Ухвала суду № 28563031, 19.11.2012, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-15398/11/0170/12

19.11.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Єланської О.Е.,

суддів Ілюхіної Г.П. ,

Кукти М.В.

секретар судового засідання Гоголева І.А.

за участю сторін:

представник позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Казахмис" в особі Філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація Казахмис" - пансіонат "Лучезарний" - Андруцька Ганна Олександрівна, довіреність № б/н від 28.11.11 року;

представник відповідача - Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив;

розглянувши апеляційну скаргу Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Котарева Г.М.) від 26.07.12 року по справі № 2а-15398/11/0170/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Казахмис" в особі Філія Товариство з обмеженою відповідальністю "Корпорація Казахмис" - пансіонат "Лучезарний" (пр-т. адм. Нахімова, буд.6, Миколаївка, Сімферопольський район, Автономна Республіка Крим, 97546)

до Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби (вул. Белова, 2, Мирне, Сімферопольський район, Автономна Республіка Крим, 97503)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Корпорація «Казахмис»в особі Філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація Казахмис»- пансіонат «Лучезарний»звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі АР Крим з вимогами про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 03.10.11 року №0001472301, від 23.11.11 року №0000023500.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 26.07.12 року адміністративний позов, задоволено.

Визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі АР Крим від 03.10.11 року №0001472301, яким нараховане суму грошового зобов'язання за основним платежем у розмірі 95000,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 1,00 грн. та від 23.11.11 року №0000023500, яким нараховане суму грошового зобов'язання за основним платежем у розмірі 51038,00грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 25519,00 грн.

Стягнено з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація «Казахмис»в особі Філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація Казахмис»- пансіонат «Лучезарний»за рахунок коштів на утримання Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби 28,32 грн. судового збору та 30970,80грн. витрат на проведення експертизи.

Не погодившись з постановою суду, представник Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби звернувся до Севастопольського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, прийняти нову постанову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, при вирішенні спору по суті, грубо порушив норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В судове засідання 19.11.2012 року представник Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Розглянувши справу в порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, заслухавши заперечення на апеляційну скаргу представника позивача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія встановила наступне.

З матеріалів справи вбачається, що у період з 22.09.11р. по 23.09.11р. посадовими особами ДПІ у Сімферопольському районі АР Крим було проведено позапланову документальну невиїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість за червень 2011 року, за результатами якої 23.09.11р. було складено акт №1613/23-02/26538990 (а.с. 201-207, том 1).

Згідно з висновками акту перевірки відповідачем було встановлено порушення позивачем ч. 1 ст. 203, ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України, п. 198.1, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на суму 95000,00грн.

На підставі виявлених порушень, ДПІ у Сімферопольському районі АР Крим стосовно позивача було винесено податкове повідомлення-рішення від 03.10.11р. №0001472301, яким було нараховане суму грошового зобов'язання за основним платежем у розмірі 95000,00грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 1,00грн. (а.с. 18).

У період з 07.11.11р. по 11.11.11р. посадовими особами ДПІ у Сімферопольському районі АР Крим було проведено позапланову документальну невиїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість за серпень 2011 року, за результатами якої 11.11.11р. було складено акт №1982/23-02/26538990 (а.с. 174-180, том 1).

Згідно з висновками акту перевірки відповідачем було встановлено порушення позивачем ч. 1 ст. 203, ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України, п. 198.1, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на суму 51038,00грн.

На підставі виявлених порушень, ДПІ у Сімферопольському районі АР Крим стосовно позивача було винесено податкове повідомлення-рішення від 23.11.11р. №0000023500, яким було нараховане суму грошового зобов'язання за основним платежем у розмірі 51038,00грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 25519,00грн. (а.с. 19).

В актах перевірок відповідач зазначив, що у контрагента позивача - ПП «Золотий берег Криму»відсутні основні фонди, виробничі потужності, транспортні засоби, складські приміщення, до того ж, має стан 8 - «в ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням».

Як наслідок, відповідачем зроблено висновок про те, що ТОВ Корпорація «Казахмис»в особі Філії ТОВ «Корпорація Казахмис»- пансіонат «Лучезарний»проводить діяльність, спрямовану на отримання податкової вигоди шляхом формування штучного податкового кредиту з ПДВ.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»визначено поняття первинного документу, - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частинам 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1999р. №88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Пунктом 2.4 вказаного положення встановлено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.7 Положення первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм.

Акт перевірки є носієм інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного чи іншого законодавства суб'єктами господарювання, в зв'язку з чим, діючим законодавством встановлений порядок оформлення результатів перевірок якого податкові органи повинні дотримуватись.

Згідно 14.1.191. ПК України постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Відповідно до підпункту «а»п.185.1 ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку, в тому числі з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Згідно п.188.1 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Відповідно до положень п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (п.198.1 п.п. «а»ПК України).

З пункту 198.2 статті 198 ПК України вбачається, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктами 201.4, 201.5, 201.6 статті 201 ПК України встановлено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Для операцій, що оподатковуються, і операцій, звільнених від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Статтею 201 Кодексу встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно до положень п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Викладені норма свідчать про відсутність права платника податків включати в податковий кредит суми ПДВ, які не підтверджені податковими накладними.

З матеріалів справи вбачається, що 18.05.11р. та 01.08.11р. між ПП «Золотий берег Криму»та позивачем були укладені договори постачання товару (продуктів харчування) (а.с. 43-46).

Судом першої інстанції встановлено, що податковий кредит сформований на підставі податкових накладних, які належним чином оформлені, внесені до реєстру отриманих податкових накладних (а.с. 80, 96, 142-151, том 1) - від 03.06.11р. №7 (сума ПДВ складає 6076,245грн.), від 03.06.11р. №8 (сума ПДВ складає 13219,02грн.), від 03.06.11р. №9 (сума ПДВ складає 1168,78грн.), від 03.06.11р. №10 (сума ПДВ складає 12869,29грн.), від 10.06.11р. №11 (сума ПДВ складає 11537,95грн.), від 10.06.11р. №12 (сума ПДВ складає 2628,72грн.), від 15.06.11р. №13 (сума ПДВ складає 12950,62грн.), від 15.06.11р. №14 (сума ПДВ складає 6216,05грн.), від 20.06.11р. №15 (сума ПДВ складає 16544,17грн.), від 20.06.11р. №16 (сума ПДВ складає 14586,75грн.), від 20.06.11р. №17 (сума ПДВ складає 2202,42грн.), від 23.06.11р. №18 (сума ПДВ складає 14227,01грн.), від 23.06.11р. №19 (сума ПДВ складає 19106,32грн.), від 30.06.11р. №20 (сума ПДВ складає 8142,24грн.), від 30.06.11р. №21 (сума ПДВ складає 2813,92грн.), від 30.06.11р. №22 (сума ПДВ складає 7270,62грн.), від 30.06.11р. №23 (сума ПДВ складає 15106,56грн.), від 12.08.11р. №42 (сума ПДВ складає 10008,68грн.), від 13.08.11р. №43 (сума ПДВ складає 905,05грн.), від 15.08.11р. №44 (сума ПДВ складає 11105,42грн.), від 17.08.11р. №45 (сума ПДВ складає 9807,76грн.), від 19.08.11р. №46 (сума ПДВ складає 11648,07грн.), від 22.08.11р. №47 (сума ПДВ складає 5071,62грн.), від 14.08.11р. №48 (сума ПДВ складає 7008,48грн.), від 16.08.11р. №49 (сума ПДВ складає 7469,03грн.), від 18.08.11р. №50 (сума ПДВ складає 7706,40грн.), від 11.08.11р. №51 (сума ПДВ складає 18809,15грн.).

Проведеною перевіркою був встановлений факт вчинення відповідачами нікчемного правочину, зокрема з причин того, що операції з придбання товару не мали реального товарного характеру, оскільки контрагент - ПП «Золотий берег Криму», не має складських приміщень для зберігання нафтопродуктів.

Обставини здійснення господарських операцій між ПП «Золотий берег Криму»та позивачем у червні, серпні 2011 року щодо придбання товару (продуктів харчування) підтверджуються видатковими накладними №РН-0000007, №РН-0000008, №РН-0000009, №РН-0000010, №РН-0000011, №РН-0000012, №РН-0000013, №РН-0000014, №РН-0000015, №РН-0000016, №РН-0000017, №РН-0000018, №РН-0000019, №РН-0000020, №РН-0000021, №РН-0000022, №РН-0000023, №РН-0000042, №РН-0000043, №РН-0000044, №РН-0000045, №РН-0000046, №РН-0000047, №РН-0000048, №РН-0000049, №РН-0000050, №РН-0000051, №РН-0000052, №РН-0000053 (а.с. 56-72,127-141, том 1), оплата придбаного товару - платіжними дорученнями (а.с.50-54, 117-125, том 1), а використання позивачем зазначеного товару (продуктів харчування) у своїй господарській діяльності - меню-розкладками (а.с. 246-257, том 1, а.с. 1 - 257, том 2, а.с. 1 - 195, том 3).

Судом першої інстанції вірно встановлено, що в матеріалах справи дійсно відсутні товарно-транспортні накладні, проте це не призвело до порушень в бухгалтерському обліку позивача, оскільки як зазначено у вищевказаних договорах від 18.05.11р. та 01.08.11р., транспортування товару (продуктів харчування) здійснюється продавцем - ПП «Золотий берег Криму».

Проведеною перевіркою був встановлений факт вчинення відповідачами нікчемного правочину, зокрема з причин незнаходження контрагента - ПП «Золотий берег Криму»за своєю юридичною адресою.

Такі причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податку має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності, а не виключно чи переважно за рахунок формування податкового кредиту та валових витрат для інших суб'єктів підприємницької діяльності.

Відповідно до ч.1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Статтею 80 Цивільного кодексу України встановлено, що юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Частиною 4 статті 91 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії (стаття 71 Кодексу адміністративного судочинства України).

У порушенні вимог частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем в підтвердження правомірності своїх дій, не надано доказів внесення до єдиного державного реєстру запису про припинення юридичної особи на час здійснення господарських операцій - контрагентів позивача.

Виходячи з вищевикладеного, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що контрагент позивача, як юридична особа, на час здійснення спірних господарських правовідносин, був наділений цивільною правоздатністю та дієздатністю, має відповідно до діючого законодавства, право на здійснення господарської діяльності на власний розсуд та ризик, у тому числі з надання послуг та виконання робіт.

Чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема по ланцюгу постачання, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених Цивільним Кодексом України, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Таким чином, судова колегія погоджується з правильним висновком суду першої інстанції, що висновки відповідача про те, що угоди, укладені між позивачем та його контрагентом є такою, що суперечить інтересам держави та суспільства, є необґрунтованими та не відповідають вимогам діючого законодавства України з наступних підстав.

Матеріали справи свідчать, що на підтвердження господарських операцій, що відбулися у перевіряємий відповідачем період, були надані копії відповідних платіжних доручень та інших первинних документів. Всі первинні документи, що підтверджують здійснення між позивачем та контрагентом вищезазначених господарських операцій оформлені у відповідності до вимог чинного законодавства.

Згідно з частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за порушення правил ведення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

У разі коли встановлюється, що правочин вчинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, застосовуються санкції, передбачені частиною 1 статті 208 ГК. Згідно з частиною 1 статті 208 цього Кодексу, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а в разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона спричинила реальні зміни майнового стану платника податків, що відображено в бухгалтерському обліку платника податків, що підтверджується наданим документами оприбуткування придбаного товару та його подальше використання в господарські діяльності.

Судом першої інстанції встановлено, що товар від контрагента позивач отримав, що підтверджується видатковими накладними, сплатив вартість товару, в тому числі ПДВ, що також підтверджується платіжними дорученнями та використав придбаний товар в своїй господарській діяльності.

В матеріалах справи є висновок експерта, відповідно до якого встановлено, що документами первинного бухгалтерського обліку ТОВ Корпорація «Казахмис»в особі Філії ТОВ «Корпорація Казахмис»- пансіонат «Лучезарний»підтверджується реальність здійснення господарських операцій з придбання продуктів харчування з ПП «Золотий берег Криму»в червні та серпні 2011 року, та використання отриманого товару у власній господарській діяльності, а також що податковий кредит за червень та серпень 2011 року по операціях з ПП «Золотий берег Криму»сформований позивачем обґрунтовано.

Виходячи з вищевикладеного, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про необґрунтованість висновків відповідача щодо заниження позивачем податку на додану вартість за червень 2011 року на суму 95000,00грн. та за серпень 2011 року на суму 51038,00грн.

За таких обставин судова колегія погоджується з правильним висновком суду першої інстанції про задоволення адміністративного позову, шляхом визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 03.10.11р. №0001472301, яким нараховано суму грошового зобов'язання за основним платежем у розмірі 95000,00грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 1,00грн. та від 23.11.11р. №0000023500, яким нараховано суму грошового зобов'язання за основним платежем у розмірі 51038,00грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 25519,00грн.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

Керуючись статтями 195, 196, ч. 1 п. 1 ст. 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Котарева Г.М.) від 26.07.12 року по справі № 2а-15398/11/0170/12, залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Котарева Г.М.) від 26.07.12 року по справі № 2а-15398/11/0170/12, залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 26 листопада 2012 р.

Головуючий суддя підпис О.Е.Єланська

Судді підпис Г.П.Ілюхіна

підпис М.В. Кукта

З оригіналом згідно

Суддя О.Е.Єланська