Вирок № 28533748, 04.01.2013, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04.01.2013 Справа №1915/19275/2012 Тернопільський міськрайонний суд в складі:

головуючої судді Воробель Н.П.,

при секретарі Вербицькому Р.А.,

за участю прокурора Гавіловського Ю.В.

захисника ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Тернополі кримінальну справу про обвинувачення:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Дніпропетровськ, громадянина України, із базовою загальною середньою освітою, одруженого, не працює, жителя АДРЕСА_1 (зареєстрований у с. Очеретне Кременецького району Тернопільської області), раніше не судимого,

за ч. 1 ст. 186 КК України,-

встановив:

ОСОБА_2, перебуваючи 17 жовтня 2012 року приблизно о 23 год. на АДРЕСА_2, вирішив відкрито викрасти чуже майно. Для цього він у вказаний час та в тому ж місці відкрито викрав у ОСОБА_3, який розумів протиправність дій ОСОБА_2, а він в свою чергу усвідомлював цю обставину, мобільний телефон торгової марки 1110і»вартістю згідно висновку експерта № 6-618/12 від 14 листопада 2012 року 75 грн., із стартовим пакетом оператора стільникового зв'язку «Ді-джус»вартістю 10 грн.

З місця вчинення злочину ОСОБА_2 із викраденим майном втік, чим спричинив ОСОБА_3 шкоду на загальну суму 85 грн.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_2, вину у вчиненні інкримінованого йому злочині визнав повністю та пояснив, що 17 жовтня 2012 року приблизно о 23 год. йому подзвонив його знайомий ОСОБА_4, із яким він разом працював у таксі «Родина», і сказав, що клієнт відмовляється платити за перевезення. Він своїм автомобілем приїхав за вказаною ОСОБА_4 адресою -до будинку АДРЕСА_2, щоб допомогти останньому у вирішенні його проблеми. Там він побачив на вулиці візуально знайомого хлопця на ім`я «ОСОБА_3»та ОСОБА_4, який пояснив, що ОСОБА_3 за проїзд повинен заплатити 250 грн. ОСОБА_3 дав ОСОБА_4 лише 200 грн., який сів у свій автомобіль. Він у свою чергу сказав ОСОБА_3, щоб той доплатив ще 50 грн., на що він відмовився та повернувся, щоб іти до будинку. Він, намагаючись зупинити ОСОБА_3, схопив його за футболку, комір якої розірвався, між ними почалася словесна суперечка. Через деякий час він відпустив ОСОБА_3 і той витягнув із кишені мобільний телефон «Нокіа»сіро-синього кольору, щоб кудись подзвонити. Побачивши в руках ОСОБА_3 телефон, він вирішив його забрати. Він вирвав з рук ОСОБА_3 телефон і сказав йому, що віддасть телефон після того, як той заплатить ще 50 грн. ОСОБА_3 відмовився, тоді він віддав цей телефон ОСОБА_4 та сказав, що коли ОСОБА_3 віддасть гроші, він віддасть йому мобільний телефон. Після цього він поїхав у своїх справах.

У вчиненому щиро розкаюється, запевнив, що злочини вчиняти не буде. Просить суд суворо його не карати.

Крім власного визнання вини, підсудний ОСОБА_2 повністю погодився зі всіма доказами по справі, що були зібрані під час досудового слідства і підтверджують його вину у вчиненні злочину згідно пред`явленого обвинувачення, відмовивсь від їх дослідження під час судового розгляду відповідно до ст. 299 КПК 1960 року, про що не заперечили й інші учасники судового розгляду.

На підставі викладеного суд приходить до переконання про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні злочину і вважає, що його дії слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж).

При призначенні покарання підсудному ОСОБА_2 суд, відповідно до вимог ст. 65-67 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, конкретні обставини справи, його особу, те, що злочин він вчинив вперше, позитивно характеризується за місцем проживання; обставину, яка пом`якшує покарання -щире каяття; а також відсутність обставин, як б обтяжували покарання.

Аналізуючи вищенаведене, суд приходить до переконання, що підсудному із альтернативних покарань, передбачених санкцією статті обвинувачення, доцільно призначити покарання у виді штрафу.

Керуючись п. 11 розділу ХІ «Перехідні положення»КПК України, ст. ст. 323, 324 КПК 1960 року, суд, -

засудив:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 186 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі 1 200 /одна тисяча двісті/ грн.

Запобіжний захід -підписку про невиїзд -до вступу вироку в законну силу залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь НДЕКЦ при УМВС України в Тернопільській області /одержувач платежу НДЕКЦ при УМВС України в Тернопільській області, код ЄДРПОУ 24524727, банк одержувача: УДК в Тернопільській області, МФО 838012, розрахунковий рахунок 31256272210463/ вартість проведеної у справі товарознавчої експертизи № 6-618/12 від 14 листопада 2012 року в сумі 343 грн.

Речовий доказ: мобільний телефон торгової марки 1110і», іmei 354575/01/766944/4, та sim-картку оператора стільникового зв'язку «Ді-джус», які переданий на зберігання ОСОБА_3 - залишити у володінні останнього.

На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд протягом п`ятнадцяти діб з моменту його проголошення.

Головуючий суддяН. П. Воробель