Рішення № 28540152, 09.01.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.01.13 Справа№ 5015/4574/12

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Мошурівський консервний завод", с.Мошурів, Тальнівський район, Черкаська областьдо відповідача:Товариство з обмеженою відповідальністю "Херсонський оптовий торгівельний дім 02", м. Львівпро: стягнення 6163,34грн. Суддя Кітаєва С.Б.

Представники:

від позивача: Сай В.Б.- представник ( довіреність від 26.11.2012 р )

від відповідача: не з»явився

Права та обов"язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України суд роз"яснив представнику Позивача. Заяви про відвід судді від сторін не надходили.

Суть спору: Господарським судом Львівської області розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мошурівський консервний завод", с.Мошурів, Тальнівський район, Черкаська область до Товариство з обмеженою відповідальністю "Херсонський оптовий торгівельний дім 02", м. Львів про стягнення 6163,34грн. заборгованості , у тому числі: 3292,71 грн. основного боргу; 26,40 грн. інфляційних нарахувань, 3% річних в сумі 95,80 грн, 1748,43 грн. неустойки та 1000 грн. збитків (упущеної вигоди). Позивач просить відшкодувати йому за рахунок відповідача понесені судові витрати.

Відповідно до ст.17 ГПК України позовні матеріали Ухвалою господарського суду Херсонської області від 25 жовтня 2012 року були передані за підсудністю до господарського суду Львівської області і поступили до господарського суду Львівської області 01.11.12 р та зареєстровані за вхідним номером №4968.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 02.11.2012 р прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі №5015/4574/12, судове засідання призначено на 27.11.2012 р . Вимоги до сторін висвітлені в ухвалі про порушення провадження у справі Так,зокрема, в ухвалі про порушення провадження у справі суд зобов»язав позивача скерувати відповідачу за місцезнаходженням ( на адресу : 79021, м.Львів, вулиця Кульпарківська, будинок ,93) копії позовної заяви №1429 від 19.10.2012 року про стягнення з відповідача 6 163,34 грн. заборгованості та доданих до неї документів, про що до справи подати поштову квитанцію та опис документів, вкладених у рекомендоване поштове відправлення ( ст.56 ГПК України).

В судове засідання 27.11.2012 року сторони явку повноважних представників не забезпечили, вимог ухвали про порушення провадження у справі щодо подання витребовуваних судом документів не виконали. За таких обставин суд вбачав за доцільне відкласти розгляд справи. Ухвалою від 27.11.12 року розгляд справи відкладався на 13.12.2012 року; повторно зобов»язано сторін виконати вимоги ухвали від 02.11.2012 року про порушення провадження та подати витребувані судом документи. Явка повноважних представників сторін визнавалась судом обов»язковою.

Розгляд справи відкладався з підстав наведених в ухвалах суду від 13.12.12 р та від 21.12.12 р, строки вирішення спору за клопотанням представника позивача продовжувались на п»ятнадцять днів.

03.01.2013 року у канцелярії суду зареєстровано клопотання позивача про долучення до матеріалів справи поштової квитанції та опису документів, вкладених у поштове рекомендоване відправлення, в підтвердження виконання позивачем вимог суду (згідно ухвал по справі) та скерування відповідачу по місцюзнаходження за адресою м.Львів, вул.Кульпарківська , будинок 93 копій позовної заяви та доданих до неї документів.

В судове засідання 09.01.2013 року представник від позивача з»явився. З підстав, наведених у позовній заяві , наданих суду поясненнях, заявлені вимоги про стягнення 6163,34 грн. заборгованості підтримує повністю. Стверджує, що 20 березня 2011 року між позивачем ( ТзОВ «Мошурівський консервний завод») та відповідачем (ТзОВ «Херсонський оптовий торгівельний дім 02») укладено договір поставки №56. На виконання зобов»язань за договором позивач поставив відповідачу товар на суму 3292,71 грн. по видатковій накладній №МК-0000902 від 22.08.2011 року. Відповідач товар прийняв , однак у строки , обумовлені договором ( на протязі 60-ти днів від дати отримання товару) , за отриманий товар не провів з позивачем розрахунку. Станом на момент звернення позивача з позовом до суду ( як і на момент прийняття рішення у справі) основний борг складає 3292,71 грн., хоча позивач намагався врегулювати спір в добровільному порядку і з цією метою скеровував відповідачу претензію у якій просив виконати взяті на себе зобов»язання за договором поставки №56 від 20.03.2011 р і оплатити вартість отриманого товару. Окрім вимоги про стягнення основного боргу, покликаючись на ч.2 ст.625 ЦК України позивач заявив вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 26,40 грн та 3-х процентів річних в сумі 95,80 грн, розрахунки яких навів у позовній заяві. Окрім того, покликаючись на порушення відповідачем умов договору стосовно здійснення повного розрахунку за поставлений товар, позивач вважає за необхідне стягнути з відповідача неустойку за кожен день прострочки ( як зазначив у позовній заяві) у розмірі 1748,43 грн. ( розрахунок неустойки наведено позивачем у позовній заяві). Покликаючись на ч.1 ст.224 ГК ЦК України та на те, що невиконанням зобов»язань по договору поставки №56 від 20.03.2011 р відповідачем завдані позивачу реальні збитки (упущена вигода) в сумі 1000,00 грн, позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача 1000,00 грн. збитків.

Із врахуванням наведеного, ТзОВ «Мошурівський консервний завод»( позивач) просить стягнути з відповідача ( ТзОВ «»Херсонський оптовий торгівельний дім 02»6163,34 грн. заборгованості, а саме : 3292,71 грн. основного боргу, 26,40 грн. інфляційних втрат, 3% річних в сумі 95,80 грн, 1748,43 грн. неустойки та 1000,00 грн. збитків (упущеної вигоди); просить також відшкодувати судові витрати по справі.

У зв»язку з виявленою механічною неточністю у позовній заяві , а саме посилання на договір №62, позивач просить вважати вірним посилання у позовній заяві на договір №56 . Також просить врахувати , що 3% річних в сумі 95,80 грн. нараховано за період з 22.10.2011 р по 09.10.2012 р (354 дні протермінування ), про що у засіданні представник позивача подав до справи відповідну заяву.

Відповідач в жодне із судових засідань явку повноважного представника не забезпечив, відзиву на позовну заяву, доказів проведення розрахунку з позивачем за отриманий товар суду не надав. Причини невиконання вимог суду згідно ухвал у справі, відповідач суду не повідомив, їх поважність не довів, хоч про знаходження у провадженні господарського суду Львівської області даної справи, про судові засідання ( час і місце їх проведення, про вимоги суду до сторін) був належно та своєчасно повідомлений господарським судом , про що свідчать відмітки, здійснені на зворотньому боці ухвал по справі про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи, які оформлені відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України .

Спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що наявний у справі, підтверджується, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Херсонський оптовий торговий дім 02» в статусі юридичної особи включений до ЄДР, ідентифікаційний код юридичної особи -32125630, місцезнаходження за адресою: 79021, Львівська область, місто Львів, Франківський район, вулиця Кульпарківська, будинок 93.

До повноважень господарських судів не віднесено з»ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб-учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Про це Вищим господарським судом України зазначалося і в інформаційних листах від 02.06.2006 №01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»( пункт 4), від 14.08.2007 №01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року «(пункт 15), від 18.03.2008 №01-8/164 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році»(пункт 23).

Із врахуванням зазначеного, матеріалів даної конкретної справи, зокрема Спецвитягу з ЄДРПОУ, неповернення до господарського суду Львівської області органом зв»язку повідомлення про вручення відповідачу рекомендованої кореспонденції ( зокрема, ухвали про порушення провадження у справі), поштових конвертів у яких судом скеровувались відповідачу ухвали про відкладення розгляду справи рекомендованою кореспонденцією, не вважається господарським судом як відсутність належних доказів виконання господарським судом обов»язку щодо повідомлення учасників судового процесу (відповідача зокрема) про вчинення судом певних процесуальних дій.

За умовами ст.33 ГПК України на сторони покладається обов'язок доводити їх вимоги чи заперечення. Згідно до вимог ст.ст.4-2, 4-3, сторони мають рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів, заявленні клопотань та здійсненні інших процесуальних прав. За умовами ст.59 ГПК України відповідач має право після одержання ухвали надіслати господарському суду відзив на позовну заяву і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову, однак відповідач своїм правом не скористався, незважаючи на те, що суд неодноразово відкладав розгляд справи та надавав можливість відповідачу скористатися своїм правом на захист.

У статті 22 ГПК України викладено процесуальні права та обов"язки сторін, серед яких, зокрема і право сторони знайомитись з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу, заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників судового процесу, тощо.

Викладені в ст.22 ГПК України права та обов"язки виникають з моменту набуття стороною відповідного процесуального статусу. Права позивача виникають з моменту подання позову до господарського суду, права відповідача -з моменту перед"явлення до нього позову.

Відповідно до ч.3 ст.4-3 ГПК України господарським судом створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Зважаючи на строки вирішення спору у даній справі, керуючись ст.69 ГПК України, у суду відсутні правові підстави для чергового відкладення розгляду справи.

Із врахуванням наведеного, матеріалів у справі, господарським судом дотримано встановлених ст.129 Конституції України, ст.ст.4-2,4-3 ГПК України засад здійснення господарського судочинства та забезпечено відповідачу можливість реалізації передбачених ст.22 ГПК України прав сторони в процесі, а тому суд в межах процесуального Закону ( ст.ст.43,75 ГПК України) вбачає за можливе розглянути спір за відсутності представника відповідача та без відзиву на позовну заяву, за наявними в справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, оцінивши докази в їх сукупності у відповідності до ст.43 ГПК України, судом встановлено.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Херсонський оптовий торгівельний дім 02»(відповідач, надалі - покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мошурівський консервний завод»(позивач, надалі - постачальник) був укладений договір поставки № 56 від 20.03.2011 року ( надалі -договір).

Відповідно до п.1.1 Договору «постачальник» зобов»язується поставляти покупцю, а покупець приймати і оплачувати товари партіями ( далі -товар), «партія товару»відповідно) згідно замовлення покупця, що являється невід»ємною частиною даного Договору. Замовлення виставляються на підставі затвердженої належним чином сторонами Специфікації.

Якщо постачальник не має можливості сформулювати Специфікацію, то поркупець може сам сформувати бланк і передати її постачальнику. Постачальник зобов»язаний заповнити бланк Специфікації і передати її покупцю .

Відповідно до п.3.3 Договору замовлення направляються постачальнику по електронній пошті, по факсу, або вручаються у письмовій формі уповноваженому представнику постачальника. Адреса електронної пошти постачальника і номер його факсу узгоджені в п.8 даного Договору «Реквізити і підписи сторін».

Ціна товару визначається на момент скерування замовлення покупцем постачальнику у відповідності із погодженою сторонами Специфікацією ( Додатком №2) і іншими письмовими домовленостями сторін, у тому числі наданими знижками. Ціна товару встановлюється в українських гривнях без врахування ПДВ (ПДВ виділяється окремим рядком) і включає вартість упаковки, маркування і доставки товару постачальником (п.2.1).

Відповідно до п.6.2, накладна виписується постачальником на підставі цін, діючих на момент скерування замовлення покупцем постачальнику з врахуванням всіх передбачених знижок. Відповідно до п.6.4, розрахунки сторін здійснюються в безготівковій формі. Датою оплати рахується дата списання грошових коштів із розрахункового рахунку платника. Якщо останній день здійснення покупцем якого-небудь платежу по даному Договору припадає на вихідний, святковий чи неробочий день, то такий платіж може бути здійсненим покупцем у перший робочий день після вихідного, святкового чи неробочого дня. У п.6.1 договору сторони узгодили, що покупець здійснює оплату товару з відстрочкою платежу, що вказана у Додатку №1.

Договір вступає в силу з моменту його підписання останньою стороною, розповсюджує свою дію на взаємовідносини сторін, що виникли з 20 березня 2011 року і діє до 31 грудня 2012 року. Якщо по закінченні зазначеного строку сторони фактично продовжують співпрацю, то договір вважається автоматично пролонгованим на тих же умовах на наступний календарний рік. Пролонгація у зазначеному порядку можлива необмежену кількість разів.

Додатком №1 до Договору поставки (комерційні умови до договорів по двох юридичних особах : ТОВ «ХОТД 02», ПАТ «ХОТД-97»), який підписаний покупцем і постачальником та завірений печатками позивача і відповідача (оригінал оглядався в судовому засіданні) визначено строк оплати товару -60 календарних днів. Відповідно до п.6 розділу Договору «терміни , що застосовуються у Договорі», строк оплати -це узгоджений сторонами в Додатку №1 строк, що обчислюється з дати прийняття покупцем товару і отримання покупцем належно оформлених постачальником рахунків-фактур , протягом якого покупець зобов»язується оплатити прийнятий товар.

Додаток №2 до Договору поставки №56 від 20.03.2011 року «Специфікація», містить відомості про постачальника (ТОВ «Мошурівський консервний завод»), найменування товару, одиницю виміру, штрихкод, ціну без ПДВ , ціну з ПДВ. Додаток №2 підписаний постачальником і покупцем, завірений їх печатками.

У матеріалах справи знаходиться видаткова накладна №МК-0000902 від 22 серпня 2011 року, згідно відомостей у якій судом встановлено, що постачальник (ТзОВ «Мошурівський консервний завод») поставив покупцю (ТзОВ «ХОТД-02», скорочене найменування відповідача) на підставі Договору №56 від 20.03.2011 року товар вартістю 3292,71 грн., у т.ч. ПДВ -548,79 грн.

Видаткова накладна №МК-0000902 від 22 серпня 2011 року підписана зі сторони постачальника директором та особою, яка відвантажила товар, з боку покупця -головним бухгалтером та особою, яка отримала товар. Видаткова накладна завірена печатками постачальника та покупця.

Судом встановлено, що товар, поставлений ТОВ «Мошурівський консервний завод»ТОВ «Херсонський оптовий торгівельний дім 02» по видатковій накладній МК-0000902 від 22 серпня 2011 року відповідає найменуванню товару у «Специфікації»( Додатку №2) до Договору поставки №56 від 20.03.2011р, як і відповідає відомостям у «Специфікації» ціна за одиницю відпущеного товару ( по кожній позиції товару) у видатковій накладній. Загальна вартість поставленого товару -3292,71 грн. ( з ПДВ).

Доказів оплати отриманого товару в сумі 3292,71 грн. відповідач суду не надав, доводи позивача про невиконання зобов»язань по оплаті товару згідно умов Договору поставки №56 від 20.03.2011 року не заперечив і не спростував належними та допустимими доказами.

При прийнятті рішення суд виходив із наступного.

Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов»язків є, зокрема договори та інші правочини.

Відповідно до ч.2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) . Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства та скріплюється печатками.

Аналогічні приписи містяться і в ч.1 ст.181 Господарського кодексу України , відповідно до якої господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що підпис сторони (сторін) на правочині підтверджує лише форму правочину, в якій його вчинено (письмово), а відповідно, сам факт вчинення правочину юридичними особами підтверджується наявністю печаток на документі, що має письмову форму.

Договір поставки №56 від 20 березня 2011 року, який є підставою заявлених позивачем вимог, підписаний з боку постачальника (ТОВ «Мошурівський консервний завод») директором товариства Кучеренко М.М., з боку відповідача,покупця - ТзОВ «Херсонський оптовий торгівельний дім 02») генеральним директором товариства Карунос Н.І., як і додатки до цього договору, та скріплений печатками обидвох юридичних осіб. Наявність печаток сторін на договорі є свідченням не підписів осіб, а самого документа.

Договір чинний, не визнаний недійсним , не є розірваним. Доказів зворотнього сторони не подали, а відтак, матеріали справи не містять.

У відповідності до ст.509 ЦК України (ст.173 ГК України) зобов"язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов"язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов"язку.

Статтею 174 ГК України визначено, що господарські зобов"язання виникають, зокрема, безпосередньо з господарського договору, інших угод, передбачених законом, а також з угод не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, а також внаслідок подій, з якими закон пов"язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Згідно ст.175 ГК України майнові зобов"язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно з ч.ч.1,2 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов"язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов"язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов»язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо термін виконання боржником зобов»язання не встановлений або визначений моментом пред»явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов»язок у семиденний строк від дня пред»явлення вимоги, якщо обов»язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст.525 ЦК України , одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Взаємовідносини, що склалися між сторонами у справі суд кваліфікує як взаємовідносини, що випливають із договору поставки, згідно якого та в силу ст.712 ЦК України одна сторона (постачальник) зобов»язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність другої сторони (покупця) для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов»язаних з особистим, сімейним , домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов»язується прийняти і оплатити за нього повну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов»язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Строк виконання зобов»язання по оплаті товару встановлено у договорі №56 від 20.03.2011р.

Матеріалами у справі підтверджується, що на виконання зобов»язань за Договором поставки №56 від 20.03.2011 року по видатковій накладній №МК-0000902 від 22 серпня 2011 року, позивач (постачальник) поставив відповідачу (покупцю ) товар , вартість якого з ПДВ склала 3292,71 грн. Поставлений товар відповідає за найменуванням, ціною товару та ціні, що погоджені сторонами у Додатку №1 (Специфікації) до Договору №56 від 20.03.2011 року. Товар прийнятий відповідачем від позивача по видатковій накладній без зауважень та претензій до позивача щодо кількості , якості , ціни товару . Видаткова накладна підписана уповноваженими особами як постачальника так і покупця, завірена печатками товариств.

До документів, шо підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей відноситься , зокрема,видаткова накладна, форма якої є типовою формою первинного обліку, затвердженою відповідними нормативно-правовими актами. Видаткова накладна №МК-0000902 від 22.08.2011р оформлена з дотриманням загальних вимог щодо змісту первинних документів, які містяться, зокрема, у частині 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Згідно ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов»язкові реквізити : назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства , від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарських операцій і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Слід зазначити, що здавання-приймання товару за кількістю та якістю проводиться уповноваженими представниками сторін. Товар вважається переданий і прийнятий покупцем за кількістю, згідно підписаними уповноваженими представниками сторін видатковими накладними на товар. При відсутності довіреностей, факт отримання товару має бути підтверджений підписом уповноваженої особи покупця та печаткою юридичної особи покупця на видаткових накладних.

Із врахуванням зазначеного, наявної у справі належним чином оформленої видаткової накладної, суд дійшов висновку, що позивачем підтверджено належними доказами факт здійснення господарської операції між ним та відповідачем по поставці товару на виконання зобов»язань за договором №56 від 20.03.2011 року, про які стверджує позивач у позовній заяві. Слід також зазначити, що посилання на зазначений договір поставки міститься у видатковій накладній, яка не містять зауважень чи претензій до постачальника. Товар поставлений в межах дії договору поставки №56 від 20.03.2011 року.

Таким чином, відповідач своїми подальшими діями, а саме, отриманням у позивача товару на піставі видаткової накладної №МК-0000902 від 22.08.2011 року, в котрій є посилання на укладений договір №56 від 20.03.11р, схвалив укладений з позивачем договір , а наявність підписів уповноважених осіб від постачальника та від покупця на видатковій накладній, яка завірена печатками товариств, є свідченням виконання договору сторонами у справі.

Однак у строки, встановлені в договорі поставки, відповідач не розрахувався з позивачем за отриманий товар. Товар по видатковій накладній №МК-0000902 був переданий відповідачу 22.08.2011 року і на протязі 60 календаних днів з цієї дати відповідач повинен був сплатити повну вартість отриманого товару, тобто - до 22.10.2011 року, як вірно вказав позивач у позовній заяві.

Порушенням зобов"язання, відповідно до ст.610 ЦК України , є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов"язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов»язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Правова норма ч. 1 ст. 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1ст.546 ЦК України виконання зобов»язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком. Відповідно до ст.547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов»язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов»язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. Відповідно до ч.1 ст.548 ЦК України виконання зобов»язання (основного зобов»язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Неустойкою ( штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов»язання. ( ч.1 ст.549 ЦК України). Відповідно до ч.3 ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов»язання ( ч.1 ст.549 ЦК України).

Відповідно до ч.2 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки (штрафу, пені) є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч.6 ст 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов»язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч 2 ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі , що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов»язань»передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі , що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов»язань»визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як вбачається з позовної заяви ( із врахуванням заяви поданої в засіданні 09.01.13 р про помилкове зазначення у позовній договору №62 замість договору №56) нарахована позивачем неустойка в сумі 1748,43 грн. підпадає від визначення пені, згідно статті 549 ЦК України частина третя якої встановлює, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов»язання за кожен день прострочення виконання.

Однак, у договорі поставки від 20.03.2011 року №56 сторони не погодили такий вид відповідальності за порушення грошового зобов»язання як пеня , не встановили за спільною згодою розміру пені.

Позовні вимоги в частині стягнення пені не підлягають задоволеню.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов»язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який порлягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові .

Із врахуванням уточнення періоду, за який нараховано позивачем 3% річних, у поданій 09.01.13 року його представником заяві та відповідно до розрахунку 3% річних , наведеного у позовній заяві, за період з 22.10.2011 р по 09.10.2012 р включно (за 354 дні прострочки виконання грошового зобов»язання про оплаті отриманого товару), від суми боргу -3292,71 грн, позивач правомірно нарахував відповідачу 3% річних. в сумі 95,80 грн.

Відповідач в цій частині заявлені позивачем вимоги не заперечив. Вимога позивача про стягнення 95,80 грн. -3% річних , нарахованих відповідно до ст.625 ЦК України, підлягає до задоволення.

Щодо інфляційних нарахувань.

Відповідні індекси інфляції розраховуються Державним комітетом статистики України і публікуються , зокрема, у газеті «Урядовий кур»єр». Відповідно до листа Верховного суду України від 03.04.97 р №62-97р «Ремомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», якщо сума боргу повинна бути сплачена з 16 по 31 число відповідного місяця, то вона індексується з наступного місяця; для визначення індексу за певний період необхідно помісячні індекси , встановлені у відповідному періоді, перемножити між собою. У даній справі сума основного боргу повинна була бути сплачена відповідача станом на 22. 10.2011 року, з 22.10.2011 року має місце прострочка виконання відповідачем грошового зобов»язання. Отже сума боргу індексується у даному випадку з наступного місяця, тобто з листопада 2011 року.

Відповідно до наведеного позивачем у позовній заяві розрахунку, інфляційні втрати нараховані за період : листопад 2011 р -вересень 2012 року включно.

Суд розглядає справу в межах заявлених вимог.

В судовому засіданні перевірено застосовані позивачем у розрахунку індекси інфляції та встановлено, що вони відповідають розрахованим індексам інфляції Державним комітетом статистики України. Однак, у визначенні суми інфляційних втрат позивач допустив помилки. Так, зокрема, перемножуючи суму боргу на зазначені у розрахунку індекси інфляції позивач зазначив , що добуток становить 3292,71 грн, тоді як він складає 3292,62 грн ( тобто, суму , яка є меншою від суми основного боргу). За такх обставин а також враховуючи суму основного боргу (яка не відповідає 3319,10 грн) є помилковим вчинення позивачем у розрахунку дії віднімання , а саме : від суми основного боргу 3292,71 грн. суми 3319,10 грн. До того ж, при відніманні від меншої суми більшої виходить від»ємне сальдо, тоді як позивач помилково визначив суму інфляційних втрат в сумі 26,40 грн.

Із врахуванням наведеного, вимога позивача про стягнення 26,40 грн. інфляційних втрат задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч.2 ст.22 ЦК України , збитками є витрати, яких особа зазнала у зв»язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати , які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права ( реальні збитки); доходи , які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Аналогічні приписи містить і ч.2 ст.224 ГК України, відповідно до якої під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов»язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно зі ст.623 ЦК України боржник, який порушив зобов»язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків доказується кредитором.

Однак такий розмір ( 1000,00 грн., вимогу про стягнення якої заявлено у позовній заяві) не доведений позивачем суду у встановленому порядку ( ст.ст.33-34 ГПК України).

Згідно із ст.33 ГПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Факт понесення позивачем збитків (упущеної вигоди) у заявленому розмірі (1000,00 грн) внаслідок порушення відповідачем грошового зобов»язання за договором поставки №56 від 20.03.2011 р , не доведений суду і не підтверджений належними та допустими доказами. Відтак, вимога позивача про стягнення 1000,00 грн. збитків (упущеної вигоди) задоволенню не підлягає.

Враховуючи вищенаведене суд приходить до висновку про часткову відмову в позові.

Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно до задоволених вимог. Відповідно, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 884,88 грн. судового збору.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.1,2,32,33,34,36,43,49,75,82,84,85,116 ГПК України, суд,-

Вирішив:

1.Позов задоволити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонський оптовий торгівельний дім 02" ( 79021, м.Львів, вулиця Кульпарківська, будинок,93, ідентифікаційний код 32125630 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мошурівський консервний завод", с.Мошурів, Тальнівський район, Черкаська область (20432, Черкаська область, Тальнівський район, с.Мошурів, пров. Шевченка, 14 ідентифікаційний код 34282645 ) 3292,71 грн. основного боргу, 3% річних в сумі 95,80 грн, 884,88 грн. судового збору.

3. Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

4. В задоволенні вимог про стягнення 26,40 грн. інфляційних втрат, 1748,43 грн. неустойки, 1000,00 грн. збитків (упущеної вигоди), відмовити позивачу.

В судовому засіданні 09.01.2013 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення виготовлено та підписано 11.01.2013р.

Суддя Кітаєва С.Б.