Постанова № 2854755, 18.11.2008, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18.11.2008 р.                                                                                                     № 8/29

Окружний адміністративний суд міста Києва в особі судді Пилипенко О.Є., при секретарі Коваль А.В.

За результатами розгляду у відкритому судовому засіданні адміністративної справи

За позовом Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків

до           Ліквідатора Акціонерного комерційного банку «Інтерконтинентбанк»Демидової Маргарити Маркіянівни

Третя особа Національний банк України

про зобов’язання вчинити певні дії

За участю представників сторін

від позивача: Бондаренко Ю.В. за дов. № 4270/8/10-010 від 17.04.2008 р., Пузін К.С. за дов. № 339/8/10-206 від 14.01.2008 р.

від відповідача: Каляєв В.В. за дов. від 09.08.2008 р.

від третьої особи: Марданова Е.Ф. за дов. № 18-208/1842-7217 від 29.05.2008 р.

в судовому засіданні був присутній Корецький Ю.О. посвідчення № 3514

ВСТАНОВИВ:

          Спеціалізована державна податкова інспекція у м. Києві по роботі з великими платниками податків звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовними вимогами до ліквідатора АКБ «Інтерконтинентбанк»Щербаня Олексія Миколайовича про зобов’язання визнати позивача кредитором АКБ «Інтерконтинентбанк» щодо суми податкового боргу з податку на додану вартість в розмірі 2191728,93 грн., яка заявлена заявою про кредиторські вимоги від 28.12.2006 р. № 12562/10/24-025 та доповненням до заяви про кредиторські вимоги від 05.07.2007 р. № 8180/10/24-025.

          Позивач в своїх поясненнях від 28.05.2008 р. зазначив, що відповідно до Постановою Правління Національного банку України від 14.02.2008 р. № 27 повноваження ліквідатора АКБ «Інтерконтинентбанк»Щербаня Олексія Миколайовича припинено та призначено ліквідатором АКБ «Інтерконтинентбанк»Демидову Маргариту Маркіянівну, а тому позивач просив суд зобов’язати ліквідатора АКБ «Інтерконтинентбанк»Демидову Маргариту Маркіянівну визнати його кредитором АКБ «Інтерконтинентбанк»щодо суми податкового боргу з податку на додану вартість в розмірі 2191728,93 грн.

          12.06.2008 р. та 24.06.2008 р. від позивача через Загальний відділ суду надійшли доповнення до заяви про збільшення кредиторських вимог, просив суд зобов’язати ліквідатора АКБ «Інтерконтинентбанк»Демидову Маргариту Маркіянівну визнати його кредитором АКБ «Інтерконтинентбанк»щодо суми податкового боргу з податку на додану вартість в розмірі 2280582,93 грн., яка заявлене заявою про кредиторські вимоги від 28.12.2006 р. № 12562/10/24-025, доповненням до заяви про кредиторські вимоги від 05.07.2007 р. № 8180/10/24-025 та доповненням про збільшення позовних вимог від 11.06.2008 р. № 898/9/10-010.

          В судовому засіданні 10.09.2008 р. позивач надав доповнення до заяви про збільшення позовних вимог вимог, збільшив позовні вимоги до 6972454,93 грн., крім того, від позивача 11.09.2008 р. через Загальний відділ суду надійшла заява про збільшення позовних вимог у сумі 6972454,93 грн.

          22.10.2008 р. в засіданні суду позивач надав уточнення до позовної заяви, просив суд зобов’язати ліквідатора АКБ «Інтерконтинентбанк»Демидову Маргариту Маркіянівну визнати його кредитором АКБ «Інтерконтинентбанк»щодо суми податкового боргу 9309800,93 грн., в тому числі: з податку на прибуток в сумі 7029218,00 грн. та з податку на додану вартість в сумі 2280582,93 грн.

          Позовні вимоги мотивовані тим, що сума податкового зобов`язання з податку на додану вартість в строки визначені чинним податковим законодавством АКБ «Інтерконтинентбанк» сплачена не була, а тому таке зобов`язання є сумою податкового боргу, що виникла за результатами проведеної перевірки останнього в процесі його ліквідації. Позивач зазначив, що податковий борг виник в процесі здійснення ліквідаційної процедури, а тому в даному випадку податковий орган є поточним кредитором.

          Відповідач надав письмові пояснення на позов, просив суд відмовити у задоволенні позову, в обґрунтування своєї позиції посилається на Закон України «Про банки і банківську діяльність».

          Третя особа свою позицію виклала у письмових поясненнях та у доповненнях до пояснень, в яких зазначив, що законодавством чітко визначено строк, протягом якого кредитори мають право звернутися до ліквідатора із заявою про визнання своїх вимог до банку. Також, зауважив, що Законом України «Про банки і банківську діяльність»не встановлено жодних винятків у процедурі визнання ліквідатором кредиторських вимог державних органів, які виникли під час здійснення ними своїх повноважень, а тому ліквідатор банку не мав права визнавати вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до наступних висновків.           

Відповідно до ч. 1 ст. 104 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно –правових відносин, має право на звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом.

Згідно ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом.

Відповідно до ч. 1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Отже, згідно з вищенаведеними нормами права, позивач має право звернутись до адміністративного суду з позовом лише у разі, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб’єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

Постановою Правління Національного банку України від 03.04.2006 р. № 127 було відкликано банківську ліцензію АКБ «Інтерконтинентбанк»та призначено його ліквідатором Щербаня Олексія Миколайовича.

Постановою Правління Національного банку України від 14.02.2008 р. № 27 було припинено повноваження Щербаня Олексія Миколайовича, як ліквідатора АКБ «Інтерконтинентбанк»та призначено нового ліквідатора Демидову Маргариту Маркіянівну.

СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП було проведено невиїзну позапланову документальну перевірку з питання правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість АКБ «Інтерконтинентбанк», за період з 01.01.2005 р. по 31.03.2006 р., за результатами перевірки складено Акт від 28.08.2006 р. № 546/23-10/20015535.

На підставі Акту перевірки податковим органом було винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р»№ 0000682310/0 від 30.08.2006 р., яким позивачу було визначено суму податкового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 2403080,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, з початком ліквідаційної процедури АКБ «Інтерконтинентбанк»було частково погашено зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 217268,07 грн. На момент звернення до суду, борг АКБ «Інтерконтинентбанк»становив 2185811,93 грн., що підтверджується обліковою карткою платника податку станом на 05.12.2007 р.

Сума боргу АКБ «Інтерконтинентбанк»з податку на додану вартість заявлена у позові у розмірі 2191728,93 грн. була визначена відповідно до податкового зобов’язання, що не було сплачено АКБ «Інтерконтинентбанк» на суму 2185 81,93 грн. та доповненням до заяви про кредиторські вимоги від 05.07.2007 р. № 8180/10/24-025 на загальну суму 5917,00 грн.

Позивач зазначає, що є поточним кредитором АКБ «Інтерконтинентбанк», оскільки сума податкового боргу з податку на додану вартість в розмірі 2185811,93 грн., виникла в процесі здійснення ліквідаційної останнього.

Податковим органом на адресу ліквідатора АКБ «Інтерконтинентбанк»було направлено заяву про кредиторські вимоги від 28.12.2006 р. № 125621100124-025, на суму 2185811,93 грн.

Листом від 07.03.2007 р. № 494/1 податковому органу було відмовлено в акцептуванні вимог заявлених у вказаній вище заяві.

13.04.2007 р. СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП звернулося до ліквідатора АКБ «Інтерконтинентбанк»з доповненнями до заяви про кредиторські вимоги № 4984/10/24-025, в якій просить прийняти вимоги на суму податкового боргу перед бюджетом у розмірі 73391,00 грн.

Листом від 26.04.2007 р. № 1874 відповідач повідомив податковий орган, що суму у розмірі 73391,00 грн. акцептовано і віднесено до сьомої черги задоволення вимог кредиторів.

Суд вважає, позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

          Частиною 4 ст. 110 Цивільного кодексу України встановлено, що особливості ліквідації банків встановлюються законом про банки і банківську діяльність.

Главою 16 Закону України «Про банки і банківську діяльність»визначено організаційні і правові засади ліквідації банків.

Статтею 89 Закону України «Про банки і банківську діяльність»передбачено, що кредитори мають право заявити ліквідатору про свої вимоги до банку протягом одного місяця з дня опублікування оголошення про відкриття ліквідаційної процедури.

Зазначена норма регламентована у пункті 9.2 глави 9 розділу VІ Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 28.08.2001 р. № 369 (далі –Положення № 369), відповідно до якого вимоги кредиторів можуть бути заявлені протягом строку, зазначеного в частині третій статті 89 Закону України «Про банки і банківську діяльність», який визначається з дня першої публікації в газеті «Урядовий кур'єр»або «Голос України».

Зазначеним пунктом встановлено, що до заяви мають бути додані документи, що підтверджують борг банку перед кредитором.

Статтею 96 названого Закону встановлено, що вимоги, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, не розглядаються і вважаються погашеними. Тобто, ліквідатор банку не має права визнавати вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання.

Відповідно до ст. 93 Закону України «Про банки і банківську діяльність»та пункту 12.2 глави 12 розділу VI Положення № 369 визначення суми заборгованості кожному кредитору та віднесення вимог до певної черги погашення, відхилення вимог у разі їх не підтвердження, складання реєстру акцептованих вимог кредиторів для затвердження Національним банком України віднесено до виключних повноважень ліквідатора банку.

Згідно із пунктом 12.2 глави 12 розділу VI Положення № 369 наданий ліквідатором перелік (реєстр) акцептованих вимог кредиторів підлягає затвердженню Національним банком України.

Постановою Правління Національного банку України від 03.04.2006 р. № 127 було прийняте рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію АКБ «Інтерконтинкентбанк», а також призначено ліквідатора банку.

За інформацією ліквідатора банку, відомості про відкриття ліквідаційної процедури АКБ «Інтерконтинентбанк»були опубліковані в газеті «Голос України»від 08.04.2006 р. № 65.

Реєстр заявлених та акцептованих вимог кредиторів АКБ «Інтерконтинентбанк»(далі –реєстр) затверджено Рішенням Комісії з питань нагляду та регулювання діяльності банківських установ при Головному управлінні Національного банку України по м. Києву і Київській області від 27.10.2006 р. № 06729.

Згідно з даними Витягу з реєстру під з/п № 270 у ньому значаться визнані ліквідатором АКБ «Інтерконтинентбанк»вимоги позивача на суму 79 308,00 грн., які віднесені до VП черги задоволення вимог.

Дії ліквідатора щодо визнання вимог позивача на суму 79 308,00 грн. та віднесення їх до VП черги погашення суд вважає правомірним, оскільки банком було задеклароване податкове зобов'язання, яке виникло під час здійснення ліквідаційної процедури.

Однак, виконання податкового зобов'язання не пов'язано із витратами на здійснення ліквідаційної процедури, тому і віднесено ліквідатором згідно зі ст. 96 Закону України «Про банки і банківську діяльність»до VП черги погашення.

Така позиція ліквідатора підтверджується інформаційним листом Вищого господарського суду України від 12.02.2002 р. № 01-8/141 «Про деякі питання оподаткування операцій з продажу майна банкрута», яким передбачено, що податок на додану вартість за операціями з продажу майна банкрута повинен сплачуватися до бюджету лише після задоволення вимог кредиторів першої та другої черги, визначених статтею 31 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а не у строк, встановлений підпунктом 7.7.1 п. 7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Оскільки Законом України «Про банки і банківську діяльність»не передбачено окремої черги для задоволення вимог щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), то ліквідатор має відносити такі вимоги до VП черги погашення.

Позивач обґрунтовуючи свою позицію зазначає, що він є поточним кредитором, оскільки податковий борг виник в процесі здійснення ліквідаційної процедури АКБ «Інтерконтинентбанк».

З такою позицією позивача, суд не погоджується, оскільки особливості ліквідації банків передбачені не Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», де і міститься поняття поточного кредитора, а спеціальним Законом –Законом України «Про банки і банківську діяльність», яким не передбачено існування поточного кредитора, при здійсненні процедури ліквідації банку та визнанні кредиторських вимог, тому у суду відсутні підстави для зобов’язання ліквідатора АКБ «Інтерконтинентбанк»Демидову Маргариту Маркіянівну визнати його кредитором АКБ «Інтерконтинентбанк»щодо суми податкового боргу 9309800,93 грн., в тому числі: з податку на прибуток в сумі 7029218,00 грн. та з податку на додану вартість в сумі 2280582,93 грн., оскільки зазначені суми податкового боргу виникли в процесі ліквідаційної процедури, що не передбачено Законом України «Про банки і банківську діяльність».

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, судом визнається, що позивачем у позовній заяві не були наведені обставини, які б підтверджувались достатніми доказами, які б свідчили про обґрунтованість позовних вимог. Докази, подані позивачем, не підтверджують обставини, на які позивач посилається в обґрунтування позовних вимог, та були спростовані доводами відповідача.

Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо зобов’язання ліквідатора АКБ «Інтерконтинентбанк»Демидову Маргариту Маркіянівну визнати Спеціалізовану державну податкову інспекцію у м. Києві по роботі з великими платниками податків кредитором АКБ «Інтерконтинентбанк»щодо суми податкового боргу 9309800,93 грн., в тому числі: з податку на прибуток в сумі 7029218,00 грн. та з податку на додану вартість в сумі 2280582,93 грн. задоволенню не підлягають.

Оскільки спір вирішено на користь суб’єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 17, 94, 158, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва –

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити повністю

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя О.Є. Пилипенко

Дата підписання повного тексту постанови: 05.12.2008 р.