Постанова № 28549933, 11.01.2013, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 1570/5517/2012

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 січня 2013 року 10 год. 25 хв. м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Тарасишиної О.М.,

за участю секретаря Таратунської О.В.,

представника позивача Аврамова В.П.,

представника відповідача не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі адміністративну справу за позовом закритого акціонерного товариства «Медико-інструментальний завод»до управління пенсійного фонду України в м. Білгороді-Дністровському та Білгород-Дністровському районі Одеської області про визнання протиправними дії при прийняті рішень про призначення та виплату пільгових пенсій у сумі 44787, 34 грн. -

В С Т А Н О В И В:

З позовом до суду звернулось закрите акціонерне товариство «Медико-інструментальний завод»до управління пенсійного фонду України в м. Білгороді-Дністровському та Білгород-Дністровському районі Одеської області про визнання протиправними дії при прийняті рішень про призначення та виплату пільгових пенсій у сумі 30235, 37 грн.

Ухвалою суду від 18 вересня 2012 року відкрито провадження у справі.

04.12.2012 року у судовому засіданні представник позивача надав уточнення до позовних вимог, згідно яких просив визнати протиправними дії при прийняті рішень про призначення та виплату пільгових пенсій у сумі 44787, 34 грн. (а.с. 26).

В судовому засіданні представник позивача уточнений адміністративний позов підтримав та просив визнати протиправними дії управління пенсійного фонду України в м. Білгороді-Дністровському та Білгород-Дністровському районі Одеської області при прийняті рішень про призначення та виплату пільгових пенсій у сумі 44787, 34 грн.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, 15.10.2012 року (вх. № 32546/2012) надав суду письмові заперечення по справі (а.с. 17-18).

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення, перевіривши їх доказами, судом встановлено наступне.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного суду є перевірка правомірності (легальності) оскаржуваних дій відповідачів з огляду на чіткі критерії, які зазначені у частині 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Крім того, відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

«На підставі»означає, що суб'єкт владних повноважень: 1) повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України; 2) зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

«У межах повноважень» означає, що суб'єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх.

«У спосіб»означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.

Зазначені критерії, хоч і адресовані суду, але одночасно вони є і вимогами для суб'єкта владних повноважень, який вчиняє відповідні дії.

Крім того, суд акцентує увагу на положенні частини 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, якою визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з вимогами Кодексу адміністративного судочинства України, особа має право звернутись до адміністративного суду з позовом у разі, якщо вона вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

Задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.

В розумінні Кодексу адміністративного судочинства України захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.

Відповідно до ч.2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, професій, посад і показників, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України (36-2003-п), та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років.

Для запровадження пенсійного забезпечення особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються відповідно до пунктів "а" та "б-з"ст.13 зону України "Про пенсійне забезпечення". В разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", розміри пенсій визначаються відповідно до ст.27 та з урахуванням ст.28 цього Закону.

При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Згідно отриманих повідомлень про суму відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за Списками № 1, № 2, позивач повинен відшкодувати заборгованість по фактичним витратам на виплату та доставку пенсій, призначених за віком на пільгових умовах станом на 01.11.2012 рік за списком № 1 -7296,12 грн., за списком № 2 - 44787, 34 грн.

Позивач, посилаючись, в тому числі на абз. 4 п.п. 1 п. 2 розділу XV Прикінцевих положень ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», згідно якого підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону, вважає, що законодавством України не встановлено обов'язку позивача відшкодовувати фактичні витрати на виплату пільгових пенсій за списком № 2, відтак дії відповідача щодо визначення такої заборгованості є протиправними.

Дослідивши наявні в справі докази суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог з наступних підстав.

Як встановлено судом, позивач зареєстрований як платник внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з 09.04.1991 року та як платник єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з 01.01.2011 року та знаходиться на обліку в управлінні пенсійного фонду України в м. Білгороді-Дністровському та Білгород-Дністровському районі Одеської області.

Колишнім працівникам позивача призначено пільгові пенсії за списком № 1 та № 2 згідно пунктів «а»та «б»ст. 13 ЗУ «Про пенсійне забезпечення».

Позивачем, колишнім працівникам були надані довідки, які підтверджують особливий характер робіт та умов праці необхідних для призначення пільгових пенсій та дають право на призначення пільгових пенсій по списку № 1 пенсію призначено ОСОБА_2 - довідка від 12.02.2008 року № 8 (а.с.41), по списку № 2 ОСОБА_3- довідка від 08.09.2008 року № 63 (а.с. 42), ОСОБА_4- довідка від 09.11.2010 року № 99 (а.с.43), ОСОБА_5- довідка від 14.01.2011 року № 3 (а.с. 45), ОСОБА_6- довідка від 07.07.2007 року № 65 (а.с.46), ОСОБА_7- довідка від 19.02.2011 року № 4 (а.с.37), ОСОБА_8- довідка від 19.03.2010 року № 24 (а.с.40), ОСОБА_9- довідка від 14.01.2011 року № 3 (а.с. 44).

В матеріалах адміністративної справи, також наявні відповідні розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій вказаним вище колишнім працівникам позивача (а.с. 48-53) та довідки щодо отримання пенсій колишніми працівниками за списком № 1 та № 2 (а.с. 54-58).

Відтак, судом з'ясовано та підтверджується матеріалами справи заборгованість по відшкодуванню пільгових пенсій за Списком №1, № 2, за позивачем за списком № 1 -7296,12 грн. та списком № 2 44787,34 грн. Зазначена заборгованість виникла відповідно до направлених відповідачем на адресу Підприємства розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в частині пенсій, призначених відповідно до пункту «б-з»ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Згідно з приписами п.п.1,2 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування»від 26 червня 1997 року №400/97-ВР (зі змінами та доповненнями) платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є, у тому числі, суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників; філії, відділення та інші відокремлені підрозділи платників податку, зазначених у пункті 1 цієї статті, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої, ніж платник збору, територіальної громади.

Абзацом 4 пункту 1 статті 2 вказаного Закону передбачено, що для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пункту «а»статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідно до ч.2 загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»№1058-IV від 09.07.2003р пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди зазначеним особам, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення»від 05.11.1991р. №1788-ХІ.

Згідно з п. «б»ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991р. №1788-ХІ (зі змінами та доповненнями) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці,- за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки-після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки-після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Відповідно до п.6.1 Інструкції „Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове пенсійне страхування до пенсійного фонду України", затвердженої Постановою Правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003р. №21-1 (із змінами та доповненнями) відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в таких розмірах: для платників, зазначених у підпункті 2.1.1 пункту 2.1 цієї Інструкції - 100 відсотків фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до абзацу першого частини 2 Прикінцевих положень зазначеного Закону застрахованим особам, які працювали або працюють на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Згідно з п.6.4 вказаної Інструкції «Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове пенсійне страхування до пенсійного фонду України»розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.

Пунктами 6.8. Інструкції встановлено, що Підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах. У разі зміни розміру пенсії або настання обставин, які впливають на суму відшкодування (смерть пенсіонера, зміна місця проживання та ін.), органи Пенсійного фонду повідомляють про це підприємства в місячний термін з моменту виникнення цих обставин. Суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з дати призначення пенсії до дати складання розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», сплачуються одночасно із оплатою фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за перший поточний місяць. Таким чином, судом з'ясовано, що суму заборгованості по сплаті фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за Списком №1, №2 у загальному розмірі відповідача у законодавчо визначеному порядку та строки відповідачем самостійно сплачено не було, у зв'язку з чим за Підприємством рахується заборгованість по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за списками №1 та №2 у загальному розмірі 108301, 44 грн., що підтверджується, у тому числі, наявними у матеріалах справи картками особового рахунку по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, обґрунтованим помісячним розрахунком.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що відповідачем виконано у повному обсязі покладених на нього прав та обов'язків передбачених чинним законодавством України при визначені суми, що підлягає відшкодуванню з виплати пільгових пенсій за списком № 2.

З урахуванням зазначеного, на підставі встановлених в судовому засіданні фактів та обставин, враховуючи, що мотивація та докази, наведені у судовому засіданні представником позивача, не дають адміністративному суду підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію представника відповідача, а представником позивача не доведено суду обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відтак, у задоволені адміністративного позову необхідно відмовити повністю.

Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

На підставі встановленого, керуючись приписами ст. ст. 11, 162 КАС України, суд вважає, що вимоги позивача необґрунтовані та такі, що не підлягають задоволенню.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 09.01.2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Складення постанови у повному обсязі відкладено, про що згідно вимог ч. 2 ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 7-14, 69-71, 76, 79, 86, 94, 158-163, 167 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволені адміністративного позову закритого акціонерного товариства «Медико-інструментальний завод»до управління пенсійного фонду України в м. Білгороді-Дністровському та Білгород-Дністровському районі Одеської області про визнання протиправними дії при прийняті рішень про призначення та виплату пільгових пенсій у сумі 44787, 34 грн. - відмовити повністю.

Судові витрати розподілити відповідно до статті 94 КАС України.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення постанови. Якщо рішення було прийняте у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії такого рішення.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили у відповідності зі статтею 254 КАС України.

Повний текст постанови складено та підписано суддею 11.01.2013 року.

Суддя О.М. Тарасишина

У задоволені адміністративного позову закритого акціонерного товариства «Медико-інструментальний завод» до управління пенсійного фонду України в м. Білгороді-Дністровському та Білгород-Дністровському районі Одеської області про визнання протиправними дії при прийняті рішень про призначення та виплату пільгових пенсій у сумі 44787, 34 грн. - відмовити повністю.

11 січня 2013 року

.