Ухвала суду № 28549882, 10.01.2013, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/297/13-а

УХВАЛА

10 січня 2013 року

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Потоцька Н.В., розглянувши матеріали адміністративного позову державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Одеської області ДПС до товариства з обмеженою відповідальністю «Лінкор Групп»про стягнення заборгованості у сумі 10 531, 00 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

09.01.2013 року до суду надійшов адміністративний позов державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Одеської області ДПС до товариства з обмеженою відповідальністю «Лінкор Групп»про стягнення заборгованості у сумі 10 531, 00 грн.

Відповідно до положень ст. 106 КАС України передбачено що, у позовній заяві зазначаються: найменування адміністративного суду, до якого подається позовна заява; ім'я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо такі є; ім'я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо такі відомі; зміст позовних вимог згідно з частиною третьою статті 105 цього Кодексу і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів, - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; у разі необхідності - клопотання про звільнення від сплати судового збору; про звільнення від оплати правової допомоги і забезпечення надання правової допомоги, якщо відповідний орган відмовив особі у забезпеченні правової допомоги; про призначення судової експертизи; про витребування доказів; про виклик свідків, заява про поновлення строку звернення до адміністративного суду тощо; перелік документів та інших матеріалів, що додаються.

Як вбачається з наданих матеріалів справи, підставою для стягнення заборгованості у сумі 10 531, 00 грн. є перша податкова вимога форми «Ю 1»від 03.11.2009 р. № 1/556 та друга податкова вимога форми «Ю 1»від 04.12.2009 р. № 2/557.

Відповідно до пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно ви значити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, —за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декла рації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

При цьому пунктом 102.2 статті 102 Податкового кодексу України визначено перелік випадків, коли грошове зобов'язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного у частині першій цієї статті.

Згідно з пунктом 102.4 статті 102 Податкового кодексу України у разі, якщо гро шове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий про тягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

Отже, наведена законодавча норма встановлює строк примусового стягнення по даткового боргу —це 1095 днів з дня виникнення податкового боргу.

Системний аналіз пунктів 102.1, 102.2 та 102.4 статті 102 Податкового кодексу України свідчить про те, що застосування строків давності, визначених статтею 102 Податкового кодексу України, поширюється і на випадки порушення провадження у справі про стягнення відповідного податку.

Відповідно позовні вимоги контролюючого органу, пов'язані зі стягненням подат кового боргу з платників податків, повинні пред'являтися протягом 1095 днів з дня виникнення податкового боргу.

Пункт 102.4 статті 102 зазначеного Кодексу встановлює строки стяг нення податкового боргу, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання.

Строки, що розглядаються (для визначення грошових зобов'язань контролюючим органом і для стягнення податкового боргу), обчислюються окремо. При цьому строк для стягнення податкового боргу починає свій перебіг з дня виникнення податкового боргу, у той час як строк для визначення грошового зобов'язання контролюючим органом відлічується з дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, на рахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, —за днем її фактичного подання.

Отже, згідно наявного в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення № 11120919, зазначена вимога була доставлена на адресу відповідача 11.12.2009 року, з урахуванням чого перебіг строку починає свій перебіг з 12.12.2009 року протягом 1095 днів.

Суддя вважає за необхідне зазначити, що строки впливають на права та обов'язки учасників адміністративних правовідносин, спонукаючи їх до своєчасного здійснення наданих їм прав чи виконання покладених на них обов’язків. Строки –засіб впорядкування суспільних відносин, без якого неможливо уявити діяльність публічної адміністрації, нормативного акта, якою б юридичною силою він не був наділений.

Дотримання строків розгляду адміністративних справ одна з обов’язкових передумов ефективності адміністративних проваджень, оскільки результат правозастосовчої діяльності безпосередньо залежить від часових меж їх реалізації. Будь-який вид адміністративного провадження базується на процесуальних принципах, серед яких оперативність і швидкість, що забезпечується чітко регламентованими строками, закріпленими в законах та підзаконних актах.

Строк звернення до адміністративного суду –це строк, в межах якого особа, яка має право на позов, повинна звернутися до адміністративного суду для захисту своїх прав у публічно –правових відносинах або для реалізації владних повноважень.

Враховуючи вищевикладене, суддя вважає за необхідне наголосити на тому, що встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

З урахуванням сукупності викладених обставин, суддя вважає за необхідне залишити адміністративний позов без розгляду, у зв’язку з пропуском строку звернення до суду, який сплив 13.12.2012 року.

Керуючись ст. 57, 102 ПК України, ст. ст. 99, 100 КАС України суддя, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Одеської області ДПС до товариства з обмеженою відповідальністю «Лінкор Групп»про стягнення заборгованості у сумі 10 531, 00 грн. - залишити без розгляду.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 5-денний строк з дня отримання ухвали апеляційної скарги.

Суддя Потоцька Н.В.

ст. 100