Постанова № 28535032, 08.01.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" січня 2013 р. Справа № 5024/710/2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Кочерової Н.О.,суддівСамусенко С.С., Попікової О.В.,розглянувши касаційну скаргу заступника прокурора Дніпровської екологічної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Херсонській областіна постановуОдеського апеляційного господарського суду від 13.09.2012р.у справі№ 5024/710/2012 господарського суду Херсонської областіза позовомХерсонського міжрайонного екологічного прокурора в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Херсонській областідокомунального виробничого управління "Бериславський водоканал", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Головного управління Державної казначейської служби України у Херсонській області,за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача -1) Херсонської обласної ради, 2) Бериславської міської ради,простягнення 2 950 005,00 грн.за участю представників сторін:

від позивача: не з'явилися

від відповідача: Шевчишин Ю.Б. - начальник

від третьої особи на стороні позивача: не з'явилися

від третіх осіб на стороні відповідача:

1) не з'явилися

2) Волосюк О.О., дов. від 07.11.2012

від прокуратури: Шокіна Т.Б. -прокурор Дніпровської екологічної прокуратури

Томчук М.О. -прокурор Генеральної Прокуратури України

ВСТАНОВИВ:

У травні 2012 року Херсонський міжрайонний екологічний прокурор в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Херсонській області звернувся до господарського суду з позовом до комунального виробничого управління "Бериславський водоканал" про стягнення 2 950 005, 00 грн. збитків, заподіяних державі внаслідок порушенням вимог законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що відповідач в порушення вимог ст.ст. 16, 19, 21 Кодексу України про надра протягом періоду з 08.08.2011р. по 31.12.2011р. здійснив забір 243 159 м куб підземних вод без спеціального дозволу на користування надрами, внаслідок чого заподіяв державі збитки в розмірі 2 950 005, 00 грн., які відповідно до 65, 67 Кодексу України про надра мають бути ним відшкодовані.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 19.06.2012р. (суддя: Пригуза П.Д.) у позові відмовлено повністю.

При цьому, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що спірні правовідносини з використання водного фонду України, що виникли при доступі до водних об'єктів загальнодержавного значення (підземні води, які є джерелом централізованого водопостачання) і пов'язані з використанням надр для видобування прісних підземних вод не є предметом правового регулювання Кодексу України про надра.

Крім того, суд виходив з того, що відповідач не допустив порушення водного законодавства (самовільного водокористування), оскільки здійснював спеціальне водокористування на підставі відповідно дозволу № Укр5486-ХРС від 29.12.2008р. та проводив оплату збору за спеціальне використання води та користування надрами, що виключає можливість застосування до відповідача цивільно-правової відповідальності у вигляді стягнення збитків.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 13.09.2012р. (судді: Мишкіна М.А. - головуючий, Будишевська Л.О., Лисенко В.А.) апеляційну скаргу Херсонського міжрайонного екологічного прокурора залишено без задоволення, а рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

При цьому, суд апеляційної інстанції визнав помилковим висновок місцевого господарського суду щодо непоширення вимог законодавства про надра на спірні правовідносини, однак погодився з судом першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову, оскільки по-перше, відповідач не порушив вимог водного законодавства, здійснюючи забір води на підставі відповідно дозволу на спеціальне водокористування № Укр5486-ХРС від 29.12.2008р., по-друге, вина відповідача у неодержанні вчасно дозволу на користування надрами відсутня з огляду на те, що рішення про припинення права на спеціальне водокористування, надане відповідачу дозволом № Укр5486-ХРС від 29.12.2008р зі строком дії до 01.01.2012р., органом, що видав такий дозвіл, не приймалось; по-третє, відповідач вчасно звернувся до компетентних органів з питання отримання дозволу, однак останніми було допущено зволікання з його видачею, а припинення водокористування відповідачем припинило б надання послуг з водопостачання та водовідведення населенню.

В касаційній скарзі заступник Дніпровського екологічного прокурора Херсонської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Херсонській області просить рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. При цьому, скаржник посилається на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення представників відповідача, третьої сторони на стороні відповідача та прокуратури, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Зі змісту ст.1117 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що завданням господарського суду касаційної інстанції є перевірка застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судами фактичних обставин справи.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, працівниками Державної екологічної інспекції у Херсонській області за участю представників Херсонської міжрайонної екологічної прокуратури проведено перевірку дотримання Комунальним виробничим управлінням "Бериславський водоканал" вимог природоохоронного законодавства України, за результатами якої складено акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 11.01.2012р.

Зазначеним актом встановлено, що згідно довідки АБ № 411784 з ЄДРПОУ, основними видами діяльності КВУ "Бериславський водоканал" є: збирання, очищення та розподілення води; водопровідні, каналізаційні та протипожежні роботи; збирання і оброблення стічних вод; збирання та знищення інших відходів; надання інших індивідуальних послуг. КВУ "Бериславський водоканал" отримано ліцензію на централізоване водопостачання та водовідведення серії АВ № 341712, видану Херсонською ОДА від 02.07.2007р., термом дії до 01.07.2012р.

КВУ "Бериславський водоканал" здійснює забір підземної води згідно дозволу на спеціальне водокористування № Укр.7188-ХРС від 12.12.2011р., виданого Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища, терміном дії до 01.01.2015р. Метою користування є господарсько-питні потреби населення, підприємств, організацій та установ м. Берислав.

Крім того, в акті від 11.01.2012р. також встановлено, що в період з 08.08.2011р. по 31.12.2011р. відповідачем в порушення ст.ст. 19, 23 Кодексу України про надра без спеціального дозволу на користування надрами забрано 243 159 м. куб. підземних вод. При цьому, об'єми забраної відповідачем з артезіанських свердловин води визначено на підставі довідки № 5 від 11.01.2012р., наданої начальником КВУ "Бериславський водоканал".

Розрахунок розміру збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів Комунальним виробничим управлінням "Бериславський водоканал здійснено за період з 08.08.2011р. по 31.12.2011р. на підставі Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 389 від 20.07.2009р., зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 14.08.2009р. за № 767/16783 (надалі -Методика № 389).

Згідно з проведеними розрахунками, загальний розмір збитків, заподіяних відповідачем державі внаслідок самовільного користування надрами, склав 2 950 004, 99 грн. та є предметом позову у даній справі.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно зі ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правом фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; шкоди; причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Відповідно до ст. 40 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов'язкових екологічних вимог, зокрема, здійснення заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливу на стан навколишнього природного середовища.

Звертаючись з позовом у даній справі, заступник прокурора Дніпровської екологічної прокуратури вказував на те, що відповідач, здійснюючи спеціальне водокористування за допомогою артезіанських свердловин прісних підземних вод Бериславського родовища, окрім дозволу на спеціальне водокористування зобов'язаний був відповідно до вимог ст.ст. 16, 19, 21 Кодексу України про надра отримати спеціальний дозвіл на користування надрами.

Частиною 2, 3 ст. 2 Водного кодексу України передбачено, що водні відносини в Україні регулюються цим Кодексом, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища" та іншими актами законодавства. Земельні, гірничі, лісові відносини, а також відносини щодо використання та охорони рослинного і тваринного світу та об'єктів природно-заповідного фонду, атмосферного повітря, виключної (морської) економічної зони та континентального шельфу України, що виникають під час користування водними об'єктами, регулюються відповідним законодавством України.

Таким чином, норма ст. 2 ВК України містить посилання на гірничі відносини, які виникають під час користування водними об'єктами та регулюються відповідним законодавством України. Відтак, водні відносини в Україні регулюються не лише Водним кодексом України, а і іншим законодавством, зокрема Кодексом України про надра.

Відповідно до ст. 1 Кодексу України про надра, надра -це частина земної кори, що розташована під поверхнею суші та дном водоймищ і простягається до глибин, доступних для геологічного вивчення та освоєння.

Згідно зі ст. 6 Кодексу України про надра, корисні копалини за своїм значенням поділяються на корисні копалини загальнодержавного та місцевого значення. Віднесення корисних копалин до корисних копалин загальнодержавного і місцевого значення здійснюється Кабінетом Міністрів України за поданням спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з геологічного вивчення та забезпечення раціонального вивчення та забезпечення раціонального використання надр.

Відповідно до Переліку корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 827 від 12.12.1994р., підземні прісні води відносяться до корисних копалин загальнодержавного значення. Визначення корисних копалин як копалин загальнодержавного чи місцевого значення поширює на них відповідний режим правового регулювання.

Надра надаються у користування зокрема для видобування корисних копалин (ст. 14 Кодексу України про надра).

Статтею 19 Кодексу України про надра передбачено, що надра надаються в користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр. Право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу. Користування надрами здійснюється без надання гірничого відводу чи спеціального дозволу у випадках, передбачених цим Кодексом.

Статтею 21 зазначеного Кодексу передбачено, що надра у користування для видобування прісних підземних вод і розробки родовищ торфу надаються без надання гірничого відводу на підставі спеціальних дозволів, що видаються після попереднього погодження з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідеміологічного благополуччя населення.

Відповідно до ст.ст. 16, 17 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання", забезпечення споживачів питної води централізованим питним водопостачанням, а також за допомогою пунктів розливу питної води (в тому числі пересувних) або фасованою питною водою здійснюють підприємства питного водопостачання. Підприємство питного водопостачання провадить свою діяльність на підставі таких документів: дозволу на спеціальне водокористування або дозволу на користування надрами (у разі використання підземних вод); ліцензії на господарську діяльність з централізованого водопостачання та водовідведення; державного акта на право постійного користування або на право власності на землю; технічного проекту на розміщення водопровідних мереж, споруд та устаткування, погодженого і затвердженого в установленому порядку; сертифіката відповідності та висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи на фасовану питну воду. У разі використання підземних вод для питного водопостачання відповідне підприємство повинне одержати згідно з законом дозвіл на користування надрами.

Враховуючи наведені норми закону, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком апеляційного господарського суду про те, що регулювання спірних правовідносини, що склались між сторонами у даній справі, не обмежується виключно водним законодавством. Тобто будь-які інші відносини, що виникають під час користування водними об'єктами, регулюються відповідним законодавством України. Відтак, в даному випадку, суд апеляційної інстанції обґрунтовано зазначив, що сфера дії вимог законодавства про надра в цілому і Кодексу України про надра зокрема, поширюється і на спірні правовідносини щодо користування надрами, які виникли внаслідок користування відповідачем водними об'єктами.

Однак, слід зазначити, що 23.06.2010 р. постановою Кабінету Міністрів України № 596 було затверджено Порядок надання у 2010 році спеціальних дозволів на користування надрами, який визначав процедуру надання у 2010 році спеціальних дозволів на користування надрами у межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони.

30.05.2011р. постановою Кабінету Міністрів України № 615 від 30.05.2011р. затверджено Порядок надання спеціальних дозволів на користування надрами, який врегулював питання надання спеціальних дозволів на користування надрами у межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, а також визначає процедуру продовження строку дії, переоформлення, видачі дубліката, зупинення дії чи анулювання дозволу та внесення до нього змін.

У зв'язку з цим, судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідач порушив питання про одержання спеціального дозволу на право користування надрами, звернувшись вчасно 30.09.2010р. до Державної геологічної служби із відповідною заявою та надавши необхідні документи для отримання дозволу. Однак, під час перевірки наданих документів, коригування та внесення необхідних доповнень Державну геологічну службу було ліквідовано і документи для отримання дозволу на користування надрами були повернуті до КВУ "Бериславський водоканал".

В подальшому нова структура зобов'язала підприємство переробити документи та надати нові, у зв'язку із чим виникла затримка в отриманні відповідачем спеціального дозволу на користування надрами, що було викладено в зверненні останнього до Державної екологічної інспекції у Херсонській області та отримано дозвіл за вих. № 01-30/77/04-9 на № 21 від 27.01.2012р. на перенесення терміну оформлення "Спеціального дозволу на користування надрами" до 13.06.2012р.

15.10.2010р. листом № 1-306/1700 КВУ "Бериславський водоканал" звернулось до Міністерства охорони навколишнього природного середовища України з заявою на отримання спеціального дозволу на право користування надрами. Однак, 25.11.2010р. Державна геологічна служба України надала відповідь про невідповідність комплектності документів вимогам Порядку надання у 2010 році спеціальних дозволів на користування надрами, у зв'язку з чим пакет документів та заяву повернуто до КВУ "Бериславський водоканал" на доопрацювання.

Після цього, КВУ "Бериславський водоканал" неодноразово зверталось до голови Державної геологічної служби України (в подальшому -Державної служби геології та надр України) з листами стосовно надання переліку необхідних для оформлення дозволу документів, після чого, 21.10.2011р. КВУ "Бериславський водоканал" направило до Держенергонадр заяву на погодження надр у користування та, в подальшому -17.02.2012р. документи для отримання спеціального дозволу на користування надрами.

18.05.2011р. на адресу КВУ "Бериславський водоканал" було направлено відповідь голови Державної служби геології та надр України на його лист № 115 про те, що документи КВУ "Бериславський водоканал" будуть розглянуті після прийняття КМУ відповідного Порядку про надання спеціальних дозволів на користування надрами.

Враховуючи встановлені судом апеляційної інстанції обставини справи стосовно дій відповідача, вчинених з метою отримання спеціального дозволу на користування надрами, суд касаційної інстанції погоджується з висновком апеляційного суду про те, що вина відповідача у неотриманні спеціального дозволу на користування надрами відсутня, оскільки він вчасно вжив необхідних заходів для його отримання, а згідно Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" та Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 р. № 630, відповідач не міг зупинити здійснення водопостачання населенню міста Берислава Херсонської області, оскільки державна політика у сфері питної води та питного водопостачання будується на принципах гарантованого першочергового забезпечення питною водою населення для забезпечення питних, фізіологічних, санітарно-гігієнічних та побутових потреб (ч.1 ст.6 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання").

Разом з тим, слід зазначити, що статтею 1 Водного кодексу України передбачено, що використання води - процес вилучення води для використання у виробництві з метою отримання продукції та для господарсько-питних потреб населення, а також без її вилучення для потреб гідроенергетики, рибництва, водного, повітряного транспорту та інших потреб.

Відповідно до ст. 46 Водного кодексу України водокористування може бути двох видів - загальне та спеціальне.

Згідно зі ст. 49 Водного кодексу України спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 29.12.2008р. відповідачу видано дозвіл на спеціальне водокористування № Укр. 5486-ХРС, термін дії якого в подальшому було подовжено до 01.01.2012р. Відповідно до зазначеного дозволу, відповідач, як водокористувач, використовує підземну воду для задоволення господарсько-питних потреб населення, підприємств, установ та організацій м. Берислава Херсонської області з артезіанських свердловин. № 2-10, 2-11, 2-12, 2-13, 2-14, 2-18-а, 2-282, 2-258, 2-278, 2-15, 2-293, 2-1, 2-2, 2-241, що перебувають на його балансі.

Частиною 1 статті 50 цього Кодексу встановлено, що строки спеціального водокористування встановлюються органами, які видали дозвіл на спеціальне водокористування.

Підстави для припинення права спеціального водокористування встановлені статтею 55 Водного кодексу України, відповідно до п. 2 якої право юридичних та фізичних осіб на спеціальне водокористування припиняється, зокрема, у разі закінчення строку спеціального водокористування.

При цьому, порядок припинення права спеціального водокористування визначається згідно з положеннями ст. 56 Водного кодексу України, згідно якої припинення права спеціального водокористування здійснюється, зокрема, за рішенням органу, що видав дозвіл на спеціальне водокористування, у випадку, передбаченому пунктом 2 ст. 55 цього Кодексу.

Припинення права на спеціальне водокористування в усіх випадках здійснюється органом, що видав дозвіл на спеціальне водокористування (ч. 2 ст. 56 Водного кодексу України).

Процедуру погодження та видачі юридичним та фізичним особам дозволів на спеціальне водокористування визначає Порядок погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002р. № 321, пунктом 9 якого також передбачено, що припинення права спеціального водокористування в усіх випадках здійснюється органом, що видав дозвіл на спеціальне водокористування.

Відтак, виходячи з аналізу наведених вимог чинного законодавства, право спеціального водокористування, що виникло у відповідача на підставі дозволу на спеціальне водокористування № Укр. 5486-ХРС від 29.12.2008р. зі строком дії до 01.01.2012р., повинно було припинитись шляхом прийняття органом, що видав дозвіл, відповідного рішення, про що правильно зазначив суд апеляційної інстанції.

Однак, взявши до уваги відсутність в матеріалах справи рішення компетентного органу про припинення відповідачу права спеціального водокористування, суд апеляційної інстанцій обґрунтовано зробив висновок, що таке право відповідача не було припинено у встановленому законодавством порядку, а відтак, за відсутності такого рішення відсутні також і підстави вважати дії відповідача в період до 01.01.2012р. самовільним водокористуванням.

З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що суди попередніх інстанцій обґрунтовано дійшли висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову про відшкодування збитків, з огляду на недоведеність всіх елементів складу цивільного правопорушення. При цьому, оскаржувана відповідачем постанова прийнята апеляційним господарським судом з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для її скасування відсутні.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстави для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту відсутні.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника прокурора Дніпровської екологічної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Херсонській області залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 13.09.2012р. у справі № 5024/710/2012 без змін.

Головуючий Н. Кочерова

Судді С. Самусенко

О. Попікова