Постанова № 28564299, 22.10.2012, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2012 р. Справа № 2а/0470/11227/12 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Барановського Р. А. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Заступника військового прокурора Дніпропетровського гарнізону в інтересах громадянина ОСОБА_2 до Військової частини А1302 про визнання протиправною бездіяльності та стягнення заборгованості з виплати матеріальної допомоги, -

ВСТАНОВИВ:

Військовий прокурор Дніпропетровського гарнізону звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду в інтересах ОСОБА_2 з адміністративним позовом до військової частини А1302 з позовними вимогами про визнання протиправною бездіяльності суб'єкта владних повноважень - військової частини А1302 щодо невиплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та стягнення заборгованості з виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.

Позов вмотивовано тим, що Військова частина має здійснити виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань ОСОБА_2, але командуванням частини не здійснюється виплата такої допомоги, що пов язано із недостатнім фінансуванням частини з Державного бюджету України. В результаті чого у Військової частини А1302 утворилася заборгованість з виплати матеріальної допомоги позивачу у сумі 2362, 50 грн., чим порушуються вимоги діючого законодавства України.

Справу розглянуто відповідно до статті 22 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до положень частини 8 статті 22 Кодексу адміністративного судочинства України спори між адміністративними судами щодо підсудності не допускаються.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач проходить військову службу у відповідача на посаді начальника сховища роти матеріального забезпечення батальйону матеріального забезпечення та має військове звання прапорщик.

03 травня 2012 року командиром військової частини А1302 на підставі рапорту Позивача видано наказ № 97 про надання останній матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань на суму 2362 гривень 50 коп.

Разом із цим, відповідно до повідомлення командира військової частини А1302 станом на 15 червня 2012 року перед Позивачем рахується заборгованість з виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань на суму 2362 грн. 50 коп.,виникнення якої пов'язане із недостатнім фінансуванням частини з державного бюджету України.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 17 Конституції України, ст. 16 Закону України «Про Збройні Сили України»держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно зі ст. 1-1 зазначеного закону, законодавство про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей базується на Конституції України і складається з цього Закону та інших нормативно-правових актів.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни.

У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, відповідно до вимог ст. 1-2 Закону, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Відповідно до ст. 2 того ж закону ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.

Згідно з правовими нормами, що містяться у ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», держава гарантує військовослужбовцям матеріальне та інше забезпечення у розмірах, що стимулюють заінтересованість громадян у військовій службі. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 9 вищенаведеного Закону до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія ); одноразові додаткові види грошового забезпечення, до яких відноситься у тому числі матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань.

Пунктами 33.1 та 33.2 виданої на розвиток вищезазначених вимог законодавства «Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», затвердженої наказом Міністра оборони України від 11 червня 2008 року №260, передбачено, що особам офіцерського складу, особам рядового складу, сержантського і старшинського складу, які проходять службу за контрактом, для вирішення соціально-побутових питань один раз на рік надається матеріальна допомога в розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення. Матеріальна допомога надається військовослужбовцям за їх заявою за місцем штатної служби на підставі наказу командира військової частини, а командиру на підставі наказу вищого командира із зазначенням у ньому розміру допомоги.

Зокрема, посилання командування частини на недостатнє фінансування є безпідставним, оскільки, як встановлено Європейським судом з прав людини у рішенні по справі від 8 листопада 2005 року №63134/00 «Кечко проти України», органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

Таким чином, відповідач допустив порушення діючого законодавства, чим обмежив законне право позивача на своєчасне та повне одержання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, що потребує його захисту в судовому порядку.

Враховуючи, що згідно виданого наказу позивачу кошти виплачено не було, чим порушено його законні права та інтереси, суд вважає за необхідне стягнення даної заборгованості на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини А1302 щодо невиплати ОСОБА_2 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та стягнути з військової частини А1302 (код ЄДРПОУ 07946341) на користь громадянина ОСОБА_2 матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі 2 362 (дві тисячі триста шістдесят дві) грн. 50 коп.

Постанова суду набирає законної сили та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у порядок та строки, передбачені статтями 186 і 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Р.А. Барановський