Постанова № 28546067, 10.01.2013, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" січня 2013 р.Справа № 5024/1455/2012Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Мирошниченко М. А.,

Суддів: Головей В. М. та Лашина В.В.

(склад судової колегії змінено (замінено суддю Шевченко В.В. суддею Лашиним В.В.) згідно розпорядження в.о. голови суду П.Ф.Мацюри №5 від 08.01.2013р.)

при секретарі судового засідання - Чеголя Є.О.,

за участю представників :

Прокурора м. Херсон - Коломійчук І.О.,

Херсонського НТУ Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України - Нартовської Ю.В., Оніщенко В.І. та Юдіна І.О. ( за дорученням) ,

ПАТ "Херсон теплоелектроцентраль" - Кривцун В.А.(за дорученням).

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одеса апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Херсон теплоелектроцентраль" на рішення господарського суду Херсонської області від 28.11.2012 р. у справі № 55024/1455/2012 за позовом прокурора міста Херсона, в інтересах держави в особі Херсонського національного технічного університету Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України до Публічного акціонерного товариства "Херсон теплоелектроцентраль" про стягнення 659 757,58 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

05.10.2012 р. прокурор міста Херсона (далі Прокурор) звернувся до господарського суду Херсонської області з позовом, в інтересах держави в особі Херсонського національного технічного університету (далі - ХНТУ або позивач), в якому просив суд стягнути з Публічного акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль" (далі - ХТЕЦ або відповідач) 659 757,58 грн. зайво сплаченої суми оплати послуг за теплопостачання, за договором від №71 про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води від 01.11.2008 р. (далі - Договір №71) (а.с. 2 -6, т.1).

Обґрунтовуючи позовні вимоги прокурор послався на те, що згідно акту ревізії Державної фінансової інспекції в Херсонській області від 06.06.2012 тариф за послуги з теплопостачання, спожиті мешканцями гуртожитків ХНТУ за період з 01.10.2009 по 01.05.2011 застосований, як для категорії споживачів "бюджетна установа", а не як для категорії споживачів "населення", що є порушенням діючого законодавства. Оплата послуг теплопостачання гуртожитків ХНТУ проводиться за рахунок коштів спеціального фонду кошторису, які надходять від мешканців гуртожитку в якості оплати проживання. Прокурор у позові послався на рішення виконавчого комітету Херсонської міської ради №39 від 20.01.2009 в якому встановлено тариф на теплову енергію виробництва "Херсонська ТЕЦ" для різних категорій споживачів за 1 Гкал: для населення: 288,62 грн., для установ бюджетної сфери - 477,79 грн. Рішенням також передбачено, що до населення належать громадяни, які проживають у житлових будинках державного і відомчого фонду, в будинках житлово-будівельних кооперативів та інших житлових об'єднань, гуртожитках, та будинках, які належать громадянам на правах власності, а також громадянам, які проживають у гуртожитках підприємств, установ і організацій у випадках, коли розрахунки проводяться з житловими організаціями, котрі діють на основі госпрозрахунку і перебувають у договірних відносинах безпосередньо з теплопостачальним підприємством. З урахуванням зазначеного акту ревізії Державної фінансової інспекції в Херсонській області від 06.06.2012 р. ХНТУ зайво сплачено бюджетні кошти за спожиті комунальні послуги з теплопостачання мешканців гуртожитків за завищеним тарифом за період з 01.10.2009 по 01.05.2011 р. на загальну суму 659 757,58 грн.

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 08.10.2011р за вказаним позовом порушено провадження у справі (а.с. 1, т.1).

Відповідач позов не визнав, надав до господарського суду першої інстанції відзив на нього, в якому зазначив, що оплата його послуг в період з 01.10.2009 по 14.09.2010 р. здійснювалась позивачем на підставі укладеного між сторонами договору № 71 про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води від 01.11.2008 р., у відповідності до рішень виконкому Херсонської міської ради від 20.01.2009 року № 39 та від 17.03.2009 р. № 174, в період з 14.09.2010 р. по 01.05.2011 р. на підставі договору № 97 від 14.09.2012 р. з протоколом розбіжностей ХНТУ, у відповідності до рішень виконкому Херсонської міської ради від 17.03.2009 р. № 174, від 17.11.2009 р. № 699 та постанови НКРЕ від 14.12.2010 року № 1746. Також відповідач зазначив, що вартість послуг з теплопостачання наданих у період листопад 2009 р. - квітень 2010 р. стягнута за рішенням господарського суду Херсонської області від 22.06.2010 року у справі №14/68-10. (а.с. 1-3, т.2)

Позивач позовні вимоги прокурора підтримав та 27.11.2012 р. надав місцевому суду додаткові пояснення щодо обставин справи, в яких зазначив, що договір припинив діяти у серпні 2010 р. у зв'язку із зверненням відповідача до позивача з пропозицією укласти новий договір № 97 від 14.09.2010 р. Вказаний договір був предметом судового спору між сторонами. Спір щодо укладення сторонами договору № 97 від 14.09.2010 р. вирішений постановою Одеського апеляційного господарського суду від 22.02.2011 року у справі № 7/173-ПД-10, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 12 липня 2011 р. Позивач зазначає, що під час розгляду вказаного спору суди всіх інстанцій дійшли висновку про те, що ХТЕЦ неправомірно застосовувала тарифи на теплову енергію, що постачалась до гуртожитків ХНТУ, у розмірі встановленому, як для бюджетних організацій, а не у розмірі встановленому, як для населення. Однак, за період судового спору, відповідач продовжував нарахування за надані послуги з теплопостачання для гуртожитків за тарифами, як для бюджетних установ, у зв'язку з чим позивачем було надлишково сплачено у період опалювального сезону 2010-2011 р. р. 289 367,17 грн. (а.с. 74-75 том 2)

Рішенням господарського суду Херсонської області від 28.11.2012р. ( повний текст якого підписано суддею Александровою Л.І. 30.11.2012р.) позов прокурора задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 167 655,84 грн.. (а.с. 42-45, т.3)

Зазначене рішення вмотивоване тим, що обов'язковою умовою застосування того чи іншого тарифу є відповідність використання житлового фонду за призначенням, а саме проживання населення, оскільки, гуртожитки № 1,2,3 позивача є об'єктами житлового фонду, тому розрахунки за спожиту їх мешканцями теплову енергію мали здійснюватись з 01.01.2011 року за тарифами встановленими вищезазначеною Постановою НКРЕ України від 14.02.2010 року № 1746 для населення, а саме 264 грн. 57 коп. за 1 Гкал (без ПДВ) - 317,484 грн. з ПДВ.

Крім того місцевий суд зазначив, що відповідач безпідставно застосовував з 01.01.2011 року для розрахунку вартості теплової енергії спожитої гуртожитками позивача тариф для бюджетних установ, тоді як мав застосовувати тариф для населення - 317,484 грн. за 1 Гкал. Так, за здійсненим судом розрахунком позивач зобов'язаний був оплатити відповідачу вартість теплової енергії поставленої з 01.01.2011 р. по 22.02.2011 р. в розмірі 130 641 грн. 49 коп. (411,49 Гкал х 317,484 грн. = 130 641,49 грн.).

Не погоджуючись з зазначеним рішенням відповідач звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, в частині стягнення з ПАТ 167 655,84 грн., безпідставно сплачених коштів, 3 353,12 грн. судового збору та прийняти нове, яким відмовити позивачу в задоволенні вказаних позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначив, що при підписанні 15.04.2011 р. додаткової угоди № 97/1 сторони мали намір лише належним чином виконати зобов'язання перед контролюючим органом з метою своєчасного здійснення оплати спожитих послуг та запобігання відповідальності позивача, а не змінити тарифікацію оплати послуг або термін розповсюдження нових договірних відносин на попередній період. Умови зміни (перенесення) термінів дії договору сторони не закріплювали і з угоди не вбачаються. Пунктом 5 додаткової угоди № 97/1 від 15.04.2011 р. встановлено, що сторони в інших умовах договору № 97 залишають попередню редакцію і її обов'язковість для виконання.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду вказана скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду на 10.01.2013 р. о 10:00, про що всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені.

У письмовому відзиві на скаргу позивач просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Фіксація судового процесу здійснювалось за допомогою технічних засобів.

Представник скаржника (відповідача) в усних поясненнях наданих суду підтримав скаргу і просив її задовольнити.

Представники позивача та прокурора в усних поясненнях наданих суду просили залишити скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Згідно ст.85 ГПК України, в судовому засіданні оголошувались лише вступна та резолютивна частини судової постанови.

Заслухавши усні пояснення учасників процесу, обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, відзиві на неї, дослідивши обставини справи і наявні ній докази, а також перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія встановила наступне.

Як свідчать матеріали справи та встановлено судом першої інстанції, 01.11.2008 р. між ВАТ „Херсонська ТЕЦ" (за договором виконавець) та Херсонським національним технічним університетом (за договором споживач) укладено договір № 71 про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води (далі договір № 71).

Пунктом 1 Договору № 71 встановленого, що виконавець зобов'язується надавати споживачеві вчасно та відповідної якості послуги централізованого опалення та постачання гарячої води, а споживач зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених договором.

Відповідно до п. 2 договору № 71 та додатку до договору у вигляді переліку суб'єктів користування послугами, суб'єктами користування послугами є: 1. Учбовий корпус № 1, за адресою: м. Херсон, Бериславське шосе, 24; 2. Учбовий корпус № 2, за адресою: м. Херсон, вул. І. Кулика, 130;3. Учбовий корпус № 3, за адресою: м. Херсон, Бериславське шосе, 22; 4. Учбовий корпус № 5, за адресою: м. Херсон, вул. 3. Егерсег, 39; 5. Учбові майстерні, за адресою: м. Херсон, вул. І. Кулика, 141-6; 6. Гуртожиток № 1, за адресою: м. Херсон, вул. Миру, 38; 7. Гуртожиток № 2, за адресою: м. Херсон, вул. Миру, 42; 8. Гуртожиток № 3, за адресою: м. Херсон, вул. Миру, 44.

З п. 5 договору № 71 вбачається, що сторони узгодили тариф з централізованого опалення та постачання гарячої води у розмірі 355,85 гривень за 1 г/калорію, а з 01.12.2008 року - 357,32 грн. за 1 г/кал.

Відповідно до умов п. 1, 2.1., 3, 8 Договору №71 відповідач зобов'язався надавати послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води до учбових приміщень, майстерні та гуртожитків із загальним максимальним тепловим навантаженням 6,2176 Гкал/на годину, які обладнані засобами обліку теплової енергії. В свою чергу позивач зобов'язався щомісячно здійснювати оплату спожитої теплової енергії за діючими на момент оплати тарифами, не пізніше 20 числа місяця що настає за розрахунковим.

Згідно до умов пункту 26 Договору № 71 сторони визначили, що його укладено на строк до 30.09.2009р. і що він вважається щороку продовженим, якщо за місяць до закінчення його строку однією із сторін не буде письмово заявлено про розірвання або необхідність перегляду.

В матеріалах справи відсутні будь-які належні докази того, що будь-яка сторона договору №71 зверталась до іншої з письмовою заявою про його розірвання або не продовження його дії і що сторони узгодили розірвання або припинення (не продовження) дії цього договору до укладання в судовому порядку нового договору №97.

Слід також зазначити, що до укладання сторонами в судовому порядку нового Договору №97 відповідач продовжував постачати позивачу теплову енергію згідно умов Договору №71.

Наявні у справі додаткові угоди до Договору №71 укладені сторонами та датовані більш пізнім строком ніж серпень 2010р., в тому числі додаткова угода від 03.01.2011р., свідчать що договір №71 продовжував діяти ще й в 2011 році.

За таких обставин посилання позивача , в його письмових поясненнях, на те, що договір №71 припинив дію в серпні 2010 року, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не підтверджені належними доказами і ці посилання суперечать фактичним обставинам, в т.ч. продовженню постачання відповідачем позивачу теплової енергії та укладання додаткових угод до договору №71.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що взаємовідносини сторін по постачанню теплової енергії до 22.02.2011р. (дата набрання чинності договору №97 згідно постанови Одеського апеляційного господарського суду від 22.02.2011р. по справі №7/173-ПД-10) регулювались діючим до цієї дати Договором №71, а відтак при вирішенні спору щодо оплати послуг по теплопостачання до 22.02.2011р. слід керуватись умовами договору №71 та додатковими угодами до нього підписаними обома сторонами.

Як зазначалась вище умовами Договору №71 було встановлено єдиний (однаковий) тариф (для бюджетних організацій) по оплаті теплопостачання по всім об'єктам позивача, включаючи гуртожитки.

Докази того, що наявний у справі протокол розбіжностей до договору №71 ( а.с.19 (зворотна сторона - 20 т.1) у якому позивачем було запропоновано інші ніж зазначені в договорі тарифи , було направлено позивачем відповідачу і що той погодився на цю редакцію в матеріалах справи відсутні, як і докази того, що це питання, тобто переддоговірний спір, розглядався в судовому порядку.

З огляду на викладене слід вважати що Договір №71 був укладений в редакції запропонованої відповідачем.

Колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що умови договору №71 в частині тарифів по теплопостачання окремо для гуртожитків не змінювались (додатковими угодами змінювався єдиний для всіх об'єктів позивача тариф) і умови в цієї частині не визнавались недійсними в судовому порядку .

За таких обставин позивач, який погодився в свій час на укладання Договору №71 на визначених в ньому умовах і не спорив в судовому порядку його умови (в тому числі в частині того, що теплопостачання для його гуртожитків здійснюється за тарифами для бюджетних організацій) повинен був виконувати умови цього договору і оплачувати теплову енергію за встановленими цим договором та додатковими угодами до нього тарифами.

Та обставина, що зазначений у договорі №71 тариф щодо гуртожитків не відповідав визначеним органами місцевого самоврядування тарифам не може бути підставою для його незастосування, оскільки сторони, як зазначалось вище, укладаючи договір №71 виявили вільне волевиявлення щодо його умов і ці умови не визнавалась недійсним в судовому порядку.

Колегія суддів також звертаю увагу на той факт, що з наявних у справі судових рішень вбачається, що з позивача на користь відповідача стягувалась в судовому порядку заборгованість за договором №71 саме з урахуванням зазначених в ньому тарифів ,тобто цими судовими рішеннями встановлено (підтверджено) факт дії між сторонами визначених у договорі №71 тарифів й цей факт згідно приписів ст. 35 ГПК України не потребує доказування.

Колегія суддів вважає, що факт, що згідно постанови Одеського апеляційного господарського суду від 22.02.2011р. по справі №7/173-ПД-10 у новому укладеному сторонами договорі №97 щодо постачання теплової енергії для гуртожитків позивача визначено тариф не для бюджетних організацій, а інший тариф, а саме для населення, не вливає не умови договору №71 і відповідно не може бути правовою підставою для перерахування розрахунків сторін за договором №71 за іншим встановленим Договором №97 тарифом.

За таких обставин доводи прокурора і позивача щодо необхідності повернення зайве сплачених позивачем відповідачу грошових коштів за договором №71 з посиланням на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 22.02.2011р. по справі №7/173-ПД-10 не можуть прийматись до уваги та бути підставою для такого повернення.

З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду в частині відмови в задоволенні вимог прокурора про стягнення 492101грн.74 коп. (659 757,58 грн.( заявлений прокурором розмір стягнення) - 167655 грн. 84 коп. (задоволений судом першої інстанції розмір стягнення).

Слід зазначити, що ні прокурор ні позивач не оскаржив рішення суду першої інстанції в цієї частині в апеляційному порядку, тобто погодились з висновком цього суду в цієї частині.

Колегія суддів ознайомившись з доводами апелянта стосовно необґрунтованості висновків суду першої інстанції в частині стягнення 167655 грн. 84 коп. дійшла висновку що вони не заслуговують до уваги з огляду на таке.

Так місцевий суд стягнув з відповідача зазначену суму з посиланням на те, що з 01.01.2011р. по 22.02.2011р. при оплаті послуг по теплопостачання гуртожиткам позивача слід було застосовувати тарифи визначені Постановою НКРЕ України від 14.02.2010р. №1746 у розмірі 264грн.57 коп. за 1 Гкал для населення (без ПДВ) і 604грн.10 за 1 Гкал (без ПДВ) для бюджетних установ які введено в дію 01.01.2011р., а також на те що введення цього тарифу сторони узгодили додатковою угодою №94/1 від 15.04.2011р. до договору № 97, яка набувала чинності з 01.01.2011 року.

Зі змісту вказаної угоди (а.с. 26 (зворотна сторона), т.1) вбачається що в неї, по-перше, визналась нова очікувана сума за договором, по-друге, що сторони погодили що інші умови договору №97 залишаються без змін, а по-третє, що сторони встановили що ця угоді набирає чинності починаючи з 01.01.2011р.

Згідно статті 631 ЦК України договір набирає чинності з моменту його укладення , а згідно ст. 187 ГК України день набрання чинності рішення суду , яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладання відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.

Як зазначалось вище Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 22.02.2011р. по справі №7/173-ПД-10 (залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 12.07.2012р.) встановлено, що договір вважається укладеним з дня прийняття цієї постанови, тобто з 22.02.2011р.

Водночас частиною третьою статті 631 ЦК України передбачена можливість встановлювати сторонам договору що умови договору застосовуються і до відносин між ними, яки виникли до його укладання.

Враховуючи зміст вищезазначеної додаткової угоди та вищевказані норми матеріального права колегія суддів дійшла висновку до уклавши додаткову угоду №94/1 від 15.04.2011р. до договору № 97 сторони розповсюдили дію і відповідно умови договору №97, на відносини сторін по постачанню теплової енергії на період який передував моменту укладання цього договору, а саме з 01.01.2011р по 22.02.2011р.

З огляду на викладене за вказаний період оплата за теплопостачання повинна була здійснюватись за тарифами передбаченими умовами Договору №97 та Постановою НКРЕ України від 14.02.2010р. №1746.

Як вбачається з Відомостей-звітів про споживання теплової енергії і параметрах теплоносія по показанням теплолічильників (а.с. 126-128, 139-141 том 2), а також з розрахунків наданих сторонами (а.с. 116 том 1, а.с. 57 том 2) відповідачем було поставлено до гуртожитків позивача у період з 01.01.2011 р. по 22.02.2011 р. 411,49 Гкал. теплової енергії. Вартість спожитої гуртожитками позивача теплової енергії, розрахована відповідачем за тарифом встановленим Договором №71 становила 298 297 грн. 33 коп. яка була сплачена відповідачу позивачем в повному обсязі.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що місцевий господарський суд обґрунтовано, з урахуванням конкретних фактичних обставин справи та приписи ст. 1212 ЦК України стягнув з відповідача на користь позивача о зайве сплачені ним за період 01.01.2011р. по 22.02.2011р грошові кошті в розмірі 167655 грн. 84 коп.

Згідно Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 22.03.2012р. "Про судове рішення" рішення господарського суду повинно ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до статті 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення суду є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

На думку судової колегії місцевий суд повністю встановив та дослідив фактичні обставини справи дав повну та всебічну оцінку наявним у ній доказам та правильно застосував норми матеріального права, тобто рішення місцевого суду відповідає вищезазначеним вимогам.

Наведені скаржником в апеляційній скарзі доводи, як зазначалось вище, не спростовують висновків місцевого суду та не доводять їх помилковість, а тому не можуть бути підставою для скасування судового рішення в оскаржуваній частині та ухвалення нового про відмову в задоволенні позову в цієї частині .

Керуючись ст. 99, 101-105 ГПК України колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Херсонської області від 28.11.2012 р. по справі № 5024/1455/2012 - залишити без мін, а апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Херсон теплоелектроцентраль" - без задоволення.

Постанова, згідно ст. 105 ГПК України, набуває законної сили з дня її оголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписано 11.01.2013 р.

Головуючий: Мирошниченко М. А.

Судді: Головей В.М.

Лашин В.В.