Постанова № 2854737, 23.10.2007, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

23.10.2007 р.                                                                                                     № 8/76

Окружний адміністративний суд міста Києва в особі судді Пилипенко О.Є., при секретарі Коваль А.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Маленко О.М. за дов. . № 16/1168/3 від 10.09.2007 р.

від відповідача:

Зелінська Н.М. за дов. № 698/9/10-017 від 07.03.2007 р.;

Кучеренко М.С. за дов. № 5213/9/10-007 від 27.10.2006 р.;

Самойленко Є.О. за дов. № 4277/9/24/147 від 26.09.2007 р.

Куцького С.С. за дов. № 363/9/10-015 від 07.02.2007 р.

В судовому засіданні був присутній представник прокуратури Олійниченко С.В. за дор. № 09-О від 26.09.2007 р.

За результатами розгляду у відкритому судовому засіданні адміністративної справи

За позовомВідкритого акціонерного товариства «Київхімволокно»

доДержавної податкової інспекції у Деснянському р-ні м. Києва

проскасування податкового рішення-повідомлення ВСТАНОВИВ:           Позовні вимоги заявлено про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва №0000012400/0 від 15.03.2007 року (рішення № 0000012400/1 від 19.04.2007 року, рішення № 0000012400/2 від 03.07.2007 року, рішення № 0000012400/3 від 06.09.2007 року). Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач провів позапланову виїзну перевірку з порушення чинного законодавства. Позивач також зазначає, що оскаржуване рішення суперечить рішенню Конституційного суду України у справі № 1-9/2005 від 24.03.2005 року, відповідно до якого визнано неконституційними положення Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»щодо поширення податкової застави на все майно позивача.

Відповідач проти задоволення позову заперечував, посилаючись на те, що позивач в порушення вимог Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»здійснив відчуження активів, які перебували в податковій заставі, шляхом укладення договорів від 31.07.2006 року № 1, №2, №3 безоплатної передачі (дарування) цінних паперів та договори міни цінних паперів від 31.07.2006 року № К62, № К63, № К64, № К65, № К66.

Представник прокуратури в судовому засіданні позицію відповідача підтримав в повному обсязі.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до наступних висновків.

Позовні вимоги заявлено про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва №0000012400/0 від 15.03.2007 року (рішення № 0000012400/1 від 19.04.2007 року, рішення № 0000012400/2 від 03.07.2007 року, рішення № 0000012400/3 від 06.09.2007 року).

Відповідно до ч. 1 ст. 104 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно –правових відносин, має право на звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом.

Згідно ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з ч.1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом.

Відповідно до ч.1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Отже, згідно з вищенаведеними нормами права, позивач має право звернутись до адміністративного суду з позовом лише у разі, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб’єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

Обґрунтовуючи свою правову позицію, позивач відзначає, що виїзна позапланова перевірка була проведена з порушення вимог чинного законодавства, а рішення відповідача суперечать рішенню Конституційного суду України у справі № 1-9/2005 від 24.03.2005 року.

До ДПІ у Деснянському районі м. Києва 11.01.2007 року надійшов припис прокуратури Деснянського району м. Києва про усунення порушень вимог Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». В зазначеному приписі заступник прокурора Гнатюк В.М. вимагав усунути в діяльності ДПІ виявлене порушення статті 17 п. 17.1. ч. 2 вказаного Закону, прийнявши рішення про накладення штрафних санкцій в розмірі 4673655 грн. 33 коп. на платника податків ВАТ «Київ хімволокно»за порушення вимог п.п. 8.6.1. п.8.6. ст.. 8 Закону.

07.09.2006 р. ДПІ у Деснянському районі м. Києва було направлено на адресу ВАТ „Київхімволокно” запит № 5731/10/23-704, у якому було викладено прохання надати інформацію стосовно укладання договорів застави акцій ВАТ „Київхімволокно”. На вказаний запит ВАТ „Київхімволокно” надіслало відповідь № 16/277 від 08.09.06 р.

13.09.2006 року ДПІ у Деснянському районі м. Києва було направлено на адресу ВАТ „Київхімволокно” запит № 5845/10/24113, у якому було викладено прохання надати інформацію стосовно укладання договорів купівлі-продажу акцій ВАТ „Київхімволокно”. У відповідь на вказаний запит ВАТ „Київхімволокно” надіслало лист № 16/1324 від 20.09.06 р.

05.03.2007 року начальником Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва було видано Наказ № 175, відповідно до якого вирішено провести позапланову виїзну перевірку ВАТ «Київхімволокно».

06.03.2007 року Державною податковою інспекцією у Деснянському районі м. Києва було видано направлення № 110/24 на проведення позапланової виїзної документальної перевірки ВАТ «Київхімволокно».

Згідно частини 6 пункту 5 ст. 11-1 ЗУ „Про державну податкову службу в Україні” зазначено, що позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності виникнення потреби у перевірці відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.

Оскільки ВАТ «Київхімволокно»не надало відповіді на запит податкової, то відповідач мав підстави для проведення позапланової перевірки.

Проте, стаття 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»встановлю, що позапланова виїзна перевірка може здійснюватися лише на підставі рішення суду. Орган державної податкової служби, який ініціює проведення позапланової виїзної перевірки, подає до суду письмове обґрунтування підстав такої перевірки та дати її початку і закінчення, склад осіб, які будуть проводити таку перевірку, документи, які відповідно до частини шостої цієї статті свідчать про виникнення підстав для проведення такої перевірки, інформацію про вид та кількість перевірок, проведених органами державної податкової служби щодо суб'єкта господарської діяльності та наслідки таких перевірок за попередні три роки, а також на вимогу суду - інші відомості. У розгляді питання про надання дозволу на проведення позапланової виїзної перевірки мають право брати участь представники суб'єкта господарської діяльності. Повідомлення про місце, дату та час розгляду питання про надання дозволу на проведення позапланової виїзної перевірки направляється не пізніше ніж за три робочі дні до дати такого розгляду. Позапланова виїзна перевірка здійснюється на підставі виникнення обставин, викладених у цій статті, за рішенням керівника податкового органу, яке оформляється наказом.

Таким чином, обов’язковою умовою проведення позапланової виїзної перевірки є наявність відповідного рішення суду та наказу керівника податкового органу. Державною податковою інспекцією у Деснянському районі м. Києва було видано наказ про проведення позапланової виїзної перевірки, проте відповідне рішення суду щодо проведення такої перевірки отримано не було.

12.03.2007 року Державною податковою інспекцією у Деснянському районі було складено Акт позапланової перевірки м. Києва № 1450/24-05763429.

15.03.2007 року Державною податковою інспекцією у Деснянському районі м. Києва було винесено податкове повідомлення-рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій за самостійне відчуження активів, які перебувають у податковій заставі та потребують обов’язкової попередньої згоди податкового органу на таке відчуження у розмірі 4673655,33 грн. Цим податковим повідомленням-рішенням було зобов’язано ВАТ „Київхімволокно” сплатити штраф у розмірі суми відчуження активів, що перебували в податковій заставі, що складає 4673655,33 грн.

З матеріалів справи вбачається, що податкова застава позивача виникла на підставі податкової вимоги № 2/1116 від 07.07.2004 року на загальну суму боргу по платі за землю 165117,15 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 72 КАС України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Відповідач в своїх запереченнях на позовну заяву зазначив, що суму податкового боргу по платі за землю підприємство погасило 13.12.2005 року. Позивач надав довідку та докази перерахування коштів, з якої вбачається відсутність станом на 01.01.2006 року податкової заборгованості перед бюджетом.

Таким чином, сторонами не заперечується і матеріалами справи підтверджується погашення станом на 01.01.2006 року заборгованості, зазначеної в податковій вимозі ввід. 07.07.2004 року.

Відповідно до п. 6.2.1. Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Пункт 6.2.2. вказаного Закону також встановлює, що податкові вимоги мають містити крім відомостей, передбачених підпунктом 6.2.3 цієї статті, посилання на підстави їх виставлення; суму податкового боргу, належного до сплати, пені та штрафних санкцій; перелік запропонованих заходів із забезпечення сплати суми податкового боргу.

Податкові вимоги також надсилаються платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суму податкових зобов'язань у встановлені законом строки, без попереднього направлення (вручення) податкового повідомлення.

Податкові вимоги надсилаються (п.6.2.3. Закону):

а) перша податкова вимога - не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків. обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк;

б) друга податкова вимога - не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Пункт 6.3. вищевказаного Закону визначає черговість виставлення податкових повідомлень і податкових вимог та консолідований борг .

Пунктом 6.3.1. передбачає, що податкове повідомлення виставляється за кожним окремим податком, збором (обов'язковим платежем). Контролюючий орган веде реєстр виданих податкових повідомлень щодо окремого платника податків.

Податкова вимога повинна містити загальну суму податкового боргу та суми податкового боргу за кожним окремим податком, збором (обов'язковим платежем). Податковий орган веде реєстр виданих податкових вимог щодо окремих платників податків.

6.3.2. У разі коли у платника податків, якому було надіслано першу податкову вимогу, виникає новий податковий борг, друга податкова вимога має містити суму консолідованого боргу. При цьому окрема податкова вимога щодо такого нового податкового боргу не виставляється.

Консолідованим вважається борг, визначений у першій податковій вимозі, збільшений на суму нового податкового боргу, що виник до виставлення другої податкової вимоги.

Таким чином, Закон України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»передбачає обов’язкове виставлення податкових вимог та ведення реєстру виставлених податкових вимог. Якщо між першою та другою податковою вимогою виникає додаткова заборгованість, то податкова вимога виставляється на суму консолідованого боргу. При цьому, закон не містить норми про те, що виставлення другою податкової вимоги на суму консолідованого боргу передбачає припинення встановленої процедури узгодження податкових зобов’язань, Якщо у платника податків знову виникає податковий борг, то податковий орган зобов’язаний виставити податкові вимоги на суму такого боргу, і у випадку не погашення у встановлені строки направити другу податкову вимогу на суму консолідованого боргу.

Відповідач в запереченнях на позов зазначає, що станом на 30.08.2005 року підприємство мало податковий борг по ПДВ на суму 321461,52 грн., який було сплачено 23.08.2006 року. Проте доказів виставлення податкових вимог на суму вказаного боргу відповідач не надав.

В акті перевірки від 12.03.2007 року зазначено, що в період підписання договорів міни та дарування 31.07.2006 року всі активи ВАТ «Київхімволокно»перебували в податковій заставі, на момент списання з рахунку у цінних паперах акцій підприємства, а саме 02.08.2006 року ВАТ «Київхімволокно»мало податковий боргу в розмірі 631215,50 грн. Позивач проти вказаних обставин не заперечує.

Відповідно до п. 8.2.1. Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Законом, суми податкового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, наступного за останнім днем зазначеного строку.

Пункт 8.2.2. Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»встановлює, що з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-які види активів платника податків, які перебували в його власності (повному господарському віданні) у день виникнення такого права, а також на будь-які інші активи, на які платник податків набуде прав власності у майбутньому, до моменту погашення його податкових зобов'язань або податкового боргу.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України у справі N 1-9/2005 за конституційним поданням 48 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пункту 1.17 статті 1, статті 8 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (справа про податкову заставу) від 24 березня 2005 р (далі –Рішення Конституційного Суду України), розмір податкової застави виходячи із загальних принципів права повинен відповідати сумі податкового зобов'язання, що забезпечувало б конституційну вимогу справедливості та розмірності. Розмірність як елемент принципу справедливості передбачає встановлення публічно-правового обмеження розпорядження активами платника податків за несплату чи несвоєчасну сплату податкового зобов'язання та диференціювання такого обмеження залежно від розміру несплати платником податкового боргу.

Таким чином забезпечення надходження до бюджетів та державних цільових фондів податків і зборів має здійснюватися шляхом запровадження податкової застави на активи платника податків у такому розмірі, який би забезпечував гарантоване відшкодування державі несплачених податків у повному обсязі.

Поширення права податкової застави на будь-які види активів платника податків, яка перевищує суму податкового зобов'язання чи податкового боргу, може призвести до позбавлення такого платника не тільки прибутків, а й інших активів, ставлячи під загрозу його подальшу підприємницьку діяльність аж до її припинення.

З огляду на викладене положення підпункту 8.2.2 пункту 8.2 статті 8 Закону, яке передбачає можливість поширення права податкової застави на будь-які види активів платника податків незалежно від суми податкового боргу, порушує справедливе вирішення питань застосування права податкової застави (статті 8, 42 Конституції України), тобто є неконституційним.

24 березня 2005 року Конституційний Суд України виніс рішення, яким визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними), положення Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", а саме підпункт 8.2.2 пункту 8.2 статті 8 в частині поширення права податкової застави на будь-які види активів платника податків без врахування суми його податкового боргу.

Відповідно до п. 4 резолютивної частини вказаного рішення Конституційного суду України, положення абзацу другого підпункту 8.2.1, підпункту 8.2.2 пункту 8.2 статті 8 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

06.07.2006 року наказом № 385 Державної податкової адміністрації України у зв’язку з вказаним вище рішенням Конституційного Суду України затверджено Податкове роз’яснення положень статті 8 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (далі –Роз’яснення). Даним роз’ясненням передбачено, що активи, які є предметом податкової застави, мають бути описані в Акті (який має встановлену форму) у день вручення першої податкової вимоги або в інші дні, коли можливо здійснити такий опис. Опис заставних активів здійснюється таким чином, щоб у подальшому такі активи можна було ідентифікувати. Тобто, крім найменування заставних активів вказується їх детальна характеристика: вага, метраж, розмір, вид, колір, товарний знак, проба, виробнича марка, дата випуску, ступінь зносу тощо.

Вказаний у роз’ясненні Акт не був складений, що призвело до неправомірного накладення податкової застави на все майно, сукупна вартість якого у багато разів перевищувала розмір податкового боргу ВАТ „Київхімволокно”.

Такі дії ДПІ порушили право ВАТ „Київхімволокно” як суб'єкта господарювання, оскільки накладення податкової застави на всі активи ВАТ „Київхімволокно” суперечить частині четвертій статті 13 Конституції України, яка забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання.

Конституція України передбачає право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності та право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (статті 41, 42). Основний Закон України встановлює припис, що власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству (стаття 13).

Отже, ДПІ Деснянського району м. Києва порушило процедуру застосування податкової застави, тобто незаконно застосувало штрафні санкції без врахування рішення Конституційного суду України щодо неконституційної накладення податкової застави на все майно.

Крім того у роз’ясненні зазначено, що вартість активів, на які розповсюджується право податкової застави, визначається виходячи з їх балансової вартості за даними бухгалтерського обліку платника податків. У разі неможливості визначення вартості активів платника податків, що має податковий борг, за даними бухгалтерського обліку вартість таких активів визначається на підставі їх експертної оцінки відповідно до норм Закону України від 12 липня 2001 року N 2658 "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

Відповідно вартість активів та оцінка майна ВАТ „Київхімволокно” не була визначена, таким чином не було чітко встановлено майно, на яке мала поширюватись податкова застава.

З матеріалів справи вбачається, що сума податкової заборгованості, яка існувала на момент здійснення операцій з відчуження активів, є значно меншою від розміру штрафних санкцій, накладених податковою.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Акт державного або іншого органу –це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов’язковий характер для суб’єктів цих відносин. Підставами для визнання акту недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов’язковою умовою визнання акту недійсним є також порушення у зв’язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва №0000012400/0 від 15.03.2007 року (рішення № 0000012400/1 від 19.04.2007 року, рішення № 0000012400/2 від 03.07.2007 року, рішення № 0000012400/3 від 06.09.2007 року), підлягають задоволенню в повному обсязі, оскільки вказані рішення винесені в супереч рішенню Конституційного Суду України у справі N 1-9/2005 за конституційним поданням 48 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пункту 1.17 статті 1, статті 8 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (справа про податкову заставу) від 24 березня 2005 р., відповідно до якого не відповідає Конституції України (є неконституційними), положення Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", а саме підпункт 8.2.2 пункту 8.2 статті 8 в частині поширення права податкової застави на будь-які види активів платника податків без врахування суми його податкового боргу.

На підставі ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати по сплаті державного мита підлягають стягненню з державного бюджету.

Керуючись ст. 2, 6, 7, 17, 94, 158, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства «Київхімволокно»до Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва задовольнити повністю.

2.          Визнати протиправними та скасування податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва № 0000012400/0 від 15.03.2007 року (рішення № 0000012400/1 від 19.04.2007 року, рішення № 0000012400/2 від 03.07.2007 року, рішення № 0000012400/3 від 06.09.2007 року).

3.          Судові витрати в сумі 3 грн. 40 коп. присудити на користь Відкритого акціонерного товариства «Київхімволокно»(02094, м. Київ, вул.. Магнітогорська, 1, ЄДРПОУ 05763429) за рахунок державного бюджету України.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Дата підписання постанови: 24.10.2007 р.

Суддя                     О.Є. Пилипенко