Рішення № 28540213, 09.01.2013, Красногвардійський районний суд

Справа № 111/2265/2012

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 січня 2013 року смт Красногвардійське

Красногвардійський районний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого -судді Проскурні С.М.,

секретаря -Грабовенко К.А.,

за участю представників позивача -ОСОБА_1, ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Красногвардійське цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія»про відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1, який представляє інтереси ОСОБА_3 на підставі виданої йому довіреності, у травні 2012 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Вимоги мотивовано завданням позивачеві моральної шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 17 грудня 2011 року за участю водія ОСОБА_4 під час керування ним з порушенням Правил дорожнього руху України автомобілем BMW 745, державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

Ухвалою суду від 12 грудня 2012 року за клопотанням позивача та його представників до участі у справі в якості співвідповідача було залучено приватне акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія».

У судовому засіданні позивач і його представники підтримали позов та доводи в його обґрунтування, викладені в позовній заяві. Просили стягнути на користь ОСОБА_3 на відшкодування внаслідок дорожньо-транспортної пригоди моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я та пошкодженням майна позивача, в розмірі 50 000 грн.

У судове засідання відповідач ОСОБА_4, якого належним чином було повідомлено про місце, дату та час його проведення, повторно не з'явився.

Згідно з частиною четвертою статті 169 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів.

Відповідно до пояснень ОСОБА_4, отриманих у порядку виконання Кіровським районним судом м. Дніпропетровська судового доручення на підставі статті 132 ЦПК України, позовні вимоги він не визнав, вважаючи їх необґрунтованими і безпідставними. У своїх запереченнях ОСОБА_4 посилався на те, що його цивільно-правова відповідальність як водія транспортного засобу була застрахована у страховика -приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія», відтак вимоги щодо відшкодування шкоди повинні адресуватись до страхової компанії.

У судове засідання представник співвідповідача приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія»не з'явився.

Від представника співвідповідача начальника Дніпропетровського обласного управління приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія»Молодця В.О. до суду надійшли письмові заперечення щодо позову з клопотанням розглянути справу за відсутності страховика.

Відповідно до частини другої статті 158 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Не заперечуючи факту заподіяння моральної шкоди, страховиком не визнаний розмір заявлених позивачем вимог з урахуванням положень пунктів 9.3, 9.4 статті 9, пункту 22.3 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та статті 23 Цивільного кодексу України.

Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статей 10, 11 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Сторони мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи і розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно з частиною третьою статті 10, частиною першою статті 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до частини четвертої статті 61 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Судом встановлено, що 17 грудня 2011 року о 10 годині 50 хвилин на 589 км + 50 м автодороги М-18 сполученням Харків-Сімферополь з вини водія ОСОБА_4, який керував автомобілем BMW 745, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, та не вибрав безпечну швидкість руху і дистанцію, сталась дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої було пошкоджено автомобіль позивача ЗАЗ 110307, державний реєстраційний номер НОМЕР_2. Вказані обставини та вина водія ОСОБА_4 у виникненні ДТП підтверджена постановою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 12 березня 2012 року.

Згідно з частиною другою статті 1187 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, використання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Дорожньо-транспортна пригода, яка мала місце 17 грудня 2011 року, сталася з вини водія транспортного засобу BMW 745 ОСОБА_4

Згідно з частиною першою статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки (п.1 ч.2 ст.1167 ЦК України).

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає, зокрема:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї, членів її сім'ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в іншій спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

ОСОБА_3 свої вимоги про відшкодування заподіяної моральної шкоди обґрунтував тим, що протиправними діями ОСОБА_4, який грубо порушив вимоги Правил дорожнього руху України, йому були заподіяні фізичні та душевні страждання, яких він зазнав у зв'язку з ушкодженням здоров'я та пошкодженням його майна внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Отримавши тілесні ушкодження, він отримав емоційне та психологічне потрясіння, й досі не може відновити свій душевний спокій.

Унаслідок спричинення тілесних ушкоджень був виключений з повноцінного та нормального життя.

Протиправні дії відповідача ОСОБА_4, який не надав жодної допомоги, зумовили необхідність відвідувати лікувальні заклади, юридичні консультації, консультації психолога, затратити значну кількість коштів на лікування.

У зв'язку з психологічним навантаженням, суттєво похитнув своє здоров'я, оскільки постійно змушений звертатися до лікарів, бути на посиленому харчуванні, приймати ліки, проходити різні лікувальні та оздоровчі процедури.

До теперішнього часу він позбавлений можливості користуватися автомобілем, так як коштів на його відновлення немає.

Між тим, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог та на підставі доказів, наданих особами, які беруть участь у справі. Позивач повинен довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд.

Відповідно до положень статті 143 ЦПК України для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі.

Посилаючись на свій стресовий стан, погіршення стану здоров'я у зв'язку з ДТП, ОСОБА_3 не надав належних та допустимих доказів зазначеним доводам та не заявляв клопотань про їх витребування в порядку, встановленому статтею 134 ЦПК України. Між тим, встановлення обставин погіршення здоров'я у зв'язку із ДТП потребує спеціальних знань.

Разом з тим, суд вважає, що позивачу ОСОБА_3, який зазнав фізичного болю та страждань у зв'язку з ушкодженням здоров'я, душевних страждань внаслідок протиправних дій відповідача ОСОБА_4, було завдано моральну шкоду.

Згідно зі статтею 1168 ЦК України моральна шкода, завдана ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Визначаючи розмір грошового відшкодування моральної шкоди, суд виходить з характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань потерпілого, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно з актом судово-медичного обстеження № 392 від 26.12.2011 р. у ОСОБА_3 при поміщенні в стаціонар комунального закладу «Красногвардійське територіальне медичне об'єднання»17 грудня 2011 року були виявлені пошкодження у вигляді струсу головного мозку, саден та синців на кінцівках. Вказані пошкодження могли виникнути в умовах дорожньо-транспортної пригоди. З приводу зазначених пошкоджень ОСОБА_3 провів на стаціонарному лікуванні в травматологічному відділенні Красногвардійської ЦРЛ 5 днів з 17.12.11 по 22.12.11, що дало підстави судово-медичному експерту віднести їх до легких.

Крім того, у період з 26.12.11 по 17.01.12 ОСОБА_3 з приводу отриманої під час ДТП 17 грудня 2011 року закритої черепно-мозкової травми, забою головного мозку І ступеня перебував на стаціонарному лікуванні в державному закладі «ВКЛ станції Сімферополь ДП «Придніпровська залізниця»з подальшим амбулаторним лікуванням.

З урахуванням наданих ОСОБА_3 доказів в обгрунтування своїх позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди, заподіяної у зв'язку з протиправною поведінкою ОСОБА_4 щодо нього та ушкодженням здоров'я, сума в 7 550,00 грн. буде достатньою компенсацією його душевних страждань, виходячи з засад розумності та справедливості.

Відповідно до пунктів 22.1, 22.3 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 01.07.2004 р. № 1961-IV в редакції, що була чинною на момент ДТП, при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Потерпілому відшкодовується також моральна шкода, передбачена пунктами 1, 2 частини другої статті 23 Цивільного кодексу України. Така шкода відшкодовується у встановленому судом розмірі відповідно до вимог статті 23 Цивільного кодексу України. При цьому страховик відшкодовує не більше ніж 5 відсотків ліміту, визначеного у пункті 9.3 статті 9 цього Закону.

Згідно з пунктом 9.3 статті 9 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обов'язковий ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю потерпілих, становить 51000 гривень на одного потерпілого.

Оскільки ОСОБА_4 під час дорожньо-транспортної пригоди керував забезпеченим транспортним засобом (поліс № АА / 7043987), із страховика -приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія»на користь потерпілого ОСОБА_5 в межах 5 відсотків ліміту, визначеного у пункті 9.3 статті 9 Закону України № 1961-IV, слід стягнути на відшкодування моральної шкоди 2 550 грн. (51000 грн. х 5%).

Різницю між сумою відшкодування, визначеною судом, та сумою, яка має бути відшкодована страховиком, що становить 5 000 грн. (7550 грн. -2550 грн.) на користь ОСОБА_3 слід стягнути з ОСОБА_4, як це передбачено пунктом 22.3 статті 22 Закону України № 1961-IV та статтею 1194 ЦК України.

Позивачу ОСОБА_3 було заподіяно моральної шкоди і у зв'язку з пошкодженням внаслідок дорожньо-транспортної пригоди належного йому майна.

Суд враховує глибину душевних страждань потерпілого, позбавлення його можливості використовувати пошкоджений автомобіль, виходячи при цьому з вимог розумності і справедливості.

Внаслідок винних дій відповідача ОСОБА_4 під час ДТП 17 грудня 2011 року було пошкоджено автомобіль позивача марки ЗАЗ 110307, 2004 року випуску. ОСОБА_3 був позбавлений можливості користуватися своїм автомобілем. В той же час обов'язок виплати страхового відшкодування за пошкоджений транспортний засіб позивача несе страховик.

З урахуванням наданих ОСОБА_3 доказів в обгрунтування своїх позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок пошкодження його транспортного засобу, сума в 5 000,00 грн. буде достатньою компенсацією його душевних страждань, виходячи з засад розумності та справедливості.

Моральну шкоду у зазначеному розмірі відповідно до вимог абзацу 2 пункту 22.3 статті 22 Закону України № 1961-IV слід стягнути з ОСОБА_4, як з особи, визнаної винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.

В іншій частині позовних вимог з урахуванням всебічного, повного та об'єктивного дослідження, належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності, ОСОБА_3 слід відмовити.

Згідно з частиною першою статті 88 ЦПК України, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, на користь ОСОБА_3 підлягають стягненню понесені ним судові витрати по оплаті судового збору з приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія»в розмірі 27 грн. 30 коп., з ОСОБА_4 в розмірі 80,00 грн.

Керуючись статтями 23, 1167, 1168, 1187, 1188, 1194 ЦК України, статтями 10, 11, 60, 61, 88, 158, 169, 209, 212, 214, 215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_3 задовольнити частково.

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія»на користь ОСОБА_3 (ІІН НОМЕР_3) на відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, 2 550,00 грн. та судові витрати у справі в розмірі 27 грн. 30 коп., всього 2 577 грн. 30 коп. (Дві тисячі п'ятсот сімдесят сім гривень 30 копійок).

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 (ІІН НОМЕР_3) на відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, 10 000,00 грн. та судові витрати у справі в розмірі 80,00 грн., всього 10 080,00 грн. (Десять тисяч вісімдесят гривень 00 копійок).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через Красногвардійський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя С.М. Проскурня