Постанова № 28532383, 03.01.2013, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 січня 2013 року о/об 17 год. 20 хв. Справа № 0870/7226/12 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В., за участю секретаря судового засідання Колесникової С.Г., розглянувши у місті Запоріжжі у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер Тех-99»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби

про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000292210 від 01.06.2012, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтер Тех-99» звернулося із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби, в якому позивач просить суд визнати нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000292210 від 01.06.2012.

Позов обґрунтовано тим, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Позивач стверджує, що отримані ним податкові та видаткові накладні від контрагентів належним чином оформлені, а укладені договори не визнані в судовому порядку недійсними.

Заперечуючи проти позову з підстав, викладених у письмових запереченнях аналогічних за замістом до акту перевірки, відповідач зазначив, що операції між позивачем та ТОВ «Декос Альянс», ТОВ ВКФ «Володимир» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, спеціального обладнання (пресів) та іншого майна, які економічно необхідні для виробництва, що, на думку контролюючого органу, свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 03 вересня 2012 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав, викладених в письмових запереченнях, та просив суд відмовити у задоволенні позову.

На підставі частини третьої статті 160 КАС України в судовому засіданні 03 січня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши думку представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до Свідоцтва Серія А00 № 199276 про державну реєстрацію юридичної особи Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтер Тех-99» 13.01.1999 зареєстровано як юридичну особу за адресою: 69068, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Уральська, 3, ідентифікаційний код 30240973.

На підставі наказу №194 від 13.03.2012, виданого ДПІ у Шевченківському районі м.Запоріжжя, та згідно зі ст. 79 та пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України проведено позапланову документальну невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер Тех-99» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за вересень - жовтень 2011 року. За результатами перевірки складено Акт №2/22-10/30240973 від 21.03.2012.

Перевіркою встановлено порушення позивачем ст.1, п.2 ст. 3. П. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пп.1.1 п. 1, пп.1.2 п.1, п. 2.16 ст. 2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженим Наказом Мінфіну України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованим у Мінюсті України 05.06.1995 за №168/704, п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 198.3, п.198.4, п.198.6 ст. 198, п. 200.1, п.200.2, п. 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, Наказу ДПА України від 10.01.2011 №969 «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення», п.23 ст.2 Бюджетного кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість за період з 01.09.2011 по 31.10.2011 на загальну суму 219 208 грн. в т.ч. по періодах: вересень 2011 - 125 078грн., жовтень 2011 - 94 130грн.

На підставі акту перевірки №2/22-10/30240973 від 21.03.2012 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000292210 від 01.06.2012, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 219 208 грн. та застосовано штрафні санкції на суму 54 802 грн.

З матеріалів справи вбачається, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтер Тех-99» (покупець) та ТОВ ВКФ «Володимир» (постачальник) укладено договір №ИТ-013011 купівлі-продажу від 03.10.2011 згідно умов якого постачальник зобов'язується на умовах, передбачених цим Договором, поставляти і передавати у власність покупця, а покупець зобов'язався приймати і оплачувати алюміній, алюмінієві сплави, кремній, мідь, нікель та автозапчастини.

Згідно п. 2.1 Договору №ИТ-013011 ціна товару узгоджується сторонами по кожному окремому постачанню. Найменування, ціна і точна кількість відвантаженого товару вказується в накладних.

За умовами п. 3.1 Транспортування Товару здійснюється автомобільним транспортом постачальника або за домовленістю сторін.

На виконання умов договору ТОВ ВКФ «Володимир» видало позивачу видаткові накладні №ВЛ-0000024 від 11.10.2011, №ВЛ-0000025 від 11.10.2011, №ВЛ-0000027 від 19.10.2011, №ВЛ-0000028 від 19.10.2011, №ВЛ-000003 від 19.10.2011, №ВЛ-0000031 від 24.10.2011, №ВЛ-0000032 від 27.10.2011, №ВЛ-0000033 від 27.10.2011, №ВЛ-0000034 від 27.10.2011, копії яких наявні в матеріалах справи (т.3 а.с. 102-116), та виписало на адресу позивача податкові накладні №60 від 27.10.2011, №61 від 27.10.2011, №62 від 27.10.2011, №52 від 24.10.2011, №42 від 19.10.2011, №41 від 19.10.2011, №40 від 19.10.2011, №32 від 11.10.2011, №29 від 11.10.2011, №28 від 11.10.2011, №22 від 05.10.2011, №21 від 05.10.2011, №9 від 03.10.2011, №8 від 03.10.2011 (т.3 а.с. 117 - 130).

Оплата за поставлений товар здійснювалась в порядку безготівкового розрахунку, що підтверджують платіжні доручення, копії яких долучено до матеріалів справи.

Судом також встановлено, що між позивачем (покупець) та ТОВ «Декос Альянс» (постачальник) укладено договір №0107/11-1 купівлі-продажу від 01.07.2011.

Згідно умов Договору №0107/11-1 постачальник зобов'язався на умовах, передбачених цим Договором, поставляти і передавати у власність Покупця, а Покупець зобов'язався приймати і оплачувати алюміній, алюмінієві сплави, кремній, мідь, нікель та автозапчастини.

Згідно п. 2.1 Договору №0107/11-1 ціна товару узгоджується сторонами по кожному окремому постачанню. Найменування, ціна і точна кількість відвантаженого товару вказується в накладних.

За умовами п. 3.1 Транспортування Товару здійснюється автомобільним транспортом постачальника або за домовленістю сторін.

На виконання умов договору ТОВ «Декос Альянс» видало позивачу видаткові накладні №РН-0001983 від 01.009.2011, №РН-0001980 від 01.09.2011, №РН-0001987 від 06.09.2011, №РН-0001986 від 06.09.2011, №РН-0001985 від 06.09.2011, №РН-0001984 від 06.09.2011, №РН-0001989 від 16.09.2011, №РН-0001988 від 16.09.2011, №РН-0001992 від 22.09.2011, №РН-0001990 від 22.09.2011 (т.3 а.с. 133-142) та виписало на адресу позивача податкові накладні №674 від 01.09.2011, №673 від 01.09.2011, №679 від 06.09.2011, №677 від 06.09.2011, №676 від 06.09.2011, №675 від 06.09.2011, №680 від 16.09.2011, №681 від 16.09.2011, №683 від 22.09.2011, №684 від 22.09.2011 (т. 3 а.с. 143-152).

Оплата за поставлений товар здійснювалась в порядку безготівкового розрахунку, що підтверджують платіжні доручення, копії яких долучено до матеріалів справи.

Окрім того, розрахунки між позивачем та вказаними контрагентами відображені в оборотно-сальдових відомостях по рахунку:631 (т.3 а.с. 101).

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару, робіт чи послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України дою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження податковими накладними або оформлення з порушенням вимог чи не підтвердження митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6 статті 198).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

В судовому засідання на питання суду представник відповідача повідомив, що зауваження стосовно належного оформлення податкових та видаткових накладних у контролюючого органу відсутні.

Судові рішення, якими правочини були би визнані недійсними, матеріали справи не містять. Водночас, акти перевірки контрагента позивача не можуть бути належним доказом відсутності господарських операцій між підприємствами.

Вирішуючи питання про реальність операцій з поставки товару згідно укладених договорів та питання використання їх у власній господарській діяльності, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

З матеріалів справи встановлено, що ТОВ «Інтер Тех-99» здійснює діяльність у сфері оптової торгівлі рудами заліза та кольорових металів (код 51.52.1), виробництва алюмінію (код 27.42.0), оброблення металевих відходів та брухту (код 37.10.0), оптової торгівлі автомобільними деталями та приладдям (код 50.30.1), оптової торгівлі чорними та кольоровими металами в первинних формах та напівфабрикатами з них (код 51.52.2), оптової торгівлі відходами та брухтом (код 51.57.0).

Також матеріалами справи підтверджується реалізація товару в межах господарської діяльності позивача на адресу третіх осіб - ОО «АТП-0813», ТОВ «Саноіл-Транс», ТОВ «Ремондіс Запоріжжя», ТОВ «ІнтерЛюксТорг», ТОВ «Вторма-Запоріжжя», ЧП ОСОБА_5, МИГ ремонт, ТОВ «Лідер», ТОВ «Маяк», ФОП ОСОБА_3, ФЛП ОСОБА_4, Державне підприємство «Придніпровська Залізниця», ТОВ «Каолин Азов», ТОВ «В.В.С», ТОВ «ОТК Супутник», Інженерно-виробничий кооператив «Контакт», ТОВ «Союзпромресурси-98».

На підтвердження використання придбаного товару у межах господарської діяльності позивач надав до суду копії господарських договорів на поставку товару третім особам, видаткових накладних, податкових накладних, довіреностей на отримання товару та копії платіжних доручень та банківських виписок, підтверджують оплатку товару в порядку безготівкового розрахунку. Крім того, матеріали справи свідчать на корись висновку про те, що постачальниками товару позивачу в перевіряє мий період були не лише ТОВ «Декос Альянс» та ТОВ ВКФ «Володимир».

Крім того, відповідно до Довідки Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Запоріжжя №20/22-12/30240973 від 09.04.2012 ТОВ «Інтер Тех-99» використовує у своїй діяльності наступні основні виробничі фонди: для виробництва алюмінієвих сплавів є виробнича дільниця, розташована на території 0,4763га за адресою: м.Вільнянськ, вул. Леніна,13. На балансі підприємства є: газоочисна установка - 1 шт., Електропечі САТ-025 112 - 3 шт., шкаф управління ЩОТ-9731-4174 - 3 шт., вентилятор ВЦПБ-45 с ел - 1шт. Вказане також підтверджується копією Акту Державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта згідно якого закінчений реконструкцією цех алюмінієвого лиття за адресою: м. Вільнянськ, вул. Леніна, 13 та витягом з рішення №11 Виконавчого комітету Вільнянської міської ради від 11.01.2007. Також позивачу на праві власності належить будівля в м.Вільнянськ Запорізької області по вул. Леніна, буд. 13 (літ.А (інв.№0001), літ.В (інв. №0401), літ.Д (інв. №0407), літ. Л (інв.№0257) (копія Договору купівлі-продажу від 08.06.2004 та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно містяться в матеріалах справи). Також слід зазначити, що згідно Довідки №20/22-12/30240973 від 09.04.2012 чисельність працюючих на підприємстві позивача згідно штатного розпису 7 чоловік, в тому числі 5 плавальників.

При вирішенні даного спору суд притримується позиції, що у разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Судом також враховано вимоги статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Суд звертає увагу, що порушення контрагентом-постачальником податкової дисципліни, зафіксовані у відповідному акті перевірки, не можуть бути підставою для обмеження права покупця на податковий кредит за умови реальності господарської операції.

В разі, якщо контрагент підприємства порушив законодавство при нарахуванні та сплаті своїх податкових зобов'язань, відповідальність за це несе виключно він, можливості покладення відповідальності на інших осіб законодавством України не тільки не передбачено, але прямо заборонено.

Відповідачем не надано доказів відсутності реєстрації контрагентів позивача в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Що стосується довідки про встановлення місцезнаходження (місця проживання) платника податків №2341 від 26.12.2011 про не встановлення місцезнаходження ТОВ ВКФ «Володимир», на думку суду, позивач, як покупець, не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, за умови необізнаності щодо неї. Окрім того, вказана довідка оформлена після вчинення господарських операцій між позивачем та вказаним контрагентом.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до частин першої та четвертої статті 70 цього Кодексу, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

У відповідності до п. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відтак виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, а також враховуючи те, що висновки Акту №2/22-10/30240973 від 21.03.2012 щодо заниження податку на додану вартість за період з 01.09.2011 по 31.10.2011 на загальну суму 219 208грн. матеріалами справи не підтвердилися, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві вимоги позивача є обґрунтованими, та, відповідно, такими, що підлягають до задоволення.

Керуючись ст. ст. 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер Тех-99» - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Запоріжжя №0000292210 від 01.06.2012.

Постанова набирає законної сили відповідно до частини першої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя Я.В. Горобцова