Рішення № 28540114, 09.01.2013, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" січня 2013 р.Справа № 5017/3492/2012За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „ДПЗКУ-МТС"

до відповідача: Сільськогосподарського Публічного акціонерного товариства „Україна"

про стягнення 198 476,43 грн.

Суддя Малярчук І.А.

В судових засіданнях приймали участь представники:

Від позивача: Зауральський В.В., довіреність №130-37/2012 від 26.01.12р.

Від відповідача: Лисецька О.О., довіреність від 05.01.11р.

В засіданні 09.01.2013 р. приймали участь представники:

Від позивача: Зауральський В.В., довіреність №130-37/2012 від 26.01.12р.

Від відповідача: не з`явився

Суть спору: про стягнення із Сільськогосподарського ПАТ „Україна" на користь ТОВ „ДПЗКУ-МТС" 198 476,43 грн. заборгованості, із яких 188 200 грн. основного боргу, 8559,80 грн. пені, 1716,63 грн. три проценти річних.

Позивач підтримує заявлені позовні вимоги, надав пояснення по справі від 17.12.2012р. за вх.№38417/2012, від 09.01.2013р. за вх.№590/2013, в їх обґрунтування зазначає, що 16.06.2011р. між ТОВ „ДПЗКУ-МТС" та СПАТ „Україна" було укладено договір №КО-ОД-07/17, за умовами якого позивач виконав сільськогосподарські роботи по збиранню сільськогосподарських культур на суму 275 450 грн., однак, відповідач здійснив оплату наданих послуг лише частково в сумі 87 250 грн. У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань в частині оплати вартості наданих позивачем послуг, останній нарахував до стягнення з відповідача 8559,80 грн. пені., 1716,63 грн. три проценти річних.

Відповідач заперечує проти заявлених позивачем позовних вимог щодо стягнення пені, що вбачається із поданої заяви від 08.01.2013р. за вх.№455/2013, де, із посиланням на положення ч.3 ст.551, ст.617 ЦК України, ч.2 ст.218ст.233 ГК України, вказує, що заявлений позивачем розмір пені значно перевищує розмір збитків: при заявленій у позовних вимогах сумі заборгованості 188 200 грн., сума штрафних санкції лише за 100 днів прострочки становить 6% від суми заборгованості. При цьому, згідно Висновку про форс-мажорні обставини від 14.12.2012р. №2869 Торгово-промислової палати України у СПАТ „Україна", у зв'язку з форс-мажорними обставинами, у відповідача були пошкоджені і загинули сільськогосподарські культури на загальній площі 819,08 га, що в свою чергу призвело до великих матеріальних збитків та неможливості своєчасно розрахуватись за надані послуги. Відповідач є підприємством, видом діяльності якого є виключно сільськогосподарське виробництво, а сплата надмірно великих штрафних санкцій, при ситуації, що склалась, призведе до важкого матеріального становища, у зв'язку з чим відповідач просить суд зменшити розмір пені до 2 000 грн.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи, оцінивши пояснення представників сторін та їх правову позицію, суд встановив наступне:

26.06.2012р. між ТОВ „ДПЗКУ-МТС" (виконавець) та СПАТ „Україна" (замовник) було укладено договір №КО-ОД-07/12, за умовами якого виконавець зобов'язується на території сільгоспугідь замовника виконати сільськогосподарські роботи по збиранню врожаю сільгоспкультур на пальному замовника - за кількістю, якістю, в строки та на умовах, що наведені нижче за текстом договору, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи. Виконавець виконуватиме роботи зі збирання: зернових (пшениця, жито, ячмінь), на площі 1000 га, загальною вартістю 250 000 грн. (п.п.1.1., 1.2. договору).

Відповідно до умов п.2.1. договору №КО-ОД-07/12 від 26.06.2012р. виконавець здійснює збиральні роботи із застосуванням комбайну марки Полесья 812 - 5 шт. з подрібнювачем в кількості 5 одиниць в режимі роботи, яка прийнятна для обох сторін.

Згідно положень п.5.3. договору №КО-ОД-07/12 від 26.06.2012р. за прострочення оплати виконаної роботи замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що нараховується на суму заборгованості, за кожен день прострочення оплати.

За положеннями п.7.1. договору №КО-ОД-07/12 від 26.06.2012р. договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2012р.

Так, на виконання умов договору №КО-ОД-07/12 від 26.06.2012р. позивачем надано відповідачу послуги зі збирання зернових, в підтвердження чого сторонами, складено підписано та скріплено печатками акти здачі-приймання робіт (надання послуг) №1131 від 12.07.2012р. на суму 159 000 грн., №1152 від 12.07.2012р. на суму 1200 грн., №1550 від 30.07.2012р. на суму 115 250 грн.

Крім того, в підтвердження факту надання послуг позивач надав суду акти звірки зібраної продукції за 06.06.2012р., за 29.06. - 02.07.2012р., за 02.07.2012р., за 1.07. - 10.07.2012р., 11.07. - 12.07.2012р.

Факт використання позивачем техніки відповідача, обумовленої п.2.1. договору №КО-ОД-07/12 від 26.06.2012р., для надання послуг зі збирання врожаю сільгоспкультур підтверджується підписаними сторонами спору та скріпленими їх печатками акт приймання-передачі сільгосптехніки та навісного обладнання виконавця на тимчасове відповідальне зберігання замовнику від 29.06.2012р., акт повернення сільгосптехніки та навісного обладнання виконавцю з тимчасового відповідального зберігання замовником від 20.07.2012р., акт підтвердження замовником доступу с/г техніки виконавця до сільськогосподарських полів замовника для надання послуг виконавцем від 29.06.2012р.

Відповідач частково здійснив розрахунок за отримані від позивача послуги за актом №1131 від 12.07.2012р. на суму 87 250 грн., що підтверджується виписками з рахунку ТОВ „ДПЗКУ-МТС" у ПАТ „Альфа-Банк" від 17.10.2012р., від 12.10.2012р., від 05.10.2012р., від 04.10.2012р., від 27.09.2012р., від 20.09.2012р., довідкою ПАТ „Альфа-Банк" №586-28.1-148625 від 04.01.2013р.

Проаналізувавши наявні в матеріалах справи документи, подані сторонами докази та викладену ними правову позицію, суд, вважає заявлені ТОВ „ДПЗКУ-МТС" позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 188 200 грн. основного боргу за договором №КО-ОД-07/12 від 26.06.2012р. правомірними, такими, що відповідають дійсними обставинам справи з огляду на наступні положення законодавства.

Засадами чинного Цивільного кодексу України в редакції від 16.01.03 р. передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. (ст. 15 ЦК України).

Відповідно до п. 1 ст.901 Цивільного кодексу України, де визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до п.1 ст. 902 Цивільного кодексу України виконавець повинен надати послугу особисто.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (п.1 ст. 903 Цивільного Кодексу України).

Згідно до ч.1 ст.903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Положеннями ч.1 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Отже, враховуючи вищевикладені положення чинного законодавства, з огляду на наявні в матеріалах справи первинні документи, що підтверджують факт надання позивачем послуг за договором №КО-ОД-07/12 від 26.06.2012р., відсутність доказів проведення відповідачем повної оплати наданих послуг, суд встановив існування заборгованості СПАТ „Україна" перед ТОВ „ДПЗКУ-МТС" в сумі 188 200 грн. за надані послуги по договору №КО-ОД-07/12 від 26.06.2012р., звідси, є правомірними позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача зазначеної суми боргу.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 8559,80 грн. пені за період з 20.07.2012р. по 18.11.2012р.

У відповідності до приписів ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язань може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Пунктом 1 ст. 547 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин, щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до п.п. 1, 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання є день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.

Частина перша статті 223 ГК України передбачає, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені ЦК України, якщо інші строки не встановлено ГК України.

За змістом пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачено спеціальну позовну давність в один рік.

Поняття позовної давності міститься в статті 256 ЦК України, відповідно до якої позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відтак частина шоста статті 232 ГК України передбачає строк та порядок, у межах якого нараховуються штрафні санкції, а строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється ЦК України.

Перевіривши розрахунок пені, зроблений позивачем, суд встановив, що пеню обраховано вірно, та мало місце звернення позивача із вимогою про стягнення пені із дотриманням строку спеціальної позовної даності та строку нарахування пені, визначеного ч.6 ст.232 ГК України.

Таких висновків суд дійшов ще й з врахуванням постанов Верховного суду України по справі №13/110-11 від 27.04.2012р., у справі №40/117 від 20.03.2012р.

Одночасно, суд бере до уваги заяву СПАТ „Україна" від 08.01.2013р. за вх.№455/2013 про зменшення розміру заявленої до стягнення позивачем пені до 2000 грн., з підстав чого встановив наступне.

Частина 2 ст.218 ГК України передбачає, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з ч.1 ст.233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

З врахуванням того, що згідно Висновку про форс-мажорні обставини від 14.12.2012р. №2869 Торгово-промислової палати України у СПАТ „Україна" у зв'язку з форс-мажорними обставинами пошкоджені і загинули сільськогосподарські культури на загальній площі 819,08 га, що в свою чергу призвело до великих матеріальних збитків та неможливості своєчасно розрахуватись за надані послуги, з огляду на те, що відповідач є підприємством, видом діяльності якого є виключно сільськогосподарське виробництво, а сплата надмірно великих штрафних санкцій, при ситуації, що склалась, призведе до важкого матеріального становища відповідача, відсутність заперечень позивача стосовно заяви відповідача про зменшення розміру пені, суд вважає за можливе зменшити суму нарахованої позивачем до стягнення пені до 2 000 грн., яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. Отже позовна вимога позивача про стягнення з відповідача 8559,80 грн. пені підлягає судом задоволенню частково в сумі 2 000 грн.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 1716,63 грн. три проценти річних за період з 20.07.2012р. по 18.11.2012р.

У відповідності до п. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно абз.5, 6 п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 №01-06/928/2012 „Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові... Тієї ж позиції дотримується ВСУ у постановах від 04.07.2011 по справі №13/210/10, від 12.09.2011р. по справі № 6/433-42/183 та ВГСУ у постанові від 16.03.2011 по справі № 11/109.

Перевіривши розрахунок 3% річних, наданий позивачем до матеріалів справи, суд встановив, що він зроблений позивачем вірно згідно до економічних формул, правила застосування яких, зокрема, визначені листом ВСУ №62-97 від 03.04.1997р. „Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ", п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 №01-06/928/2012 „Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права", у зв'язку з чим задовольняє позовну вимогу позивача про стягнення з відповідача 1716,63 грн. три проценти річних.

Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст.43 ГПК України).

За таких обставин, суд частково задовольняє заявлені позивачем позовні вимоги, відповідно до чого стягненню з відповідача підлягає 188 200 грн. заборгованості, 2000 грн. пені, 1716,63 грн. три проценти річних.

З врахуванням того, що судом було встановлено правомірність заявлення позовних вимог у сумі 198 476,43 грн., однак, зменшено їх в частині заявленої до стягнення пені лише з врахуванням фінансового становища відповідача, з огляду на те, що подання позову спричинено неправомірними діями відповідача, згідно ст.49 ГПК України судовий збір в сумі 3969,52 грн. підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача.

Винести ухвалу про повернення позивачу надмірно сплачений судовий збір в сумі 2587,15 грн.

Керуючись ст. ст. 49, 82- 85 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити позов позивача частково.

2. Стягнути з Сільськогосподарського Публічного акціонерного товариства „Україна" (68150, Одеська область, Татарбунарський район, с. Дивізія) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ДПЗКУ-МТС" (01033, м. Київ, вул. Саксаганського,1, код 37702357) 188 200 (сто вісімдесят вісім тисяч двісті) грн. заборгованості, 2 000 (дві тисячі) грн. пені, 1716 (одну тисячу сімсот шістнадцять) грн. 63 коп. три проценти річних, 3969 (три тисячі дев`ятсот шістдесят дев`ять) грн. 52 коп. судового збору.

3. Винести ухвалу про повернення Товариствe з обмеженою відповідальністю „ДПЗКУ-МТС" з державного бюджету України надмірно сплаченого судового збору в сумі 2587 (дві тисячі п`ятсот вісімдесят сім) грн. 15 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст. 85 ГПК України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст складено 10.01.2013 р.

Суддя Малярчук І.А.