Рішення № 28545930, 12.12.2012, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" грудня 2012 р. Справа № 12/049-12

Господарський суд Київської області

у складі:

головуючого судді: Грабець С.Ю.

судді: Скутельника П.Ф.

судді: Горбасенка П.В.

секретар: Шапаренко С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом автогаражного кооперативу «Олімпієць»

до фізичної особи-підприємця Крамаренка Василя Івановича

про знесення самочинно збудованого нерухомого майна

за участю представників сторін:

від позивача: Крупник С.Ф. - керівник кооперативу

(паспорт МЕ 101133, виданий 02.08.2002 року);

Головко О.В. - представник (довіреність від 21.11.2011 року);

від відповідача: Крамаренко В.І. - представник

(паспорт СК539299, виданий 10.04.1997 року);

Мельник С.В. - представник (довіреність від 05.06.2012 року),

ВСТАНОВИВ:

06 квітня 2012 року до господарського суду Київської області надійшла позовна заява автогаражного кооперативу «Олімпієць» (далі - позивач) до фізичної особи-підприємця Крамаренка Василя Івановича (далі - відповідач) про знесення самочинно збудованого нерухомого майна.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач пояснив, що йому на праві власності належить земельна ділянка, загальною площею 2,9924 га, розташована за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, село Софіївська Борщагівка, вул. Пролетарська, 96.

Відповідач користується суміжною земельною ділянкою, на якій здійснив будівництво об'єкту нерухомого майна, а саме автомийки. На думку позивача, частина автомийки, орієнтовною площею 11 кв. м., розташована на земельній ділянці, що належить позивачу.

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив зобов'язати відповідача усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою шляхом знесення самочинно збудованої добудови, площею 11 кв.м.

Провадження в справі порушено ухвалою господарського суду Київської області від 06.04.2012 року та призначено до розгляду 30 травня 2012 року.

30 травня 2012 року представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, вважав їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Представники відповідача в судовому засіданні подали відзив на позовну заяву, проти позову заперечували, просили суд у його задоволенні відмовити.

У судовому засіданні, на підставі ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 01 червня 2012 року.

01 червня 2012 року представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі. Крім цього, заявили клопотання про продовження строку розгляду спору, яке підлягало задоволенню судом, на підставі ч. 3 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечували, вважали його необґрунтованим та таким, що задоволенню не підлягає.

Розгляд справи, на підставі ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було відкладено на 06 червня 2012 року.

06 червня 2012 року представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, вважали їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечували, просили суд у його задоволенні відмовити. Крім цього, заявили клопотання про долучення до матеріалів справи документів, яке підлягало задоволенню судом.

Розгляд справи, на підставі ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було відкладено на 20 червня 2012 року. Ухвалами суду від 06.06.2012 року Державну інспекцію сільського господарства України зобов'язано провести перевірку та надати суду відомості щодо додержання відповідачем вимог земельного законодавства під час користування земельною ділянкою, площею 0,04 га, розташованою за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, село Софіївська Борщагівка, вул. Пролетарська, 96А, відповідно до умов договору оренди земельної ділянки від 14.04.2009 року, а Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області зобов'язано провести перевірку та надати суду відомості щодо правомірності будівництва відповідачем добудови, орієнтовною площею 11 кв.м., на земельній ділянці, розташованій на за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, село Софіївська Борщагівка, вул. Пролетарська, 96.

20 червня 2012 року представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі. Крім цього, заявили клопотання про долучення до матеріалів справи документів, яке підлягало задоволенню судом.

Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечували, вважали його необґрунтованим та таким, що задоволенню не підлягає.

Враховуючи складність спірних правовідносин, а також кількість доказів, поданих представниками сторін, суд ухвалив подальший розгляд справи здійснювати колегіально.

Ухвалою суду від 21.06.2012 року, на підставі наказу голови господарського суду Київської області №104-АР від 21.06.2012 року, справу прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Грабець С.Ю., судді Ярема В.А. і Скутельник П.Ф., та призначено до розгляду на 18 липня 2012 року.

09 липня 2012 року на адресу суду від Державної інспекції сільського господарства України надійшли відомості, витребувані ухвалою суду від 06.06.2012 року.

18 липня 2012 року представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, вважали їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечували, вважали його необґрунтованим та просили суд у його задоволенні відмовити.

У зв'язку з необхідністю призначення судової експертизи, представникам сторін було запропоновано подати перелік питань для вирішення експертом, для чого в судовому засіданні, на підставі ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 20 липня 2012 року.

20 липня 2012 року представники сторін заявили клопотання про винесення для роз'яснення судовим експертом питань.

У судовому засіданні, на підставі ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 24 липня 2012 року.

24 липня 2012 року представники позивача в судовому засіданні заявили клопотання про зупинення провадження у справі, яке підлягало задоволенню судом. Крім цього, заявили клопотання про долучення до матеріалів справи документів, яке підлягало задоволенню судом, та клопотання про винесення для роз'яснення судовим експертом питань.

Ухвалою суду від 24.07.2012 року в справі призначено судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено Українському центру судових експертиз, провадження в справі зупинено на час проведення експертизи.

06 серпня 2012 року на адресу суду надійшло клопотання експерта Українського центру судових експертиз про надання документів, необхідних для проведення експертного дослідження, яке підлягало задоволенню судом.

20 серпня 2012 року представник позивача направив клопотання про витребування доказів, у зв'язку з тим, що документи, витребувані ухвалою суду від 06.08.2012 року, знаходились в управлінні Державного комітету із земельних ресурсів у Києво-Святошинському районі, тому клопотання підлягало задоволенню судом. Ухвалою суду від 20.08.2012 року управління Державного комітету із земельних ресурсів у Києво-Святошинському районі зобов'язано надати каталоги координат кутів зовнішніх меж земельної ділянки та технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку кадастровий номер 3222486200:03:002:0002, загальною площею 2,9924 га, що розташована за адресою: Київська область, Києво - Святошинський р-н, с. Софіївська Борщагівка, вул. Пролетарська, 96 (Держакт Серії ЯБ №288188 від 07.07.2005 року) та належить автогаражному кооперативу «Олімпієць».

26 вересня 2012 року Українським центром судових експертиз були повернуті матеріали справи з висновком судової будівельно-технічної експертизи №0655 від 25.09.2012 року. У зв'язку з цим, ухвалою суду від 26.09.2012 року провадження у справі було поновлено та призначено до розгляду на 24 жовтня 2012 року.

23 жовтня 2012 року, в зв'язку з перебуванням судді Яреми В.А. у відпустці, на підставі наказу в.о. голови господарського суду Київської області №226-АР від 23.10.2012 року, у складі колегії суддів здійснено заміну судді Яреми В.А. на суддю Горбасенка П.В.

Ухвалою суду від 23.10.2012 року справу прийнято до провадження новою колегією суддів та призначено до розгляду на 24 жовтня 2012 року.

24 жовтня 2012 року представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечували, вважали його необґрунтованим та таким, що задоволенню не підлягає. Крім цього, заявили клопотання про визнання висновку судового експерта недопустимим доказом, а також подали заяву про застосування позовної давності, розгляд яких було відкладено до наступного судового засідання.

Розгляд справи, на підставі ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було відкладено на 12 грудня 2012 року.

12 грудня 2012 року представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, вважали їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Крім цього, заявили клопотання про долучення до матеріалів справи документів, яке підлягало задоволенню судом.

Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечували, вважали його необґрунтованим, просили суд у його задоволенні відмовити.

Судом розглянуто клопотання представника відповідача про застосування позовної давності, заявлене ним 24.10.2012 року, в задоволенні якого відмовлено, у зв'язку з наступним.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Враховуючи, що за загальним правилом особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього, строк позовної давності на вимоги про проведення перебудови самочинно збудованого чи такого, що будується, житлового будинку, прибудови до нього, будівлі, споруди чи іншого нерухомого майна, а також про знесення таких об'єктів не вважається пропущеним незалежно від тривалості часу, який минув після закінчення чи початку будівництва (абз. 1 п. 29 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» №6 від 30.03.2012 року).

Тому, клопотання про застосування позовної давності задоволенню судом не підлягало.

Також суд розглянув клопотання, заявлене представником відповідача 24.10.2012 року, про визнання висновку судового експерта недопустимим доказом, у якому представник відповідача послався на відсутність відомостей щодо експерта, літератури, яка ним використовувалась під час проведення експертизи, а також на те, що висновок експерта не засвідчений підписом керівника юридичної особи, у зв'язку з чим, на його думку, висновок експертизи є недопустимим доказом.

Відповідно до ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватись вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов'язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи заборона використання деяких з них для підтвердження конкретних обставин справи.

Отже, допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватись певними засобами доказування.

Судове експертиза повинна призначатись лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної експертизи.

Оскільки представниками сторін суду були надані суперечливі докази, для їх оцінки була призначена судова будівельно-технічна експертиза.

Представник відповідача документів, що підтверджували б неправдивість, суперечливість, необґрунтованість або виникнення сумнівів у правдивості висновку експертизи №0655 від 25.09.2012 року, суду не надав.

У зв'язку з цим, клопотання про визнання висновку експертизи недопустимим доказом у справі задоволенню судом не підлягало.

Дослідивши наявні в матеріалах справи документи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши подані докази, суд дійшов наступних висновків:

автогаражному кооперативу «Олімпієць» (далі - позивач) на праві власності належить земельна ділянка, загальною площею 2,9924 га, кадастровий номер 3222486200:03:002:0002, розташована за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, село Софіївська Борщагівка, вул. Пролетарська, 96 (далі - земельна ділянка позивача), що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серія ЯБ №288188, зареєстрованим 07 липня 2005 року в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №020532900091 (далі - державний акт), копія якого долучена до матеріалів справи.

14 квітня 2009 року між Софіївсько-Борщагівською сільською радою Києво-Святошинського району Київської області та фізичною особою-підприємцем Крамаренком Василем Івановичем (далі - відповідач) був укладений договір оренди земельної ділянки, зареєстрований в реєстрі за №1001 (далі - договір оренди), згідно з умовами якого Софіївсько-Борщагівська сільська рада Києво-Святошинського району Київської області зобов'язувалась передати у строкове платне користування відповідачу земельну ділянку, загальною площею 0,0400 га, кадастровий номер 3222486201:01:039:0099, розташовану за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, село Софіївська Борщагівка, вул. Пролетарська, 96А (далі - земельна ділянка відповідача), а відповідач зобов'язувався вказану земельну ділянку прийняти та сплачувати орендну плату вчасно та в повному обсязі.

За твердженнями представників позивача, відповідач без відповідного дозволу здійснив будівництво об'єкту нерухомого майна, а саме автомийки, частина якої, орієнтовною площею 11 кв.м., розташована на земельній ділянці позивача.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач послався на акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства №А18/01 від 14.02.2012 року, з якого вбачається, що державними інспекторами з контролю за виконанням та охороною земель головного управління Держкомзему у Київській області була проведена позапланова перевірка з питання дотримання вимог земельного законодавства відповідачем, за результатами якої встановлено, що відповідач самовільно зайняв частину земельної ділянки позивача.

Оскільки відповідач у добровільному порядку не звільнив самовільно зайняту частину земельної ділянки позивача, останній звернувся до суду, просив зобов'язати відповідача усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою шляхом знесення самочинно збудованої добудови, площею 11 кв.м.

Відповідно до ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України, кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Згідно зі ст. 391 Цивільного кодексу України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Частиною 1 ст. 152 Земельного кодексу України встановлено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків (ч. 2 цієї статті).

Відповідно до абз. 1 п. 17 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» №6 від 30.03.2012 року (далі - Постанова), позов про знесення самочинно збудованого нерухомого майна може бути пред'явлено власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, зокрема, власником (користувачем) суміжної земельної ділянки з підстав, передбачених статтями 391, 396 Цивільного кодексу України, статтею 103 Земельного кодексу України.

Позивач є власником земельної ділянки, розташованої за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, село Софіївська Борщагівка, вул. Пролетарська, 96, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серія ЯБ №288188 від 07.07.2005 року.

Згідно з п. 8 Постанови, право на будівництво нерухомого майна (забудову) мають власники земельних ділянок (стаття 90 Земельного кодексу України), землекористувачі (стаття 95 Земельного кодексу України), особи, які набули права користування чужою земельною ділянкою (суперфіцій) за договором із власником земельної ділянки (стаття 1021 Земельного кодексу України) або з інших передбачених законом підстав.

Власником або землекористувачем земельної ділянки право на її забудову (будівництво) реалізується за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням та видом відповідно до містобудівних умов і обмежень, встановлених законодавством.

Право на забудову виникає у особи, яка набула права на земельну ділянку на законних підставах, після здійснення нею дій, передбачених статтями 26 - 32 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Частиною 1 ст. 376 Цивільного кодексу України закріплено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Так, самочинним вважається будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані (будуються) на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво; або відведена не для цієї мети; або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту; або з істотним порушенням будівельних норм і правил (абз. 1 п. 4 Постанови).

Відповідно до ч. 1 ст. 93 Земельного кодексу України, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Згідно з ч. 8 цієї статті, відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.

Частиною 1 ст. 6 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Представниками відповідача до матеріалів справи долучено копію договору оренди земельної ділянки від 14.04.2009 року, відповідно до умов якого Софіївсько-Борщагівська сільська рада Києво-Святошинського району Київської області зобов'язувалась передати у строкове платне користування відповідачу земельну ділянку, загальною площею 0,0400 га, кадастровий номер 3222486201:01:039:0099, розташовану за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, село Софіївська Борщагівка, вул. Пролетарська, 96А (далі - земельна ділянка відповідача), а відповідач зобов'язувався вказану земельну ділянку прийняти та сплачувати орендну плату вчасно та в повному обсязі.

Разом з тим, згідно з рішенням господарського суду Київської області від 15.03.2012 року (далі - рішення суду від 15.03.2012 року) в справі №20/116-10/4 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Дослідно-експериментальний виробничий центр «Олімп» до фізичної особи-підприємця Крамаренка Василя Івановича та Софіївсько-Борщагівської сільської ради, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, - Києво-Святошинського відділу Київської обласної філії ДП «Центр ДЗК» та Управління земельних ресурсів у Києво-Святошинському районі Київської області, про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним та усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, зокрема, визнано незаконним та скасовано рішення 26 сесії 5 скликання Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області №9 від 27.03.2009 року «Про передачу в оренду земельної ділянки в с. Софіївська Борщагівка ПП Крамаренку В.І.» та визнано недійсним договір оренди від 14.04.2009 року земельної ділянки, розташованої у с. Софіївська Борщагівка, вул. Пролетарська, 96 а, укладений між Софіївсько-Борщагівською сільською радою та фізичною особою - підприємцем Крамаренком Василем Івановичем.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.07.2012 року та постановою Вищого господарського суду України від 06.11.2012 року рішення суду від 15.03.2012 року залишено без змін.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Згідно з ч. 4 ст. 376 Цивільного кодексу України, якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Так, об'єкт нерухомого майна, збудований відповідачем, розташований на земельній ділянці, не відведеній відповідачу, тому є самочинним будівництвом.

Крім цього, будівництво нерухомого майна без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належним чином затвердженого проекту, також є самочинним будівництвом.

Статтею 6 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлено, що управління у сфері містобудівної діяльності здійснюється Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю, іншими уповноваженими органами містобудування та архітектури, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», управління у сфері містобудівної діяльності здійснюється шляхом контролю за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності, вимог будівельних норм, державних стандартів і правил, положень містобудівної документації всіх рівнів, вихідних даних для проектування об'єктів містобудування (далі - вихідні дані), проектної документації.

Згідно з ч. 1 ст. 41 цього Закону, державний архітектурно-будівельний контроль - сукупність заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.

Частиною 2 цієї статті встановлено, що державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право проводити перевірку відповідності виконання підготовчих та будівельних робіт вимогам будівельних норм, державних стандартів і правил, затвердженим проектним вимогам, рішенням, технічним умовам, своєчасності та якості проведення передбачених нормативно-технічною і проектною документацією зйомки, замірів, випробувань, а також ведення журналів робіт, наявності у передбачених законодавством випадках паспортів, актів та протоколів випробувань, сертифікатів та іншої документації (п. 4 ч. 4 ст. 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про архітектурну діяльність», для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об'єктів архітектури додержання суб'єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд.

Ухвалою суду від 06.06.2012 року Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області було зобов'язано провести перевірку та надати суду відомості щодо правомірності будівництва відповідачем прибудови, орієнтовною площею 11 кв.м., на земельній ділянці, розташованій за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка, вул. Пролетарська, 96.

09 липня 2012 року на адресу суду від Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області надійшов лист №7/10-2707 від 21.06.2012 року, а також акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил від 20.06.2012 року, з якого вбачається, що 19 червня 2012 року начальником інспекційного відділу у Центральному регіоні інспекційного управління №1 Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області була проведена позапланова перевірка дотримання відповідачем вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил.

За результатами перевірки встановлено, що відповідач без затвердження проектно-кошторисної документації і отримання документу, який посвідчує право на виконання будівельних робіт, побудував автомайстерню та здійснює її експлуатацію без прийняття згідно з встановленим порядком, чим порушує ст. ст. 31, 34, 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області внесено припис відповідачу про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил (про зупинення підготовчих та будівельних робіт, які виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт) №212 від 20.06.2012 року, відповідно до якого відповідача зобов'язано не проводити експлуатацію до прийняття автомайстерні в експлуатацію згідно з встановленим порядком, затвердити проектно-кошторисну документацію, отримати документ, що надає право на виконання будівельних робіт, прийняти об'єкт в експлуатацію згідно з встановленим порядком в термін до 31.12.2012 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 31 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», проектна документація на будівництво об'єктів розробляється у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, з урахуванням вимог містобудівної документації та вихідних даних і дотриманням вимог законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил та затверджується замовником.

Згідно з ч. 1 ст. 16 Закону України «Про основи містобудування», будівельні норми, державні стандарти, норми і правила встановлюють комплекс якісних та кількісних показників і вимог, які регламентують розробку і реалізацію містобудівної документації, проектів конкретних об'єктів з урахуванням соціальних, природно-кліматичних, гідрогеологічних, екологічних та інших умов і спрямовані на забезпечення формування повноцінного життєвого середовища та якнайкращих умов життєдіяльності людини.

Частиною 2 цієї статті встановлено, що будівельні норми, державні стандарти, норми і правила щодо планування, забудови та іншого використання територій, проектування і будівництва об'єктів містобудування розробляються і затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, іншими центральними органами виконавчої влади в порядку, визначеному законом.

Будівельні норми - затверджений суб'єктом нормування підзаконний нормативний акт технічного характеру, що містить обов'язкові вимоги у сфері будівництва, містобудування та архітектури (ст. 1 Закону України «Про будівельні норми»).

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про будівельні норми», застосування будівельних норм або їх окремих положень є обов'язковим для всіх суб'єктів господарювання незалежно від форми власності, які провадять будівельну, містобудівну, архітектурну діяльність та забезпечують виготовлення продукції будівельного призначення. Міжнародні, регіональні та національні (державні) будівельні норми, правила, стандарти інших держав застосовуються в Україні відповідно до міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України «Про архітектурну діяльність», будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Об'єктами будівництва є будинки, будівлі, споруди будь-якого призначення, їх комплекси, лінійні об'єкти інженерно-транспортної інфраструктури (абз. 3 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).

Частиною 2 цієї статті закріплено, що суб'єктами містобудування є органи виконавчої влади, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», вимоги містобудівної документації є обов'язковими для виконання всіма суб'єктами містобудування.

Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», забудова територій здійснюється шляхом розміщення об'єктів будівництва.

Суб'єкти містобудування зобов'язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об'єктів ( ч. 2 цієї статті).

Частиною 1 ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлено, що замовник має право виконувати будівельні роботи після:

1) направлення замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю (далі - орган державного архітектурно-будівельного контролю) - щодо об'єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, які не потребують реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт або отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об'єктів будівництва, затвердженим центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування;

2) реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю декларації про початок виконання будівельних робіт - щодо об'єктів будівництва, що належать до I-III категорій складності;

3) видачі замовнику органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об'єктів будівництва, що належать до IV і V категорій складності.

Відповідно до ч. 1 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що належать до I-III категорій складності, та об'єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації. Форма декларації про готовність об'єкта до експлуатації, порядок її подання і реєстрації визначаються Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч. 2 цієї статі, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що належать до IV і V категорій складності, здійснюється на підставі акта готовності об'єкта до експлуатації шляхом видачі органами державного архітектурно-будівельного контролюсертифіката у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Форма акта готовності об'єкта до експлуатації, форма сертифіката, порядок його видачі, розмір та порядок внесення плати за видачу сертифіката визначаються Кабінетом Міністрів України.

Частиною 5 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» закріплено, що датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта є дата реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації або видачі сертифіката.

Експлуатація закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих в експлуатацію, забороняється (ч. 8 цієї статті).

Так, відповідачем здійснено будівництво об'єкту нерухомого майна без документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, що є самочинним будівництвом.

Також, ухвалою суду від 06.06.2012 року Державну інспекцію сільського господарства України зобов'язано провести перевірку та надати суду відомості щодо додержання відповідачем вимог земельного законодавства під час користування земельною ділянкою, площею 0,04 га, розташованою за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, село Софіївська Борщагівка, вул. Пролетарська, 96А, відповідно до умов договору оренди земельної ділянки від 14.04.2009 року.

Як вбачається з акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства №А57/22 від 18.06.2012 року, встановити факт самовільного зайняття земельної ділянки відповідачем неможливо, оскільки під час передачі земельної ділянки відповідачу згідно з договором оренди земельної ділянки від 14.04.2009 року, відповідач відмовився від винесення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

У зв'язку з цим, ухвалою суду від 24.07.2012 року в справі була призначена судова будівельно-технічна експертиза. Для роз'яснення судовим експертом винесено наступні питання:

1) чи накладається земельна ділянка автогаражного кооперативу «Олімпієць», яка розташована по вул. Пролетарській, 96, с. Софіївська Борщагівка Києво - Святошинського району Київської області, на земельну ділянку фізичної особи - підприємця Крамаренка Василя Івановича, яка розташована по вул. Пролетарській, 96а, с. Софіївська Борщагівка Києво - Святошинського району Київської області? Якщо так, то в якій частині?

2) чи дотримано фізичною особою - підприємцем Крамаренком Василем Івановичем вимоги державних будівельних норм і стандартів під час будівництва автомайстерні на земельній ділянці, розташованій по вул. Пролетарській, 96а, с. Софіївська Борщагівка Києво - Святошинського району Київської області?

Відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи №0655 від 25.09.2012 року (далі - висновок експертизи), в результаті проведених робіт і вивчення наданих в експертизу матеріалів встановлено порушення суміжної межі між земельними ділянками, розташованими по вул. Пролетарській, 96 та Пролетарській, 96-а в с. Софіївська Борщагівка Києво-Святошинського району Київської області.

При суміщенні нормативних і фактичних меж земельних ділянок АГК «Олімпієць» та ФОП Крамаренка В.І. по вул. Пролетарській, 96-96а в с. Софіївська Борщагівка Києво-Святошинського району Київської області встановлено накладання площею 0,0021 га фактичної земельної ділянки №96-а ФОП Крамаренка Василя Івановича на земельну ділянку №96 АГК «Олімпієць» згідно з Держактом ЯБ№288188 по вул. Пролетарській в с. Софіївська Борщагівка Києво-Святошинського району Київської області.

Також, згідно з висновком експертизи, фізичною особою-підприємцем Крамаренком Василем Івановичем під час будівництва автомайстерні на земельній ділянці, розташованій по вул. Пролетарській, 96-а в с. Софіївська Борщагівка Києво-Святошинського району Київської області, не дотримано вимоги державних будівельних норм і стандартів, що підтверджується відміткою про самовільне будівництво автомайстерні під літерою «А» в технічному паспорті, виготовленому 20.07.2012 року комунальним підприємством БТІ Києво-Святошинської районної ради (інвентарна справа №2296). Також встановлено, що тильна частина зазначеної автомайстерні ФОП Крамаренка Василя Івановича розташована на земельній ділянці АГК «Олімпієць».

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили (ч. 2 цієї статті).

Враховуючи, що відповідач здійснив будівництво об'єкту нерухомого майна на земельній ділянці, йому не відведеній, а також без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, що підтверджується матеріалами справи, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про зобов'язання відповідача усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою позивача шляхом знесення самочинно збудованої добудови, площею 11 кв.м., є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

12 грудня 2012 року представник позивача, на підтвердження здійснення позивачем витрат на оплату судової експертизи, долучив до матеріалів справи платіжне доручення №57 від 13.08.2012 року на суму 18 900,00 грн., а на підтвердження витрат на геодезичні послуги - платіжне доручення №59 від 23.08.2012 року на суму 1 500,00 грн., всього на 20 400,00 грн.

Відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, при задоволенні позову господарські витрати покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України, ст. 391, ч. 1 ст. 376, ч. 4 ст. 376 Цивільного кодексу України, ч. ч. 1, 8 ст. 93, ч. ч. 1, 2 ст. 152 Земельного кодексу України, ч. ч. 1, 2 ст. 16 Закону України «Про основи містобудування», ст. 1, ч. 1 ст. 11 Закону України «Про будівельні норми», ч. 1 ст. 9, ч. 1 ст. 10 Закону України «Про архітектурну діяльність», абз. 3 ч. 1, ч. 2 ст. 4, ч. 2 ст. 5, ч. ч. 1, 2 ст. 26, ст. 6, п. 6 ч. 1 ст. 7, ч. ч. 1, 2, п. 4 ч. 4 ст. 41, ч. 1 ст. 34, ч. ч. 1, 2, 5, 8 ст. 39, ч. 1 ст. 31 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», ч. 1 ст. 6 Закону України «Про оренду землі», ч. 2 ст. 35, ч. 1 ст. 32, ч. 1 ст. 33, ч. ч. 1, 2 ст. 43, ч. 1 ст. 44, ч. 5 ст. 49, ст. ст. 82-85, ст. 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов автогаражного кооперативу «Олімпієць» до фізичної особи-підприємця Крамаренка Василя Івановича про знесення самочинно збудованого нерухомого майна задовольнити.

Зобов'язати фізичну особу-підприємця Крамаренка Василя Івановича (Київська область, Києво-Святошинський район, місто Вишневе, вул. Червоноармійська, 7, кв. 15, ідентифікаційний номер 2191623436) усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою, загальною площею 2,9924 га, кадастровий номер 3222486200:03:002:0002, розташованою за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, село Софіївська Борщагівка, вул. Пролетарська, 96, яка належить автогаражному кооперативу «Олімпієць» на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯБ №288188 від 07.07.2005 року, шляхом знесення самочинно збудованої добудови, площею 11 кв.м.

Стягнути з фізичної особи-підприємця Крамаренка Василя Івановича (Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Червоноармійська, 7, кв. 15, ідентифікаційний номер 2191623436) на користь автогаражного кооперативу «Олімпієць» (Київська область, Києво-Святошинський район, село Софіївська Борщагівка, вул. Пролетарська, 96, ідентифікаційний код 24212636) 1 073,00 грн. (одну тисячу сімдесят три грн. 00 коп.) витрат на сплату судового збору; судові витрати в сумі 20 400,00 грн. (двадцять тисяч чотириста грн. 00 коп.).

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України і підписано 17.12.2012 року.

Головуючий суддя С. Грабець

Суддя П. Скутельник

Суддя П. Горбасенко