Рішення № 28540168, 24.12.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-19/10154-2012 24.12.12

За первісною позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Український інвестиційний холдінг"

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «М.І.К. SHORR GmbH»

про стягнення 507 245,33 грн.

та зустрічною позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «М.І.К. SHORR GmbH»

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Український інвестиційний холдінг"

про визнання недійсним правочину

Суддя Шаптала Є.Ю.

Представники :

Від позивача за первісним позовом: Кондибенко О.В. за дов. №б/н від 23.12.2012р.

Від відповідача за первісним позовом: Дубій І.В за дов. № б\н від 19.03.2010 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач, ТОВ «Український інвестиційний холдинг»звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ Фірма «М.І.К. SHORR GmbH»про стягнення 507 245,33 грн..

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.07.2012 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 17.08.2012 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.08.2012 року розгляд справи відкладено на підставі ст. 77 ГПК України на 14.09.2012 року.

14.09.2012 року представником відповідача подано в судовому засіданні відзив на позовну заяву, згідно якого зазначає, що даний договір укладено для нього на вкрай невигідних умовах, під впливом тяжких обставин, до того ж нарахування зазначає, що позивачем неправомірно нарахована пеня, вказав, що платіжним дорученням № 324 від 05.07.2012 року ним сплачено в рахунок виконання договору оренди 50 000,00 грн..

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.09.2012 року продовжено строк вирішення спору відповідно до ст.. 69 ГПК України, по справі оголошено перерву до 10.10.2012 року.

10.10.2012 року представником відповідача подано до відділу діловодства суду зустрічну позовну заяву про визнання недійсним правочину до ТОВ «Український інвестиційний холдинг», згідно якої просить суд визнати Договір оренди № У\1М від 01.02.2011 року недійсним.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.10.2012 року зустрічну позовну заяву прийнято до провадження, розгляд призначено на 24.10.2012 року.

24.10.2012 року до відділу діловодства суду ТОВ за участю іноземного капіталу «МТН»подано заяву про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Судом відмовлено в задоволенні заяви ТОВ за участю іноземного капіталу «МТН»про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

24.10.2012 року по справі оголошено перерву до 19.11.2012 року

19.11.2012 року представником позивача подано в судовому засіданні клопотання про доручення додаткової угоди № 2 від 23.10.2012 року до матеріалів справи.

Судом в судовому засіданні 19.11.2012 року встановлено, що клопотання представника відповідача за первісним позовом про призначення експертизи щодо визначення ринкової вартості оренди нерухомого майна не підлягає задоволенню, оскільки задоволення клопотання відповідача призведе до невиправданого затягування судового розгляду за наявності достатньої доказової бази для вирішення її по суті заявлених позовних вимог, а також стане порушенням загально-правового принципу щодо своєчасного відновлення порушених прав та охоронюваних законом інтересів судового процесу.

19.11.2012 року по справі оголошено перерву до 05.12.2012 року.

20.11.2012 року представником відповідача за первісним позовом подано до відділу діловодства суду клопотання про долучення доказів по справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.12.2012 року продовжено строк вирішення спору у справі на п'ятнадцять днів.

05.12.2012 року по справі оголошено перерву до 24.12.2012 року.

Представником позивача в судовому засіданні 24.12.2012 року подано клопотання про доручення документів до матеріалів справи.

Судом задоволено клопотання представника позивача.

В судовому засіданні представник позивача за первісним позовом позовні вимоги підтримав та наполягав на задоволенні в повному обсязі, заперечував проти задоволення зустрічної позовної заяви.

Представник відповідача за первісним позовом підтримав зустрічну позовну та наполягав на її задоволенні, заперечував проти задоволення первісної позовної заяви.

В судовому засіданні 24.12.2012 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, всебічно і повно з»ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

01.02.2011 року між ТОВ «Український інвестиційний холдинг»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «М.І.К. SHORR GmbH»було укладено Договір оренди № У\1М.

Відповідно до п. 1.1 Договору, в порядку та на умовах, визначених договором, орендодавець зобов'язується передати орендареві, а орендар зобов'язується прийняти в тимчасове оплатне користування нерухоме майно, а саме -приміщення площею 219,50 кв.м. та приміщення площею 303,5 кв.м, що знаходяться за адресою: м. Київ, бул. Лесі Українки\вул. Кутузова, 19\16 літ «А»та зобов'язується сплачувати орендодавцеві орендну плату.

Пунктом 3.1 Договору визначено, що приміщення що орендується, повинно бути передано орендодавцем та прийнято орендарем протягом трьох днів з моменту підписання договору. Передача приміщення в оренду здійснюється уповноваженими особами сторін за Актом приймання-передачі, який є невідємною частиною договору.

Відповідно до п. 4.2. Договору, строк оренди з 01.02.2011 року до 228.02.2011 року.

Згідно п. 5.1 Договору, орендар оплачує орендодавцю орендну плату за весь строк оренди в гривнях в розмірі, еквівалентному 85 000 доларів США, що на момент укладення договору складає 675 027,50 грн., в тому числі ПДВ 112504,58 грн..

Відповідно до п. 5.2 Договору, орендна плата сплачується в безготівковій формі орендодавцю до 28.02.20111 року на поточний рахунок орендодавця, за офіційним курсом НБУ на день оплати, але не меншому ніж на дату укладення договору.

Крім орендної плати, орендар компенсує орендодавцеві фактичні видатки останнього протягом року оренди на комунальні послуги, послуги зв'язку опалення, воду (гарячу та холодну) та інші спожиті орендарем послуги відповідно рахунків, які виставляться орендодавцеві організаціями, що надають такі послуги (п. 5.3. Договору). Орендодавець надає рахунки по компенсації своїх витрат на вказані вище послуги орендарю, який зобов'язаний оплатити їх протягом 3-х банківських днів з дня надання таких рахунків.

За Актом приймання -передачі приміщення від 01.02.2011 року та Актом приймання -передачі приміщення від 28.02.2011 року, позивач передав, а орендар прийняв у тимчасове оплатне користування нерухоме майно згідно умов договору.

Судом встановлено, що на виконання умов договору оренди відповідачем було лише сплачено 292 000,00 грн. в той час, як загальна сума заборгованості за договором оренди становить 694 602,81 грн.

Згідно рахунку-фактури № у-000ДК045 від 28.02.2012 року позивачем понесено витрати на відшкодування за комунальні послуги в розмірі 19 575,31 грн..

26.06.2012 року позивачем направлено в адресу відповідача претензію щодо стягнення орендної плати та штрафних санкцій за № 278\06.

Відповіді від відповідача на претензію не надійшло.

Згідно платіжного доручення № 324 від 05.07.2012 року відповідачем проведено оплату за договором оренди в розмірі 50 000,00 грн.

Позивач зазначає, що сума заборгованості відповідача за договором оренди від 01.02.2011 року складає 402 602,81 грн.: заборгованість по сплаті орендної плати -383 027,50 коп., заборгованість по сплаті видатків на комунальні послуги, послуги зв'язку, електрозабезпечення, опалення, воду (гарячу та холодну) 19 575,31 грн..

Таким чином, на день розгляду спору заборгованість відповідача перед позивачем становить 402 602,81 грн.: заборгованість по сплаті орендної плати - 383 027,50 коп., заборгованість по сплаті видатків на комунальні послуги, послуги зв'язку, електрозабезпечення, опалення, воду (гарячу та холодну) 19 575,31 грн..

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представника позивача, суд приходить до висновку про те, що первісна позовна заява підлягає задоволенню частково, у задоволенні зустрічної позовної заяви слід відмовити з огляду на таке.

Обґрунтовуючи заявлені зустрічні позовні вимоги позивач посилається на те, що спірний договір не відповідає інтересам та внутрішній волі позивача, порушують його права та законні інтереси і були підписані під впливом тяжких обставин та на вкрай невигідних умовах для позивача, що є підставою для визнання договору оренди не дійсним за ст. 233 Цивільного кодексу України.

Відповідач за зустрічною позовною заявою у поданому відзиві та наданих поясненнях проти позову заперечив, посилаючись на те, що позивачем не доведено наявності підстав для визнання договору недійсним відповідно до положень статті 203 Цивільного кодексу України.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено ч.ч. 1, 2 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені ст. 203 Цивільного кодексу України, відповідно до якої:

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

- правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 233 Цивільного кодексу України правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.

За змістом ст. 233 Цивільного кодексу України для визнання правочину недійсним необхідно встановити наявність двох обставин: тяжких обставин та вкрай невигідних умов вчинення правочину. Правочини, що вчиняються особою під впливом тяжкої обставини і на вкрай невигідних умовах, характеризуються тим, що особа їх вчиняє добровільно, усвідомлює свої дії, але вимушена це зробити через тяжкі обставини.

При цьому на потерпілого, який оскаржує правочин, покладений обов'язок довести, як наявність тяжких обставин, так і той факт, що за відсутності тяжких обставин він взагалі або на зазначених умовах не уклав би правочин.

Таким чином, заявлені позовні вимоги можуть бути задоволені за умови доведеності наявності тяжких для сторони обставин і наявність їх безпосереднього зв'язку із волевиявленням сторони вчинити правочин на вкрай невигідних для неї умовах.

Під тяжкими обставинами необхідно розуміти не будь-яке несприятливе матеріальне, фінансове, соціальне чи інше становище, а його крайні форми, наприклад, важка хвороба особи чи її близьких, смерть її годувальника, крайня нужденність сім'ї, загроза втратити заставлене житло, загроза банкрутства та інші обставини, для усунення чи пом'якшення яких необхідне термінове укладення правочину (відповідна правова позиція викладена у Листі Верховного Суду України від 24.11.2008 "Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними".

Відповідно до вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна із сторін повинна довести в суді ті обставини, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Посилання позивача за зустрічною позовною заявою на факт протизаконного нападу озброєними особами, в результаті якого особи заволоділи майном останнього не знайшли свого документального підтвердження, тому не приймаються судом до уваги.

Всупереч наведеним вимогам, позивачем належними та допустимими доказами не доведено наявності на момент укладення оспорюваного правочину тяжких обставин, та їх можливого зв'язку із волевиявленням відповідача на укладення оспорюваного договору.

Також суд зауважує, що відповідно до статті 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

З наданих суду доказів вбачається, що позивач укладаючи спірний договір був ознайомлений з їх змістом, визнавав для себе обов'язковими їх умови і як суб'єкт господарювання укладав їх на власний ризик.

За таких обставин, зустрічна позовна заява ТОВ Фірма «М.І.К. SHORR GmbH»про визнання Договору оренди № У\1М від 01.02.2011 року недійсним, визнається судом необґрунтованою, недоведеною, та такою, що не підлягає задоволенню.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 Цивільного Кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з ч. 3 ст. 774 Цивільного кодексу України до договору піднайму застосовуються положення про договір найму. За користування майном з наймодавця справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч. 1 ст. 762 ЦК України).

Частиною 3 ст. 285 ГК України передбачено, що орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Відповідно до ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 286 ГК України визначено, що орендна плата -це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно п. 5.1 Договору, орендар оплачує орендодавцю орендну плату за весь строк оренди в гривнях в розмірі, еквівалентному 85 000 доларів США, що на момент укладення договору складає 675 027,50 грн., в тому числі ПДВ 112504,58 грн..

Відповідно до п. 5.2 Договору, орендна плата сплачується в безготівковій формі орендодавцю до 28.02.20111 року на поточний рахунок орендодавця, за офіційним курсом НБУ на день оплати, але не меншому ніж на дату укладення договору.

Крім орендної плати, орендар компенсує орендодавцеві фактичні видатки останнього протягом року оренди на комунальні послуги, послуги зв'язку опалення, воду (гарячу та холодну) та інші спожиті орендарем послуги відповідно рахунків, які виставляться орендодавцеві організаціями, що надають такі послуги (п. 5.3. Договору). Орендодавець надає рахунки по компенсації своїх витрат на вказані вище послуги орендарю, який зобов'язаний оплатити їх протягом 3-х банківських днів з дня надання таких рахунків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Оскільки, відповідачем не проведено оплату своєчасно та в повному обсязі згідно умов договору, суд дійшов висновку, що останнім порушено умови Договорів та вищевказаних норм ЦК, тобто не виконав зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судом враховано, проведення часткової оплати відповідачем за первісним позовом орендної плати в розмірі 50 000,00 грн. за платіжним дорученням № 324 від 05.07.2012 року, та вважає, що зазначена сума врахована й позивачем при визначенні суми заборгованості за договором.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню в розмірі 402 602,81 грн.: заборгованість по сплаті орендної плати -383 027,50 коп., заборгованість по сплаті видатків на комунальні послуги, послуги зв'язку, електрозабезпечення, опалення, воду (гарячу та холодну) 19 575,31 грн..

Щодо стягнення 12,5 % та 25% річних від простроченого платежу, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином

У відповідності ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язанням є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Порушення зобов'язань за договором тягне за собою застосування встановлених законом мір відповідальності.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного Кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу у урахуванням встановлено індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 Цивільного кодексу України).

Статтею 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу. Одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків. Аналогічна норма передбачена ст. 20 ГК України, якою встановлено, що кожний суб'єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів, шляхом відшкодування збитків.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 9.3 Договору оренди, орендар несе відповідальність за договором: при невиконанні чи неналежному виконанні зобов'язань, передбачених п.п. 5.1,5.2 Договору до 30.04.2011 року, починаючи з 01 травня 20111 року, орендар сплачує штраф у розмірі 12,5% річних від простроченого платежу за кожен день прострочення. Сплата штрафних санкцій здійснюється за офіційним курсом НБУ на день оплати, але не меншому ніж на дату укладення договору; при невиконання чи неналежному виконанні зобов'язань, передбачених п.п.5.1,5.2 Договору до 31.12.2011 року, починаючи з 01.01.2012 року, орендар сплачує штраф у розмірі 25% річних від простроченого платежу за кожен день прострочення. Сплата штрафних санкцій здійснюється за офіційним курсом НБУ на день оплати, але не меншому ніж на дату укладення договору.

Позивачем правомірно нараховані 12,5% річних від простроченого платежу за прострочення платежу за договором оренди на суму боргу в розмірі 552 602,81 грн. за період з 01.05.2011 року по 22.07.2011 року в розмірі 15 518,30 грн., на суму боргу в розмірі 552 602,81 грн. за період з 22.07.2011 року по 31.08.2011 року в розмірі 7057,09 грн., на суму боргу 452 602,81 грн. за період з 31.08.2011 року по 31.12.2011 року в розмірі 18755,12 грн..

Правомірним є нарахування 25% річних від простроченого платежу на суму боргу в розмірі 452 602,81 грн. за період з 01.01.2012 року по 01.07.2012 року в сумі 56575,35 грн., на суму боргу в розмірі 452 602,81 грн. за період з 01.07.2012 року по 05.07.2012 року в сумі 12363,52 грн., на суму боргу в розмірі 402 602,81 грн. за період з 06.07.2012 року по 25.07.2012 року в розмірі 5 500,04 грн..

Таким чином, вимога позивача за первісним позовом про стягнення 12,5 % річних від простроченої суми платежу за кожен день прострочення та 25% річних від простроченої суми платежу за кожен день прострочення на загальну суму 104 642,52 грн. визнається судом законною, обґрунтованою, доведеною та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Таким чином, первісна позовна заява визнається судом законною, обґрунтованою, доведеною та такою, що підлягає до задоволення в повному обсязі.

Судові витрати, відповідно до приписів статті 49 ГПК України, за первісною позовною заявою покладаються на відповідача, за зустрічною позовною заявою на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 33-35, 80, 82-85, 91, 93 ГПК України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Первісну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Український інвестиційний холдінг»до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «М.І.К. SHORR GmbH»про стягнення 507 245,33 грн.. - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «М.І.К. SHORR GmbH»(01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 19\16 літ. А; код ЄДРПОУ 20028360) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Український інвестиційний холдінг" (04070, м. Київ, вул. Сагайдачного, 6 літ. «А», код ЄДРПОУ 36336201) заборгованість по орендній платі та сплаті видатків на комунальні послуги, послуги зв'язку, електрозабезпечення, опалення (гарячу та холодну) в сумі 402 602 (чотириста дві тисячі шістсот дві) грн.. 81 коп., 12,5% та 25% річних від простроченого платежу в розмірі 104 642 (сто чотири тисячі шістсот сорок дві) грн. 52 коп.,судовий збір 10 200 (десять тисяч двісті) грн.. 00 коп.- судового збору

3. У задоволенні зустрічної позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «М.І.К. SHORR GmbH»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український інвестиційний холдінг»про визнання недійсним Договір оренди № У\1М від 01.02.2011 року -відмовити повністю.

4. Рішення ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 24 грудня 2012 року.

5. Повний текст рішення підписаний 26 грудня 2012 року.

6. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

7. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Є.Ю. Шаптала