Рішення № 28547671, 27.12.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-48/16253-2012 27.12.12

За позовомЗакритого акціонерного товариства "Київський суднобудівний-судноремонтний завод"доПублічного акціонерного товариства "Київський річковий порт"простягнення 2 604 448,31 грн.Суддя Бойко Р.В.

Представники сторін:

від позивача:Місевра А.І., Король Д.В.від відповідача:Ріпа С.І.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Закрите акціонерне товариство "Київський суднобудівний-судноремонтний завод" (надалі -"Завод") звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Київський річковий порт" (надалі -"Річковий порт") про стягнення 2 604 448,31 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору №142291/1315 від 10.11.2011 р. позивач виконав роботи, а відповідач належним чином грошове зобов'язання по оплаті виконаних робіт не виконав, в зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 1 842 138,31 грн. Також, позивач вказує на наявність підстав для покладення на відповідача обов'язку по відшкодуванню упущеної вигоди у розмірі 579 445,30 грн. Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 128 977,12 грн., 3% річних у розмірі 36 067,58 грн. та неустойки у розмірі 17 820,00 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.11.2012 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 03.12.2012 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.12.2012 р. у зв'язку із клопотанням представника відповідача розгляд справи відкладено до 20.12.2012 р.

В судовому засіданні представником позивача подано заяву про забезпечення позову за змістом якої просить накласти арешт на майно відповідача.

Судом розгляд наведеного клопотання відкладено на більш пізню стадію судового розгляду справи.

Представником відповідача в судовому засіданні подано відзив на позовну заяву за змістом якого вказував на безпідставність вимоги про стягнення неустойки, оскільки позивачем не наведено які саме роботи були виконанні несвоєчасно з вини відповідача, а також на відсутність підстав для задоволення вимог про стягнення упущеної вигоди з огляду на не доведення позивачем наявності причинно-наслідкового зв'язку між несплатою відповідачем коштів за виконані роботи та неотримання доходу від надання майна в оренду.

В судовому засіданні 20.12.2012 р. оголошено перерву до 27.12.2012 р.

Представники позивача в судове засідання з'явилися, позовні вимоги підтримують та просять задовольнити їх повністю.

В судове засідання представник відповідача з'явився, проти задоволення позову в частині стягнення неустойки та упущеної вигоди заперечує, просить в цій частині відмовити повністю.

Судом в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено, оскільки позивачем не надано доказів з якими приписи ст. 66 Господарського процесуального кодексу України пов'язують можливість вжиття заходів забезпечення позову, а із матеріалів справи вбачається, що спірне майно притримано ним на підставі ст.ст. 594-597 Цивільного кодексу України та знаходиться на його стапельному майданчику.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

10.11.2011 р. між Річковим портом (замовник) та Заводом (виконавець) було укладено договір №142291/1315 (надалі -"Договір").

Відповідно до п.п. 1.1, 1.2 Договору виконавець бере на себе зобов'язання виконати "Роботи", в обсязі та в строк згідно додатку №1 до цього договору, "Плавдоку-3" розмірами: довжиною 49,3 м, шириною 17,0 м, повною осадкою 0,97 м, а також надати послуги відстою плавзасобу за необхідністю. Роботи, потреба в яких виникла після підписання цього договору, підлягають узгодженню з замовником, з наступним оформленням письмових додаткових угод, які, після підписання їх сторонами, стають невід'ємною чистиною цього договору.

Згідно із п.п. 2.1, 2.2, 2.3 Договору вартість робіт на момент підписання договору складає 1 758 881,57 грн. з урахуванням ПДВ. Вартість робіт та сума договору, за згодою сторін, можуть бути переглянуті при зміні обсягів та складності робіт, економічних норм та нормативів, а також при змінах вартості матеріалів та комплектуючих. Зміна вартості робіт оформлюється шляхом укладання додаткових угоди до цього договору.

Положеннями п.п. 3.1, 3.2 Договору встановлено, що замовник здійснює оплату вартості робіт на поточний рахунок виконавця відповідно до графіку фінансування (додаток №2). Оплата всіх додаткових робіт здійснюється у відповідності з підписаними додатковими угодами.

Додатками №1, №2, №3 від 10.11.2011 р. до Договору сторонами було погоджено Календарний графік ремонту "Плавдока-3", Календарний графік фінансування та Кошторис розрахунку вартості ремонтних робіт "Плавдока-3" (49,3х17,0 м з осадкою 0,97 м) відповідно.

У період з 22.12.2011 р. по 24.07.2012 р. між сторонами було укладено додаткові угоди №№ 1, 2, 3, 4, 6, 7-1365, 8-1378, 9-1386, 10, 11, 12, 13 та 14 (надалі -"Додаткові угоди") за змістом яких сторонами було погоджено обсяг додаткових робіт та їх вартість.

На виконання умов Договору та Додаткових угод у період з 10.11.2011 р. по 17.09.2012 р. позивачем було виконано та передано, а відповідачем прийнято роботи на загальну суму 3 375 138,31 грн., що підтверджується актами №81/11 від 23.12.2011 р., №82/11 від 23.12.2011 р., №118.12 від 15.03.2012 р., №160.12 від 16.07.2012 р., №171.12 від 16.07.2012 р., №175.12 від 16.07.2012 р., №179.12 від 27.07.2012 р., №191.12 від 29.08.2012 р., №192.12 від 29.08.2012 р., №195.12 від 17.09.2012 р.

У період з 15.11.2011 р. по 06.07.2012 р. відповідачем було перераховано на користь позивача грошові кошти у загальному розмірі 1 533 000,00 грн. в якості оплати робіт за Договором, що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача.

Листом №135/41 від 23.03.2012 р. позивач звернувся до відповідача з претензією про погашення заборгованості за Договором, яка станом на 26.03.2012 р. становила 2 123 276,92 грн.

23.03.2012 р. листом №136/41 позивач повідомив відповідача про притримання "Плавдоку-3" на території Заводу до виконання Річковим портом зобов'язань по сплаті заборгованості за Договором.

Листом №433/17 від 09.08.2012 р. позивач повідомив відповідача про нарахування з 16.07.2012 р. неустойки у розмірі 165,00 грн. на добу, у зв'язку із невиконанням відповідачем зобов'язання по оплаті виконаних за Додатковими угодами робіт.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по оплаті виконаних на підставі Договору та Додаткових угод робіт, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 1 842 138,31 грн.

Договір є договором підряду, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання в т.ч. Глави 61 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Матеріалами справи (акти) підтверджується виконання позивачем та прийняття відповідачем робіт за Договором та Додатковими угодами на загальну суму 3 375 138,31 грн.

При цьому, із актів №81/11 від 23.12.2011 р., №82/11 від 23.12.2011 р., №118.12 від 15.03.2012 р., №160.12 від 16.07.2012 р., №171.12 від 16.07.2012 р., №175.12 від 16.07.2012 р., №179.12 від 27.07.2012 р., №191.12 від 29.08.2012 р., №192.12 від 29.08.2012 р., №195.12 від 17.09.2012 р. вбачається, що позивачем було повністю виконано погоджені умовами Додаткових угод роботи та частково встановлені умовами Договору роботи, в частині виконання 1-3 етапів робіт згідно Календарно графіку ремонту "Плавдока-3" (додаток №1 до Договору).

Вказані акти містять підписи повноважних представників та відтиски печаток сторін.

Доказів зволікання чи несвоєчасного виконання робіт в наведеній частині, а також виявлення відступів (недоробок, дефектів) виконаних робіт, з якими положення Договору передбачають можливість затримання розрахунків відповідачем не надано, а зміст актів свідчить про прийняття робіт у визначені Договором та Додатковими угодами строки та без будь-яких зауважень.

У відповідності до ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

За змістом ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, Договору та Додаткових угод грошове зобов'язання відповідача по оплаті виконаних позивачем згідно Договору робіт (1-3 етапів) мало бути виконано відповідно до Календарного графіку фінансування, а згідно Додаткових угод -на протязі трьох банківських днів після їх підписання.

Із наявних в матеріалах справи банківських виписок з рахунку позивача вбачається, що в якості оплати виконаних позивачем за Договором робіт (1-3 етапів) відповідачем було сплачено 1 533 000,00 грн. Тобто, фактично відповідачем було оплачено повність 1 та 2 етапи робіт та частково 3 етап у розмірі 783 000,00 грн., визначені умовами Договору (Календарним графіком ремонту "Плавдока-3"). Доказів здійснення відповідачем оплати виконаних позивачем згідно Додаткових угод робіт матеріали справи не містять.

Таким чином, заборгованість відповідача по оплаті виконаних позивачем згідно Календарного графіку ремонту "Плавдока-3" робіт (1-3 етапів) становить 87 000,00 грн., а згідно Додаткових угод -1 755 138,31 грн., грошове зобов'язання по сплаті якої на момент розгляду справи настало.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 1 842 138,31 грн. за виконані згідно Договору та Додаткових угод роботи. Відповідачем вказана заборгованість не спростована та визнана представником відповідача.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Річковий порт обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги Заводу про стягнення з Річкового порту заборгованості у розмірі 1 842 138,31 грн. є правомірними та обґрунтованими.

Також, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 128 977,12 грн. та 3% річних в розмірі 36 067,58 грн., нарахованих у загальний період з 27.12.2011 р. по 31.10.2012 р. за прострочення виконання грошового зобов'язання по оплаті визначених Додатковими угодами робіт, по кожній угоді окремо.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Додатковими угодами строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до п. 5.2 Договору за несвоєчасну оплату (затримку платежу) робіт замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення, від суми боргу, за кожний день прострочення.

По-перше, положеннями Додаткових угод встановлено, що замовник здійснює 100% оплату вартості робіт за такими угодами на протязі 3-х (трьох) банківських днів після її підписання.

Тобто, правомірним нарахуванням пені за прострочення виконання грошового зобов'язання по оплаті визначених Додатковими угодами робіт є з наступного дня після закінчення трьох банківських днів з моменту підписання таких угод, а саме: по додатковій угоді №1 -з 28.12.2011 р., №2 -з 12.01.2012 р., №3 -з 17.01.2012 р., №4 -з 18.01.2012 р., №6 -з 11.02.2012 р., №7-1365 -з 19.01.2012 р., №8-1378 -з 13.03.2012 р., №9-1386 -з 24.03.2012 р., №10 -з 04.04.2012 р., №11 -з 24.07.2012 р., №12 -з 04.05.2012 р., №13 -з 24.07.2012 р., №14 -з 28.07.2012 р.

По-друге, відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, а тому нарахування штрафних санкцій (пені) припиняється: за прострочення по оплаті визначених Додатковою угодою №1 робіт -27.06.2012 р., №2 -11.07.2012 р., №3 -16.07.2012 р., №4 -17.07.2012 р., №6 -10.08.2012 р., №7-1365 -18.07.2012 р., №8-1378 -12.09.2012 р., №9-1386 -23.09.2012 р., №10 -03.10.2012 р., №11 -23.01.2013 р., №12 -03.11.2012 р., №13 -23.01.2013 р., №14 -27.01.2013 р.

Отже, з урахуванням викладеного та визначеного позивачем розрахунку пені правомірним є стягнення з відповідача пені за прострочення виконання грошового зобов'язання по оплаті робіт, визначених додатковою угодою №1, нарахованої за період з 28.12.2011 р. по 27.06.2012 р. у розмірі 13 132,51 грн., додатковою угодою №2, нарахованої за період з 12.01.2012 р. по 11.07.2012 р. у розмірі 10 093,64 грн., додатковою угодою №3, нарахованої за період з 17.01.2012 р. по 16.07.2012 р. у розмірі 12 541,93 грн., додатковою угодою №4, нарахованої за період з 18.01.2012 р. по 17.07.2012 р. у розмірі 10 734,37 грн., додатковою угодою №6, нарахованої за період з 13.02.2012 р. по 10.08.2012 р. у розмірі 11 941,55 грн., додатковою угодою №7-1365, нарахованої за період з 19.01.2012 р. по 18.07.2012 р. у розмірі 13 869,25 грн., додатковою угодою №8-1378, нарахованої за період з 13.03.2012 р. по 12.09.2012 р. у розмірі 13 418,65 грн., додатковою угодою №9-1386, нарахованої за період з 26.03.2012 р. по 23.09.2012 р. у розмірі 26 345,34 грн., додатковою угодою №10, нарахованої за період з 04.04.2012 р. по 03.10.2012 р. у розмірі 2 719,69 грн., додатковою угодою №11, нарахованої за період з 24.07.2012 р. по 31.10.2012 р. у розмірі 2 161,01 грн., додатковою угодою №12, нарахованої за період з 04.05.2012 р. по 31.10.2012 р. у розмірі 11 063,10 грн., додатковою угодою №13, нарахованої за період з 24.07.2012 р. по 31.10.2012 р. у розмірі 777,27 грн., додатковою угодою №14, нарахованої за період з 30.07.2012 р. по 31.10.2012 р. у розмірі 331,68 грн., що разом становить 129 129,99 грн.

Враховуючи, що заявлений до стягнення позивачем розмір пені є меншим ніж встановлено судом, то з огляду на відсутність у суду підстав для виходу за межі позовних вимог така вимога підлягає задоволенню у заявленому до стягнення розмірі (128 977,12 грн.).

У відповідності до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За перерахунком суду, здійсненим з урахуванням встановлених при перерахунку пені днів, з яких відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання та наданого позивачем розрахунку, розмір 3% річних, що підлягає стягненню з відповідача, становить 36 001,23 грн.

В іншій частині заявлених до стягнення 3% річних (66,35 грн.) необхідно відмовити, оскільки вони обраховані невірно (за більший період).

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача неустойки у розмірі 17 280,00 грн., нарахованої за період з 16.07.2012 р. по 31.10.2012 р.

За змістом положень ст.ст. 546, 548, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання забезпечується неустойкою, якщо це встановлено договором або законом.

Позивач як на підставу нарахування неустойки посилається на положення п. 5.3 Договору.

Відповідно до п. 5.3 Договору у разі затримки виконання робіт з вини замовника (несвоєчасне надання технічної документації, несвоєчасне підписання актів дефектування та актів виконаних робіт, не прийняття рішення щодо ремонтних робіт згідно з актами дефектування) він сплачує виконавцю неустойку, розмір якої відповідає вартості використання стапельного місця, а саме 165,00 грн. з ПДВ на добу.

Тобто, сторонами в умовах Договору було погоджено відповідальність позивача у вигляді сплати неустойки у випадку затримки виконання робіт з його вини у зв'язку із несвоєчасним наданням технічної документації, несвоєчасним підписанням актів дефектування та актів виконаних робіт, не прийняттям рішення щодо ремонтних робіт згідно з актами дефектування.

В той же час, позивачем заявлено вимогу про стягнення неустойки, нарахованої за невиконання відповідачем обов'язку по оплаті виконаних робіт, а будь-яких положень, які б передбачали нарахування неустойки у разі затримки виконання робіт, пов'язаної із несплатою відповідачем коштів за виконані роботи, у розмірі вартості використання стапельного місця, зміст Договору (крім п. 5.2 Договору за яким позивачем вже нараховано неустойку у вигляді пені) не містить.

Більш того, судом встановлено, що позивачем не виконано лише 4-6 етапи робіт за Договором, а погоджений сторонами у додатку №1 до Договору Календарний графік ремонту "Плавдока-3" на відміну від строків виконання 1-3 етапів, не ставить в залежність строки виконання 4-6 етапів від сплати замовником коштів.

Таким чином, правові підстави для стягнення з відповідача неустойки у розмірі 17 280,00 грн. відсутні.

Стосовної заявленої позивачем до стягнення з відповідача упущеної вигоди у розмірі 579 445,30 грн. суд відзначає наступне.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Статтею 224 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ч. 1 ст. 225 вказаного кодексу до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:

1) протиправної поведінки;

2) збитків;

3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками;

4) вини.

Отже, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки. Тобто, протиправна дія є причиною, а шкода -наслідком протиправної дії. Відсутність будь-якої з зазначених ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов'язку з відшкодування збитків.

В обґрунтування наявності підстав для покладення на відповідача обов'язку по відшкодуванню позивачу збитків у вигляді упущеної вигоди останній вказує на те, що у зв'язку із неналежним виконанням Річковим портом своїх зобов'язань за Договором він не зміг вчасно виконати роботи з ремонту "Плавдоку-3" та передати 17.10.2012 р. стапельний майданчик в оренду ТОВ "Технобудсервіс 2006", що в свою чергу призвело до повернення такій особі попередньої оплати та розірвання відповідного договору оренди №602/12 від 04.09.2012 р.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

По-перше, із наявних в матеріалах справи листів позивача до відповідача (№135/41 від 23.03.2012 р., №195/41 від 18.04.2012 р., №226/41 від 08.05.2012 р., №433/17 від 09.08.2012 р., №497/17 від 11.09.2012 р.) вбачається обізнаність Заводу про можливе невиконання умов Договору у встановлені строки, наслідком чого є затримка перебування "Плавдоку-3" на стапельному майданчику ще з 23.03.2012 р.

По-друге, листом №136/41 від 23.03.2012 р. позивач повідомив відповідача про притримання в силу положень ст.ст. 594-597 Цивільного кодексу України "Плавдоку-3" на території Заводу до виконання відповідачем зобов'язань за Договором, що унеможливлювало його спуск на воду та звільнення стапельного майданчика до погашення відповідачем заборгованості за виконані роботи.

З огляду на викладене вбачається, що як на момент укладення з ТОВ "Технобудсервіс 2006" попереднього договору про наступне укладання договору оренди (30.08.2012 р.) та договору оренди №602/12 (04.09.2012 р.), так і на момент визначеної дати передачі стапельного майданчика в оренду (17.10.2012 р.) Завод був обізнаний про неможливість використання стапельного майданчику в інших, окрім передбачених умовами Договору, цілях.

Більш того, реалізоване Заводом право на притримання "Плавдока-3" за відсутності усунення обставин до яких було вжито такі заходи (оплата відповідачем робіт) та доказів повідомлення відповідача про зміну рішення щодо притримання "Плавдока-3" унеможливлювало звільнення Річковим портом стапельного майданчика від "Плавдока-3".

Крім того, обґрунтовуючи розмір упущеної вигоди як неотримання чистого прибутку за передачу стапельного майданчика в оренду строком до жовтня 2013 року позивачем не наведено яким чином неможливість передачі такого майна в оренду станом на 17.10.2012 р. та на сьогоднішній день спричиняє неможливість його використання для отримання прибутку (в т.ч. шляхом передачі в оренду) в подальший період до жовтня 2013 року, а відтак наведений розмір нібито упущеної вигоди є необґрунтованим.

Наведені обставини свідчать про відсутність таких складових цивільного правопорушення як причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою Річкового порту щодо несвоєчасної оплати виконаних робіт та збитками (упущеною вигодою) Заводу, а також обґрунтованого розміру збитків, що виключає можливість задоволення вимоги про стягнення з відповідача упущеної вигоди.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з Річкового порту на користь Заводу основного боргу у розмірі 1 842 138,31 грн., пені у розмірі 128 977,12 грн. та 3% річних у розмірі 36 001,23 грн.

В іншій частині заявлених позовних вимог необхідно відмовити з викладених підстав.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Закритого акціонерного товариства "Київський суднобудівний-судноремонтний завод" задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Київський річковий порт" (04071, м. Київ, вул. Верхній Вал, 70; ідентифікаційний код 03150071) на користь Закритого акціонерного товариства "Київський суднобудівний-судноремонтний завод" (04071, м. Київ, вул. Набережно-Лугова, 8; ідентифікаційний код 03149949) основний борг у розмірі 1 842 138 (один мільйон вісімсот сорок дві тисячі сто тридцять вісім) грн. 31 коп., пеню у розмірі 128 977 (сто двадцять вісім тисяч дев'ятсот сімдесят сім) грн. 12 коп., 3% річних у розмірі 36 001 (тридцять шість тисяч одна) грн. 23 коп., судовий сбір у розмірі 40 142 (сорок тисяч сто сорок дві) грн. 33 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання повного тексту рішення -02.01.2013 р.

Суддя Р.В. Бойко