Рішення № 28577581, 10.01.2013, Селидівський міський суд Донецької області

2/242/40/2013

543/5293/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2013 року Селидівський міський суд Донецької області у складі: головуючого судді Ясинського О.В., при секретарі Наріжной О. Г., за участю представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача Корнелюк Г. О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 5 приміщення Селидівського міського суду Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ДП «Селидіввугілля»про відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

28.11.2012 р. звернувся до суду з позовом до ДП «Селидіввугілля»про відшкодування моральної шкоди. В обґрунтування своїх позовних вимог, ОСОБА_3 зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року на ВП «Шахта «Росія»ДП «Селидіввугілля», стався нещасний випадок з його батьком ОСОБА_4, внаслідок якого батько загинув.

На час смерті батька йому було 16 років, моральні страждання з цього приводу він зазнає з теперішнього часу. Внаслідок передчасної смерті батька він переніс найтяжку моральну та фізичну травму, яка має тривалий вплив та відчувається в повсякденному існуванні.

Просить суд визнати факт його моральних страждань у зв'язку з нещасним випадком, що відбувся та стягнути з відповідача у рахунок відшкодування моральної шкоди на її користь 70000 грн. та судові витрати покласти на відповідача.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позов.

Позивач, належним чином повідомлений про дату, час та місце слухання справи, у судове засідання не з'явився, надав суду заяву з підтриманням позовних вимог та проханням розглянути справу у його відсутність.

Представник відповідача - ДП «Селидіввугілля»ВП «Шахта «Росія» у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову. Надав суду письмові заперечення, в яких зазначив, що позивачем не доведено факт заподіяння йому моральних страждань, підприємством сплачено за навчання позивача 20930 грн. Крім того, батько позивача був застрахованою особою і тому стягнення моральної шкоди регулюються Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»та повинно проводитися Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві. Вважає, що позивачем пропущено строк позовної давності, встановлений ст. 257 ЦК України. Просить суд ухвалити рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3

Представник третьої особи - відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Новогродівка Донецької області, належним чином повідомлений про дату, час та місце слухання справи, надав суду заяву з проханням розглянути справу без його участі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, судом встановлено наступне.

Згідно копії свідоцтва про народження І-ЕЛ № НОМЕР_1, виданого 08.11.2005 року відділом реєстрації актів цивільного стану Новогродівського міського управління юстиції Донецької області, ОСОБА_4 є батьком позивача, актовий запис № 219.

Згідно копії свідоцтва про смерть І-НО № НОМЕР_2, виданого 28.09.2005 року відділом реєстрації актів цивільного стану Новогродівського міського управління юстиції Донецької області ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року у віці 38 років.

Актом спеціального розслідування нещасного випадку від 04.10.2005 року, що стався ІНФОРМАЦІЯ_1 року на ВП «Шахта «Росія»ДП «Селидіввугілля»встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року у першу зміну підчас пересування, захват комбайна зачепився за направляючу конвеєра СП-250 і обірвався. В результаті чого комбайн 1К-101 різко змістився в бік секції і притиснув ОСОБА_4, що обстежував покрівлю при забійного простору, що знаходилась в зоні підвищеної тріщинуватості, до дерев,яної стійки тимчасового кріплення, встановленої під перекриття секції № 145 і смертельно травмував його. Причинами нещасного випадку встановлено: Обрив захвата комбайна 1К-101, внаслідок зміщення направляючих конвеєра СП-250 і сходження комбайна 1К-101. Знаходження постраждалого в небезпечній зоні. Низька виробнича дисципліна серед робітників дільниці № 5.

Таким чином, судом встановлено, що батько позивача під час виконання трудових обов,язків у відповідача отримав травму, від якої помер.

При вирішенні питання про право ОСОБА_3 на відшкодування моральної шкоди, суд враховує наступне.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналіз вищенаведених норм цивільного законодавства надає суду підстави дійти до висновку, що сплата підприємством за навчання позивача 20930 грн., не є підставою для звільнення відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала за наявності її вини. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров»я внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Згідно ч. 2 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім,єю.

Пленум Верховного Суду України в постанові від 31 березня 1995 року „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" зазначив, що під моральною шкодою слід розуміти витрати немайнового характеру внаслідок моральних та фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній або юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Суд знаходить неспроможними заперечення представника відповідача на те, що Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»не передбачено відшкодування моральної шкоди, оскільки, як зазначено у Постанові Верховного Суду України по справі № 6-123 цс12 від 24.10.2012 року, дія цього Закону поширюється на осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємстві, в установі, організації незалежно від форми власності та господарювання, у фізичних осіб, на осіб, які забезпечують себе роботою самостійно та громадян -суб'єктів підприємницької діяльності, а тому цей закон не регулює правовідносини щодо відшкодування моральної шкоди членам сім'ї працівника, завданої його загибеллю в результаті професійного захворювання, отриманого на виробництві, і такі відносини регулюються ст.ст. 1167, 1168 ЦК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 214 ЦПК України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов,язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 335 ЦПК України.

Відповідно п. 3 ч. 1 ст. 268 ЦК України на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров,я або смертю позовна давність не поширюється. Тому суд не бере до уваги ствердження представника відповідача про те, що позивачем у даній справі пропущено строк звернення до суду.

На основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку, що заявлена позивачем вимога про відшкодування моральної шкоди обґрунтована і підлягає задоволенню.

Викладене є підставою для відшкодування позивачеві моральної шкоди відповідачем.

Вирішуючи питання про розмір відшкодування моральної шкоди, суд враховує характер та обсяг душевних страждань ОСОБА_3, їх тривалий характер, тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках, які він зазнав у зв'язку з втратою батька у шістнадцятирічному віці.

Таким чином, з урахуванням вимог п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", суд вважає, що розмір моральної шкоди у сумі 30000 грн., який повинен бути стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_3 є достатнім для відшкодування завданої йому моральної шкоди.

У задоволенні решти позовних вимог позивача необхідно відмовити у зв,язку з їх необґрунтованістю.

На підставі п. 2 ст. 5 Закону України «Про судовий збір»від сплати судового збору звільняються позивачі - за подання позовів про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров,я, а також смертю фізичної особи.

Згідно ч. 3 ст. 88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

У зв,язку з вищевикладеним, суд вважає необхідним судові витрати покласти на відповідача.

Керуючись ст. ст. 23, 1167, 1168 ЦК України, ст.ст. 60, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_3 до ДП «Селидіввугілля»про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ДП «Селидіввугілля»на користь ОСОБА_3 у рахунок відшкодування моральної шкоди 30000 (тридцять тисяч) гривень.

У решті позовних вимог ОСОБА_3 відмовити.

Стягнути з ДП «Селидіввугілля»судовий збір у розмірі 107 (сто сім) грн. 30 коп. на користь держави на р/р 31215206700070, ЄДРПОУ 37791274, МФО 834016, код бюджетної класифікації 22030001, код за ЄДРПОУ суду 02895751, символ звітності банку 206 в ГУ ДКСУ в Донецькій області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Донецької області через Селидівський міський суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя