Постанова № 28549773, 09.01.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 січня 2013 р. Справа № 2а/0570/16199/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 12:30

приміщення суду за адресою: 83052, м. Донецьк, вул. 50 Гвардійської дивізії 17

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Хохленкова О.В.

за участю секретаря судового засідання Проніна Д.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Будьонівському районі міста Донецька, управління Державної казначейської служби України в Будьонівському та Пролетарському районах м. Донецька Донецькій області про стягнення сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 7925,00 грн., повернення сплаченого судового збору у розмірі 109,25 грн., стягнення з державного бюджету моральної шкоди у розмірі 3000,00 грн.-

за участю

представника позивача: ОСОБА_2,

представника відповідача1: не з'явився,

представника відповідача2: не з'явився, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - фізична особа ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) завернулася до Донецького окружного адміністративного суду с позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України в Будьонівському районі міста Донецька (далі по тексту - відповідач 1), управління Державної казначейської служби України в Будьонівському та Пролетарському районах м. Донецька Донецькій області (далі - відповідач 2) про стягнення сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 7925,00 грн., повернення сплаченого судового збору у розмірі 109,25 грн., стягнення з державного бюджету моральної шкоди у розмірі 3000,00 грн.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач зазначив, що 27.01.2012 року вона придбав автомобіль марки «SUBARU OUTBACK» вартістю 317000 грн.

Під час реєстрації даного автомобільного транспорту позивач ОСОБА_1 сплатив збір на обов'язкове пенсійне страхування цього автомобіля в розмірі 7925,00 грн.

ОСОБА_1 звернувся із заявою до Управління Пенсійного Фонду України в Будьонівському районі м. Донецька про повернення сплаченого збору, але їй було відмовлено у поверненні вказаних коштів. Просила суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник позивача в судове засідання прибув. Просив суд розглянути справу відповідно до діючого законодавства та позов задовольнити.

Відповідач 1 в судове засідання не з'явився. Був повідомлений належним чином про дату, час та місце судового розгляду справи. Проти позову заперечував надав в судове засідання письмові заперечення проти позову в яких вказав, що п.12 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою КМУ від 03.11.1998 року № 1740, платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій з відчуження легкових автомобілів є підприємства, установи та організації всіх форм власності, а також фізичні особи, які набувають право власності на легкові автомобілі шляхом, в тому числі і купівлі легкових автомобілів у торгівельних організаціях.

Відповідач 2 в судове засідання не з'явився. Був повідомлений належним чином про дату, час та місце судового розгляду справи. Надав суду письмові заперечення проти позову.

Заслухавши представника позивача, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Позивач ОСОБА_1 є фізична особа, яка звернулась до суду з позовом на неправомірні дії суб'єкта владних повноважень, пов'язані з відмовою повернути грошові кошти, сплачені позивачем як збір на обов'язкове державне пенсійне страхування при придбанні їм автомобіля.

Відповідач 1 - Управління Пенсійного фонду України в Будьонівському районі міста Донецька є органом виконавчої влади, який в цих правовідносинах здійснює повноваження, покладені на нього ст. 12 Прикінцевих положень Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 1 березня 2001 року № 121/2001 з наступними змінами та доповненнями.

У відповідності до ст. 12 Прикінцевих положень Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у період до перетворення Пенсійного фонду України в неприбуткову самоврядну організацію він функціонує як центральний орган виконавчої влади на підставі норм цього Закону (крім норм, зазначених в абзаці шостому пункту 1 цього розділу) та Положення про Пенсійний фонд України, яке затверджує Президент України. Бюджет Пенсійного фонду України в зазначений період затверджує Кабінет Міністрів України.

Згідно зі ст. 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 1 березня 2001 року № 121/2001 з наступними змінами та доповненнями, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що здійснює керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для їх виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, інших соціальних виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду України.

Згідно ст. 15 Положення, Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві, Севастополі, та управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах.

У відповідності до п. 5 ст. 4 вказаного Положення, Пенсійний фонд України відповідно до покладених на нього завдань організовує, координує та контролює роботу органів Пенсійного фонду України щодо, зокрема, забезпечення додержання підприємствами, установами, організаціями та громадянами законодавства про пенсійне забезпечення; забезпечення збирання та акумулювання страхових внесків, інших надходжень до бюджету Пенсійного фонду України відповідно до законодавства; стягнення у передбаченому законодавством порядку своєчасно не сплачених сум збору на обов'язкове державне пенсійне страхування; призначення і виплати пенсій; забезпечення повного та своєчасного фінансування витрат на виплату пенсій, допомоги на поховання та інших соціальних виплат, що здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України.

Отже управління Пенсійного фонду України в Будьонівському районі м. Донецька області є суб'єктом владних повноважень.

Другий відповідач - управління Державної казначейської служби в Будьоннівському та Пролетарському районах м.Донецька є юридичною особою, код ЄДРПОУ 38034036.

Між сторонами склалися правовідносини пов'язані зі сплатою збору на обов'язкове державне пенсійне страхування при відчуженні автомобіля, які регулюються нормами Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» № 400/97-ВР.

Судом встановлено, що позивачем згідно договору кпівлі-продажзу від 27.01.2012 року було придбано автомобіль марки «SUBARU OUTBACK», вартістю 317000,00 грн. (а.с.13-14).

03.02.2012 р. позивачкою було сплачено збір на обов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 7925,50 грн., що підтверджується квитанцією (а.с.15).

Щодо строків звернення до суду.

Відповідно до ч.2 ст.99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч.1 та ч.2 ст.100 КАС України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала. Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

Як вбачається з матеріалів справи позивачка з 04.02.2012 року по 17.02.2012 року знаходилась на стаціонарному лікуванні в хірургічному відділенні Харцизької міської лікарні. Згідно із медичної довідки, після виписки позивачки зі стаціонару їй було призначено амбулаторне лікування, з зазначенням обмежень щодо фізичних навантажень протягом двох місяців.

Суд приймає до уваги, що позивачку було прооперовано з подальшим обмеженням та застереженням щодо фізичних навантажень протягом двох місяців, внаслідок чого вона тривалий час не мала можливості через фізичні обмеження вчасно звернутися до суду.

Таким чином, суд вважає що причини пропуску строку на звернення до суду є поважними.

Щодо позовної вимоги про стягнення з Державного бюджету України на користь позивачки сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування при купівлі автомобіля у сумі 7925 гривень.

Статтею 3 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» № 400/97-ВР встановлено, що збір на обов`язкове державне пенсійне страхування платники збору сплачують до Пенсійного фонду України у порядку, визначеному законодавством України.

Згідно п.7 ч.1 ст.1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) № 400/97-ВР платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є юридичні та фізичні особи при відчуженні легкових автомобілів, крім автомобілів, якими забезпечуються інваліди, та тих автомобілів, які переходять у власність спадкоємцям за законом.

Отже, відповідно до цього Закону (в редакції що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) обов'язок зі сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування покладається на осіб лише у випадку відчуження, а не при купівлі автомобілів.

Проте, відповідно до п. 12 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 року № 1740, передбачено що суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій відчуження легкових автомобілів є підприємства, установи та організації всіх форм власності, також фізичні особи, які набувають право власності на легкові автомобілі шляхом купівлі даних автомобілів, у тому числі у виробників або торгівельних організацій (крім випадків забезпечення автомобілями інвалідів згідно чинним законодавством).

Згідно п.14 цього Порядку, органи Державтоінспекції здійснюють реєстрацію легкових автомобілів лише за умови сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що підтверджується документом про сплату цього збору.

Тобто, норма зазначеного Порядку прямо суперечить Закону № 400, а тому позивач правомірно зазначив що він не зобов'язаний сплачувати пенсійний збір при придбанні автомобіля.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 16.12.2011 року, п.12 Порядку визнано таким що не відповідає нормативному акту вищої юридичної сили та нечинним.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.08.2012 року вищевказану постанову суду першої інстанції залишено без змін.

Відповідно до ч. 4 ст. 9 КАСУ у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

У роз'ясненні Пленуму Верховного Суду України, яке міститься в постанові від 01 листопада 1996 року № 9 (пункт 5) зазначено, що судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону. Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.

Оскільки, сплачений збір перерахований до державного бюджету, а контролюючим органом є Пенсійний фонд України, то слід стягнути з управління Пенсійного фонду України в Будьонівьскому районі м. Донецька суму 7925,00 грн., списавши її з відповідного розрахункового рахунку Головного управління державної казначейської служби України в Донецькій області.

Щодо позовної вимоги позивача про відшкодування позивачу моральної шкоди в розмірі 3000 гривень, суд зазначає наступне.

Ст. 23 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Пунктом 2 вказаної норми також встановлено, що моральна шкода полягає зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Статтею 1167 ЦК України встановлені підстави відповідальності за завдану моральну шкоду.

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:

- якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;

- якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;

- в інших випадках, встановлених законом.

З наведеного вбачається, що моральна шкода підлягає відшкодуванню незалежно від майнової шкоди, зазначеними нормами не встановлено ні мінімального, ні максимального розміру відшкодування моральної шкоди.

Відшкодуванню підлягає моральна шкода завдана внаслідок порушення прав особи.

Перелік критеріїв оцінки розміру моральної шкоди не є вичерпним. Вони повинні надавати можливість вимірити глибину та тривалість страждань людини.

З змісту ст. 56 Конституції вбачається, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" № 6 від 27.03.1992 шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи (п.2).

Суд вважає, що необхідною умовою виникнення відповідальності у вигляді обов'язку відшкодувати заподіяну майнову і немайнову шкоду є неправомірність дій або бездіяльність особи, яка заподіяла шкоду, причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи і шкодою, вини особи у заподіянні шкоди. Відсутність хоча б однієї з обов'язкових складових відповідальності за заподіяння шкоди взагалі виключає її настання.

В ході судового розгляду справи, позивачем суду не доведено причинного зв'язку між протиправною, на її думку, поведінкою відповідача і моральною шкодою.

Крім того, позивачка не надала жодних доказів у підтвердження завданої моральної шкоди з боку управління пенсійного фонду України в Будьонівському районі м. Донецька чі управління Державної казначейської служби в Будьонівському та Пролетарському районах м.Донецька.

Таким чином, в частини позовних вимог щодо відшкодування позивачу моральної шкоди, слід відмовити.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає необхідним позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Витрати по сплаті судового збору за приписами статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають присудженню позивачеві з Державного бюджету України.

Керуючись ст..ст.2, 8-11, 69-72, 86, 94, 160, 167, 186, 254 КАС України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Будьонівському районі міста Донецька, управління Державної казначейської служби України в Будьонівському та Пролетарському районах м. Донецька Донецькій області про стягнення сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 7925,00 грн., повернення сплаченого судового збору у розмірі 109,25 грн., стягнення з державного бюджету моральної шкоди у розмірі 3000,00 грн. - задовольнити частково.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 7925 (сім тисяч дев'ятсот двадцять п'ять) гривень 00 копійок сплаченого 3% збору на обов'язкове державне пенсійне страхування від вартості автомобіля.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 109 (сто дев'ять ) грн. 25 коп.

В решті позовних вимог відмовити.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови складаний 11 січня 2013 року.

Суддя Хохленков О.В.