Рішення № 28537380, 08.01.2013, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08.01.2013Справа №5002-19/ 3936-2012

За позовом Шевелової Ганни Федосівни, Російська Федерація, Брянська область, Почепський район, с.Подбелове

до відповідача Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Дружба народів», АР Крим, Красногвардійський район, с.Петрівка

про стягнення 4866,22 грн.

Суддя Мокрушин В.І.

Представники:

Від позивача - Романов С.П. - представник, дов. № 3893 від 07.11.2012

Від відповідача - не з'явився

Суть спору: позивач - Шевелова Ганна Федосівна звернулась до Господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до відповідача - Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Дружба народів» про стягнення на користь позивача відшкодування індексe інфляції у сумі 3502,74 грн. та 3% річних у сумі 1363,48 грн., а всього 4866,22 грн. у зв'язку з несвоєчасним виконанням рішення суду, а також просить покласти витрати пов'язані із розглядом справи на відповідача.

Ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 10.12.2012 р. прийнято до розгляду заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог, згідно якої позивач зменшив суму позовних вимог в частині стягнення 3% річних у сумі 1361,87 грн., інші позовні вимоги залишив без мін.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд позов задовольнити. Крім того, позивачем у судовому засіданні були надані письмові пояснення з урахуванням листа ВДВС Красногвардійського РУЮ АР Крим від 27.12.2012 р. вих. №5707/03-34/8.

Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, про причину неявки суд не повідомив. Про час та дату судового засідання сповіщений належним чином.

Відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо не з'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно ст.77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Зазначена правова позиція висловлена у постанові Вищого господарського суду України від 19.10.2011 по справі № 5023/4165/11.

ВСТАНОВИВ:

23.07.2008 року черговими зборами учасників Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Дружба народів» було ухвалене рішення, згідно з яким позивача - Шевелову Ганну Федосівну примусово виключили зі складу учасників (засновників) Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Дружба народів» та було вирішено виплатити вартість частки долі позивача у статутному фонді відповідача в натуральній формі - майном.

Не погодившись з відповідним рішенням, позивач був змушений звернутись до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 21.09.2011 р. у справі №5002-22/2310-2011 задоволено позов Шевелової Ганни Федосівни до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Дружба народів» про стягнення 19590,23 грн., стягнено з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дружба Народів"(Крсногвардійський район, с. Петрівка, банківські реквізити невідомі, ЄДРПОУ 03759079) на користь Шевелевої Ганни Федосівни (Шевелевой Анны Федосовны) (Російська Федерація, Брянська область, Почепський район, с. Подбелове, реєстраційний номер 1465026025, банківські реквізити невідомі) вартість частини майна товариства у розмірі 19590,23 грн., а також судові витрати (а.с. 36-39).

Внаслідок невиконання рішення суду у добровільному порядку позивачем нараховано три проценти річних від суми, яка підлягала стягненню, та індекс інфляції, що й стало підставою для звернення до суду із даним позовом.

Дослідивши обставини справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши наявні докази у їх сукупності в порядку ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає позов обґрунтованим і підлягаючим задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 54 Закону України «Про господарські товариства» при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі.

Відповідно до рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 21.09.2011 р. у справі №5002-22/2310-2011 судом було встановлено, що рішенням загальних зборів учасників Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дружба Народів" від 23.07.2008 року позивача було виключено зі складу учасників товариства.

Таким чином, з 23.07.2008 року у відповідача виникло зобов'язання сплатити позивачу вартість частини майна товариства у строк до 23.07.2009 року, а з 23.07.2009 р. у відповідача повинен був сплатити вказану вартість майна.

Суд зазначає, що боржник не може бути звільнений від передбаченої ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України відповідальності за невиконання грошового зобов'язання.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох відсотків річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від ухвалення рішення суду про присудження суми боргу, відкриття виконавчого провадження чи його зупинення.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, з 23.07.2008 року у відповідача виникло зобов'язання сплатити позивачу вартість частини майна товариства, тобто з 23.07.2009 р. починається відлік терміну безпідставного користування відповідачем грошовими коштами позивача.

Листом №5707/03-34/8 від 27.12.12 р. ВДВС Красногвардійського РУЮ АР Крим повідомив, що згідно виписки Державної казначейської служби грошові кошти у сумі 19590,23 грн. надійшли від відповідача на депозит ВДВС Красногвардійського РУЮ АР Крим 08.11.2011 р.

Згідно платіжного доручення №7681 від 10.11.2011 р. вказані грошові кошти були перераховані на рахунок позивача, проте були повернуті у зв'язку із невірним вказанням ПІБ.

Платіжним доручення №8042 від 15.11.2011 р. вказані грошові кошти були перераховані позивачу 17.11.2011 р. та відповідно зараховані на рахунок позивача 18.11.2011 р.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідач добровільно не виконав своїх зобов'язань щодо сплати заборгованості перед позивачем, внаслідок чого позивач звернувся до суду за захистом свого права.

Тобто відповідач повинен нести відповідальність за несвоєчасне отримання позивачем грошових коштів також у разі виникнення обставин, які перешкоджають виконанню рішення суду.

Таким чином, загальний термін невиконання рішення суду становить з 24.07.2009 р. до 18.11.2011 р.

Отже у відповідача в силу наведених приписів закону виникає обов'язок сплатити інфляційне збільшення суми боргу у сумі 3502,74 грн. та 3% річних у сумі 1361,87 грн.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає за можливе позовні вимоги задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача інфляційне збільшення суми боргу у сумі 3502,74 грн. та 3% річних у сумі 1361,87 грн., оскільки вони обґрунтовані, засновані на приписах діючого законодавства та підлягають задоволенню.

Згідно ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Проте доказів, які б спростовували доводи позивача відповідачем суду не надано. Відповідачем також не оспорена сума розрахунку заборгованості позивача, що відповідно до положень статті 33,34 Господарського процесуального кодексу України є його обов'язком.

Судові витрати по сплаті судового збору судом покладаються у повному обсязі на відповідача в порядку ст.49 Господарського процесуального кодексу України, оскільки звернення до суду із даним позовом пов'язане саме з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повне рішення складено 10.01.2013 р.

Керуючись ст.ст.33-34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

· Позов задовольнити у повному обсязі.

· Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Дружба народів» на користь Шевелової Ганни Федосівни інфляційне збільшення суми боргу у сумі 3502,74 грн., 3% річних у сумі 1363,48 грн., судовий збір у сумі 1609,50 грн.

· Видати наказ після набрання рішення суду законної сили.

Суддя В.І. Мокрушин