Постанова № 28572594, 08.01.2013, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" січня 2013 р.Справа № 5024/2476/2011 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого Картере В.І.

суддів: Лавриненко Л.В., Пироговського В.Т.

секретар судового засідання - Райлян І.Г.

за участю представників:

від МКП „Водограй" - не з'явився, належним чином повідомлений,

від Херсонського обласного територіального відділення АМК України - Карпухіна С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Херсонського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України

на рішення Господарського суду Херсонської області від 18.09.2012р.

у справі № 5024/2476/2011

за позовом Малого комунального підприємства „Водограй"

до Херсонського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України

про визнання недійсним рішення

ВСТАНОВИВ:

20.12.2011р. Мале комунальне підприємство (далі - МКП) „Водограй" звернулось до Господарського суду Херсонської області з позовною заявою до Херсонського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі - відділення АМК України), в якому просило:

- визнати нечинним Акт позапланової перевірки дотримання законодавства про захист економічної конкуренції МКП „Водограй" від 25.07.2011р. №А-23-1;

- визнати недійсним Розпорядження адміністративної колегії Херсонського обласного територіального відділення №52/р-1 від 27.07.2011р. „Про початок розгляду справи";

- скасувати рішення адміністративної колегії Херсонського обласного територіального відділення „Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції" від 18.10.2011р. №68/П-11 на загальну суму 32 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано із посиланням на порушення процедури перевірки, а саме не ознайомлення позивача з наказом про проведення перевірки і створення комісії; підписання акту перевірки посадовою особою, яка не брала участі в перевірці та не доведеність факту зловживання МКП „Водограй" антимонопольним становищем на ринку надання послуг централізованого водопостачання і водовідведення у 2010 році та у січні 2011 року.

Справа розглядалась неодноразово.

Останнім судовим рішенням зі справи є рішення Господарського суду Херсонської області від 18.09.2012р. (суддя Задорожна Н.О.), яким позов задоволено частково, а саме:

- визнано частково недійсним пункт 2 рішення адміністративної колегії Херсонського обласного територіального відділення АМК України від 18.10.2011р. №68/П-11, яким визнано порушення позивачем законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене ч.1 ст.13 та п.2 ст.50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді встановлення точок розподілу, в яких послуга передається від виконавця послуги споживачеві, що суперечить пункту 22 відповідного Типового договору;

- визнано недійсними пункти 3, 3.1, а також частково недійсним п. 4 рішення адміністративної колегії Херсонського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 18.10.2011р. №68/П-11 в частині приведення умов договорів про надання послуг у відповідність до Типового договору щодо точок розподілу, а також проведення перерахунку бюджетним установам та іншим споживачам за послуги водопостачання та водовідведення.

У задоволенні решти позову відмовлено.

Задовольняючи позовні вимоги в наведеній частині, місцевий господарський суд зазначив, що визначені позивачем точки розподілу в яких здійснюється передача послуг від виконавця споживачу у багатоквартирному будинку: послуги з водопостачання - місце підключення мережі будинку до мережі виконавця; водовідведення - місце підключення мережі будинку до мережі виконавця; у будинку садибного типу - місце підключення мережі будинку до мережі виконавця, не призводять до ущемлення інтересів споживачів та не може бути розцінено як зловживання монопольним становищем на ринку, оскільки відповідно до наказу Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008р. №190 "Про затвердження Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України" (пункти 1.3, 1.6, 1.9) виробник обслуговує вуличні, квартальні та дворові мережі водопостачання та водовідведення, споруди і обладнання, а також технологічні пристрої на них, які перебувають у нього на балансі або на які є відповідний договір на обслуговування із споживачем; за стан водопровідних мереж, які проходять у технічних підвалах і до яких приєднані внутрішньобудинкові мережі, є відповідальними підприємства та організації, у яких вони перебувають на балансі; межею вуличної мережі водовідведення, яку обслуговує виробник, є контрольний колодязь на ній включно, а межею дворової мережі водовідведення - перший від будинку колодязь включно.

Щодо застосування позивачем у період з 01.04.2009р. по 01.12.2010р. тарифів на рівні: водопостачання: для населення - 1,94 (з ПДВ) за 1 куб.м; для бюджетних організацій - 4,01грн. (з ПДВ) за 1 куб.м; для інших споживачів - 5,94 грн. (з ПДВ) за 1 куб.м.; водовідведення: для населення - 5,34 (з ПДВ) за 1 куб.м; для бюджетних організацій - 9,89 грн. (з ПДВ) за 1 куб.м; для інших споживачів - 16,45 грн. (з ПДВ) за 1 куб.м., то місцевий господарський суд зазначив, що такі тарифи ґрунтуються на рішенні виконавчого комітету селищної ради „Про затвердження тарифів на послуги водопостачання та водовідведення" від 26.03.2009р. №36.

Відмовляючи в решті позовних вимог, а саме в частині визнання порушенням позивачем ч.2 ст.50, ч.1 ст.13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді зловживання антимонопольним становищем на ринку послуг шляхом включення до договорів про надання населенню та ОСББ послуг, укладених між позивачем та споживачами, умови, які передбачають право припинення надання послуг у інших випадках, крім самовільного приєднання до систем централізованого водопостачання та водовідведення, що не передбачено діючим законодавством, господарський суд першої інстанції дійшов висновку, що практична реалізація МКП "Водограй" вищенаведених положень договорів призведе до ущемлення інтересів споживачів, яке було б неможливим за умови існування конкуренції на ринку.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, Херсонське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу апелянт зазначає, що при прийнятті оскаржуваного судового рішення в частині визнання частково недійсним пункту 2 резолютивної частини рішення адміністративної колегії відділення АМК України №68/П-1 від 18.10.2011р., яким визнано, що надаючи населенню послуги централізованого водопостачання та водовідведення, відповідно до договорів, умовами яких встановлено точки розподілу в яких послуги передаються від виконавця споживачеві всупереч п. 22 Типового договору, відповідач вчинив порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене п.2 ст.50 та ч.1 ст.13 Закону України „Про захист економної конкуренції", місцевий господарський суд не врахував фактичні обставини справи, а саме:

- рішення Білозерської селищної ради від 11.01.2012р. №155 „Про створення комунального підприємства „Водограй" та від 30.05.2002 №112 „Про передачу основних засобів та обладнання малому комунальному підприємству „Водограй" для надання комунальних послуг населенню на території селищної ради";

- відсутність будь - яких рішень, прийнятих органом місцевого самоврядування, у період із травня 2002 року до теперішнього часу, про передачу на баланс або в користування ОСББ основних засобів (багатоквартирних житлових будинків);

- відсутність будь-яких договірних відносин між ОСББ і МКП „Водограй".

Також апелянт зазначає, що приймаючи оскаржуване рішення в частині визнання недійсним пункту 3 резолютивної частини рішення адміністративної колегії відділення АМК України, яким визнано що позивач вчинив порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене п.2 ст.50 та п.1 ч.2 ст.13 Закону України „Про захист економної конкуренції" у вигляді завищення тарифів на послуги централізованого водопостачання, що надаються бюджетним установам та іншим споживачам, господарський суд першої інстанції не врахував п. 21 Порядку формування тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2006 року № 959 (із змінами та доповненнями), яким встановлено, що рівень рентабельності формується з урахуванням необхідності сплати податку на прибуток підприємств та спрямування частини отриманого прибутку на технічне переоснащення підприємств і не повинен перевищувати в цілому по підприємству 12 відсотків, а для категорій споживачів - бюджетних установ та інших споживачів - не повинен перевищувати 15 та 50 відсотків відповідно та визнав правомірним надання позивачем у період з 01.06.2009р. по 01.12.2010р. послуг з централізованого водопостачання за тарифами для бюджетних установ та інших споживачів, в яких рівень рентабельності становив 117 відсотків та 221,4 відсотка відповідно.

Апелянт звертає увагу апеляційного господарського суду й на те, що під час розгляду даної справи у суді першої інстанції, МКП „Водограй" не було надано жодних доводів та доказів того, що підприємство зверталось до Білозерської селищної ради щодо приведення рівня рентабельності у тарифах на послуги централізованого водопостачання і водовідведення для категорії споживачів „бюджетні установи" та „інші споживачі" до законодавчо встановленого рівня, і крім того, бездіяльність виконавчого комітету Білозерської селищної ради щодо не внесення змін до рішення від 26.03.2009р. №36 „Про затвердження тарифів на послуги з водопостачання та водовідведення" про приведення тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення у відповідність до пункту 21 Порядку, для бюджетних установ та інших споживачів, зокрема, зниження рівня рентабельності до 15 та 50 відсотків, відповідно, визнано рішенням адміністративної колегії відділення АМК України від 18.10.2011р. № 67/П-1 таким, що суперечить приписам законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема, порушує приписи статті 17 Закону України „Про захист економічної конкуренції" і вказане рішення, постановою Одеського апеляційного господарського суду від 23.05.2012 року по справі 5024/2508/2011, визнано законним та обґрунтованим.

МКП „Водограй" надало відзив на апеляційну скаргу відділення АМК України, відповідно до якого просить оскаржуване судове рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Також позивач, пославшись на скрутне фінансове становище і відсутність обігових коштів для відшкодування відряджень посадових осіб, просить розглянути справу за його відсутністю.

Заслухавши пояснення представника відповідача, присутнього у судовому засіданні, дослідивши наявні у справі докази, та проаналізувавши на підставі встановлених по справі фактичних обставин правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне:

Рішенням Херсонського обласного територіального відділення АМК України № 68/П-1 від 18.10.2011р. „Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції" визнано, що МКП „Водограй" займає монопольне становище на ринках централізованого водопостачання та централізованого водовідведення в межах власних діючих мереж у смт. Білозерка з часткою 100% (пункт 1).

Пунктом 2 вказаного рішення визнано, що МКП "Водограй", надаючи населенню послуги централізованого водопостачання та водовідведення, відповідно до договорів, умовами яких встановлено точки розподілу в яких послуги передаються від виконавця споживачеві всупереч п.2.2.1 Типового договору та надаючи іншим споживачам послуги централізованого водопостачання і та водовідведення відповідно до договорів, положення яких передбачають право МКП "Водограй" припиняти надання послуг у разі невиконання споживачем умов договору, суперечить вимогам чинних законів та галузевих нормативно-правових актів, вчинило порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене п.2 ст.50, частиною першою ст.13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживання монопольним становищем на ринку, шляхом вчинення дій, які можуть призвести до ущемлення інтересів споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

Також пунктом 3 рішення визнано, що МКП "Водограй" надаючи бюджетним установам та іншим споживачам послуги централізованого водопостачання за тарифами, завищеними за рахунок включення рентабельності на рівні 117 відсотків і 221,4 відсотка та послуги централізованого водовідведення за рахунок включення рентабельності на рівні 63 відсотка та 171,5 відсотка, замість 15 і 50 відсотків, як - то передбачено п.21 Порядку, вчинило порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене п.2 ст.50, ч.1, п.1 ч.2 ст.13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживання монопольним становищем на ринку, шляхом дій які призвели до ущемлення інтересів споживачів, зокрема, встановлення таких цін реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку.

За вчинені порушення, до МКП "Водограй" відділенням АМК України застосовано штрафи у загальній сумі 32 000,00 грн., зобов'язано вжити заходів щодо припинення порушень.

Апеляційний господарський суд вважає правомірним та обґрунтованим висновок відділення АМК України про порушення позивачем приписів ч.2 ст.50, ч.1 ст.13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", яке виразилося у зловживанні антимонопольним становищем на ринку послуг шляхом включення до договорів про надання населенню та ОСББ послуг, укладених між позивачем та споживачами, умови, які передбачають право припинення надання послуг у інших випадках, крім самовільного приєднання до систем централізованого водопостачання та водовідведення, з огляду на таке:

Пунктом 3.1.1 договору про надання послуг по водопостачанню та водовідведенню №31 від 08.01.2009р., укладеного між МКП „Водограй" (Виконавець) та Білозерським районним центром зайнятості (Споживач) (т.1, а.с.39) визначено право Виконавця, зокрема, припиняти подачу води Споживачу і приймання стоків від нього при невиконанні Споживачем одного або декількох умов даного договору.

Водночас пунктом 3 статті 16 Закону України „Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що комунальні послуги надаються споживачу безперебійно, за винятком часу на:

- перерву для проведення ремонтних та профілактичних робіт виконавцем/виробником за графіком, погодженим з виконавчими органами місцевих рад, правилами технічної експлуатації і користування;

- міжопалювальний період для систем опалення, рішення про початок та закінчення якого приймається виконавчими органами відповідних місцевих рад або місцевими державними адміністраціями, виходячи з кліматичних умов;

- ліквідацією наслідків, пов'язаних з дією непереборної сили.

Статтею 23 Закону України „Про питну воду та питне водопостачання", дія якого поширюється, як на органи місцевого самоврядування так і на всіх суб'єктів господарювання, що виробляють питну воду і забезпечують міста шляхом централізованого питного водопостачання, передбачено, що підприємства питного водопостачання мають право у разі внесення споживачем не в повному обсязі плати за використану питну воду, обмежити його питне водопостачання до рівня екологічної броні питного водопостачання.

Відповідно до статті 1 вищевказаного закону екологічна броня це мінімальний рівень використання питної води споживачами (крім населення), необхідний для запобігання виникнення надзвичайних ситуацій природного або механічного характеру.

Відповідно до статті 16-1 Закону України „Про питну воду та питне водопостачання" з метою запобігання виникненню надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру через припинення питного водопостачання споживачам (крім населення) у разі несплати або внесення не в повному обсязі плати за використану ними питну воду встановлюється екологічна броня питного водопостачання.

Законодавчими актами не передбачено відключення чи навіть обмеження питного водопостачання населенню у разі несвоєчасної оплати послуг.

Відповідно до п. 10 ч. 3 ст. 20 Закону України „Про житлово-комунальні послуги" та п. 23 постанови Кабінету Міністрів України № 630 споживачі зобов'язані у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги сплачувати пеню у встановлених законом чи договором розмірах.

Крім того, статтею 48 Закону України „Про питну воду та питне водопостачання" зазначено, що усі спори з питань питної води та питного водопостачання розглядаються тільки у судовому порядку.

Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 року №190 затверджені "Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України", що є обов'язковим для всіх юридичних осіб незалежно від форм власності і підпорядкування та якими передбачене відключення від водопостачання тільки в разі самовільного приєднання до систем централізованого водопостачання та водовідведення.

Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, а також Типовий договір про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення затверджені Постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005р.

Вказаним Типовим договором не передбачено права виконавця припиняти подачу води і приймання стоків у разі невиконання споживачем умов договору.

Відповідно до ст.184 ГК України укладення господарських договорів на основі типових договорів повинно здійснюватись як з додержанням загальних умов щодо укладення договорів, так і відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного договору.

Згідно із ст.179 ГК України при укладенні господарських договорів на підставі типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.

Статтею 20 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" встановлено, що за згодою сторін договору про надання послуг з питного водопостачання у ньому можуть бути зазначені інші умови.

Однак, норма про те, що за згодою сторін договору про надання послуг з питного водопостачання у ньому можуть бути зазначені інші умови, в контексті її наведення та в застосуванні її з нормами щодо природи типового договору згідно ст.179, 184 ГК України, має тлумачитись як підстава для можливості викладення таких інших умов, які конкретизують зміст типового договору, а не спотворюють його природу.

Внесення до договору умови про право виконавця припиняти водопостачання споживачу при порушенні останнім умов договору (яких саме умов - за договорами не конкретизовано) не є конкретизацією умов типового договору, тобто є порушенням ст. 179 ГК України, а саме: відступлення від змісту типового договору.

Отже, наведеними приписами законодавства та Типовим договором не передбачено право МКП „Водограй" припиняти надання послуг у разі невиконання споживачем умов договору, а тому висновок господарського суду щодо правильності кваліфікації встановленого порушення як зловживання монопольним становищем на ринку шляхом вчинення дій, які можуть призвести до ущемлення інтересів споживачів, що були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку, є обгрунтованим та вірним.

Також, апеляційний господарський суд погоджується з висновком відділення АМК України про порушення позивачем законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене п.2 ст.50, ч.1, п.1 ч.2 ст.13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", яке виразилося у зловживанні монопольним становищем на ринку, шляхом дій які призвели до ущемлення інтересів споживачів, зокрема, встановлення таких цін реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку, з огляду на таке:

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", залежно від порядку затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги вони поділяються на три групи:

1) перша група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують спеціально уповноважені центральні органи виконавчої влади, а у випадках, передбачених законом, - національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг та національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики;

2) друга група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують органи місцевого самоврядування для надання на відповідній території;

3) третя група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які визначаються виключно за договором (домовленістю сторін).

Порядок формування та затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги встановлено ст. 31 цього Закону.

Відповідно до приписів ч. 1 цієї норми, Порядок формування тарифів на кожний вид житлово-комунальних послуг другої групи (пункт 2 частини першої статті 14 цього Закону) визначає Кабінет Міністрів України.

Формування тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення у перевіряємому періоді здійснювалось відповідно до Порядку формування тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2006 р. № 959.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до Порядку формування тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води і Порядку формування тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення" від 02.04.2009 р. № 400 до п. 21 Порядку формування тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення внесені зміни, якими обмежено рівень рентабельності цих послуг для певних категорій споживачів.

За приписами цієї норми (з урахуванням внесених до неї змін) рівень рентабельності повинен формуватися з урахуванням необхідності сплати податку на прибуток підприємств та спрямування частини отриманого прибутку на технічне переоснащення підприємств і не повинен перевищувати в цілому по підприємству 12 відсотків, а для категорій споживачів - бюджетних установ та інших споживачів - не повинен перевищувати 15 та 50 відсотків відповідно.

В силу положень ст. 52 та ст. 55 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" 16.05.2008 р. № 279-VI, який був чинним до жовтня 2010 р., постанова Кабінету Міністрів України є актом нормативного характеру, який підлягає обов'язковому виконанню з дня набрання ним чинності (з дня їх офіційного опублікування, якщо інше не передбачено самими постановами, але не раніше дня їх опублікування).

Офіційне опублікування постанови Кабінету Міністрів України від 02.04.2009 р. № 400 відбулось 15.05.2009 р. в Офіційному віснику України та газеті "Урядовий кур'єр", тобто з цієї дати вона набула чинності і є обов'язковою для виконання.

Безпосередньо в цій постанові не визначено строку, протягом якого повинні бути змінені вже встановлені тарифи на водопостачання та водовідведення для бюджетних установ та інших споживачів, у зв'язку з чим при вирішенні питання щодо строку приведення вже затверджених тарифів у відповідність до вимог наведеної постанови, необхідно виходити з положень розділу ІІ "Формування тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення" Порядку формування тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, за приписами якого формування тарифів на відповідні послуги здійснюється відповідно до річних планів виробництва і надання послуг.

Отже наведене свідчить про те, що тарифи на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення на 2010 рік повинні були формуватися з урахуванням змін щодо обмеження рівня рентабельності для певних категорій споживачів.

Таким чином, з 01.06.2009 р. по 01.12.2010 р. Мале комунальне підприємство „Водограй" надавало послуги по завищеним тарифам:

- водопостачання:

- бюджетним установам на 1,88 грн., в т. ч. ПДВ, за 1 куб. м.;

- іншим споживачам на 3,17 грн., в т. ч. ПДВ, за 1 куб. м.

- водовідведення:

- бюджетним установам на 2,92 грн., в т. ч. ПДВ, за 1 куб. м.;

- іншим споживачам на 7,36 грн., в т. ч. ПДВ, за 1 куб. м.

Отже, реалізуючи послуги з централізованого водопостачання та водовідведення по завищеним тарифам, Мале комунальне підприємство "Водограй" у період з 01.06.2009р. по 01.12.2010р. спричинило шкоду бюджетним установам на суму 81 778,35 грн., іншим споживачам - на суму 32 629,69 грн.

Бездіяльність виконавчого комітету Білозерської селищної ради щодо не внесення змін до рішення від 26.03.2009р. №36 „Про затвердження тарифів на послуги з водопостачання та водовідведення" про приведення тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення у відповідність до пункту 21 Порядку, для бюджетних установ та інших споживачів, зокрема, зниження рівня рентабельності до 15 та 50 відсотків, відповідно, яка згідно ст. 17 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" зобов'язана контролювати дотримання КМП "Водограй" вимог постанови Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до Порядку формування тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води і Порядку формування тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення" від 02.04.2009 р. № 400, підтверджена рішенням адміністративної колегії відділення АМК України від 18.10.2011р. № 67/П-1, яке залишено в силі постановою Одеського апеляційного господарського суду від 23.05.2012 року по справі 5024/2508/2011, що набрала законної сили.

Крім того, апеляційний господарський суд погоджується й з висновком відділення АМК України щодо того, що МКП "Водограй", надаючи населенню послуги централізованого водопостачання та водовідведення, відповідно до договорів, умовами яких встановлено точки розподілу в яких послуги передаються від виконавця споживачеві відповідно до якого точкою розподілу у багатоквартирному будинку послуги з водопостачання холодної та гарячої води має бути точка після першої водозапірної арматури на відгалуженні від стояка у квартирі споживача, а для водовідведення - зливний отвір санітарно-технічних приладів, вчинило порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене п.2 ст.50, частиною першою ст.13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживання монопольним становищем на ринку, шляхом вчинення дій, які можуть призвести до ущемлення інтересів споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку, з огляду на наступне:

Частиною другою ст. 179 Господарського кодексу України встановлено, що Кабінет Міністрів України, уповноважені Президентом України міністерства, інші центральні органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб'єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори.

Згідно з частиною четвертою цієї ж статті ГК України, при укладенні господарських договорів сторони можуть визначити зміст договору на основі типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, не відступаючи від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.

Відповідно до статей 19, 20, 21, 22 та 28 Закону України „Про житлово - комунальні послуги" договори про надання послуг з постачання холодної води і водовідведення між населенням (споживачами) та МКП „Водограй" (виконавець) повинні укладатися на основі Типового договору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630, в частині надання вказаних послуг.

Згідно із статтею 26 вказаного Закону істотною умовою договору між виконавцем/виробником та споживачем є визначення точок розподілу, в яких відбувається передача послуг від виконавця/виробника споживачу.

Абзацом 2 частини першої Прикінцевих положень вказаного Закону визначено, що договори про надання житлово-комунальних послуг, укладені до набрання чинності цим Законом, мають бути приведені у відповідність із ним до 01.01.2006 року.

Пунктом 22 Типового договору визначено точки розподілу, в яких здійснюється передача послуг від виконавця споживачеві, а саме: у багатоквартирному будинку послуги з:

постачання холодної води та гарячої води - після першої водозапірної арматури на відгалуженні від стояка у квартирі споживача;

водовідведення - зливний отвір санітарно - технічних приладів.

Отже, визначення МКП „Водограй" інших точок розподілу для багатоквартирних будинків, а саме: водопостачання - місце підключення мережі будинку до мережі виконавця; водовідведення - місце підключення мережі будинку до мережі виконавця, суперечить п. 22 Типового договору, тобто є зміною умов Типового договору.

При цьому, висновок місцевого господарського суду щодо того, що визначені позивачем точки розподілу не призводять до ущемлення інтересів споживачів та відповідні дії позивача не можуть бути розцінені як зловживання монопольним становищем на ринку, оскільки пунктом 1.9 наказу Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008р. №190 "Про затвердження Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України" встановлено, що межею вуличної мережі водовідведення, яку обслуговує виробник, є контрольний колодязь на ній включно, а межею дворової мережі водовідведення - перший від будинку колодязь включно, є помилковим, оскільки умовами договорів, укладених МКП „Водограй" з населенням про надання послуг централізованого водопостачання та водовідведення, підприємство визначило себе виконавцем, а не виробником послуг, і крім того, в матеріалах справи відсутні докази існування між ОСББ і МКП „Водограй" будь - яких договірних відносин щодо водопостачання від місця підключення мережі будинку до мережі виконавця до першої водозапірної арматури на відгалуженні від стояка у квартирі споживача, та щодо водовідведення - від місця підключення мережі будинку до мережі виконавця до зливного отвіру санітарно-технічних приладів, а також відсутні будь-які рішення органів місцевого самоврядування, прийнятих у період із травня 2002 року до теперішнього часу, щодо передачі на баланс або в користування ОСББ основних засобів (багатоквартирних житлових будинків).

Вказане не було враховано місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного судового рішення, що призвело до необґрунтованого задоволення відповідних позовних вимог.

У зв'язку з вище викладеним оскаржене судове рішення, останнє підлягає зміні, а у задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.

Керуючись ст.ст. 77, 85, 99, 101-105 ГПК України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Херсонського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України - задовольнити.

Рішення Господарського суду Херсонської області від 18.09.2012р. у справі № 5024/2476/2011 - змінити.

У задоволенні позовних вимог Малого комунального підприємства „Водограй" - відмовити повністю.

Стягнути з Малого комунального підприємства „Водограй" (ст. Білозерка, пров. Харченко, буд. 46/86, код ЄДРПОУ 31874082) на користь Державного бюджету України судовий збір за апеляційний перегляд справи у сумі 536,50 грн.

Повернути Малому комунальному підприємству "Водограй" (ст. Білозерка, пров. Харченко, буд. 46/86, код ЄДРПОУ 31874082) з Державного бюджету України 715,00 грн. зайво сплаченого судового збору за подання позову.

Доручити Господарському суду Херсонської області видати відповідні накази.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови складено 11.01.2013р.

Головуючий суддя: В.І. Картере

Судді: Л.В. Лавриненко

В.Т. Пироговський