Рішення № 28543566, 10.01.2013, Феодосійський міський суд Автономної Республіки Крим

Справа № 121/9713/12

2/121/2713/12

РІШЕННЯ

Іменем України

10 січня 2013 року Феодосійський міський суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді - Блейз І.Г.,

за участю секретаря -Копосової Н.І.

позивача -ОСОБА_1

відповідача -ОСОБА_2

прокурор -Панова А.Ю.

представника ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Феодосія цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкоду у користуванні будинком шляхом виселення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся із відповідним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що на підставі рішення Народного суду М. Феодосія від 16.10.1975 року про розірвання шлюбу та розподіл домоволодіння та відповідно до договору купівлі-продажу 1/3 частки будинку від 26.01.1976 року позивач є власником домоволодіння АДРЕСА_1. У даному будинку з 02.08.1995 року по 26.01.2002 року зареєстровано онука позивача -ОСОБА_2, який проживав із цивільною дружиною ОСОБА_4 У зв'язку із постійним порушенням правил співжиття ОСОБА_4 було виселено з будинку. У зв'язку із тим, що відповідач є онуком позивача, вона не стала заявляти про його виселення також. Однак, ОСОБА_2 після виселення ОСОБА_4, продовжив порушувати порядок співмешкання, погрожує позивачу, наносить тілесні пошкодження, ображає, завдає фізичні та моральні страждання. Позивач вимушена була неодноразово звертатися до органів внутрішніх справ з метою застосування до відповідача заходів примусу. Оскільки відповідач перешкоджає позивачу користуватися належним їй будинком, порушуються її конституційні права на житло, позивач звернулася із відповідним позовом.

Позивач та її представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у позовній заяві. Додатково пояснили, що відповідач є її онуком, якій проживає у окремій кімнаті. Позивач із відповідачем не ведуть спільне господарство, майже не спілкуються. Відповідач постійно погрожує позивачу, завдає тілесні пошкодження, погрожує також представнику позивача, приводить інших осіб у стані алкогольного сп'яніння. Дії відповідача перешкоджають позивачу користуватися своїм будинком, вона фактично не може там проживати.

Прокурор у судовому засіданні вимоги заяви підтримала.

Відповідач у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, пояснив, що він зареєстрований у даному домоволодінні, проживає там з дитинства, іншого житла не має, а тому не згодний на виселення. Він не зловживає спиртними напоями, однак дійсно, іноді приводить товаришів та вони п'ють разом. Позивачу тілесні пошкодження ніколи не завдавав, не погрожував, однак було, що він грубо із бабусею розмовляв. Його притягували до адміністративної відповідальності за порушення суспільного порядку, однак усі штрафи він сплатив. Із цивільною дружиною була сварка, вона побилися, однак це було тільки один раз.

Суд, заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, допитавши свідків, дійшов до наступного.

Судом встановлено, що позивач є власником домоволодіння АДРЕСА_1 (а.с.3, 11-13)

Відповідача зареєстровано у спірному домоволодінні 02.08.1995 року. Згідно домової книги відповідач знятий з реєстраційного обліку 26.01.2002 року. (а.с.9-10)

Відповідно до ст. 150 ЖК УРСР, громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Статтею 156 ЖК УРСР встановлено, що члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. За згодою власника будинку (квартири) член його сім'ї вправі вселяти в займане ним жиле приміщення інших членів сім'ї. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей згоди власника не потрібно. До членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу.

Відповідно до ст 64 ЖК України, члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім'ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов'язки, як наймач і члени його сім'ї.

Таким чином, вказаними вище нормами житлового законодавства встановлено вичерпний перелік осіб, які безумовно є членами родини власника квартири. Інші особи, також й ті, які мають крове споріднення із власником житла, можуть бути визнані членами родини власника, якщо звернуться до суду із відповідними вимогами.

Судом встановлено, що відповідач є онуком позивача, а тому не є особою, яку слід вважати членом родини власника внаслідок прямої вказівки у законі.

З пояснень позивача, та це не заперечувалося відповідачем, встановлено, що сторони не ведуть спільне господарство, спільного бюджету не мають, в кожного своя родина.

ОСОБА_2 із вимогами про визнання його членом родини позивача не звертався, а тому на момент розгляду даної справи у суду відсутні підстави вважати його членом родини позивача. Самостійно дане питання суд не вирішує, оскільки це є виходом за межі позовних вимог, що суперечить ст ст 10,11 ЦПК України.

Оскільки відповідач, відповідно до відомостей домової книги, знятий з реєстраційного обліку за вказаною вище адресою, не є членом родини позивача, суд дійшов висновку, що відповідач не набув права користування спірним домоволодінням.

Суд не приймає до уваги заперечення відповідача, що він має права проживати у даному домоволодінні, оскільки його там зареєстровано, оскільки тільки факт реєстрації у будинку не надає беззаперечне право на користування домоволодінням.

Відповідно до ст. 383 ЦК України, власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.

Статтею 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 391 власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майно.

Позивач у судовому засіданні заявила, що проживанням відповідача їй чиняться перешкоди та вона має намір використовувати будинок тільки для свого проживання.

Судом встановлено, що відповідач мешкає у спірному будинку, займає одне з приміщень, що перешкоджає позивачу користуватися належним їй майном, а тому майнові права позивача є

порушеними та підлягають захисту шляхом усунення перешкод у користуванні домоволодіння та виселенням відповідача.

Суд не приймає до уваги пояснення позивача та представника позивача про систематичне порушення відповідачем правил співжиття, оскільки, відповідно до ст 116 ЖК якщо наймач, члени його сім'ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших проживання із ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення.

Суду не надано доказів систематичної протиправної поведінки відповідача відносно позивача, оскільки матеріали про відмову у порушення кримінальної справи стосуються звернень позивача з приводу дії ОСОБА_4, а не відповідача. Стосовно ОСОБА_2 зверталася представник позивача, звернення пов'язано із сваркою між нею та відповідачем та не стосується предмету даного спору. З наданих матеріалів вбачається, що ОСОБА_2 було один раз попереджено про недопустимість порушення вимог законодавства, що не свідчить про систематичність порушень.

Відповідно до ст 88 ЦПК України, суд вирішує питання про розподіл судових витрат.

Повний текст рішення складено 11 січня 2013 року.

Керуючись ст ст 213-215 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Усунути ОСОБА_1 перешкоди у користуванні домоволодінням АДРЕСА_1.

Виселити ОСОБА_2, ІПН НОМЕР_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Феодосія, з домоволодіння АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Феодосія, ІПН НОМЕР_1, судовий збір на користь держави у розмірі 114,70 грн. (реквізити для перерахування: отримувач коштів державний бюджет м. Феодосія, 22030001, код одержувача (код за ЄДРПОУ) 37986011, банк одержувача: Головне управління Державної казначейської служби України в АРК, м. Сімферополь, код банку одержувача (МФО) 824026, рахунок отримувача 31216206700024, Феодосійський міський суд, код ЄДРПОУ суду 02897135)

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим м. Феодосія через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя (підпис) І.Г.Блейз

З оригіналом згдно суддя секретар