Рішення № 28574290, 10.01.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-2/17695-2012 10.01.13

За позовомПриватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка»ДоПриватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія»Провідшкодування шкоди в порядку регресу в сумі 3 576,25 грн.Суддя Домнічева І.О.

Представники:

від позивача Голоднюк О.Г.

від відповідача не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка»до Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія»про відшкодування шкоди в порядку регресу в сумі 3 576,25 грн.

Ухвалою від 11.12.2012р. Господарським судом міста Києва за вищевказаним позовом порушено провадження у справі.

Від М(Т)СБУ 28.12.2012р. через відділ діловодства суду надійшла відповідь на судовий запит.

Від відповідача 10.01.2013р. через відділ діловодства суду надійшов відзив на позов.

Представники відповідача в призначене судове засідання не з`явились, про поважні причини їх неявки в судове засідання суд не повідомлений, клопотань про відкладення розгляду справи від них не надходило.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі ГПК України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Ухвали суду надсилались сторонам за адресами, зазначеними в позовній заяві та документах, доданих до матеріалів справи.

В судовому засіданні 10.01.2013р. судом було оголошено вступну і резолютивну частини рішення у справі.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши надані оригінали документів, копії яких долучені до матеріалів справи, суд -

ВСТАНОВИВ:

20.02.2009 р. між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «УНІКА»(правонаступник ЗАТ «Страхова компанія «Кредо-Класик», Позивач, Страховик) та Мухаметдіновим Олегом Ангамовичем (Страхувальник) було укладено Договір добровільного страхування транспортного засобу (Договір страхування), за яким було застраховано майнові інтереси Страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу марки «Субару», д.р.н. АА 2786 ІС (Застрахований автомобіль).

Згідно розгорнутої довідки ДАІ, 14.08.2009 року в м. Києві на вул. Мельникова, сталася дорожньо-транспортна пригода (ДТП) за участю автомобіля «Міцубісі», д.р.н. АІ 7490 ВТ, під керуванням Михновецького Юрія Васильовича та Застрахованого автомобіля під керуванням Мухаметдінова О.А.

Відповідно до Постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 22.09.2009 року по справі № 3-10313/09, Михновецького Юрія Васильовича було визнано винним у вчиненні вищевказаної ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП.

14.08.2009 року Страхувальником було подано до Позивача заяву на виплату страхового відшкодування.

Згідно Розрахунку аварійного комісара, вартість матеріальної шкоди завданої внаслідок ДТП, власнику Застрахованого автомобіля складає 4 326 грн. 25 коп.

На підставі вищезазначених та інших документів Позивачем було складено Страховий акт № 00027645 від 23.03.2010р. та Наказ № 3732 від 23.03.2010р. і виплачено страхове відшкодування в розмірі 3 576 гривень 25 копійок (за вирахуванням франшизи у розмірі 750 гривень 00 копійок), що підтверджується видатковим касовим ордером від 14.02.2012р..

Статтею 27 Закону України «Про страхування»та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно зі ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Цивільно-правова відповідальність водія Михновецького Юрія Васильовича, який є винним у ДТП, на момент ДТП була застрахована Відповідачем -Приватним акціонерним товариством «Українська пожежно-страхова компанія»на підставі Полісу І типу № ВС/9603082 (що вбачається з відповіді МТСБУ на запит суду, зробленої з її ЦБД), при цьому ліміт відповідальності за полісом по майну -25500 грн., франшиза -510грн.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч. 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципу вини.

Як зазначалось вище, вина водія Михновецького Юрія Васильовича встановлена відповідно до Постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 22.09.2009 року по справі № 3-10313/09.

Згідно ст. 9 Закону України «Про страхування», франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком.

При виплаті страхового відшкодування, Позивачем вже було вирахувано франшизу, передбачену Договором страхування, проте при зверненні до суду з даним позовом, Позивачем не було вирахувано франшизу згідно Полісу № ВС/9603082 в розмірі 510грн., тому дана франшиза вираховується судом: 3 576,25 грн. -510 грн. = 3066,25 грн.

Щодо посилань Відповідача (у відзиві) на невірно встановлену Позивачем суму страхового відшкодування, оскільки відсутній звіт оцінювача по встановленню розміру матеріального збитку, суд їх відхиляє, оскільки звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу, реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику, є саме платіжні доручення про виплату, при цьому розмір виплати встановлюється страховим актом, складеним з врахуванням умов Договору страхування, що і було зроблено Позивачем (аналогічної позиції дотримується Вищий господарський суд України в Постанові № 42/92 від 23.08.2011р.).

Крім того дані, зазначені у доданій Позивачем до позову ремонтній калькуляції Застрахованого автомобіля, відповідають встановленим в п. 4.4. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 року. Зміст ремонтної калькуляції не суперечить умовам чинного законодавства про оціночну діяльність, оскільки калькуляція складалась на основі комп'ютерної програми Audatex, яка рекомендована п. 59 додатку 8 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи все вищенаведене, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені Позивачем позовні вимоги є частково обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню -в сумі 3066,25 грн.

Сплачена Позивачем сума судового збору за звернення до суду з даним позовом відповідно до статті 49 ГПК України покладається на Відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог; в іншій частині -відноситься на Позивача та йому не відшкодовується.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 16, 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» (м. Київ, вул. Фрунзе, 40; ідентифікаційний код 20602681) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка»(м. Київ, вул. Кіквідзе, 14-В; ідентифікаційний код 20033533) 3066 (три тисячі шістдесят шість) грн. 25 коп. виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу та 1379 (одна тисяча триста сімдесят дев'ять) грн. 99 коп. судового збору.

В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 11.01.2013р.

Суддя І.О.Домнічева