Рішення № 28547187, 24.12.2012, Святошинський районний суд міста Києва

ун. № 2608/13306/12

пр. № 2/2608/6102/12

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2012 року Святошинський районний суд м. Києва

у складі головуючого судді Наборозняка М.І.

за участю секретаря Слепець Є.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом

Державного підприємства «Державний інформаційно-аналіфтичний центр моніторингу»до ОСОБА_1 стягнення матеріальної щкоди в розмірі середньої заробітної плати,

встановив:

Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом до відповідача, в якому просить про стягнення на його користь з відповідача матеріальної щкоди в розмірі середньої заробітної плати в сумі 12850 грн.

Позов мотивував тим, що відповідач під час роботи на посаді головного бухгалтера Державного підприємства «Державний інформаційно-аналіфтичний центр моніторингу»(надалі-ДП) неналежним чином виконував свої посадові обов*язки, що призвело до заподіяння підприємству матеріальної шкоди у вигляді зайво сплачених премій та надбавок працівникам підприємства за листопад-грудень 2010 року.

Вина відповідача полягає в тому, що він здійснював нарахування і виплату премій та надбавок працівникам за відсутності відповідних розпорядчих документів (письмових наказів) на їх встановлення. Такий висновок наявний у матеріалах ревізії підприємства.

Загальна сума виплачених премій та надбавок за вказаний період часу становить 521 195 грн 60 коп.

Вимоги обгрунтовує ст. 130 та п. 2 ч. 1 ст. 133 КЗпП України.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав в повному обсязі, посилаючись на викладені у позовній заяві обставини, просить стягнути вказану суму. Пояснив, що відповідно до колективного договору між адміністрацією ДП та трудовим колективом, положення про преміювання (чинними на період 2010 року) на підприємстві премії та надбавки можуть бути виплачені за письмовим наказом керівника підприємства у разі певних успішних показників господарської діяльності підприємства. Доказом можливості таких показників та преміювання та виплати надбавок є письмовий наказ керівника підприємства. Оскільки письмового наказу не було, то виплати проведені зайво; заяві виплати є матеріальною шкодою для підприємства.

Відповідач в судовому засіданні позов не визнала. Зазначила, що вона дійсно працювала головним бухгалтером ДП у вказаному у позові періоді, підписувала платіжні документи на виплату премій та надбавок, а саме: платіжні доручення банку на перерахування коштів працівникам ДП на банківськи картки для отримання зарплати та на надання готівки підприємству для працівників ДП, які таких карток не мали і отримували зарплату (та премії і надбавки) у касі ДП готівкою за платіжними відомостями також нею підписаними. Проте , не вважає себе винною в зайво виплачених преміях та надбавках, оскільки такі вказівки їй усно надавав керівник підприємства, який мав право першого підпису на платіжних документах. Також зазначила, що у ДП інколи траплялось, що письмові накази підписувались пізніше, ніж були проведені нарахування та виплати працівникам.

Крім того, вважає, що зазначені у позовній заяві виплати проведені не зайво і вони не є шкодою для ДП.

Розмір середньої зарплати, з якого складається ціна позову, не оспорює. Погодилась, що підписання платіжних документів на виплату премій та їх виплата є господарською операцією (внутрішньою на ДП) , яка підлягає бухгалтерському обліку. Також вказала, що письмових наказів на виплату премій надбавок у зазначеному періоді (листопад-грудень 2010 року) у ДП не було.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню за такими підставами.

Згідно зі ст. 130 та п. 2 ч. 1 ст. 133 КЗпП України працівникми несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству внаслідок порушення покладених на них трудових обов*язків; керівники підприємств -у розмірі заподіяної з їх вини шкоди, але не більше середньомісячного заробітку, якщо шкоду заподіяно зайвими грошовими виплатами, неправильним постановкою обліку і зберігання матеріальних чи грошових цінностей.

В судовому засіданні був оглянутий акт ревізії підприємства (оригінал), в якому вказано про те, що відповідач в період її роботи головним бухгалтером ДП, порушувала у листопаді-грудні 2010 року вимоги Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», внаслідок чого ДП понесло зайві витрати у вказаний в позові період на зазначену вище суму.

Суд вважає вказаний акт достовірним доказом, оскільки він складений уповноваженими особами, які, на думку суду, мають спеціальні знання щодо бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 3 та ч. 4 ст. 8 вказаного Закону відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством

відповідно до законодавства та установчих документів.

Для забезпечення ведення бухгалтерського обліку

підприємство самостійно обирає форми його організації:

введення до штату підприємства посади бухгалтера або

створення бухгалтерської служби на чолі з головним бухгалтером.

Ч. 7 вказаної норми Закону передбачає, що голдовний бухгалтер

забезпечує дотримання на підприємстві встановлених єдиних

методологічних засад бухгалтерського обліку, складання і подання у

встановлені строки фінансової звітності;

організує контроль за відображенням на рахунках

бухгалтерського обліку всіх господарських операцій;

бере участь в оформленні матеріалів, пов'язаних з нестачею та

відшкодуванням втрат від нестачі, крадіжки і псування активів

підприємства;

забезпечує перевірку стану бухгалтерського обліку у філіях,

представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах

підприємства.

В ст. 9 цього Закону вказано, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -

безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування

оброблення даних на підставі первинних документів можуть

складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути

складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі

обов'язкові реквізити:

назву документа (форми);

дату і місце складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру

господарської операції;

посади осіб, відповідальних за здійснення господарської

операції і правильність її оформлення;

особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати

особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

З огляду на викладені норми Закону суд приходить до висновку про те, що підписання відповідачем платіжних документів на виплату премій надбавок у листопаді-грудні 2010 року є господарською операцією, яка підлягає бухгалтерському обліку.

Відповідальність за таку операцію повинен нести відповідач, як головний бухгалтер ДП, оскільки вона їх підписала.

Враховуючи, що вони підписані без первинних документів (письмового наказу ДП про виплату премій та надбавок у вказаному періоді), то така господарська операція (та її облік) проведені з порушенням вищеназваного Закону.

Тому дії відповідача є неправомірними та такими, що призвели до заяво виплачених премій та надбавок, що відповідно до ч. 2 ст. 133 КЗпП України є підставою для стягнення вказаних виплат на користь ДП у вигляді матеріальної шкоди, передбаченої вказаною нормою. Тобто, відповідач винна в зайво понесених ДП виплатах.

Між діями відповідача та настанням шкоди є прямий причинний зв*язок, оскільки, як вказано в матеріалах ревізії відповідач підписувала платіжні документи на виплату такої суми у вигляді премій без письмового наказу керівника ДП.

Оскільки позивач бажає стягнути шкоду в розмірі середньої зарплати відповідача, а шкода становить 521 195 грн 60 коп, то у суду немає підстав для відмови в позові.

При цьому суд не досліджує питання про вину відповідача в заподіянні шкоди на всю вказану у ревізії шкоду.

Суд не може не враховувати пояснення позивача за об*єктивні та достовірні, оскільки вони не спростовані відповідачем належними доказами.

Суд не досліджує докази щодо середньої зарплати, оскільки вказаний позивачем її розмір відповідач визнала.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України суд стягує із відповідача на користь позивача судові витрати: судовий збір в сумі 214 грн 60 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 212-215 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 , який проживає у АДРЕСА_1, на користь Державного підприємства «Державний інформаційно-аналіфтичний центр моніторингу»(м.Київ, вул.Воровського, 22, ЄДРПОУ 20062351) матеріальну шкоду в сумі 12 850 грн, а також судовий збір 214 грн 60коп, а всього - 13 064грн 60 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 10 днів з дня його проголошення на адресу Апеляційного суду м.Києва через районний суд.

Суддя: