Постанова № 28564323, 05.12.2012, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2012 р. Справа № 2а/0470/12643/12 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіБарановського Р. А. при секретаріПетьковій В.С. за участю: представника позивача представника відповідача Нагорної Н.О. Гаркуші С.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Торговий дім "Рапід" до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетпровської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень (вх. № 59322 від 24.10.12)

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби у якому просить:

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення:

- форми Р № 0000642210 від 12.10.2012 року про визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 543 812,44 грн. та штрафної санкції у розмірі 6 009,34 грн.;

- форми Р № 0000652210 від 12.10.2012 року про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 199 498,30 грн. та штрафної санкції у розмірі 17 735,96 грн.;

- форми «П» № 0000662210 від 12.10.2012 року на суму завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 12 260,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю рішень, що оскаржено.

Представник позивача, що прибув у судове засідання, позов підтримав та надав пояснення, аналогічні доводам, викладеним у позовній заяві.

Представник відповідача позов не визнав.

Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи судом встановлено наступне.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем ПП «Торговий дім «Рапід» 16 жовтня 2012 року отримані від Відповідача Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції податкові повідомлення-рішення:

- форми Р № 0000642210 від 12.10.2012 року про визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 543 812,44 грн. та штрафної санкції у розмірі 6 009,34 грн.;

- форми Р № 0000652210 від 12.10.2012 року про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 199 498,30 грн. та штрафної санкції у розмірі 17 735,96 грн.;

- форми «П» № 0000662210 від 12.10.2012 року на суму завищення від'ємного

значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 12 260,00 грн., винесених

на підставі пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України.

Дані рішення були прийняті на підставі Акту, складеного Відповідачем про результати виїзної позапланової перевірки Позивача від 24.09.2012 року № 1386/221/34310609.

Порушення відображені в акті ґрунтувались на тому, що Позивач при здійсненні правочинів з покупцями ЗАТ «Нікопольський ремонтний завод» ( 31167067) та ТО В «Інтерпайп Ніко Тьюб» (35537363) по ланцюгу постачання від ТОВ «АПК «Співдружність» згідно первинних документів (розділ 3 даного акту) з урахуванням висновку акту ДПІ в Ленінському районі м. Дніпропетровська від 13.09.20.12 року № 944/227/37148610 є нікчемними в силу припису закону. Згідно висновків, викладених в акті фінансово-господарські операції поставки ТМЦ та послуг між Позивачем та ТОВ «АПК «Співдружність» та ТОВ «ДПТ «Дніпро» (34733356) є нікчемними в результаті чого Позивачем занижено податок на прибуток за перевіряємий період на суму 543 812,44 грн, у тому числі за:

за 2010 рік в сумі 24 033,35 грн.;

за 1-й квартал 2011 року в сумі 429 810,00 грн.;

за 2-3 квартали 2011 року в сумі 87 771,67 грн.;

за 2-4 квартали 2011 року в сумі 89 969,09 грн.

а також податок на додану вартість на суму 199 498,30 грн., у тому числі:

за жовтень 2010 року в сумі 34 256,40 грн.;

за січень 2011 року в сумі 54 901,00 грн.;

за лютий 2011 року 61 130,45 грн.;

за березень 201 1 року в сумі 17 000,00 грн.

Згідно висновків Відповідача, викладених ним в Акті визначено, що Позивачем було укладено нікчемний правочин з ТОВ «АПК «Співдружність» від 15.09.2010 року № 10 та № 5/05-10 від 05.05.2010 року, від якого отримував частину готових деталей та послуг з механічної обробки і виготовлення деталей, які реалізовував на адресу ТОВ «Інтерпайп Ніко Тьюб» на підстав договору поставки № 919 від 14.09.2010 року з додатковою угодою від 05.10.2010 року, а також укладений договір з ТОВ «Нікопольський ремонтний завод» з додатковою угодою від 31.12.2010 року, якому реалізовував послуги з механічної обробки та виготовлення деталей, отриманих від ТОВ «АПК «Співдружність», зробивши при цьому висновки щодо нікчемності цих правочинів у зв'язку з тим, що У ТОВ «АПК «Співдружність» (код 37148610) відсутній факт реального вчинення господарських операцій з Позивачем (стор. 30-36 Акту) на підставі обставин, викладених в Акті, а саме у зв'язку з фактичною відсутністю підприємства ТОВ «АПК «Співдружність» на момент перевірки ДПІ у Красногвардійському районі (аркуш 26 Акту).

З огляду на це, Відповідачем зроблено висновок, що Позивачем «порушено ст. ст. 203, 215, 228, 662, 665, 656 Цивільного кодексу України в частині недодержання із момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ним (п. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України) по правовідносинах з контрагентами. Враховуючи зазначені висновки акту перевірки Відповідач зробив висновок про те, що операції з поставки товару, здійснені між ГШ «Торговий Дім «Рапід» та ЗАТ «Нікопольський ремонтний завод» ( 31167067) та ТОВ «Інтерпайп Ніко Тьюб» (35537363) по ланцюгу постачання від ТОВ «АПК «Співдружність» не спричиняють правових наслідків, що обумовлені ч.ч. 1, 5 ст. 203, ч.ч. 1, 2 ст. 215, ст. ст. 228, 662, 665, 656 Цивільного кодексу України. Враховуючи норми ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України, відповідно до яких, нікчемний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю в силу закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, податковий орган дійшов висновку про відсутність факту постачання товару, що свідчить про укладення угоди без мети настання реальних наслідків, внаслідок чого, договори, укладені між вищезазначеними юридичними особами, відповідно до п.п. 1, 2 ст. 215, п.п. 1, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, є нікчемним, і в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до ст. 215 ЦК України нікчемним правочином визнається правочин, недійсність якого встановлена законом. У такому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Так, згідно зі ст. 228 ЦК України (в редакції чинній з 01.01.11) правочин, який порушує публічний порядок, тобто такий який був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, є нікчемним, а відтак визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. За змістом ч. 3 ст.228 ЦК України правочин, при здійсненні якого недодержуються вимоги щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, може бути визнаний недійсним судом. З наведених приписів слідує, що законодавець з 01.01.11 виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних, тобто таких, які можуть бути визнані недійсними виключно судом.

Позивачем були сформовані податкові зобов'язання, порушення контрагентами правил здійснення податкової дисципліни та господарської діяльності ( відсутність за місцем реєстрації, несплата податків та зборів у необхідному розмірі тощо) не може бути підставою для позбавлення платника (позивача у справі) права на отримання податкової вигоди за умови відсутності доказів недобросовісності такого платника.

Окрім цього, з 01 січня 2011 року набули чинності зміни, внесені до ЦК України, зокрема, було викладено частину першу статті 203 у новій редакції та доповнено статтю 228 частиною третьою. На підставі частини 3 статті 228 ЦК України чи статті 207 Господарського кодексу України (далі ГК України) доводити недійсність правочинів (господарських зобов'язань) органи державної податкової служби зобов'язані виключно у судовому порядку. Посилання відповідача на частини і, 5 статтю 203, статтю 215 є безпідставними, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Фактів спрямованості правочинів між позивачем та його контрагентами на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, податковим органом в ході перевірки не досліджувалось та в акті перевірки не наводиться. Рішення суду про визнання зазначених правочинів недійсними через недодержання вимог щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, моральним засадам, податковим органом до суду не надано, в акті перевірки про наявність таких рішень не зазначено.

За викладених обставин щодо набуття законної сили рішенням суду про визнання недійсним правочину, відображення в акті перевірки висновків про вчинення таким платником порушення податкового законодавства щодо правильності та повноти справляння податків за цим правочином є передчасним.

Основною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом. Тобто, нікчемність правочину встановлюється саме законом, а не актом податкової перевірки, якій не містить доказової бази, які б факти у цьому акті не були відображені. Довести нікчемність правочину можна одним єдиним способом: навести норму закону, в якій чітко сказано, що правочин є нікчемним.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

З огляду на діюче податкове законодавство про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

При проведені перевірки, ПП «Торговий Дім «Рапід» були надані всі первинні документи які вказують на проведення господарських операцій по поставці товарів/послуг, реалізації товарів/послуг та оплату: договори, акти виконаних робіт, накладні, рахунки - фактури, банківські виписки з розрахункового рахунку про здійснення оплати, які оформлені відповідно до вимог ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та містять в собі інформацію про проведені господарські операції. Під час перевірки Відповідачу для дослідження були надані всі первинні документи, які відповідають вимогам, визначеним Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», мають необхідні обов'язкові реквізити, зміст та обсяг господарських операції. Так, в них чітко вказано, які саме роботи та на виконання якого договору були отримані та надані Позивачем.

Податковим органом не надано жодних доказів, які б свідчили про відсутність реального характеру господарських операцій між ПП «ТД «Рапід» та його контрагентами, про що свідчать письмові докази, які підтверджують факт реальності фінансово-господарської діяльності Позивача.

Крім того, як визначено на стор. 14-26 Акту Позивачем в було безпідставно збільшено валовий дохід на вартість безоплатно отриманих ТМЦ та занижено суму податкових зобов'язань з ПДВ згідно укладеного між ним та ПП «ТГВ-СНАБ» договору від 01.06.2009 року про виготовлення продукції, а згодом укладеного договору про відступлення вимоги № 1/11 від 05.11.2009 року з ПП «Альта Віста».

Так, у відповідності до пункту 6 Договору між Позивачем та ПП «ТГВ-Снаб» від 01.06.2009 року, договір діє до 31.12.2009 року, а за фінансовими зобов'язаннями -до повного їх виконання. Згідно до Договору про відступлення вимоги № 1/11 від 05.11.2009 року з ПП «Альта Віста», до останнього перейшло право вимоги першого кредитора за договором з ПП «ТГВ-Снаб». У будь-якому випадку строк позовної давності за вищезазначеними договорами не міг сплинути раніше, чим 31.12.2012 року. Відповідно до п. 14.1.13 п. 14.1ст. 14 Податкового Кодексу України безповоротна фінансова допомога - це сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишається нестягнутою після строку позовної давності.

Перевіркою було встановлено заниження Позивачем складу скоригованого валового доходу на суму безповоротної фінансової допомоги, яка залишилася нестягнутою у зв'язку з ліквідацією вищезазначених юридичних осіб.

П.п. 1.22.1 п. 1.22. ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», який діяв на момент укладення вищезазначених договорів визначено поняття безповоротної фінансової допомоги як суми коштів, передана платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод; суми безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після її списання, якщо така безнадійна заборгованість була попередньо включена до складу валових витрат кредитора; суми заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності; основної суми кредиту або депозиту, наданих платнику податку без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних); суми процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненок» на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

Враховуючи зазначене, відповідачем невірно зроблено висновок про те, що заборгованість за вказаними договорами відповідає визначенню безповоротної фінансової допомоги.

Відповідно до ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Враховуючи те, що строк виконання зазначених вище зобов'язань не визначений, відтак перебіг позовної давності по такій кредиторській заборгованості починається від дня, коли у підприємства виникає право пред'явити вимогу про виконання зазначених вище зобов'язань.

ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відтак, заборгованість позивача по оплаті за вищезазначеними договорами, по яких не закінчився строк позовної давності щодо їх оплати не може вважатися безповоротною фінансовою допомогою.

В Акті перевірки (а.с. 105) зазначається, що Позивачем завищене від'ємне значення об'єкта оподаткування звітного періоду.

Порядок обчислення та сплати податку на прибуток підприємств в І кварталі 2011 р., в тому числі й порядок формування валових витрат та від'ємного значення об'єкта оподаткування в І кварталі 201.1 р„ визначається саме Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» та не регулюється положеннями Податкового кодексу України.

Пунктом 22.4 ст. 22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 20 травня 2010 року № 2275-УІ) встановлено, що: «У 2010 році у складі валових витрат платника податку враховується 20 відсотків суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, яке утворилося станом на 1 січ)ш 2010 року.

У 2011 році сума від'ємного значення, яка відповідно до абзацу першого цього пункту не була врахована у складі валових витрат, та від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягають включенню до складу валових витрат у порядку, встановленому статтею б цього Закону, без обмежень, встановлених цим пунктом».

Згідно ст. 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»:

«6.7. Якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року мас від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року».

Отже, порядок формування валових витрат І кварталу 2011 р. визначений Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», згідно норм якого до витрат І кварталу 2011 р. включається від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році.

Таким чином, збитки 2010 року вважаються витратами І кварталу 2011 р., і відповідно надалі є складовою від'ємного значення об'єкта оподаткування саме І кварталу 2011 р.

Податковий кодекс України прямо встановлює врахування такого від'ємного значення об'єкта оподаткування І кварталу 2011 р. для визначення об'єкта оподаткування за наступні податкові періоди 2011 року (абз. 2, 3 п. 3 підрозділу 4 Розділу XX «Перехідних положень» Податкового кодексу України).

Порядок визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток 1 кварталу 2011 р. встановлено Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» нормами Податкового кодексу України не регулюється.

Порядок врахування від'ємного значення об'єкта оподаткування в результатах наступних податкових періодів визначений ст. 150 Податкового кодексу України і в II кварталі 2011 р. застосовується з урахуванням п. 3 підрозділу 4 Розділу XX «Перехідних положень» Податкового кодексу України, згідно якого: «3. Пункт 150.1 статті 150 Кодексу застосовується у 201 1 році з урахуванням такого:

якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.

Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення».

Отже, п. 3 підрозділу 4 Розділу XX «Перехідних положень» Податкового кодексу України не встановлює порядок розрахунку об'єкта оподаткування податку на прибуток підприємств у І кварталі 2011 p., а лише визначає порядок врахування результату розрахунку об'єкта оподаткування за підсумками 1 кварталу 2011 p., коли таким результатом є від'ємне значення.

Таким чином слід застосувати спеціальну норму щодо порядку включення від'ємного

значення об'єкта оподаткування, яке розраховане у І кварталі 2011р., до витрат II кварталу

2011 р. містить саме перший абзац зазначеного пункту. Другий абзац, який повинен застосовуватись лише з урахуванням змісту першого абзацу, останньому не суперечить і стосується порядку включення від'ємного значення І кварталу 2011 р. не тільки у II кварталі, а й у II - III кварталах, II - IV кварталах 2011 р.

З огляду на викладене, рішення, що оскаржено є протиправними. Тому, адміністративний позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення форми Р № 0000642210 від 12.10.2012 року про визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 543 812, 44 грн. та штрафної санкції у розмірі 6 009,34 грн., повідомлення-рішення форми Р № 000652210 від 12.10.2012 року про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 199 498, 30 грн. та штрафної санкції у розмірі 17 735, 96 грн., повідомлення-рішення форми "П" № 0000662210 від 12.10.2012 року на суму завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 12 260, 00 грн., винесені Нікопольською об'єднаною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області Державної податкової служби.

Постанова суду набирає законної сили та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, предбачені статтями 186 та 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складено 10 грудня 2012 року

Суддя Р.А. Барановський