Рішення № 28537429, 08.01.2013, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.01.2013 р. Справа №18/2318/12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Мегаполіс-Україна", вул. Д. Лук'яновича, 1, м. Тернопіль, 46020

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша продовольча сімейна мережа", вул. Половка, 64 д, м. Полтава, 36010

про стягнення 30 398,70 грн.

Суддя Сірош Д. М.

Представники:

від позивача: Богінкевич А. М., довір. від 04.12.2012 р.

від відповідача: не з'явився.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення у відповідності ст. 85 ГПК України.

СУТЬ СПОРУ: Розглядається позовна заява про стягнення з відповідача 30 398,70 грн. заборгованості по договору поставки № 0299-ПЛ/12 від 10.01.2012р., з яких: 24 166, 70 грн. - основний борг; 1807,18 грн. - пеня; 558,15 грн. - 3% річних; 3 866,67 грн. - штраф.

08.01.2013 р. від позивача надійшла заява про зміну позовних вимог, в якій позивач уточнив суму пені, яка становить 1 178,62 грн. та 3% річних, що складає 236,37 грн. та період їх нарахування.

Суд розцінює подану позивачем заяву про зміну позовних вимог як заяву про зменшення розміру позовних вимог (п. 3.11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р.).

Відповідно до ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог.

Таким чином, розглядається позов про стягнення з відповідача 24 166,70 грн. основного боргу, 1 178,62 грн. пені, 236,37 грн. - 3% річних.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав, свого представника в судове засідання не направив. Ухвали господарського суду про порушення провадження у справі і про відкладення розгляду справи, направлені відповідачу рекомендованими листами за адресою, зазначеною в позовній заяві повернулися до суду з відміткою поштового відділення: "адресат вибув".

Згідно п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

Зокрема, відповідно до ст. 64 ГПК України, в разі якщо ухвалу було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеному в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, ратифікованої Законом від 17.07.97 р., гарантує кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

У зв'язку з тим, що необхідних для вирішення спору доказів наявних в матеріалах справи достатньо, господарський суд двічі повідомляв належним чином відповідача про дату, час і місце судового розгляду, справа розглядається без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача суд встановив:

10 січня 2012 року між ТОВ "Перша продовольча сімейна мережа" та ТОВ "Торгова компанія "Мегаполіс-Україна" було укладено договір поставки №0299-ПЛ/12.

Згідно з п. 1.1. договору Продавець (ТОВ "Торгова компанія "Мегаполіс-Україна") зобов'язувалося передати тютюнові та інші вироби (товар) у власність Покупця (ТОВ "Перша продовольча сімейна мережа"), а Покупець зобов'язувався приймати та оплачувати продукцію на умовах, зазначених у договорі.

18 липня 2012 року, відповідно до видаткових накладних номер № ПЛ 12-000038844, № ПЛ12-000038946, № ПЛ12-000038947 та № ПЛ12-000039019 відповідачу було поставлено тютюнових виробів на загальну суму 24 166,70 грн. (копії накладних в матеріалах справи, а. с. 26-30).

Відповідно до п. 4.3 договору розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються Покупцем шляхом прирахування грошових коштів на поточний рахунок Продавця.

За згодою Продавця Покупцеві тютюнові вироби можуть відпускатися на умовах повної передплати або з відтермінуванням оплати за отриманий товар (п. 4.5 договору).

Згідно з п. 4.8 договору максимальний строк відтермінування оплати за тютюнові вироби становить шість календарних днів і обраховується з дати виписки накладної. День, наступний за днем виписки накладної є першим днем при підрахунку строку, на який надано відстрочку. Останнім днем розрахунку є шостий календарний день.

Як вбачається з матеріалів справи 30 липня 2012 р. між ТОВ "Торгова компанія "Мегаполіс-Україна" та ТОВ "Перша продовольча сімейна мережа" було складено акт звірки взаєморозрахунків, згідно з яким відповідач має заборгованість перед ТОВ "Торгова компанія "Мегаполіс-Україна" у розмірі 24 166,70 грн. (а. с. 19-20).

Як зазначає позивач, ТОВ "Перша продовольча сімейна мережа" не здійснювало ніяких платежів з метою погашення заборгованості за поставлені ТОВ "Торгова компанія "Мегаполіс-Україна" тютюнові вироби.

Таким чином, сума основного боргу відповідача по договору поставки № 0299-ПЛ/12 від 10.01.2012 р. становить 24 166, 70 грн.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Враховуючи правову природу укладеного договору, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з договору поставки.

Відповідно до ст. 712 Цивільного Кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною першою ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Як зазначено Вищим господарським судом України в інформаційному листі від 17.07.2012 р. за № 01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді окремих норм матеріального права", підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.

Таким чином, оскільки факт поставки товару відповідачу за договором є доведеним та підтвердженим належними доказами, тому у відповідача виникло зобов'язання по оплаті отриманого товару.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що у даному випадку мало місце порушення договірних зобов'язань з боку відповідача щодо оплати за поставлений товар, і позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 24 166,70 грн. є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

У позовній заяві позивач також ставить питання про стягнення з відповідача пені за прострочення оплати поставленого товару в сумі 1 178,62 грн. за період з 25.07.2012 р. по 20.11.2012 р. ( з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог).

Відповідно до ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором.

Частиною 2 ст. 217 ГК України встановлено, що у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Водночас, до штрафних санкцій ст. 230 ГК України відносить господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно до ч. 7 ст. 231 Господарського кодексу України розмір штрафних санкцій, що застосовуються у внутрішньогосподарських відносинах за порушення зобов'язань, визначається відповідним суб'єктом господарювання - господарською організацією.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання забезпечується неустойкою.

Згідно з ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 6.2. договору у разі прострочення Покупцем строків оплати вартості отриманого товару, він зобов'язаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення.

За розрахунком позивача, перевіреним судом до стягнення з відповідача підлягає пеня в сумі 1 178,62 грн. за період з 25.07.2012 р. по 20.11.2012 р.

Згідно з п. 6.3 договору у випадку прострочення платежу понад 3 календарні дні Покупець сплачує на користь Продавця одноразовий штраф у розмірі 16% від суми неоплаченого в строк товару за користування коштами.

За розрахунком, здійсненим позивачем та перевіреним судом, до стягнення з відповідача підлягає 3 866,67 грн. штрафу.

Крім того, у відповідності до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних в сумі 236,37 грн. за період з 25.07.2012 р. по 20.11.2012 р.

Судом перевірено розмір річних. Суд задовольняє позовні вимоги у цій частині.

На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Судові витрати у відповідності до вимог ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32-33, 43-44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Сягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша продовольча сімейна мережа" (код ЄДРПОУ 37439732, 36010, м. Полтава, вул. Половка, 64 д, п/р 2600410694 в Полтавській філії АБ "Укргазбанк", МФО 131520) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Мегаполіс-Україна" (код ЄДПРОУ 30622532, 46020, м. Тернопіль, вул. Д. Лук'яновича, 1) 24166,70 грн. основного боргу; 1178,62 грн. пені; 236,37 грн.- 3% річних; 3866,67 грн. - штрафу, 1609,50 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

3. В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Суддя Сірош Д. М.

Повне рішення складено: 11.01.2013 р.