Постанова № 28532206, 11.12.2012, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2012 р. Справа № 2а/0470/13373/12 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кальника В.В.

суддів Захарчук Н.В., Рищенка А.Ю.

при секретарі судового засідання Петранцові О.Ю.

за участю представників:

позивача Ус Т.О.

відповідача 1 Вікулової І.С.

відповідачів 2, 3 Бондаренка Р.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Приватного підприємства «Оріон»до відповідача 1 Криворізької південної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби, відповідача 2 Державної податкової служби у Дніпропетровській області, відповідача 3 Державної податкової служби України, про визнання неправомірними і незаконними рішень, визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Оріон»6 листопада 2012 року звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до відповідача 1 Криворізької південної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби, відповідача 2 Державної податкової служби у Дніпропетровській області, відповідача 3 Державної податкової служби України, з позовними вимогами про:

- визнання рішення Криворізької південної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби від 25 червня 2012 року неправомірним та незаконним;

- визнання рішення Державної податкової служби у Дніпропетровській області від 23 серпня 2012 року неправомірним та незаконним;

- визнання рішення Державної податкової служби України від 1 жовтня 2012 року неправомірним та незаконним;

- визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27 червня 2012 року №0002501502;

- визнання недійсним та скасування податкового повідомлення рішення від 11 вересня 2012 року №0003781502.

В обґрунтування позову зазначено, що висновки податкової інспекції, викладені у акті перевірки, є неправомірними, такими, що протирічать нормам чинного законодавства, а винесені на підставі цього акту податкові повідомлення-рішення є недійсними та підлягають скасуванню; рішення, прийняті за результатами розгляду скарг є неправомірними та незаконними.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представники відповідачів у судовому засіданні кожен окремо проти позову заперечували, надали письмові заперечення проти позову, просили у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування заперечень зазначено, що висновки акту перевірки є правомірними, оскаржувані рішення прийнято на підставі та у межах чинного законодавства, тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наступне.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що 6 червня 2012 року посадовою особою Криворізької південної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за вересень 2010 року та травень 2012 року Приватного підприємства «Оріон»(код ЄДРПОУ 13448452), за результатами якої складено Акт від 6 червня 2012 року №211/152/13448452.

У ході перевірки встановлено, що ПП «Оріон»в порушення пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України завищено податковий кредит за вересень 2010 року на суму 140743,90 грн. за рахунок включення до його складу суми податку на додану вартість по податковим накладним від 1 вересня 2010 року №16 та від 29 вересня 2010 року №16, по яким сплив термін включення до податкового кредиту - 365 календарних днів.

Зазначене призвело до заниження податку на додану вартість у вересні 2010 року на суму 123948,00 грн. (з урахуванням уточнюючих розрахунків до податкової декларації за вересень 2010 року).

Актом перевірки зафіксовано, що 3 травня 2012 року ПП «Оріон»подано уточнюючий розрахунок до декларації з ПДВ за вересень 2010 року, відповідно до якого підприємством включено до складу податкового кредиту податкові накладні від 1 вересня 2010 року №16 на суму ПДВ 103883,90 грн. та від 29 вересня 2010 року №16 на суму ПДВ 36860,00 грн., всього на суму 140743,90 грн. по контрагенту ТОВ «Отан». Сума податку на додану вартість по вказаних податкових накладних включена підприємством до складу податкового кредиту з порушенням 365-денного терміну, передбаченого чинним законодавством України. Крім того, ПП «Оріон»не додано до декларації за вересень 2010 року заяву зі скаргою на ТОВ «Отан»щодо відмови останнього від надання податкової накладної.

Податковою інспекцією зроблено висновок про те, що у зв'язку із спливом терміну, передбаченого для включення платниками податку сум ПДВ по податкових накладних до складу податкового кредиту, у ПП «Оріон»відсутнє право на віднесення ПДВ по податкових накладних від 1 вересня 2010 року №16 та від 29 вересня 2010 року №16 у сумі 140743,90 грн. до складу податкового кредиту вересня 2010 року.

Позивач, не погодившись із висновками, викладеними у Акті перевірки, звернувся до Криворізької південної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області із запереченнями, за результатами розгляду яких податковою інспекцією прийнято рішення від 25 червня 2012 року №8546/10/152, яким з урахуванням результатів розгляду заперечення вирішено вважати правомірними зміст та висновки акту перевірки позивача.

На підставі Акту перевірки від 6 червня 2012 року №211/152/13448452 Криворізькою південною МДПІ Дніпропетровської області у відношенні Приватного підприємства «Оріон»прийнято податкове повідомлення-рішення від 27 червня 2012 року №0002501502, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 154935,0 грн., у тому числі: за основним платежем 123948,0 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 30987,0 грн.

За результатами розгляду скарги ПП «Оріон» на податкове повідомлення-рішення від 27 червня 2012 року №0002501502 Державною податковою службою у Дніпропетровській області прийнято рішення від 23 серпня 2012 року №20566/10/10-014, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість по податковому повідомленню-рішенню Криворізької південної МДПІ від 27 червня 2012 року №0002501502 на 21834,80 грн., у тому числі: за основним платежем 16796,0 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 5038,80 грн.

Рішенням Державної податкової служби України від 1 жовтня 2012 року №2760/0/61-12/10-2115 податкове повідомлення-рішення Криворізької південної МДПІ від 27 червня 2012 року №0002501502 з урахуванням рішення, прийнятого Державною податковою службою у Дніпропетровській області, залишено без змін, а скарга позивача залишена без задоволення.

11 вересня 2012 року Криворізькою південною МДПІ на виконання рішення Державної податкової служби у Дніпропетровській області про розгляд скарги від 23 серпня 2012 року №20566/10/10-014 складено та направлено позивачу податкове повідомлення-рішення №0003781502, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 21834,80 грн., у тому числі: за основним платежем 16796,0 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 5038,80 грн.

Вирішуючи заявлений спір по суті, суд виходить із наступного.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»від 1 липня 1997 року №168/97-ВР (далі -Закон №168), податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону №168 податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках, оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Платники податку повинні зберігати додаткові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Підпунктом 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону №168 право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно із підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону №168 податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Отримання такої скарги є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки такого постачальника для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з цього податку за такою цивільно-правовою операцією.

Відповідно до підпункту 7.2.8 пункту 7.2 статті 7 Закону №168 платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку продавця, який надав податкову накладну такому платнику податку. Платники податку подають органу державної податкової, служби на безоплатній основі разом з податковою декларацією за відповідний звітний період копії реєстрів виданих та отриманих податкових накладних за такий період в електронному вигляді. Державна податкова адміністрація розробляє та розміщує на своєму офіційному веб-сайті програмне забезпечення з відкритим кодом для ведення обліку записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді і забезпечує його безоплатне розповсюдження (включаючи зміни і доповнення) шляхом надання можливості для копіювання такого програмного забезпечення як через Інтернет, так і шляхом запису на носії інформації платника за його запитом. Зведені результати обліку, що відображені у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних, підлягають документальній невиїзній перевірці (камеральній). За наявності оригіналу податкової накладної невключення її до зазначеного реєстру не є підставою для відмови у зарахуванні суми податку, визначеної у такій податковій накладній, до складу податкового кредиту такого платника податку. Форма і порядок заповнення реєстрів отриманих та виданих податкових накладних встановлюються центральним податковим органом.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього кодексу України, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорту та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

За правилами формування податкового кредиту, якщо податкова накладна згідно з даними податкового обліку платника була включена до реєстру отриманих податкових накладних цього звітного періоду, але з будь-яких причин не була відображена в податковій звітності за цей період, вона може бути відображена в податковій звітності в наступних звітних періодах, в тому числі і в складі податкового кредиту, шляхом подання уточнюючого розрахунку за той звітний період в якому вона була включена до реєстру отриманих податкових накладних та помилково не включена до податкової звітності.

Таким чином, ПП «Оріон»не мало права подавати уточнюючий розрахунок та включати до складу податкового кредиту вересня 2010 року податкові накладні, отримані від ПП «Отан», у зв'язку з тим, що у вересні 2010 року до реєстру отриманих накладних підприємством були включені податкові накладні, отримані від ТОВ СП «Ето».

Пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної, позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.

Пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму, податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

У рішенні ДПС у Дніпропетровській області від 23 серпня 2012 року №20566/10/10-014, прийнятому за розглядом первинної скарги, зазначено, що ПП «Оріон»відображено в розділі II додатку 5 до податкової декларації по податку на додану вартість за вересень 2010 року 140743,90 грн. ПДВ по контрагенту ТОВ СП «Ето». В реєстрі отриманих податкових накладних за вересень 2010 року підприємством відображені, зокрема, податкові накладні від 1 вересня 2010 року №16 на суму ПДВ 103883,90 грн. та від 29 вересня 2010 року №16 на суму ПДВ 36860,0 грн., всього на суму 140743,90 грн. по контрагенту ТОВ СП «Ето». В свою чергу, ТОВ СП «Ето»в додатку 5 до декларації з податку на додану вартість за вересень 2010 року відображені податкові зобов'язання по контрагенту ПП «Оріон», які у подальшому не відкориговані.

У травні 2012 року ПП «Оріон»здійснено коригування показників податкової декларації з ПДВ за вересень 2010 року (уточнюючий розрахунок від 3 травня 2012 року) шляхом заміни в розділі II додатку 5 до декларації постачальника ТОВ СП «Ето»на ПП «Отан». При цьому у реєстрі отриманих податкових накладних за травень 2012 року ПП «Оріон»заміну податкових накладних не відображено.

У свою чергу, ПП «Отан»податкову декларацію з ПДВ за вересень 2010 року надало до ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська з нульовими показниками. Реєстри виданих та отриманих податкових накладних за вересень 2010 року підприємством до ДПІ не надані. Податкові зобов'язання з ПДВ по покупцю ПП «Оріон»відображені ПП «Отан»шляхом подання уточнюючого розрахунку з ПДВ від 27 квітня 2012 року та додатку 5 до нього. Реєстри виданих та отриманих податкових накладних за квітень 2012 року ПП «Отан»до ДПІ не надані. Крім того, уточнюючий розрахунок з ПДВ ПП «Отан»подано 27 квітня 2012 року, тоді як ПП «Оріон»3 травня 2012 року, тобто з різницею лише в 6 днів.

Таким чином, згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України ПП «Оріон»не мало права на включення до складу податкового кредиту вересня 2010 року сум ПДВ по податковим накладним від 1 вересня 2010 року №16 та від 29 вересня 2010 року №16, у зв'язку з тим, що з дати виписки вказаних накладних минув законодавчо встановлений 365-денний термін протягом якого за платником податків зберігається право на включення сум ПДВ по накладним до складу податкового кредиту.

На підставі вищенаведеного, суд прийшов до висновку, що доводи платника податків, наведені у позовній заяві, не спростовують самого факту завищення податкового кредиту за вересень 2010 року та не є підставою для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог позивача про визнання неправомірними і незаконними рішень Криворізької південної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області від 25 червня 2012 року, Державної податкової служби у Дніпропетровській області від 23 серпня 2012 року, Державної податкової служби України від 1 жовтня 2012 року суд виходить із наступного.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 17 цього Кодексу компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення.

Обов'язковою ознакою як нормативно-правового так і правового акта індивідуальної дії є юридичний характер, тобто обов'язковість його приписів для відповідного суб'єкта (суб'єктів), дотримання якої забезпечується правовими механізмами.

Відповідно до пункту 56.2 статті 56 Податкового кодексу України у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

За наслідками розгляду скарги (тобто перегляду спірного рішення) органом державної податкової служби нижчого рівня приймаються податкові повідомлення-рішення, які є підставою для сплати податкового зобов'язання.

Таким чином, рішення органа державної податкової служби вищого рівня про результати розгляду скарги, яким останній може залишити без змін, скасувати повністю або частково рішення про обов'язок сплати податкового зобов'язання, є обов'язковим саме для органу державної податкової служби нижчого рівня, а не для суб'єкта господарювання.

Отже, рішення про результати розгляду скарги, яке є підставою для зміни (в разі необхідності) керівником державної податкової інспекції податкового повідомлення-рішення, не містить обов'язкових приписів для суб'єкта господарювання.

З огляду на викладене, суд зазначає, що рішення про результати розгляду скарги не є рішенням (нормативно-правовим актом чи правовим актом індивідуальної дії), його неможливо вважати рішенням, дією чи бездіяльністю, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, а відтак таке рішення не підпадає під дію статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України. Висновки рішення про результати розгляду скарги не змінюють стану суб'єктивних прав особи, не породжують у неї додаткового обов'язку та не можуть безпосередньо заподіяти майнову чи іншу шкоду особі.

В даному випадку, лише відповідні податкові повідомлення-рішення, прийняті на підставі рішень про результати розгляду скарг, є тими правовими актами індивідуальної дії, що можуть бути оскаржені в порядку адміністративного судочинства.

Таким чином, суд доходить висновку, що позивач обрав неналежний спосіб захисту, у зв'язку із чим підстави для задоволення позовних вимог в цій частині відсутні.

Керуючись статтями 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 17 грудня 2012 року.

Суддя В.В. Кальник