Постанова № 2854775, 17.04.2008, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17.04.2008 р.                                                                                                     № 8/65

Окружний адміністративний суд міста Києва в особі судді Пилипенко О.Є., при секретарі Коваль А.В.

За результатами розгляду у відкритому судовому засіданні адміністративної справи

За позовом Дочірнього підприємства «Укрнафтогазкомплект»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»

до           Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків

третя особа Державна податкова інспекція у Святошинському районі м. Києва

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення

За участю представників сторін

від позивача: Загурська О.Й. за дов. № 814-13 від 14.08.2007 р.

від відповідача: Синчанський С.О. за дов. № 515/9/10-110 від 01.04.2008 р.

від третьої особи: Ясніцький Д.С. за дов. № 53/9/10-021 від 13.03.2008 р.

ВСТАНОВИВ:

          Дочірнє підприємство «Укрнафтогазкомплект»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 18.12.2007 р. № 0002054120/0.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що відповідачем при прийнятті оскаржуваного податкового-повідомлення рішення були порушені норми чинного законодавства, а саме вказує на те, що податковим органом неправомірно були нараховані позивачу суми податкового зобов’язання за основним платежем 5786608,15 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 2893304,08 грн.

Відповідач проти задоволення позову заперечує, посилаючись на те, що при проведенні перевірки та винесенні спірного податкового повідомлення-рішення діяв в межах чинного законодавства. Відповідач в обґрунтування своєї позиції посилається на те, що позивачем неправомірно були включені суми ПДВ по податковим накладним за січень –травень 2006 р. до податкового кредиту.

Третя особа підтримала позицію відповідача, просила відмовити у задоволенні позовних вимог.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до наступних висновків.

Позовні вимоги заявлено про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 18.12.2007 р. № 0002054120/0.

Відповідно до ч. 1 ст. 104 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно –правових відносин, має право на звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом.

Згідно ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом.

Відповідно до ч. 1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Отже, згідно з вищенаведеними нормами права, позивач має право звернутись до адміністративного суду з позовом лише у разі, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб’єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП було проведено невиїзну документальну позапланову перевірку за результатами якої було складено акт № 982/41-20/30167066 від 05.12.2007 р. «Про результати невиїзної документальної позапланової перевірки Дочірнього підприємства «Укрнафтогазкомплект»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»з питань правильності нарахування та повноти перерахування до бюджету податку на додану вартість та правових відносин ТОВ «Реал-МТС»за період 29.01.2006 по 23.05.2006 рік».

На підставі акта перевірки податковим органом було винесено податкове повідомлення-рішення № 0002054120/0 від 18.12.2007 р., яким встановлено порушення п.п. 7.2.4. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у зв’язку з чим позивачу було нараховано суму податкового зобов’язання за основним платежем 5786608,15 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 2893304,08 грн.

Суд вважає, позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню виходячи з наступних підстав.

В ході перевірки податковим органом було встановлено, що у 2006 році ТОВ «Реал-МТС»було постачальником продукції для ДП «Укрнафтогазкомплект».

На виконання договорів поставки № 463-05 від 14.11.2005 р. та № 22-06 від 30.01.2006 р. ТОВ «Реал-МТС»було поставлено продукцію позивачу. В результаті чого ТОВ «Реал-МТС»були виписані податкові накладні:

-          за січень 2006 р. на суму 10410716,00 грн. в тому числі ПДВ 1735119,33 грн.;

-          за березень 2006 р. на суму 10552101,00 грн. в тому числі ПДВ 1758683,50 грн.;

-          за квітень 2006 р. на суму 7963855,95 грн. в тому числі ПДВ 1327309,32 грн.;

-          за травень 2006 р. на суму 5792976,00 грн. в тому числі ПДВ 965496,00 грн.

Позивач суми ПДВ по зазначеним податковим накладним включив до податкового кредиту відповідного періоду.

Відповідач вказує на безпідставність включення ДП «Укрнафтогазкомплект»в 2006 році до складу податкового кредиту сум ПДВ у розмірі 5786608,15 грн. обґрунтовуючи тим, що ТОВ «Реал-МТС»відповідно до акту № 75/26-3 від 04.08.2006 р. було анульовано свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість з 30.01.2006 р.

Суд вважає, позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню виходячи з наступних підстав.

Відповідно до пп. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону.

Згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 вказаного вище Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вищезазначеного Закону передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Таким чином, виходячи із змісту вищевказаної норми Закону, лише відсутність податкової накладної чи митної декларації позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

ж) ціну поставки без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку (пп. 7.2.1 п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість).

Визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва ПДВ саме по собі не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи і до моменту виключення з державного реєстру, а також не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»якщо відомості, які підлягають внесенню до ЄДРПОУ, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Станом на січень 2006 р. –травень 2006 р. ТОВ «Реал-МТС»було зареєстроване як платник податку на додану вартість, а отже, мало право на виписування податкових накладних як того вимагає пп. 7.2.4. Закону України «Про податок на додану вартість», а саме право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Акт державного або іншого органу –це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов’язковий характер для суб’єктів цих відносин. Підставами для визнання акту недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Умовою визнання акту недійсним є також порушення у зв’язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В супереч наведеним вимогам, відповідач як суб’єкт владних повноважень не довів правомірності його дій.

Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0002054120/0 від 18.12.2007 р., підлягають задоволенню в повному обсязі.

Частиною 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачається, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати стягненню з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 17, 94, 158, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва –

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення № 0002054120/0 від 18.12.2007 р.

3.          Судові витрати в сумі 3 грн. 40 коп. судового збору присудити на користь Дочірнього підприємства «Укрнафтогазкомплект»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»за рахунок Державного бюджету України

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя О.Є. Пилипенко

Дата підписання постанови: 18.04.2008 р.