Ухвала суду № 2854182, 13.05.2008, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

01010, м. Київ, вул. Московська, 8

УХВАЛА

Іменем України

“13” травня 2008 р.                                                                                              Справа № 28/144а

                                                                                   к/с № К-37953/06

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача                Голубєвої Г.К.

Суддів                                                           Брайка А.І.

Карася О.В.

Усенко Є.А.

Федорова М.О.

при секретарі судового засідання:           Ликовій В.Б.

розглянувши всудовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Донецька

на ухвалуДонецького апеляційного господарського суду від 28.11.2006 року

та постанову Господарського суду Донецької області від 17.10.2006 року

по справі№ 28/144а

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Аграрне науково-виробниче підприємство «Агрофонд»

доДержавної податкової інспекції у Кіровському районі м. Донецька

провизнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

            У червні 2006 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Аграрне науково-виробниче підприємство «Агрофонд» (далі - позивач)звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Донецька (далі  – відповідач / скаржник) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 22.05.2006 року № 0001512340/0 та 0001522340/0.

            Постановою господарського суду Донецької області від 17.10.2006 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 28.11.2006 року у даній справі позовні вимоги задоволені частково, визнано частково недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Кіровському районі м. Донецька № 0001512340/0 від 22.05.2006 року на суму 9610 грн. В іншій частині позову відмовлено.

            Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати у частині задоволення позовних вимог ТОВ «Аграрне науково-виробниче підприємство «Агрофонд» та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю. В обґрунтування касаційної скарги скаржник посилається на порушення судами норм матеріального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено позапланову документальну виїзну перевірку ТОВ «Аграрне науково-виробниче підприємство «Агрофонд», щодо питань дотримання вимог податкового та валю­тного законодавства за період з 01.01.2003 р. по 01.07.2004р., про що складений акт перевірки № 963/23-3/25337947 від 12.05.2006 року, на підставі якого податковим органом 22.05.2006 року прийняті податкові повідомлення-рішення  № 0001512340/0, та № 0001522340/0 на підставі визначення порушення норми п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ (далі – Закон № 2181), а саме несвоєчасна сплата позивачем узгодженої суми податкового зобов’язання з податку на прибуток за 2003 рік.

Згідно з п. 1.2 ст. 1 Закону № 2181 (в редакції, чин­ній на момент спірних правовідносин) податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у стро­ки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону № 2181 (в редакції, чинній на момент спірних правовідносин) податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої декларації.

Стаття 1 цього Закону містить визначення не тільки термінів «податкове зобов'язання» та «штрафні санкції», але й такого поняття як «податко­вий борг».

Згідно з п. 1.3 ст. 1 Закону № 2181 (в редакції Закону України від 20.02.2003р. № 550-ІV) податковий борг - це податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в ад­міністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанції  надане вірне тлумачення п. 1.2 ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ від 21.12.2000р.

Як вбачається із матеріалів справи, та встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, позивач за декларацією з податку на прибуток за І квартал 2003р., поданою 24.04.2003р., узгоджена сума податкового зобов'язання склала 96100 грн. зі строком сплати - 20.05.2003р.

Листом від 23.04.2003р. № 128 позивачем було повідомлено ДПІ у Кіровському районі м. Донецька про зміну направлення платежу на податок на прибуток за І ква­ртал 2003 р. в сумі 96100 грн. із суми підтвердженого податку на додану вартість, яка підлягає від­шкодуванню.

04.06.2003 р. на підставі листа № 128 позивачем було перераховано 96100грн. платіжним дорученням від 04.06.2003 р. № 530 на суму 78320 грн. Затримка граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на прибуток за декларацією з податку на прибуток від 24.04.2003 р. № 10285 склала 15 днів.

Відповідно до п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст.5 Закону № 2181 платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10-ти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого п.п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 цього Закону для подання пода­ткової декларації.

Підпунктом 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 цього Закону передбачено, що податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або пів­річних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Таким чином суди обґрунтовано дійшли висновку, що декларація за І квар­тал 2003р. повинна бути подана до органу державної податкової служби до 10.05.2003р. та сплаче­на протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, пе­редбаченого п.п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 зазначеного Закону для подання податкової декларації.

При цьому господарські суди першої та апеляційної інстанції правомірно зазначають, що відповідно до п.п. 15.1.1 п. 15.1 ст. 15, п.п. 15.2.1 п. 15.2 ст. 15 Закону № 2181 1095-денний строк (для визначення податкового зобов'язання та стягнення податкового боргу) можливо застосовувати тільки у випадку, коли податкове зобов'язання визна­чається податковим органом. При цьому це право діє не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Посилання скаржника на те, що законодавством відокремлені поняття штрафних санкцій від податкового зобов'язання спростовується приписами п. 17.3 ст. 17 Закону № 2181, в якому визначено, що сплата (стягнення) штрафних санкцій, передбачених цією статтею, прирівнюється до сплати (стягнення) податку та оскарження їх сум.

Колегія суддів погоджується з тим, що суди попередніх інстанцій мотивовано дійшли висновку, що в спірних пра­вовідносинах податкове зобов'язання повинно було бути визначено податковим органом не пізні­ше 11.05.2006р. (з урахуванням строку давнини в 1095 днів), а фактично податкове повідомлення-рішення № 0001512340/0 було прийняте лише 22.05.2006р. Доводи касаційної скарги не спросто­вують висновків судів.

            Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення  - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Отже, за таких обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 28.11.2006 року та постанову Господарського суду Донецької області від 17.10.2006 року у даній справі такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального права, тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.       

Керуючись ст.ст.  210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Донецька залишити без задоволення.

УхвалуДонецького апеляційного господарського суду від 28.11.2006 р. та постанову господарського суду Донецької області від 17.10.2006 р. залишити без змін.

Справу №28/144а  повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий

підписГолубєва Г.К.Судді

підписБрайко А.І.

підписКарась О.В.

підписУсенко Є.А.

підписФедоров М.О.

Ухвала складена у повному обсязі 16.05.2008р.

З оригіналом згідно

В. секретар                                                                             В.Б. Ликова