування наземного транспорту № 206- 01779-10 від 15.05.2010 р. загальна страхова сума дорівнює 170 795 грн. ( а.с. 9).

Згідно наданого позивачем ОСОБА_2 рахунку № 1485 від 18.11.2010 р. вартість відновлення застрахованого транспортного засобу становить 65684,45 ( а.с. 104). Сума безумовної франшизи складає 1% від загальної страхової суми, а саме : 170 795,001%=1707,95 грн.

Таким чином розмір суми страхового відшкодування дорівнює 63 976,50 грн. (65 684,45-1707,95=63 976,50), на який повинна нараховуватись пеня, 3% річних та інфляційні втрати відповідно до положень ст.. 259, ст. 549, 625 ЦК України.

Проте суд в мотивувальній частині правильно зазначивши, що розмір страхового відшкодування , який підлягає стягненню становить 63 976,50 грн., невірно провів розрахунки пені, 3-х процентів річних за користування чужими коштами, інфляційних втрат від суми 65 684, 45 грн. без врахування франшизи, тому рішення у цій частині підлягає зміні. з врахуванням визначених позивачем вимог в частині періоду стягнення.

Зокрема розмір пені повинен становити : 63 976, 50 15,50 % : 365 днів 365 днів = 9916,36 грн. за несвоєчасне виконання зобов'язання за період з 10.12.2010 р. до 10.12.2011 р.

Розмір 3-х процентів річних за користування чужими коштами повинен становити : 63 976,50 3% : 365 днів 365 днів = 1919, 30 грн. за період з 10.12.2010р. до 30.01.2012 р.

Розмір інфляційних втрат повинен становити 63 976, 50 105, 608% - 63 976,50= 3587,81 грн. за період з 10.12.2010 р до 30.01.2012 р.

З врахуванням наведеного рішення суду у цій частині підлягає зміні.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги про пропуск позивачем строку позовної давності в частині стягнення пені є безпідставними.

Судом установлено, що відповідач порушив умови договору страхування стосовно взятих на себе зобов'язань щодо виплати суми страхового відшкодування у передбачені договором строки.

За правилами ст.. 549 ЦК України неустойкою ( штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Тобто пеня - це санкція, яка нараховується з першого дня прострочення й доти, доки зобов'язання не буде виконано. Її розмір збільшується залежно від продовження правопорушення.

До вимог про стягнення неустойки ( штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік ( ч.2 ст. 258 ЦК України), який щодо стягнення неустойки обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням до суду, а починається окремо за кожен день, за який вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою.

За правилами ст.. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Правова природа пені така, що строк позовної давності щодо її стягнення обчислюється по кожному дню ( місяцю), за яким нараховується пеня, окремо . Право на позов про стягнення пені за кожен день ( місяць) виникає щодня ( щомісяця) на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня ( місяця), коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.

Відповідно до ст. 922 ЦК України у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.

Згідно п. 25.5 договору страхування між сторонами за несвоєчасне проведення розрахунків винна сторона сплачує іншій стороні пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на час виникнення заборгованості , від суми, що підлягають сплаті, за кожен день затримки.

Відповідно до п. 22.2 договору між сторонами після одержання всіх необхідних документів , що підтверджують настання страхового випадку та розмір збитків страховик протягом 10 робочих днів складає страховий акт та у випадку прийняття рішення про виплату страхового відшкодування, здійснює її протягом 5 робочих днів після складання страхового акту.

Оскільки позивачем своєчасно подано відповідачу пакет усіх необхідних документів, що підтверджують настання страхового випадку, страхова виплата повинна була здійснена не пізніше 10 грудня 2010 року .

Матеріалами справи підтверджується що позивач ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом про стягнення страхового відшкодування, в тому числі і пені з 10.12.2010 р., 14 червня 2011 р., тобто в межах річного строку позовної давності.

Таким чином висновки суду в частині дотримання позивачем річного строку позовної давності по вимогах про стягнення пені є правильними.

В решті рішення суду відповідає обставинам справи і вимогам закону, тому підстав для його зміни або скасування колегія суддів не вбачає

Керуючись п.3 ч.1 ст. 307, ч.2 ст. 314, ст. ст. 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ТзДВ СК «Індіго» задовольнити частково.

Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 23 жовтня 2012 року змінити частково.

Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю СК «Індіго»(місцезнаходження: 01011, м. Київ, вул. Немировича-Данченка, буд.1, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ- 33831166, п/р № 26502301310784 в ЗАТ «ОТП Банк», МФО -300528) на користь ОСОБА_2 (зареєстрований: АДРЕСА_1) суму страхового відшкодування у розмірі 63 976, 50 гривень ( шістдесят три тисячі дев'ятсот сімдесят шість гривень) 50 коп., пеню у розмірі 9916 грн. 36 коп. ( дев'ять тисяч дев'ятсот шістнадцять гривень) 36 коп., три проценти річних за користування чужими коштами в розмірі 1919,30 гривень( одна тисяча дев'ятсот дев'ятнадцять гривень) 30 коп., інфляційні втрати в розмірі 3587,81 гривень ( три тисячі п'ятсот вісімдесят сім гривень) 81 коп., а всього 79 399 грн. 97 коп. (сімдесят дев'ять тисяч триста дев'яносто дев'ять гривень) 97 коп.

Стягнути з товариства з додатковою відповідальністю СК «Індіго» на користь держави судовий збір в розмірі 793 грн. 97 коп.

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення суду набирає законної сили з моменту його проголошення, може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: _____ Мусіна Т.Г.

Судді: _____ Бермес І.В.

_____ Тропак О.В.