Рішення № 28572861, 10.01.2013, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2013 року справа № 5020-1262/2012

За позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України в АР Крим та м. Севастополі (пл. Повсталих, буд. 6, м. Севастополь, 99008, ідентифікаційний код 20677058)

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

(АДРЕСА_1, 99059, ідентифікаційний номер НОМЕР_1)

за участю у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державного підприємства "Севастопольський морський торговельний порт" (99011, м. Севастополь, пл. Нахімова, 5, ідентифікаційний код 01125548).

про стягнення 139,71 грн., розірвання договору оренди та повернення нерухомого майна,

Суддя О.С. Погребняк

За участю представників:

Позивач (РВ ФДМУ в АРК та м. Севастополі) - Панна О.О., довіреність № 49 від 19.09.2012;

Відповідач (ФОП ОСОБА_1) - не з'явився;

Третя особа (ДП "Севастопольський морський торговельний порт") - не з'явився.

Суть спору:

РВ ФДМУ в АРК та м. Севастополі звернулося до суду з позовом до ФОП ОСОБА_1 про стягнення 6696,65 грн., розірвання договору оренди та повернення нерухомого майна.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням з боку відповідача умов договору оренди нерухомого майна в частині повного та своєчасного внесення орендної плати.

Ухвалою від 13.11.2012 позовну заяву прийнято до розгляду судом.

У ході розгляду справи третя особа у порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України надала письмові пояснення по суті спору, вказавши, що позовні вимоги підтримує, вважає їх такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

У ході розгляду справи позивач надав заяву про зменшення позовних вимог, враховуючи те, що в ході розгляду справи відповідачем було погашено 5789,35 грн. - основного боргу та 1547,76 грн. - пені, які були зараховані позивачем у рахунок погашення заборгованості. З огляду на викладене, позивач просить стягнути з відповідача суму штрафу в розмірі 139,71 грн., а інші вимоги позову залишити без змін.

Означену заяву прийнято до розгляду судом.

У судове засідання 10.01.2013 відповідач не з'явився, явку уповноважених представників не забезпечив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, за адресою, яка визначена в Спеціальному витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (АДРЕСА_1), про причини нез'явлення не сповістив.

Згідно з пунктом 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Суд звертає увагу на той факт, що поштова кореспонденція ФОП ОСОБА_1, яка направлялась судом адресу, визначену в Спеціальному витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців поверталась відправнику з відміткою пошти про неможливість вручення за закінченням терміну зберігання.

Третя особа у судове засідання 10.01.2013 явку уповноважених представників не забезпечила, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином та своєчасно, про причини нез'явлення не сповістила.

Згідно зі статтею 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до частини 1 пункту 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, а нез'явлення представника відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу у його відсутність за наявними в справі матеріалами, в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні позивач виклав зміст позовних вимог, просив позов задовольнити в повному обсязі, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог.

Відповідач не скористався правом, наданим йому статтею 59 Господарського процесуального кодексу України: не надав господарському суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову.

Розглянувши матеріали справі, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши в сукупності представлені докази, суд

ВСТАНОВИВ:

08.12.2010 між Регіональним відділенням фонду державного майна України в АР Крим та місті Севастополі (Орендодавець) та ФОП ОСОБА_1 (Орендар) укладений договір №1136 оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності зі строком дії до 08.11.2013.

Відповідно до умов даного договору орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене нерухоме майно - одноповерхову будівлю столярної майстерні літ «Д`», «Д`-1», загальною площею 148,6 кв.м, яка розташована на території портового перевантажувального комплексу №1 за адресою: м. Севастополь, Інкерман, Сімферопольське шосе, 10 (надалі - мано), що перебуває на балансі ДП «Севастопольський морський торговельний порт» (балансоуутримувач).

Умовами розділу 3 даного договору сторони погодили, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95 №786 (зі змінами), або за результатами конкурсу на право оренди державного майна і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку оренди -серпень 2010 року -2080,50 грн.

Відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 02.12.2009 №1341, від 25.03.2009 №316, Інструктивного листа Фонду державного майна України від 22.04.2009 №10-16-5581, постанови Кабінету Міністрів України від 16.06.2010 №440 застосовувати в період з 01.05.2009 до 01.01.2011 орендну ставку в розмірі 45% установленого обсягу відповідно до додатку 1а за базовий місяць серпень - 2010 року - 936,23 грн.

Орендна плата за кожний наступний місяць розраховується орендарем самостійно, при цьому її розмір визначається шляхом корегування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (п. 3.3 Договору).

Відповідно до п. 3.6 Договору орендна плата перераховується в державний бюджет і Балансоутримувачу у співвідношенні 70% до 30% щомісяця не пізніше 15 числа місяця, що випливає за звітним.

Орендна плата за кожній місяць оренди перераховується в державний бюджет орендарем самостійно у порядку, встановленому даним договором.

Пунктом 3.7 та 3.8 розділу 3 Договору сторони погодили, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та Балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Нарахування пені за несвоєчасну або не в повному обсязі перераховану орендну плату припиняється через один рік від дня, коли орендна плата повинна була бути сплачена.

У разі, якщо заборгованість з орендної плати становить загалом не менше ніж три місяці, Орендар також сплачує штраф у розмірі 10% від суми заборгованості.

Відповідно до п. 3.11 Договору у разі припинення (розірвання) Договору оренди орендар протягом 15 календарних днів сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передавання включно.

Відповідно до розділу 5 Договору, Орендар зобов`язаний, зокрема, своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату; щомісяця, до 20 числа надавати орендодавцеві та балансоутримувачу інформацію про перерахування орендної плати за попередній місяць (копію платіжного доручення з відміткою обслуговуючого банку про перерахування орендної плати до Державного бюджету України), проводити звіряння взаєморозрахунків по орендних платежах і оформляти відповідні акти звіряння; у разі припинення або розірвання договору повернути балансоутримувачу орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу.

За невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим Договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України (п. 9.1 Договору).

Відповідно до п. 9.3 Договору Оредодавець має право вимагати розірвання договору оренди та відшкодування збитків у разі, якщо орендар, зокрема, протягом двох місяців підряд не сплатив або не своєчасно сплатив орендну плату.

08.12.2010 Орендодавцем та Орендарем був підписаний акт приймання-передачі орендованого майна (додаток 2 до Договору оренди №1136 від 08.12.2010), згідно з яким Об'єкт оренди було передано Орендареві /арк. с. 24/.

Додатковою угодою №1 від 20.02.2012 (арк.с 22) про внесення змін до договору оренди нерухомого державного майна від 08.12.2010 №1136 сторонами погоджено виключення з 31.01.2012 зі складу об'єкту оренди, вказаному у п. 1.1 Договору державне майно: «частину одноповерхової будівлі столярної майстерні літ «Д`», «Д`-1», площею 88,63 кв.м, яка розташована на території портового перевантажувального комплексу №1, м. Севастополь, Інкерман, Сімферопольське шосе, що передано Орендарем балансоутримувачу за актом прийому-передачі від 31.01.2012 №б/н».

Також сторони доповнили п. 3.1 Договору оренди державного майна від 08.12.2010 №1136 абзацом наступного змісту: «Орендна плата з 01.02.2012 становить без ПДВ за першій місяць оренди - грудень 2011 року - 917,71 грн.».

За період з 01.02.2012 по 30.09.2012 відповідачем неналежним чином виконувались обов'язки по внесенню орендної плати, у зв'язку з чим у нього перед позивачем утворився борг в розмірі 5148,89 грн.

02.03.2012 позивачем на адресу відповідача направлялася претензія, відповідно до якої позивач вимагав відповідача сплатити 9013,03 грн., з яких: сума боргу з орендної плати - 7951,18 грн, штраф - 795,12 грн, 3% річних - 43,24 грн., пеня - 223,49 грн, а також розірвати догові оренди нерухомого майна у зв'язку з порушенням умов договору оренди в частині своєчасного внесення орендної плати (арк.с. 14-15).

Порушення умов договору оренди стало підставою для звернення позивача до господарського суду міста Севастополя з позовними вимогами до відповідача про стягнення суми боргу з орендної плати у розмірі 5148,89 грн, штрафу - 10%, 3% річних - 170,38 грн, пені - 4862,49, а також розірвати договір оренди нерухомого майна та зобов'язати відповідача повернути об'єкт оренди шляхом підписання акту прийому-передачі.

В ході розгляду справи, у зв'язку із сплатою 29.11.2012 відповідачем суми 5789,35 грн - основного боргу та 1547,76 грн - пені, позивач зменшив розмір позовних вимог та просив суд стягнути з відповідача суму штрафу (10%) у розмірі 139,71 грн (за розрахунком позивача арк.с. 68), та залишив без змін вимоги щодо розірвання договору оренди та повернення нерухомого майна.

Дослідивши обставини справи, суд вважає наявними підстави для задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

Стаття 509 Цивільного кодексу України та стаття 173 Господарського кодексу України визначають зобов'язання (в тому числі господарське зобов'язання) як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

З наведеною нормою узгоджується стаття 283 Господарського кодексу України, згідно з якою за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Частиною шостою статті 283 Господарського кодексу України встановлено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі статтею 759 Цивільного кодексу України, одна особа (наймодавець) передає або зобов'язується передати іншій особі (наймачеві) майно у користування за плату на певний строк за договором найму (оренди).

Судом встановлено, що між сторонами укладено договір оренди нерухомого майна, тобто виникли орендні правовідносини.

Сторонами у договорі №1136 від 08.12.2010 узгоджено, орендна плата перераховується в державний бюджет і Балансоутримувачу в співвідношенні 70% до 30% щомісяця не пізніше 15 числа місяця, що слідує за звітним. (70% у державний бюджет, 30% на розрахунковий рахунок баланосутримувача).

Статтями 10, 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", статтями 284, 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності, та є однією з істотних умов договору оренди.

Обов'язок орендаря своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлений також частиною 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та частиною 3 статті 285 Господарського кодексу України.

Згідно з частиною п'ятою статті 762 Цивільного кодексу України, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Отже, відповідач припустився порушення умов Договору оренди стосовно повного та своєчасного внесення орендної плати.

Судом встановлено, що відповідач сплатив орендну плату лише у ході розгляду означеної справи, а саме 29.11.2012.

Враховуючи порушення умов договору в частині своєчасного внесення орендної плати, позивач просить стягнути з відповідача суму штрафу у розмірі 139,71 грн. відповідно до розрахунку (арк.с. 68), враховуючи положення пункту 3.8 Договору, згідно з яким у випадку, якщо заборгованість з орендної плати становить загалом не менше ніж три місяці, Орендар також сплачує штраф у розмірі 10% від суми заборгованості.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Стаття 217 Господарського кодексу України визначає види правових засобів відповідальності у сфері господарювання (господарські санкції) як заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки; такими засобами є: відшкодування збитків, штрафні санкції, оперативно-господарські санкції.

Відповідно до частини другої статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За приписами статті 549 Цивільного кодексу України, статті 230 Господарського кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник (учасник господарських відносин) повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного зобов'язання або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частини друга та третя статті 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), і, у разі його порушення настають правові наслідки встановлені договором або законом.

У разі порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штраф - господарську санкцію у вигляді грошової суми (частина 1 статті 230 Господарського кодексу України ).

Згідно з частиною четвертою статті 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Вивчивши розрахунок, зроблений позивачем, суд визнав його обґрунтованим, а суму штрафу у розмірі 139,71 грн. такою, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

З огляду на порушення з боку відповідача умов договору, а саме невнесення орендної плати за користування річчю більш трьох місяців підряд, позивачем заявлено вимоги про розірвання договору оренди та зобов'язання відповідача повернути балансоутримувачу орендоване майно.

Частиною 3 статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна"встановлено, що договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Відповідно до п. 9.3 Договору Оредодавець має право вимагати розірвання договору оренди та відшкодування збитків у разі, якщо орендар, зокрема, протягом двох місяців підряд не сплатив або не своєчасно сплатив орендну плату.

Згідно з частиною третьою статті 291 ГК України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених ЦК України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

При цьому повинні враховуватися приписи частини другої статті 651 ЦК України, які є загальними для розірвання договору та які передбачають можливість розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, установлених договором або законом.

Статтею 782 ЦК України передбачено спеціальний спосіб розірвання договору шляхом вчинення наймодавцем односторонньої відмови від нього, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Визначена статтею 782 ЦК України можливість розірвати договір найму шляхом відмови від договору в позасудовому порядку є правом, а не обов'язком наймодавця.

Право наймодавця на відмову від договору найму, передбачене частиною першою статті 782 ЦК України, не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою розірвати договір у разі несплати наймачем (орендарем) платежів, якщо вбачається істотне порушення умов договору.

Водночас орендоване майно є державним, тому на спірні правовідносини поширюється також дія Закону України "Про оренду державного та комунального майна", згідно з частиною третьою статті 26 якого підставою для дострокового розірвання договору оренди за рішенням суду може бути невиконання сторонами своїх зобов'язань.

При цьому вказана норма застосовується з урахуванням наведених вище загальних положень ГК України та ЦК України.

Право наймодавця вимагати повернення речі у разі припинення договору найму передбачено статтею 785 ЦК України.

Таким чином, істотне порушення орендарем (наймачем) такої умови договору оренди державного (комунального) майна, як внесення орендної плати, є достатньою правовою підставою для дострокового розірвання вказаного договору оренди в судовому порядку та повернення орендованого майна орендодавцю (наймодавцю).

Означена правова позиція викладена у Постанові Верховного суду України від 08.05.2012 № 5021/966/2011.

Згідно із статтею 111-28 Господарського процесуального кодексу України, рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України

Згідно з п. 13 Роз'яснень ВАСУ № 02-5/237 від 25.05.2000 р. „Про деякі питання практики застосування Закону України „ Про оренду державного та комунального майна" підставою для розірвання договору може бути належним чином доведене невиконання орендарем хоча б одного з його зобов'язань, передбачених статтею 18 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" або договором оренди.

У виконання вимог статті 188 Господарського кодексу України позивачем на адресу відповідача було скеровано претензію з вимогами по розірванню договору оренди (а.с. 14-15).

Таким чином, судом зроблений висновок, що вимога позивача про розірвання договору відповідає способам захисту цивільного права, визначеним пунктом 7 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України та частиною другою статті 20 Господарського кодексу України.

Як встановлено вище, відповідачем суттєво порушені умови договору оренди нерухомого майна в частині повного та своєчасного внесення орендної плати.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок розірвання договору.

Враховуючи вищевикладене, вимоги позивача про розірвання договору оренди є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Положеннями частини 5 статті 188 Господарського кодексу України визначено, що якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Згідно з частинами 2, 3 статті 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Статті 15 та 16 Цивільного кодексу України надають кожній особі право на захист її цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. При цьому захист цивільних прав та інтересів здійснюється судом.

Частиною 1 статті 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що у разі розірвання договору оренди орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Таким чином, позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача звільнити орендоване майно та передати його позивачу також є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, суд покладає на нього витрати по сплаті судового збору.

Керуючись статтями 49, 75, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Розірвати договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 08.12.2010 №1136, укладений між Регіональним відділенням фонду державного майна України в АР Крим та місті Севастополі та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1.

3. Зобов'язати Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 99059, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) повернути частину одноповерхової будівлі столярної майстерні літ «Д`», «Д`-1», площею 88,63 кв.м, яка розташована на території портового перевантажувального комплексу №1, м. Севастополь, Інкерман, Сімферопольське шосе Державному підприємству "Севастопольський морський торговельний порт" (99011, м. Севастополь, пл. Нахімова, 5, ідентифікаційний код 01125548) шляхом підписання акту прийому-передачі.

4. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 99059, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України в АР Крим та м. Севастополі (пл. Повсталих, буд. 6, м. Севастополь, 99008, ідентифікаційний код 20677058) суму штрафу у розмірі 139,71 грн, а також суму судового збору у розмірі 2682,5 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 10.01.2013.

Суддя підпис О.С. Погребняк

.